Рішення № 80794758, 29.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/481/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування з 01.01.2018 року обмеження перерахованої та виплачуваної ОСОБА_1 пенсії по інвалідності максимальним розміром;

- зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснювати з 01.01.2018 року виплату перерахованої ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром, а також провести доплату різниці в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 01.01.2018 року по день проведення доплати.

Адміністративний позов обґрунтовано наступним.

ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» Відповідачем проведено перерахунок пенсії Позивача та здійснено виплату перерахованої пенсії з 01.01.2018 року.

Однак під час звернення до Відповідача 17.01.2019 року Позивачу стало відомо, що ГУПФУ в Одеській області з незрозумілих причин під час обчислення належної до виплати за перерахунком пенсії Позивача, застосовано обмеження пенсії максимальним розміром.

На виконання пункту 1 зазначеної постанови Відповідач провів обчислення пенсії Позивача з урахуванням підвищень, доплат до пенсії в розмірі 16170,80 гривень.

Проте під час обчислення на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 розміру належної до виплати суми пенсії Відповідач у її розрахунках безпідставно застосував обмеження пенсії максимальним розміром.

Так, обчислений відповідно до пункту 1 згаданої постанови розмір пенсії Позивача становить 16170,80 гривень.

Враховуючи попередній (до перерахунку) розмір пенсії 11938,39 гривень, різниця між перерахованою та попередньою сумами пенсій має складати 4232,41 грн.

Зважаючи на встановлену пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 умову виплати перерахованих пенсій з урахуванням з 1 січня 2018 року - 50 відсотків, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків, з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року, розмір перерахованої Позивачу пенсії в 2018 році мав складати 14054,60 гривень.

Однак Відповідачем з 1 січня 2018 року здійснено виплату перерахованої пенсії в розмірі 12834,20 гривень. При цьому для обчислення належної до виплати суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року, Відповідачем протиправно застосовано обмеження пенсії максимальним розміром в сумі 13730 гривень, що підтверджується перерахунком пенсії за пенсійною справою №1501014981 від 09.04.2018 року, копію якого відповідачем надано позивачу 17.01.2019 року.

Таким чином Позивач зазначає, що таке обмеження Відповідачем пенсії Позивача максимальним розміром є протиправним, не відповідає нормам Конституції України та порушує право Позивача на належний рівень пенсійного забезпечення.

Процесуальні дії

Ухвалою судді від 29 січня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Перше судове засідання по справі призначено на 21 лютого 2019 року о 09 год. 30 хв.

13 лютого 2019 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов (вхід. №5340/19).

Відзив обґрунтований наступним.

На підставі подання Одеського обласного військового комісаріату від 21.03.2014 року №98796, заяви про призначення пенсії від 12.03.2014 року, грошового атестату від 28.02.2014 року серії ЗУ №016266, довідки про додаткові види грошового забезпечення від 12.03.2014 року №6/48 ОСОБА_1 головним управлінням Фонду з 01.03.2014 року призначено пенсію за вислугу років в розмірі 65% грошового забезпечення.

Основний розмір пенсії з 01.03.2014 року становив - 3625,51 грн., розмір підвищень становив 474,50 грн., загальний розмір пенсії — 4100,01 грн.

З 24.02.2015 року Позивача, на підставі його заяви, було переведено на інший вид пенсії - пенсію по інвалідності. Її розмір становив 80% відповідного грошового забезпечення, зокрема основний розмір пенсії з 24.02.2015 року становив - 5550,24 грн., розмір підвищень становив 904,10 грн., загальний розмір пенсії — 6454,34 грн.

На виконання постанови КМУ №103 Одеський обласний військовий комісаріат надав головному управлінню Фонду «Довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії» від 02.04.2018 року №100112623, загальна сума грошового забезпечення становила 15540 грн.

На підставі зазначеної довідки головним управлінням Фонду 09.04.2018 року здійснено відповідний перерахунок пенсії Позивачу, розмір якої до виплати з 01.01.2018 року становила 12834,20 грн., з 01.07.2018 року становить 13144,20 грн.

Так, основний розмір пенсії Позивача з 01.01.2018 року склав 12432 грн. (80% від сум грошового забезпечення), підвищення та надбавки до основного розміру пенсії - 3738,80 грн., тому загальна сума пенсії склала 1670,80 грн.

З урахуванням того, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2018 року розмір пенсії Позивача склав 13730 грн. Підвищення від попереднього розміру пенсії 11938,39 грн. склало 1791,61 грн. Відповідно до вимог Постанови №103 виплату такого підвищення належало здійснювати у розмірі 50% такого підвищення, тобто в розмірі 895,81 грн. Загальна сума пенсії Позивача з 01.01.2018 року становила 12834,20 грн.

З урахуванням максимального розміру пенсії з 01.07.2018 року 14350 грн., підвищення від попереднього розміру пенсії 11938,39 грн. склало 2411,61 грн. Відповідно до вимог Постанови №103 виплату такого підвищення належить здійснювати у розмірі 50% такого підвищення, тобто в розмірі 1205,81 грн. Загальна сума пенсії Позивача з 01.07.2018 року становила 13144,20 грн.

Таким чином, Відповідач зазначає, що головне управління Пенсійного фонду в Одеській області діяло на підставі та у межах передбачених діючим законодавством України і підстави для визнання зазначених дій протиправними відсутні,а тому Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

15 лютого 2019 року від представника Позивача надійшла відповідь на відзив (вхід. №5648/19).

Відповідь на відзив обґрунтована наступним.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-УІІІ, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7- рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Це означає, що протягом 2018 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачає положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

У судове засідання, яке було призначене на 22 березня 2019 року о 12 год. 00 хв. сторони не з’явились, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи.

21 лютого 2019 року від представника Позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю Позивача та його представника (вхід. №6350/19).

21 березня 2019 року від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю представника ГУ ПФУ в Одеській області (вхід. №10176/19).

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Керуючись ч.9 ст.205 КАС України розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом.

На підставі подання Одеського обласного військового комісаріату від 21.03.2014 року №98796 (а.с.31), заяви про призначення пенсії від 12.03.2014 року (а.с.32), грошового атестату від 28.02.2014 року серії ЗУ №016266 (а.с.35), довідки про додаткові види грошового забезпечення від 12.03.2014 року №6/48 (а.с.36), Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області призначено ОСОБА_1 з 01.03.2014 року пенсію за вислугу років в розмірі 65% грошового забезпечення.

Згідно протоколу за пенсійною справою №1501012866 від 01.03.2014 року основний розмір пенсії ОСОБА_1: 65% грошового забезпечення (вислуга років 25) у розмірі – 3625,51 грн.; розмір підвищень становив 474,50 грн.; загальний розмір пенсії становив – 4100,01 грн. (а.с.31).

З 24 лютого 2015 року Позивача на підставі його заяви було переведено на пенсію по інвалідності (а.с.26).

Згідно протоколу за пенсійною справою №1501012866 від 24.02.2015 року основний розмір пенсії ОСОБА_1: 80% грошового забезпечення у розмірі – 5550,24 грн.; розмір підвищень становив - 904,10 грн.; загальний розмір пенсії становив – 6454,34 грн. (а.с.25).

Відповідно до перерахунку пенсії від 01.08.2016 року, розмір пенсії Позивача становив 80% грошового забезпечення у розмірі – 9046,07 грн., з урахуванням доплати – 11307,59 грн., розмір пенсії з надбавками – 11809,59 грн., обмеження максимального розміру пенсії – 10740,00 грн. (а.с.27).

Згідно перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року, розмір пенсії Позивача становив 80% грошового забезпечення у розмірі - 12432,30 грн., з урахуванням доплати - 15540,00 грн., розмір пенсії з надбавками – 16170,80 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії – 13730,00 грн., попередньої суми пенсії – 11938,39 грн. та підвищення – 12834,20 грн. (а.с.28).

Таким чином, Позивач, вважаючи дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо застосування з 01.01.2018 року обмеження перерахованої та виплачуваної ОСОБА_1 пенсії по інвалідності максимальним розміром, протиправними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

В свою чергу в п.6 ч.1 ст.92 Конституції України зазначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон №2262-XII), передбачено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно ч.1 ст.11 Закону № 2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Частиною 1 та 2 ст.1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону № 2262-XII пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.

Розміри пенсій по інвалідності передбачені ст.21 Законом №2262-XII та призначаються в таких розмірах:

а) особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку);

б) іншим особам з інвалідністю I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

Згідно ч.7 ст.43 Закону №2262-XII (в редакції на час призначення пенсії позивачу) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до ч.4 ст.63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 у справі №1-38/2016 вирішено, зокрема, визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

В мотивувальній частині вказаного рішення, а саме в п.2.3. Конституційний Суд України, зазначив, що з підстав, наведених у цьому Рішенні, підлягають визнанню такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону №2262, згідно з якими "максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VІІІ (який набув чинності 01.01.2017 року), внесено зміни, зокрема, у ч.7 ст.43 Закону №2262-XII. У ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Таким чином, виходячи з аналізу вищезазначеного законодавства та обставин справи, суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43. Тобто положення ч.7 ст.43 Закону №2262-XII в цілому, не першого речення і не другого, а повністю всієї частини.

Окрім вказаного, зміни, які були внесені законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VІІІ до ч.7 ст.43 Закону №2262-XII стосувались змін визначення періоду щодо максимального розміру пенсії. До того ж, суд звертає увагу що вказані зміни не мають ніякого відношення до пенсії позивача так, як встановлювали конкретний період обмеження, а саме «по 31 грудня 2017 року» в той час, як пенсія позивачу була перерахована 01 січня 2018 року з встановленням максимального розміру такої пенсії.

Буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, від 03 жовтня 2018 року у справі №127/4267/17 та від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що Відповідач діяв не відповідно до вимог та не у спосіб, що передбачені законом чим протиправно обмежив розмір пенсії Позивача, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, згідно ст.ст.22, 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»), є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

З урахуванням нормативного аналізу та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що Відповідач не мав права обмежувати Позивачу розміру пенсії при здійсненні перерахунку пенсії, а тому дії Відповідача є протиправним, а позов є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Зігеісії V. іНе ЄіпіГесі Кіп§сІот № 44277/98).

У пункті 57 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№23759/03 та № 37943/06) та у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини «Сєрков проти України» (39766/05) встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, на підставі того, що органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Конституційний Суд України вважає, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Відповідачем при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 01.01.2018 року протиправно застосовано обмеження перерахованої та виплачуваної Позивачу пенсії по інвалідності максимальним розміром, а тому позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що заявлені Позивачем позовні вимоги про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування з 01.01.2018 року обмеження перерахованої та виплачуваної ОСОБА_1 пенсії по інвалідності максимальним розміром та зобов’язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснювати з 01.01.2018 року виплату перерахованої ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром, а також провести доплату різниці в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 01.01.2018 року по день проведення доплати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77, 90, 139, 246, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування з 01.01.2018 року обмеження перерахованої та виплачуваної ОСОБА_1 пенсії по інвалідності максимальним розміром.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснювати з 01.01.2018 року виплату перерахованої ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром, а також зробити розрахунок та провести доплату різниці в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами пенсії з 01.01.2018 року по день проведення доплати.

Рішення суду набирає законної сили, згідно ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. При цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Суддя С.О. Cтефанов

.