Постанова № 8083806, 27.01.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2010                                                                                           № 18/469

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Новікова М.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -не з’явився

від відповідача -Рожков О.Є. (дов. №01/01/10 від 05.01.2010 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Страхове товариство "Гарантія"

на рішення Господарського суду м.Києва від 03.11.2009

у справі № 18/469 (суддя

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1"

до                                                   ВАТ "Страхова компанія "Гарантія"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 103923,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Транс-сервіс 1” (далі за текстом – позивач, ТОВ „Транс-сервіс 1”) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія” (далі за текстом – відповідач, ВАТ „Страхове товариство „Гарантія”) про стягнення 101036,66 грн. основного боргу, 444,20 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 2443,07 грн. пені, 1039,23 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2009 р. у справі №18/469 позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-сервіс 1” 31453,12 грн. основного боргу, 2135,68 грн. пені, 400,45 грн. 3 % річних з простроченої суми, 339,93 грн. витрат по сплаті держмита та 38,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Відкрите акціонерне товариство „Страхове товариство „Гарантія” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2009 р. у справі №18/469 в частині задоволення позовних вимог, прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог; в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Підставою для скасування рішення суду апелянт зазначив неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального права.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 23.12.2009 р. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2009 р. у справі №18/469 в частині задоволення позовних вимог, прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог; в іншій частині рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 23.12.2009 р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2009 р. у справі №18/469 – без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Представник позивача у судове засідання апеляційної інстанції 27.01.2010 р. не з’явився. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

07.09.2006 р. між ВАТ „Страхове товариство „Гарантія”, як страховиком, та ТОВ „Транс-сервіс 1”, як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №5-94-/06.010 (далі за текстом - Договір), за яким об’єктом страхування є майновий інтерес позивача, пов'язаний з володінням, розпорядженням і користуванням транспортним засобом, дані про який наведено в п. 3.1. Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору одним із об’єктів страхування був автомобіль марки „MAN F 2000”, 1995 р.в., державний реєстраційний номер 245-84 ТА, номер кузова WМАТ322990М202381, дійсна вартість автомобіля встановлена в розмірі183168,79 грн.

Страхова сума за даним договором встановлена в розмірі 183168,79 грн.

Згідно з п. 2.2. Договору страховим випадком є подія, що відбулась в період дії договору страхування, з числа зазначених в п. 2.1. договору, що призвела до пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу та встановленого на транспортному засобі і зазначеного в цьому договорі додаткового обладнання, та з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування.

Відповідно до п. 2.1. договору до страхових випадків віднесені: дорожньо-транспортна пригода; пожежа, вибух; пошкодження предметом, що відскочив чи впав; стихійне лихо; протиправні дії.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що по кожному страховому випаду встановлюється безумовна франшиза у відсотках від страхової суми по кожному транспортному засобу у наступному розмірі:

- для всіх ризиків, крім ризиків “незаконне заволодіння” 2%;

- франшиза не розповсюджується на бій скляних поверхонь.

Згідно з п. 3.4. договору по даному договору враховується експлуатаційний знос транспортного засобу при відшкодуванні збитків по страхових випадках.

08.02.2007 р. біля смт. Саврань Одеської області з застрахованим автомобілем марки “MAN F 2000” (державний реєстраційний номер 245-84 ТА), номер кузова WMAT322990M202381, сталася ДТП, в результаті якої зазначений автомобіль був повністю знищений.

Згідно з висновком від 11.05.2007 р. експертного, автотоварознавчого дослідження по визначенню ринкової та утилізованої вартості автомобіля марки „MAN F 2000”, державний реєстраційний номер 245-84 ТА, 1995 року випуску, в результаті пошкодження при ДТП, станом на 28.04.2007 р., складеним СПД Ткач С.А. (посвідчення судового експерта №66, видане Міністерством юстиції України від 28.10.2005 р.) ринкова вартість автомобіля на момент ДТП складає 112165,17 грн.; утилізаційна вартість автомобіля станом на 28.04.2007 р. складає 65665,20 грн. Крім того, у вказаному висновку зазначено про те, що автомобіль не придатний для подальшої експлуатації.

Львівською регіональною дирекцією Філії Відкритого акціонерного товариства “Страхове товариство “Гарантія” 05.10.2007 р. складений страховий акт №91, яким встановлена сума страхового відшкодування у розмірі 42836,59 грн.

Відповідно до п. 4.4. Договору виплата страхового відшкодування відбувається протягом 15 робочих днів з моменту одержання страховиком всіх необхідних і належним чином оформлених документів.

Розділом 9 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), затверджених директором ВАТ СК “Гарантія”, №1-08/06 від 01.07.2005 р. (далі за текстом – Правила), зокрема, п.9.9 встановлено, що у разі наявності “повної загибелі” застрахованого транспортного засобу, виплата страхового відшкодування здійснюється за одним із варіантів, на вибір страхувальника (вигодонабувача).

Пунктом 9.9.1. Правил передбачений варіант 1 здійснення виплати страхового відшкодування, згідно з яким страхове відшкодування виплачується в межах страхової суми за мінусом: вартості ліквідації (вартості залишків) застрахованого транспортного засобу (ТЗ); розміру безумовної франшизи; сум, раніше здійснених виплат страхових відшкодувань (при умові, що страхувальник не здійснював дострахування транспортного засобу до його первісної страхової суми). При цьому, транспортний засіб залишається в розпорядженні страхувальника.

Пунктом 9.9.2. Правил передбачений варіант 2 здійснення виплати страхового відшкодування, згідно з яким страхове відшкодування виплачується незалежно від системи страхування, в межах страхової суми за мінусом сум, раніше здійснених виплат страхових відшкодувань (при умові, що страхувальник не здійснював дострахування транспортного засобу до його первісної страхової суми). При цьому, залишки транспортного засобу передаються страхувальником (власником ТЗ) страховику.

З метою забезпечення державної реєстрації пошкодженого (знищеного) транспортного засобу за страховиком, порядок виплати страхування за цим варіантом наступний: а) Страхувальник (власник ТЗ) знімає ТЗ з обліку у відповідних органах; б) Страхувальник (власник ТЗ) та Страховик укладають та підписують договір ліквідації ТЗ; в) Після виконання умов підпунктів а, б цього абзацу Страховик у термін, визначений цими Правилами для виплати страхового відшкодування, здійснює виплату решти страхової суми.

26.06.2007 р. позивачем на адресу відповідача був направлений лист вих. №234-4 від 26.06.2007 р., в якому позивач повідомляв відповідача про те, що вибирає другий варіант виплати страхового відшкодування, на підставі п. 9.9.2. Правил, та просив виплатити страхове відшкодування в межах страхової суми. У цьому ж листі позивач відмовився від залишків транспортного засобу та наполягав на їх передачі відповідачеві, для чого пропонував укласти договір про відчуження вартості залишків у строк до 15.07.2007 р.

Відповідач перерахував на користь позивача в якості страхового відшкодування 78468,75 грн., що підтверджується виписками банківської установи, які містяться в матеріалах справи.

Нормами ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, у разі якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2009 р. було зобов’язано позивача надати суду письмові пояснення щодо зняття з обліку транспортного засобу „MAN F 2000”, 1995 року випуску, державний реєстраційний номер 245-84 ТА, з наданням відповідних доказів; докази звернення ТОВ „Транс-сервіс 1” до ВАТ „Страхове товариство „Гарантія” про отримання висновку №175 експертного автотоварознавчого дослідження від 11.05.2007 р.

На виконання ухвали суду, позивачем надано облікову картку транспортного засобу „MAN F 2000”, 1995 року випуску, державний реєстраційний номер 245-84 ТА, відповідно до якої вказаний транспортний засіб ТОВ „Транс-сервіс 1” не знято з обліку у Львівському МРЕВ, власником транспортного засобу обліковується ТОВ „Транс-сервіс 1”.

Отже, позивачем не було виконано п.п. а, б пункту 9.9.2 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), яким було визначено порядок виплати страхового відшкодування за вибраним ТОВ „Транс-сервіс 1” варіантом.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у ВАТ „Страхове товариство „Гарантія” підстав щодо виконання ним зобов’язань по виплаті страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту №5-94-/06.010 від 07.09.2006 р.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 101036,66 грн. основного боргу є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 444,20 грн., 2443,07 грн. пені.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Оскільки судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 101036,66 грн. основного боргу, в зв’язку з недоведенням позивачем виникнення та наявності заборгованості у ВАТ „Страхове товариство „Гарантія” перед ТОВ „Транс-сервіс 1” щодо виплати страхового відшкодування, вимоги щодо нарахування та стягнення трьох процентів річних та пені також є безпідставними.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду – скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Судові витрати по сплаті державного мита за звернення з позовною заявою, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Транс-сервіс 1”, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія” задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2009 року у справі №18/469 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Сервіс 1”(інд. 81111, Львівська область, Пустомитівський район, с. Ставчани, код ЄДРПОУ 32602104) на користь Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Гарантія”(інд. 01011, м. Київ, вул. Рибальська, 22, код ЄДРПОУ 14229456) 169 (сто шістдесят дев’ять) грн. 95 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 18/469 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

12.02.10 (відправлено)