Рішення № 8079969, 30.11.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2009 р.Справа № 15/213-08-5051 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Стойковіій М.Д.

За участю представників:

від прокуратури - Дондов В.К.,

від позивача – Захарова А.Г.,

від відповідача - Ткач С.А.,

від третьої особи –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Першого заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача –Управління капітального будівництва Одеської міської ради, до Житлово-будівельного товариства „Промінь” про стягнення заборгованості у сумі 624857,53 грн. та за зустрічним позовом Житлово-будівельного товариства „Промінь” до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсними пунктів 3.2 та 3.3 договору про право забудови, –

ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 23.11.2009 р. оголошувалась перерва до 30.11.2009 р. в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Перший заступник прокурора м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради, до Житлово-будівельного товариства „Промінь”, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача –Управління капітального будівництва Одеської міської ради, про стягнення заборгованості за договором про право забудови від 02.03.2006 р. у сумі 624857,53 грн., посилаючись на наступне.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 02.03.2006 р. № 251 „Про надання дозволу житлово-будівельному товариству „Промінь” на проектування та будівництво 3-секційного 11-14-поверхового жилого будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземними паркінгом за адресою: м. Одеса, мкр. „В-Г” житлового району „Південний”, вул. Ак. Вільямса (на території тимчасової автостоянки „Восход”)” був затверджений договір на право забудови, укладений між виконавчим комітетом Одеської міської ради та відповідачем.

Відповідно до пункту 3.3 договору відповідач був зобов'язаний протягом двох місяців після прийняття рішення Одеської міської ради про відведення земельної ділянки для будівництва 3-секційного 11-14-поверхового жилого будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом перерахувати плату за право забудови при будівництві офісів та підземного паркінга у розмірі 613 094,00 грн. без ПДВ на рахунок управління капітального будівництва Одеської міської ради № 37182033001148, відкритого в Управлінні Державного казначейства в Одеській області, МФО 828011, код ОКПО 04056902.

Так, прокурор вказує, що Одеською міською радою 10.07.2008 року було прийнято рішення № 3027-V „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання житлово-будівельному товариству „Промінь” в оренду земельної ділянки, площею 0,5095 га за адресою: м. Одеса, мкр. „В-Г” житлового району „Південний”, вул. Ак. Вільямса (буд..№ 138-6), для проектування та будівництва 3-секційного 11-14-поверхового жилого будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом”.

Таким чином, відповідач згідно п. 3.3 договору до 10.09.2008 року повинен був перерахувати плату за право забудови у розмірі 613094,00 грн. Однак, за твердженнями прокурора відповідач не виконав вказані умови договору, чим самим були порушені договірні зобов'язання перед виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Відтак, станом на 06.10.2008 року загальна сума, яка підлягає стягненню з ЖБТ „Промінь”, за період з 11.09.2008 року по 06.10.2008 року складає 624 857,53 грн., у т.ч. основна заборгованість у розмірі 613 094,00 грн.; пеня відповідно до п. 4.2.1 договору та п. 3. ст. 549 ЦК України 10 456,94 грн., 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України - 1 306,59 грн.

Разом з тим прокурор посилається на те, що ЖБТ „Промінь” спричиняє: шкоду інтересам територіальної громади міста Одеси, які виражаються у несплаті ним до місцевого бюджету коштів, які спрямовуються на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси. Крім того, прокурор вказує, що спричиняється шкода охоронюваним державою правовідносинам у сфері містобудівного законодавства, які регулюються Законами України „Про основи містобудування”, „Про планування і забудову територій”, Земельного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.12.2008 р. порушено провадження у справі № 15/213-08-5051 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Позивач позовні вимоги прокурора підтримує, про що зазначено у письмових поясненнях на позовну заяву (а.с. 37-39 т. 1) та додаткових поясненнях (а.с. 125-127 т. 2).

Третя особа письмові пояснення по суті спору не надала.

Відповідач –Житлово-будівельне товариство „Промінь” позовні вимоги прокурора не визнає та звернулось до суду із зустрічним позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсним пункту 3.3 договору про право забудови, укладеного 02.03.2006 р. між Житлово-будівельним товариством „Промінь” та Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.02.2009 р. по справі № 15/213-08-5051 прийнято зустрічну позовну заяву Житлово-будівельного товариства „Промінь” до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсним пункту договору про право забудови до спільного розгляду з первісним позовом.

В ході розгляду справи Житлово-будівельне товариство „Промінь” уточнило зустрічні позовні вимоги та просило суд визнати недійсними пункти 3.2 та 3.3 договору про право забудови, укладеного 02.03.2006 р. між Житлово-будівельним товариством „Промінь” та Виконавчим комітетом Одеської міської ради. В обґрунтування зустрічних позовних вимог ЖБТ „Промінь” послалось на те, що умови, викладені у пунктах 3.2. та 3.3. вказаного договору, є такими, що не відповідають законодавству України, яке діяло на момент укладення договору, а тому договір у цій частині повинен бути визнаний недійсним, виходячи з наступного.

В п. 3.2 спірного договору встановлено обов'язок ЖБТ „Промінь” передати виконкому квартири у кількості, що відповідає 16% загальної площі квартир у новому будинку. Вказаний пункт договору містить посилання на протокол засідання комісії з визначення розміру залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 28.02.2006 р. № 4/06 як на підставу встановлення такого зобов'язання.

Як вказує відповідач у зустрічному позові, на час укладення спірного договору статтею 27 Закону України „Про планування та забудову територій” було передбачено можливість визначення у вихідних даних вимог щодо пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок її визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України. Так, відповідно до вказаної норми закону Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 30.12.2000 року № 1930 „Про встановлення граничного розміру залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів”. Цією постановою було встановлено, що граничний розмір залучення коштів не може перевищувати 25% вартості будівництва об'єкту. При цьому відповідач вказує, що з огляду на зміст вказаних норм закону та постанови КМУ до кожної інфраструктури повинен визначатися свій індивідуальний граничний розмір залучення коштів, однак порядок визначення його на час укладення договору Кабінетом Міністрів України затверджено не було. Тому за відсутності такого порядку Одеська міська рада та її виконком не могли та не мали правових підстав для визначення граничного рівню залучення коштів для розвитку відповідної інфраструктури та не проводили такого визначення.

Крім того, відповідно до п. 4.8 Правил забудови м. Одеси, плата за дольову участь у розвитку інженерних мереж здійснюється після закінчення будівництва об'єкта на підставі розрахунків, виконаних за розробленою та затвердженою міською радою методикою.

З твердженнями відповідача, таке положення на час укладення договору суперечило вищевказаним нормам закону, оскільки місцева рада не мала права самостійно, без врегулювання цих питань постановами Кабінету Міністрів України, встановлювати розмір плати за дольову участь у розвитку інженерних мереж.

Крім того, слід зазначити, що Правила забудови передбачають оплату за участь у розвитку інженерних мереж, а в п.3.2. спірного договору передбачено передання місцевій раді квартир. Тобто спірний договір не відповідає не тільки вимогам закону, але і Правилам забудови м. Одеси.

Разом з тим відповідач вважає, що п. 3.3 спірного договору, яким встановлено зобов'язання відповідача сплатити 613 094, 00 грн. за право забудови, повинен бути визнаний недійсним як такий, що не відповідає вимогам закону. Так, на думку відповідача, право забудови не є майновим правом, яким володіє виконком Одеської міської ради та відповідно має право розпоряджатися ним, в тому числі відчужувати на платній основі. Преамбула спірного договору містить низку посилань на закони та інші правові акти, на підставі яких сторони його укладали. Однак, жодний з цих актів не передбачав та не передбачає оплати забудовником на користь виконкому Одеської міської ради плати за право забудови. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд. Тобто право на забудову виникає автоматично після виконання забудовником вимог законів, які регулюють земельні відносини та відносин у сфері містобудування. Вказана норма не ставить виникнення права на забудівлю від оплати за це право. Виконавчий орган місцевої влади має право лише видавати дозвіл на проведення будівельних робіт, видача якого залежить від наявності погодженого з усіма відповідними органами проекту. Однак, Одеська міська рада затвердила Правила забудови м. Одеси, у п. 6.2. яких всупереч закону встановила обов'язок оплати за право забудови.

Встановлення такої плати, на думку відповідача, суперечить як Закону України „Про планування та забудову територій”, Закону України „Про основи містобудування”, так і загальним засадам самоврядування, відповідно до яких суб'єктом права власності на відповідній території є територіальна громада, яка вибирає представницький орган для реалізації своїх повноважень. Повноваження представницького органу визначаються законом, рішеннями загальних зборів територіальної громади та на місцевих референдумах. Таким чином, договір про право на забудівлю міг укладатися лише після того, як позивач отримав у користування земельну ділянку. Однак, як зазначає відповідач, Одеська міська рада, користуючись свої монопольним становищем у питаннях надання земельних ділянок у межах м. Одеси, посилаючись на Правила забудови м. Одеси, всупереч закону поставила вирішення питання про відвід земельної ділянки у залежність від підписання спірного договору і змусила позивача до винесення рішення сесії про відвід земельної ділянки, укласти з виконавчим комітетом міськради цей договір на кабальних (невигідних) для позивача умовах.

Відтак, відповідач вважає, що оскільки умови, визначені у пунктах 3.2. та 3.3 спірного договору, не є його вільним волевиявленням, вони не можуть бути підставою для виникнення зобов'язань у нього.

Виконавчий комітет Одеської міської ради відзив на зустрічний позов не надав, проте у судовому засіданні представник виконкому зустрічні позовні вимоги ЖБТ „Промінь” не визнав.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників прокуратури та сторін, з’ясувавши всі обставини справи, господарський суд зазначає наступне.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 02.03.2006 р. № 251 „Про надання дозволу житлово-будівельному товариству „Промінь” на проектування та будівництво 3-секційного 11-14-поверхового жилого будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземними паркінгом за адресою: м. Одеса, мкр. „В-Г” житлового району „Південний”, вул. Ак.Вільямса (на території тимчасової автостоянки „Восход”)” (а.с. 10 т. 1) був затверджений договір на право забудови (а.с. 11-14 т. 1), укладений між виконавчим комітетом Одеської міської ради та відповідачем. Вказаний договір був зареєстрований в Управлінні капітального будівництва Одеської міської ради 02.03.2006 р. за № 211/кс.

Предметом вказаного договору є надання забудовнику (відповідачу) від імені виконкому права забудови земельної ділянки у границях відводу за адресою: м. Одеса, мкр. „В-Г” житлового району „Південний” вул. Ак. Вільямса (на території тимчасової автостоянки „Восход”) строком до ІV кварталу 2008 року для здійснення будівництва 3-секційного 11-14-поверхового жилого будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом, а також комплексного благоустрою прилягаючої території.

В свою чергу відповідач зобов’язався, зокрема:

- здійснити самостійно або із залученням підрядника будівництво 3-секційного 1-14 поверхового жилого будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркіногом, а також комплексний благоустрій прилеглої території на земельній ділянці, обговореній у п. 1.1 договору, відповідно до технічних умов і прийнятих забудовником зобов’язань в строк до ІV кварталу 2008 року (п. 3.1 договору);

- на етапі зведення 50% коробки вказаного жилого будинку по вул. Ак. Вільямса письмово повідомити Виконком про перелік конкретних квартир по номенклатурі, поверховості, погодженої окремо, у розмірі 16% житла від загальної площі квартир житлового будинку за зазначеною адресою з наступною передачею Виконкому зазначених квартир з внутрішньою обробкою перед введенням житлового будинку в експлуатацію (п. 3.2 договору);

- протягом двох місяців після прийняття Одеської міської ради рішення про відведення земельної ділянки для будівництва 3-секційного 11-14-поверхового жилого будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом перерахувати плату за право забудови при будівництві офісів та підземного паркінга у розмірі 613 094,00 грн. без ПДВ на рахунок Управління капітального будівництва Одеської міської ради № 37182033001148, відкритого в Управлінні Державного казначейства в Одеській області, МФО 828011, код ОКПО 04056902 (п. 3.3 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2008 р. Одеською міською радою було прийнято рішення № 3027-V „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання житлово-будівельному товариству „Промінь” в оренду земельної ділянки, площею 0,5095 га за адресою: м. Одеса, мкр. „В-Г” житлового району „Південний”, вул. Ак. Вільямса (буд. № 138-6), для проектування та будівництва 3-секційного 11-14-поверхового жилого будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом” був затверджений проект землеустрою щодо відведення відповідачу земельної ділянки, надано ЖБТ „Промінь” земельну ділянку площею 0,5095 га для здійснення проектування та будівництва 3-секційного 11-14-поверхового жилого будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом, затверджено договір оренди між Одеською міською радою та ЖБТ „Промінь”.

З огляду на прийняття Одеською міською радою 10.07.2008 р. вказаного рішення ЖБТ „Промінь” у відповідності з умовами п. 3.3 договору на право забудови повинен був перерахувати до 10.09.2008 р. на рахунок Управління капітального будівництва Одеської міської ради (третьої особи) плату за право забудови при будівництві офісів та підземного паркінга у розмірі 613 094,00 грн.

Однак, як з’ясовано судом та не спростовано відповідачем, вищенаведені умови п. 3.3 договору відповідачем не були виконані. При цьому відповідач в обґрунтування своїх заперечень на позов послався на те, що умови, визначені у пунктах 3.2. та 3.3 спірного договору, не є його вільним волевиявленням, тому не можуть бути підставою для виникнення зобов'язань у нього. Проте, такі доводи відповідача, викладені в уточненому зустрічному позові про визнання вказаних пунктів договору недійсними, судом спростовуються з підстав їх необґрунтованості. Так, відповідач не надав жодних доказів відсутності у нього волевиявлення щодо укладення спірного договору на момент його укладення.

Не приймаються до уваги суду і доводи відповідача про те, що жодним актом не передбачено оплати забудовником на користь виконкому Одеської міської ради плати за право забудови, а п. 6.2 затверджених Одеською міською радою Правил забудови м. Одеси всупереч закону встановлено обов'язок оплати за право забудови.

Так, відповідно до п. 6.2. (6.2.1, 6.2.2, 6.2.3, 6.2.4, 6.2.5, 6.2.6, 6.2.7, 6.2.8, 6.2.9, 6.2.10, 6.2.11) „Правил забудови міста Одеси”, затверджених рішенням Одеської міської ради № 1716-ХХІV від 26.09.2003 р. „Про затвердження „Правил забудови міста Одеси”, при наданні земельних ділянок під будівництво (реконструкцію) об’єктів з замовника стягується плата за право забудови відповідно до договору на право забудови, який укладається між замовником та виконавчим комітетом Одеської міської ради в особі заступника голови. Договір затверджується виконавчим комітетом Одеської міської ради, розмір плати за право забудови затверджується комісією на підставі розрахунків, експертних висновків та інших наданих Управлінням капітального будівництва матеріалів. Розрахунок плати за право забудови здійснюється відповідно до Методики розрахунку плати за право забудови, затвердженої виконавчим комітетом Одеської міської ради. При проведенні реконструкції об’єкту, плата за право забудови стягується з урахуванням додатково відведеної площі забудови земельної ділянки, а також з розрахунку додаткової загальної площі об’єкту. Проект договору на право забудови виготовляється УКБ в 10-денний строк, на підставі наданих замовником документів та матеріалів (перелік зазначено в п.6.2.5. правил). Договір на право забудови підписується на етапі підготовлення проекту рішення виконавчим комітетом Одеської міської ради після затвердження комісією вартості плати за право забудови. Договір на право забудови укладається у всіх випадках, якщо земельна ділянка надається для будівництва (реконструкції). Такий договір оформляється на період будівництва (реконструкції) та не являється право установчим документом на землекористування. Оформлення, реєстрацію, видачу та зберігання договору на право забудови здійснює УКБ. Контроль за виконанням зобов’язання замовника по договору забудови здійснює УКБ. Плату за право забудови замовник зобов’язаний перерахувати у строк, зазначений в договорі на право забудови. У випадку невиконання замовником зобов’язань по договором на право забудови, в тому числі по сплаті за право забудови, виконавчий комітет Одеської міської ради має право скасувати своє рішення з наступним внесенням пропозицій Одеській міській раді про вилучення земельної ділянки.

На виконання п. 6.2 вказаних Правил забудови рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 238 від 22.08.2002 р. була затверджена Методика розрахунку плати за право забудови, яка була чинною на момент укладення спірного договору. При цьому, як зазначено в п. 3.3. договору, підставою для розрахунку є протокол засідання комісії з визначення розміру залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 28.02.2006 р. № 406. Посилання на вказаний протокол комісії зроблено і в п. 3.2 договору, в якому визначено розмір житла, що підлягає передачі позивачу.

Як вбачається з виписки з вказаного протоколу комісії (а.с. 11 т. 2), комісією на засіданні 28.02.2006 р. був затверджений розмір плати на право забудови, виходячи з відповідних показників, і саме цей розмір був визначений в договорі на право забудови від 02.03.2006 р., з яким погодився відповідач, що не спростовано відповідачем належними доказами. Тому, на думку суду, п. 3.3 договору є чинним та не суперечить чинному законодавству.

Щодо посилань відповідача про невідповідність законодавству України п. 3.2 договору, яким встановлено розмір залучення коштів замовника у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, суд зазначає наступне.

Статтею 27 Закону України „Про планування і забудову територій”, виконавчим комітетам відповідних міських рад надано право встановлювати вимоги до пайової участі замовників будівництва на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2000 р. № 1930 „Про встановлення граничного розміру залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів” і не може перевищувати 25 відсотків вартості будівництва об'єкта незалежно від його функціонального призначення.

Між тим відповідач не надав доказів того, що визначений позивачем розмір залучення коштів замовника у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, який передбачено договором на право забудови, перевищує 25% вартості будівництва.

Також відповідно до п. 4.8 Правил забудови м. Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради № 1716-ХХІV від 26.09.3003 р., на що посилається у зустрічному позові відповідач, плата за дольову участь у розвитку інженерних мереж здійснюється після завершення будівництва об’єкту на підставі розрахунків, здійснених згідно розробленої і затвердженої міською радою методики. Тобто, виходячи з викладеного, методика визначення пайової участі у розвитку інженерних мереж має бути затверджена саме Одеською міською радою. Як з’ясовано судом, така Методика визначення пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси затверджена рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 223 від 02.03.2006 р., а не Одеською міською радою, як визначено положеннями вказаних Правил забудови. Однак, така Методика не була чинна на момент засідання комісії з визначення розміру залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси (28.02.2006 р.), якою був встановлений розмір щодо залучення вказаних коштів, передбачений п. 3.2 договору на право забудови. Тому вказана Методика судом до уваги не приймається.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Виходячи з викладеного, до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, віднесено те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідач на довів суду той факт, що зміст укладеного з позивачем договору суперечить Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір є специфічним видом договору, який не врегульований законом, однак такий договір має відповідати загальним вимогам до договорів, які ставляться Цивільним кодексом України. Разом з тим слід зазначити, що спірний договір укладено між сторонами в письмовій формі, підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств, що свідчить про його погодження сторонами.

Ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 вказаного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 628 того ж кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставними та необґрунтованими зустрічні вимоги відповідача.

Між тим договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Проте, відповідач, не перерахувавши плату за право забудови, порушив умови договору. У зв’язку з цим у ЖБТ „Промінь” виникла заборгованість, яка становить розмір плати за право забудови в сумі 613 094,00 грн., що підлягає стягненню з останнього.

При цьому судом до уваги не приймається той факт, що рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.09.2009 р. № 983 „Про скасування рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 02.03.2006 року № 251 „Про надання дозволу житлово-будівельному товариству „Промінь” на проектування та будівництво 3-секційного 11-14-поверхового жилого будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, мкр. „В-Г” житлового району „Південний”, вул. Ак.Вільямса (на території тимчасової автостоянки „Восход”)” було розірвано в односторонньому порядку договір на право забудови від 02.03.2006 року № 211/кс, укладений між сторонами по справі, виходячи з наступного.

Так, порядок розірвання господарських договорів передбачений ст. 188 Господарського кодексу України, згідно якої розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Також ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Виходячи з аналізу вказаних положень законодавства, законодавець визначає три способи розірвання договору: 1) за згодою сторін; 2) за рішенням суду; 3) у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі чи частково, якщо таке право встановлено договором або законом. При цьому у разі розірвання договору за згодою сторін між сторонами має бути укладена відповідна угода. При розірванні договору за рішенням суду за результатами відповідного спору таке рішення виноситься судом. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (ч. 3 ст. 653 ЦК України). У разі односторонньої відмови від договору, можливість якої передбачена у ч. 3 ст. 651 ЦК України, така відмова може бути виражена у вчиненні одностороннього правочину,, до того ж таке право вчинення одностороннього правочину щодо відмови від договору має бути передбачене у положеннях договору та закону.

Разом з тим, як вбачається зі змісту договору на право забудови від 02.03.2006 р., розділ 9 договору містить положення щодо порядку розірвання договору. Зокрема, дострокове розірвання договору може мати місце за згодою сторін або на підставах, передбачених діючим на території України законодавством, з відшкодуванням понесених збитків (п. 9.1 договору). Сторона, що вирішила розірвати договір, зобов’язана письмово повідомити про це іншу сторону в 10-денний строк (п. 9.2 договору). При невиконанні зобов’язань забудовником, зазначених у п. 3.2 договору, договір підлягає розірванню в односторонньому порядку (п. 9.3 договору).

Отже, вказаним договором передбачено право виконкому на розірвання договору в односторонньому порядку у разі невиконання відповідачем передбачених п. 3.2 договору зобов’язань. За умовами п. 3.2 договору відповідач зобов’язався на етапі зведення 50% коробки житлового будинку письмово повідомити позивача про перелік квартир у розмірі 16% житла від загальної площі квартир житлового будинку з наступною їх передачею.

Однак, як було з’ясовано в засіданні суду, будівництво обумовленого договором від 02.03.2006 р. житлового будинку не розпочато. Відтак, строк виконання відповідачем передбачених п. 3.2 вказаного договору зобов’язань не настав. Відповідно відсутні підстави для розірвання в односторонньому порядку договору від 02.03.2006 р. згідно положень п. 9.3 цього договору. Інші підстави для розірвання в односторонньому порядку вказаного договору умови договору не містять та чинним законодавством не передбачені, хоча згідно рішення виконкому від 22.09.2009 р. № 983 розірвання договору здійснено у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за договором на право забудови.

Таким чином, рішення позивача від 22.09.2009 р. № 983 про розірвання в односторонньому порядку договору від 02.03.2006 р. прийнято з порушенням законодавства. Адже ст. 188 Господарського кодексу України, на яку зроблено посилання в рішенні від 22.09.2009 р. № 983, взагалі не передбачає випадку розірвання договору в односторонньому порядку. Щодо положень ч. 3 ст. 651 ЦК України, то за приписами цієї норми закону такий випадок має бути обумовлений в договорі або законі, але договір від 02.03.2006 р. не містить положень щодо можливості розірвання в односторонньому порядку договору у разі не виконання відповідачем зобов’язань, передбачених п. 3.3 договору, щодо перерахування плати за право забудови.

Як передбачено ч. 2 ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Наведене стосується й актів органів місцевого самоврядування як нормативних, так і ненормативного характеру (індивідуальної дії). Сама по собі чинність відповідного акта на час вирішення спору господарським судом не зобов'язує останній керуватися цим актом, якщо він не відповідає законодавству України (п. 1 Інформаційного листа ВГСУ від 29.09.2009 р. № 01-08/530 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” із змінами).

За таких обставин, господарський суд вважає укладений між сторонами договір на право забудови нерозірваним. При цьому слід зазначити, що вказаний договір підлягав виконанню сторонами, а відповідач, не перерахувавши передбачену договором плату за право забудови, порушив умови договору.

Невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Так, частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено п. 4.2.1 договору на право забудови від 02.03.2006 року, у випадку несвоєчасної або неповної оплати коштів, передбачених у розділі 3 (п. 3.3) даного договору, забудовник виплачує виконкому пеню в розмірі подвійної дисконтної ставки НБУ від неперерахованої суми за кожний день прострочення.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов’язання за вищевказаним договором на право забудови щодо перерахування плати за право забудови, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за період з 11.09.2008 р. по 06.10.2008 р. в розмірі 10456,94 грн. згідно доданого до позову розрахунку заборгованості (а.с. 17 т. 1).

Також відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Договором на право забудови від 02.03.2006 року інше не встановлено, у зв'язку з чим судом застосовуються вищенаведені положення Цивільного кодексу України.

Як вже зазначалось вище, п. 3.3 договору на право забудови був встановлений строк перерахування відповідачем плати за право забудови (до 10.09.2008 р. –останній день двомісячного строку з моменту прийняття міськрадою рішення про відведення земельної ділянки відповідачу), і відповідачем був порушений цей строк, що не спростовано відповідачем.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, як вбачається з доданого до позову розрахунку заборгованості (а.с. 17 т. 1) сума нарахованих позивачем за період з 11.09.2008 р. по 06.10.2008 р. 3% річних складає 1306,59 грн. (613094,00 грн./100% * 3%:366 дн.* 26 дн.).

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач не надав жодних доказів в обґрунтування своїх заперечень на позов та не спростував доводи позивача про наявність заборгованості і здійснений позивачем розрахунок заборгованості, на думку суду, заявлені прокурором вимоги є цілком обґрунтованими. Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з ЖБТ „Промінь”, складає 624857,53 грн. (613094,00 грн. основної заборгованості + 10456,94 грн. пені + 1306,59 грн. 3 % річних).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов’язку в натурі.

Чинним процесуальним законодавством передбачено право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру” представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами. З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Згідно з п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) положення абзацу 4 ч. 1 ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті п. 2 ст. 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

У позовній заяві перший заступник прокурора м. Одеси обґрунтовує своє представництво у суді в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради тим, що він є виконавчим органом міської ради, який створено відповідно до Конституції України, ст.ст. 26, 42, 51 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, рішення Одеської міської ради від 25.04.2006 року № 3-V „Про утворення виконавчого комітету Одеської міської ради V скликання та визначення його чисельності”, для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування. Згідно п.п. 5 та 7 ст. 31 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” та ст. 14 Закону України „Про основи містобудування”, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать визначення у встановленому законодавством порядку відповідно до рішень ради території, вибір, вилучення (викуп) і надання землі для містобудівних потреб, визначених містобудівною документацією; встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність. Також таким органом є управління капітального будівництва Одеської міської ради, яке створено відповідно до ст. 11 вказаного Закону та діє згідно Положення про управління капітального будівництва Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 27.06,2006 року № 20-V. На управління покладені зобов'язання щодо акумулювання коштів від забудовників у вигляді пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси на спеціальний рахунок, відкритий в Управлінні Державного казначейства в Одеській області; здійснення контролю за умовами виконання договорів пайової участі замовників у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси.

Враховуючи наведене, представництво інтересів позивача прокуратурою є цілком правомірним та належним чином обґрунтованим.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Першого заступника прокурора м. Одеси обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги ЖБТ „Промінь” не відповідають обставинам справи і вимогам законодавству, тому задоволенню не підлягають.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій ЖБТ „Промінь”, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов Першого заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача –Управління капітального будівництва Одеської міської ради, до Житлово-будівельного товариства „Промінь” про стягнення заборгованості у сумі 624857,53 грн. задовольнити.

2.          СТЯГНУТИ з Житлово-будівельного товариства „Промінь” (65101, м. Одеса, вул. Ак.Вільямса, 67; код ЄДРПОУ 30376823; п/р 26006670232871 в АКБ УСБ м. Одеса, МФО 328016) на користь Виконавчого комітету Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1; код ЄДРПОУ 04056919; на рахунок Управління капітального будівництва Одеської міської ради № 37182033001148, відкритий в Управлінні Державного казначейства в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 04056902) основну заборгованість у розмірі 613094/шістсот тринадцять тисяч дев’яносто чотири/грн. 00 коп., пеню в сумі 10456/десять тисяч чотириста п’ятдесят шість/грн. 94 коп. та 3 % річних у сумі 1 306/одна тисяча триста шість/грн. 59 коп.

3.          СТЯГНУТИ з Житлово-будівельного товариства „Промінь” (65101, м. Одеса, вул. Ак.Вільямса, 67; код ЄДРПОУ 30376823; п/р 26006670232871 в АКБ УСБ м. Одеса, МФО 328016) до державного бюджету України (Головне Управління Держказначейства України в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, р/р 31114095700008 МФО 828011 КБК 22090200) витрати по держмиту в сумі 6248/шість тисяч двісті сорок вісім/грн. 58 коп.

4.          СТЯГНУТИ з Житлово-будівельного товариства „Промінь” (65101, м. Одеса, вул. Ак.Вільямса, 67; код ЄДРПОУ 30376823; п/р 26006670232871 в АКБ УСБ м. Одеса, МФО 328016) до бюджету (Головне Управління Держказначейства України в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, р/р 31217259700008 МФО 828011 КБК 22050000) витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

5.          В задоволенні зустрічного позову Житлово-будівельного товариства „Промінь” до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсними пунктів 3.2 та 3.3 договору про право забудови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 07.12.2009 р.

Суддя