Постанова № 8083919, 08.02.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2010                                                                                           № 14/437

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гарник Л.Л.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Хокова С.А. - представник за довіреністю

від відповідача: Демченко О.М. - представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Белтім"

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.10.2009

у справі № 14/437 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Белтім"

до                                                   ТОВ "Союзтрейдінг"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 579942,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2009 року позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 292968,62 грн., суми за користування чужими коштами - 147831,54 грн., пені – 79199,81 грн., інфляційних втрат – 59942,42 грн., а загалом 579942,40 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань з оплати товару, за договором поставки №15-01/2008 від 15.01.2008 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2009р. у справі №14/437 позов було задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Союзтрейдінг” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Белтім” 292968,62 грн. боргу, 2929,68 грн. витрат по сплаті державного мита та 119,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до суду, в якому просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення допущено невідповідність висновків суду обставинам справи, і порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема позивач вважає, що суд помилково не прийняв до уваги доданий до позовної заяви розрахунок сум за користування чужими коштами, пені та інфляційних витрат.

04.02.2010 року до суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти доводів викладених в апеляційній скарзі, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

15.01.2008 р. між ТОВ "Белтім" (постачальник) та ТОВ "Союзтрейдінг" (покупець) укладено договір поставки № 15-01/2008 (надалі –договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти поліетилен (товар), а покупець зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість.

Договір вступає в дію з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2008 року (п.9.1. Договору).

08.01.2009 року Додатковою угодою №1 до Договору термін його дії продовжено до 31.12.2009 року.

Відповідно до п. 3.1. договору поставка товару здійснюється партіями на умовах FCA Бровари –склад продавця (в редакції ІНКОТЕРМС 2000).

Постачальник поставляє товар на підставі попередніх замовлень, що подаються покупцем складених у письмовій формі, і є невід'ємною частиною договору. Відповідно до замовлення покупця постачальник, не пізніше наступного дня після його одержання виписує і передає покупцю рахунок до оплати (п. п. 3.2., 3.3. договору).

На виконання договору позивач у період з 15.01.2008 р. по 25.03.2009 р. поставив відповідачу товар, на загальну суму 1694998,72 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000005, № РН-0000012, № РН-0000017, № РН-00030, № РН-0000159, № РН-0000162, № РН-00182, № РН-0000784, № РН-0000792, № РН-0000815, № РН-0000823, № РН-0000834, № РН-0000009, № РН-0000010, № РН-0000012, № РН-0000029, № РН-0000082, № РН-0000084, № РН-000285. .

Відповідач прийняв товар, що підтверджується підписом та печаткою в накладних, але його вартість оплатив частково у сумі 1402030,10 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем склала 292968,62 грн.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 4.3. договору розрахунок за отриманий товар здійснюється шляхом оплати 100 % вартості товару покупцем на протязі 7 календарних днів з моменту поставки товару у безготівковому порядку на рахунок постачальника. Товар вважається оплаченим з дня надходження коштів на рахунок постачальника.

Як зазначалося вище, відповідач вартість поставленого йому товару оплатив частково у сумі 1402030,10 грн.

Матеріали справи містять підписаний обома сторонами акт звірки розрахунків (а.с. 74-75 т. 1), відповідно до якого станом на 30.04.02009 р. заборгованість відповідача складає 292968,62 грн.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач доказів оплати решти вартості поставленого йому товару суду не надав.

Таким чином суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором № 15-01/2008 від 15.01.2008 р. в розмірі 292968,62 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення суми за користування чужими грошовими коштами у розмірі 147831,54 грн., інфляційних витрат – 59942,42 грн., пені – 79199,81 грн., то суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення зазначених позовних вимог відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України без розгляду виходячи знаступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до позовної заяви було додано розрахунок штрафних санкцій (суми за користування чужими грошовими коштами, інфляційних витрат та пені) №6-08-09 від 06 серпня 2009 року по договору поставки № 15-01/2008 від 15.01.2008 р. (а.с. 18-19, т. 1), а також до апеляційної скарги позивачем було додано належним чином оформлений розрахунок штрафних санкцій (суми за користування чужими грошовими коштами, інфляційних витрат та пені) №6-08-09 від 06 серпня 2009 року по договору поставки № 15-01/2008 від 15.01.2008 р.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічні положення закріплені й у частині 2 статті 343 ГК України, відповідно до якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п.6.2. договору передбачено, що у випадку порушення (прострочення) покупцем (відповідач) грошового зобов’язання щодо строків оплати товару, він сплачує постачальнику (позивач) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент поставки та відсотки (проценти) за користування чужими (належними до оплати позивачу) грошовими коштами у розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки в оплаті, за весь час користування коштами належними до оплати постачальнику.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наявність прострочення відповідачем грошового зобов’язання, положення чинного законодавства, перевіривши обґрунтованість розміру заявлених до стягнення: суми за користування чужими грошовими коштами у розмірі, пені та інфляційних витрат, колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення суми за користування чужими грошовими коштами у розмірі 147831,54 грн., інфляційних витрат – 59942,42 грн., пені – 79199,81 грн.підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення господарського суду необхідно змінити.

Керуючись ст.ст. 99,101, 103, 105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Белтім” задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду м. Києва від 21.10.2009 року по справі №14/437 змінити та викласти резолютивну частину в наступній редакції:

“ 1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзтрейдінг" (03022, м. Київ, вул. Козацька, 122, код 31368043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Белтім" (07443, Київська обл., Броварський р-н, смт Калинівка, вул. Ігорева, 12, код 34719902) з будь –якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 292968,62 грн. основного боргу, 147831,54 грн. суми за користування чужими грошовими коштами, 59942,42 грн. інфляційних витрат, 79199,81 грн. пені, 5799,42 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу. Видати наказ.”

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзтрейдінг" (03022, м. Київ, вул. Козацька, 122, код 31368043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Белтім" (07443, Київська обл., Броварський р-н, смт Калинівка, вул. Ігорева, 12, код 34719902) з будь – якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 1434,87 грн. державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Белтім" (07443, Київська обл., Броварський р-н, смт Калинівка, вул. Ігорева, 12, код 34719902) з Державного бюджету України 1464,84 грн. зайво сплаченого державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

6. Матеріали справи повернути Господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді