Ухвала суду № 80794761, 29.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6874/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження за адміністративним позовом Комунального підприємства “Теплопостачання м.Одеси” (вул.Балківська,1-Б, м.Одеса, 65029) до Головного управління Держпраці в Одеській області (пр-кт Шевченка,2, м.Одеса, 65044), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (вул..Івана Франка,55, м.Одеса, 65049), ОСОБА_1 (пров.4-й Чорноморський, 30, м.Одеса, 65042) про визнання протиправним та скасування п.4.1, розділу 4; п.1, п.2,розділу 6 ОСОБА_2 проведення повторного (додаткового) спеціального розслідування нещасного випадку від 05.11.2018 року форми Н-5, визнання протиправним та скасування пп.10.1, пп.10.2 п.10 ОСОБА_2 №1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-5 від 05.11.2018 року,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось Комунальне підприємство “Теплопостачання м.Одеси” (вул.Балківська,1-Б, м.Одеса, 65029) до Головного управління Держпраці в Одеській області (пр-кт Шевченка,2, м.Одеса, 65044), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (вул..Івана Франка,55, м.Одеса, 65049), ОСОБА_1 (пров.4-й Чорноморський, 30, м.Одеса, 65042) про визнання протиправним та скасування п.4.1, розділу 4; п.1, п.2,розділу 6 ОСОБА_2 проведення повторного (додаткового) спеціального розслідування нещасного випадку від 05.11.2018 року форми Н-5, визнання протиправним та скасування пп.10.1, пп.10.2 п.10 ОСОБА_2 №1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-5 від 05.11.2018 року.

Ухвалою суду від 03.01.2019 року було відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

В судовому засіданні 29.03.2019 року представник позивача підтримав доводи позовної заяви зазначивши, що оскаржені пункти актів повторного розслідування від 05.11.2018 року є протиправними, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та думці членів спеціальної комісії, які написали окремі думки.. Представник відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, пославшись на законність рішення спеціальної комісії, яка врахувала первинні недоліки щодо розслідування нещасного випадку з працівником ОСОБА_2 та зробила ґрунтовні висновки щодо його причин та винних осіб. Треті особи були сповіщені належним чином про день, час та місце слухання справи, але в судове засідання не прибули, а тому, на підставі положень ст.205 КАС України, суд ухвалив рішення про розгляд цієї справи в цьому судовому засіданні за такої явки учасників справи.

Розглянувши в нарадчий кімнаті, після проведення судових дебатів по справі, матеріали справи та письмові докази, суд приходить до висновку, що провадження по справі повинно бути закрито в зв’язку із непідвідомчістю цього спору судам адміністративної юрисдикції з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами” від 09.09.2010 року № 19-рп/2010, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.

Згідно з п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12.07.2011 року № 9-рп/2011 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.

Основними ознаками публічно-правових відносин називають: обов'язкову участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб'єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов'язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.

Адміністративно-правовий спір має певні ознаки. Такі спори виникають у сфері державного управління, в процесі здійснення органами виконавчої влади своїх управлінських функцій. Для цих спорів характерно особливе становище його суб'єктів (учасників спірного правовідношення). Обов'язковим учасником адміністративно-правового спору є наділений владними повноваженнями орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, наділені державно-владними повноваженнями. Адміністративно-правовий спір має особливий предмет, що пов'язано з широтою і різноплановістю діяльності управлінського характеру.

Обов'язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов'язки в публічних правовідносинах.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Разом з цим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

ОСОБА_3 Верховного Суду у постанові від 12.12.2018 року по справі № 2-а-2555/11/2670 (К/9901/20707/18) виклала наступний правовий висновок:

“У справі, що розглядається, спір стосується оскарження акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 від 12 листопада 2010 року та акту про розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 12 листопада 2010 року, які складені комісією спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_3.

Згідно із ч.2 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення з позовом у цій справі) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (ч. 2 ст. 4 КАС України).

За приписами п.1 та 7 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом ст.19 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Разом з цим, відповідно до ч.1 та 2 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення з позовом у цій справі) установлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У той же час, згідно зі ст.35 Закону №1105-XIV акт про розслідування нещасного випадку є одним з документів, необхідних для розгляду Фондом соціального страхування від нещасних випадків справ про страхові виплати.

Згідно зі ст.55 Закону № 1105-XIV спори щодо суми страхових внесків, а також щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку.

При цьому, процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, визначено Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112.

Відповідно до п.10 та 11 зазначеного Порядку роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов'язаний негайно наказом утворити комісію з розслідування нещасного випадку у складі не менше ніж три особи та організувати розслідування. До складу комісії включаються керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова комісії), керівник структурного підрозділу підприємства, на якому стався нещасний випадок, представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства (за згодою), представник первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи.

Також, виходячи зі змісту вказаного Порядку, в акті (форми Н-5) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталась), зазначаються відомості про потерпілого (потерпілих), характеристика об'єкта, дільниці та місця, де стався (сталася) нещасний випадок (аварія), обставини, за яких стався (сталася) нещасний випадок (аварія), причини нещасного випадку (аварії), заходи щодо усунення причин виникнення нещасного випадку (аварії), висновок комісії.

В акті ж про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (форма Н-1), вказуються дані і відомості про дату і час настання нещасного випадку, найменування підприємства, працівником якого є потерпілий, про потерпілого, проведення навчання та інструктажу з охорони праці, проходження медичного огляду, обставини, за яких стався нещасний випадок, причини нещасного випадку, діагноз потерпілого, осіб, що допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, свідків нещасного випадку, заходів щодо усунення причин нещасного випадку.

Як убачається з матеріалів справи, до складу комісії, яка проводила розслідування нещасного випадку, що стався 13 травня 2010 року з ОСОБА_3 на території КП “Плесо”, увійшли: головний держаний інспектор з охорони праці відділу з розслідування нещасних випадків і аварій на виробництві та організації управління охороною праці ТУ Держгірпромнагляду по Київській області та м. Києву - ОСОБА_4.; страховий експерт з охорони праці відділу по роботі зі страхувальниками та потерпілими Шевченківського району УВД ФСС НВ у м. Києві - ОСОБА_5.; заступник директора КП “Плесо” з кадрових питань та побуту - ОСОБА_6.; провідний спеціаліст відділу з питань охорони праці та безпечної життєдіяльності населення Голосіївської районної державної адміністрації у м. Києві - ОСОБА_7.; заступник голови профкому, начальник рятувально-водолазної станції №1 КП “Плесо”- ОСОБА_8.; начальник служби охорони праці та техніки безпеки КП “Плесо” - ОСОБА_9., тобто не лише представники органів державної влади, але й інші особи.

При цьому, комісія у складі зазначених осіб не здійснювала владні управлінські функції на основі законодавства, а розслідувала нещасний випадок на виробництві, про що 12 листопада 2010 року склала відповідні акти за формами Н-5 та Н-1, які не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому не можуть бути предметом оскарження в адміністративному суді.”.

Така ж за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2016 року у справі №805/3980/15-а, і ОСОБА_3 Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від таких висновків.

Відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України вказані висновки Верховного Суду щодо застосування окремих норм права повинні враховуватись судами загальної юрисдикції при розгляді аналогічних спорів та застосування тих саме норм права.

Враховуючи тотожність розглянутого ОСОБА_3 Палатою Верховного Суду спору тому, що розглядається в рамках цієї справи, суд повинен застосувати до цих правовідносин висновки щодо непідвідомчості цього спору судам адміністративної юрисдикції.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У пункті 150 рішення Європейського суду з прав людини від 21.06.2011 року у справі Фруні проти Словаччини, яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року (Заява № 21722/11), Суд зазначив, що згідно з практикою Суду, метою терміну “встановлений законом” у статті 6 Конвенції є гарантування того, що функціонування судової системи у демократичному суспільстві не залежить від виконавчої влади, а регулюється законом, прийнятим парламентом. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути залишена на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не матимуть певної свободи тлумачення відповідного національного законодавства.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі “Zand v. Austria” вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження по справі, якщо спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суд роз’яснює, що для вирішення цього спору позивачу необхідно звернутись до місцевого загального суду, в порядку визначеному положеннями ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись,ст.ст.139,238,239 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження по справі за позовними вимогами Комунального підприємства “Теплопостачання м.Одеси” (вул.Балківська,1-Б, м.Одеса, 65029) до Головного управління Держпраці в Одеській області (пр-кт Шевченка,2, м.Одеса, 65044), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (вул..Івана Франка,55, м.Одеса, 65049), ОСОБА_1 (пров.4-й Чорноморський, 30, м.Одеса, 65042) про визнання протиправним та скасування п.4.1, розділу 4; п.1, п.2,розділу 6 ОСОБА_9 проведення повторного (додаткового) спеціального розслідування нещасного випадку від 05.11.2018 року форми Н-5, визнання протиправним та скасування пп.10.1, пп.10.2 п.10 ОСОБА_9 №1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-5 від 05.11.2018 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до П’ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали суду в порядку, визначеному п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.