Рішення № 80794693, 29.03.2019, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/820/18

Провадження № 2/0182/329/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29.03.2019 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Кобеляцької – Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання недійсними пунктів кредитного договору та визнання недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання недійсними пунктів кредитного договору та визнання недійсним кредитного договору, який пізніше був уточнений.

В обґрунтування своїх позовних вимог вимог посилається на те, що 25.06.2014 року між ним та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір № 500496331. За умовами Кредитного договору він отримав кредитні кошти у сумі 40 000, 00 грн. зі строком повернення до 26.06.2018 року з відсотковою ставкою 0,01 % річних. Умовами п.2.8 Кредитного договору та Додатком № 1 до Кредитного договору передбачено комісійну винагороду банку в сумі 1 440, 00 грн. щомісячно. Відповідно до «розрахунку заборгованості за кредитом» від 12.12.2017 року, наданого банком, за весь період дії Кредитного договору ним сплачено на користь банку: тіло кредиту - 34 447, 43 грн., відсотки за користування кредитом - 11 231, 68 грн., комісія за обслуговування кредиту -57 600, 00 грн. Всього - 103 279,11 грн. Вважає, що під час укладання Кредитного договору та весь час його дії відповідач не лише порушив вимоги законодавства України, а й умисно ввів його в оману, передбачивши Кредитним договором незаконну комісійну винагороду в сумі 1 440,00 грн. щомісячно, що суперечить статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача. Належним способом захисту його прав є визнання недійсним п.2.8 Кредитного договору з моменту укладення Договору та здійснення перерахунку вже сплачених платежів з виплатою різниці. За таких обставин звернувся до суду і просить визнати недійсною з моменту укладення договору умову п.2.8 Кредитного договору № 500496331 від 25 червня 2014 року, укладеного між ОСОБА_4 акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1, а також умови Додатку № 1 до Кредитного договору №500496331 від 25 червня 2014 року, якими передбачено щомісячну сплату комісійної винагороди Банку у розмірі 1 440, 00 грн. (п. 5.4. Додатку). Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» здійснити перерахунок платежів, здійснених ОСОБА_1 з часу укладення Кредитного договору, зарахувавши сплачену ОСОБА_1 комісію в сумі 57 600, 00 грн. в рахунок заборгованості по тілу кредиту та процентах, що передбачені умовами Кредитного договору № 500496331 від 25 червня 2014 року. Залишок коштів, які залишаться після зарахування заборгованості по тілу кредиту та процентів, виплатити йому шляхом видачі грошових коштів через касу банку.

12 квітня 2018 року від ОСОБА_4 акціонерного товариства «Альфа-Банк» надійшов відзив на позовну заяву (а.с.27-32), в якому представник відповідача заперечував проти пред’явлених позовних, вважав їх необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, посилаючись на наступне. 25 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір № 500496331. Відповідно до п.2.4 кредитного договору, банк надає кредит позичальнику для власних потреб шляхом безготівкового перерахування на рахунок позичальника № 29244300382030, що відкритий позичальнику в ПАТ«КБ«Надра», МФО 380764 суми грошових коштів в розмірі 40 000 грн. 00 коп., з 25 червня 2014 року і терміном погашення по 26 червня 2018 року. Відповідно до п.2.2, процентна ставка за користування кредитом складає 0,01 % річних. Тип процентної ставки-фіксований. У п.2.6 кредитного договору зазначено, що позичальник зобов’язується здійснювати платежі з повернення кредиту, сплати процентів за його користування, сум комісійної винагороди та інших платежів за цим договором щомісячно, рівними частинами у сумах та в терміни, в порядку та на умовах, визначених цим договором та відповідно до графіку платежів, який є додатком № 1 до цього договору, який є його невід’ємною частиною. Відповідно до п.2.8, комісійна винагорода банку, з урахуванням п.2.8.1, складає за управління кредитом за період з 1-го місяця користування кредитом по 60-й місяць користування кредитом - 3,60 % від суми кредиту і оплачується щомісячно за кожний місяць користування кредитом, відповідно до Графіку платежів, який є Додатком № 1 до цього договору. Пунктом 5 кредитного договору визначено, що підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він попередньо ознайомлений у письмовій формі з умовами надання кредиту, в тому числі, вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг, а також іншої інформації, надання якої вимагає чинне в Україні законодавство, в тому числі інформацією надання якої вимагається нормами Закону України «Про захист прав споживачів» та нормативними документами НБУ, які роз'ясненні, зрозумілі, не потребують додаткового тлумачення. Також підпис позивача підтверджує, що позичальник в письмовій формі ознайомлений із загальними умовами кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», затвердженими розпорядженням ПАТ «Альфа-Банк» № 1577 від 10 червня 2014 року, які оприлюднені на інтернет-сторінці банку за електронною адресою та які йому роз’ясненні, зрозумілі і з якими він цілком згодний. Згідно до п.4 розділу № 2 «Загальні умови кредитування фізичних осіб», затвердженими розпорядженням ПАТ «Альфа-Банк» № 1577 від 10 червня 2014 року, повернення заборгованості за кредитом, враховуючи сплату процентів за його користування та сум комісійної винагороди, в тому числі, комісійної винагороди за дії банку, що вчиняються на користь позичальника з метою сприяння останньому у виконанні ним своїх зобов'язань за цим договором (комісія за управління кредитом), а також сум будь-яких інших комісійних винагород, у випадку, якщо сплата таких комісійних винагород передбачена умовами розділу № 1 цього договору, здійснюється позичальником щомісячно, відповідно до визначених сторонами умов. У випадку, якщо розділом № 1 цього договору передбачена сплата комісії за управління кредитом, банк, з метою сприяння позичальнику у виконанні ним своїх зобов'язань за цим договором, вчиняє дії на користь позичальника по управлінню кредитом, які полягають в наданні позичальнику комплексу послуг по управлінню кредитом, що направлені на запобігання виникнення випадків прострочення виконання зобов'язань позичальника за цим договором, зокрема, але не включно: послуг з розрахунку суми чергового платежу за договором та/або суми повного дострокового повернення заборгованості за цим договором, що надаються з використанням телефонного зв'язку, в контакт-центрі, через ІVR-menu, шляхом направлення SМS повідомлень на номер позичальника, що вказаний останнім в розділі 1 договору, оброблення запитів, що направлені банку позичальником із використанням систем Інтернет сервісу «Му Аlfa-Ваnк» та надання відповідей на відповідні запити позичальника, тощо; надання довідок щодо розрахунково-касового обслуговування по телефонних каналах зв'язку через контакт-центр чи в електронному вигляді, шляхом направлення SМS повідомлень про (а) надходження та зарахування коштів на транзитний рахунок для погашення кредитної заборгованості, (б) зарахування коштів платежу на рахунки погашення кредитної заборгованості, (в) про стан кредитного рахунку; надання виписок з рахунків позичальника та/або довідок щодо розрахунково-касового обслуговування по електронній пошті (а) Е-шаіl виписка по рахунку ЕПЗ позичальника (у разі його наявності), (б) Е-mаіl довідка про стан рахунку за кредитом; розшук (запит), уточнення, повернення, анулювання, зміна умов переказів згідно до запитів позичальника; надання довідок щодо розрахунково-касового обслуговування позичальника та виписок по рахунку ЕПЗ позичальника (у разі його наявності) за письмовим зверненням позичальника. За надання вищевказаних послуг позичальник сплачує банку комісію за управління кредитом, розмір та порядок оплати якої визначений розділом № 1 цього договору. З матеріалів справи вбачається, що договір підписаний обома сторонами та зазначено, що договір отриманий позичальником – позивачем по справі. Доводи позивача щодо невідповідності умов кредитного договору вимогам чинного законодавства в частині стягнення з позивача комісій за управління кредитом та переказ коштів, передбачених п.2.8.1 кредитного договору, на їх думку, є безпідставними і не можуть слугувати підставою для визнання зазначених пунктів кредитного договору недійсними. Так, п.4 розділу № 2 «Загальні умови кредитування фізичних осіб» визначено перелік послуг банку, за які позичальник сплачує комісію за управління Кредитом, розмір та порядок оплати якої визначений розділом № 1 цього Договору. Отже, спірні умови кредитного договору були узгоджені сторонами (досягнуто згоди з усіх істотних умов договору), кредитний договір підписаний сторонами, останні мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірних договорів та в подальшому виконував їх умови, що підтверджується виписками по особовим рахункам. Вимогами ч.3 ст.203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Визнання правочинів недійсними з огляду на їх вчинення всупереч вільному волевиявленню особи передбачено, зокрема, положеннями ст.229-233 ЦК України. У відповідності із вимогами ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. При цьому, відповідно до роз'яснень, наданих у Постанові Пленуму Верхового Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», абз.1, 2, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої особи в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину. Наявність умислу у діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. З матеріалів справи вбачається, що належні умови було дотримано кредитором, тобто банком, при укладанні кредитного договору з позичальником. Належних та допустимих доказів щодо обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, зокрема, про те, шо відповідачем при укладанні договору його було введено умисно в оману, він суду не надав. Крім того, відповідно до п.3 ст.3 та ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Інформація споживача про наявні форми кредитування, податковий режим сплати процентів та недоліки схем кредитування, відповідно до ч.2 ст.11 Закону України „Про захист прав споживачів" повинна надаватися споживачу до укладення договору, а ненадання банком такої інформації споживачу також не є підставою для визнання його недійсним, оскільки за змістом ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержанння в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3 та 5-6 ст.203 ЦК України. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно із ч.1 ст.1055 ЦК України, договір кредиту укладається у письмовій формі. При укладенні кредитного договору, підписаного відповідачем, який підтвердив цим свою згоду з умовами даної угоди, було дотримано всі передбачені законом істотні умови договору, які були обумовлені згодою сторін. Тобто, недійсність правочину може настати лише за певні порушення закону. Під час укладення кредитного договору, порушень з боку Банку, які змогли б призвести до недійсності цього договору, не було, договір було укладено з додержанням вимог діючого законодавства, у тому числ, підписаний сторонами, повністю виконаний з боку банку та частково виконувався позичальником по кредиту. На момент укладення договору сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами сторін та виконанням. Відповідно до частин 1-3, 5-6 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Ч.1 ст.626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У відповідності до ч.1 ст.626 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами, згідно ст.629 ЦК України. І головне: за ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Посилання позивача на те, що кредитний договір є несправедливим, не є підставою зобов'язань або відповідальності за їх порушення, оскільки позивач сам уклав кредитний договір з відповідачем на підставі вільного волевиявлення, і, ставлячи підпис, вважав його справедливим. Тобто, при підписанні кредитного договору, всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договорів були дотримані, договори містять всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми їх укладення, а тому не вбачається підстав стверджувати про невідповідність цих умов вимогам законодавства, на що позивач посилається у своїй позовній заяві. Крім того, твердження позивача про те, що відповідачем умовами кредитного договору № 500496331 від 25.06.2014 року встановлено «подвійний» штраф, не відповідають дійсності. Згідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У п.4 розділу № 1 «Базові умови кредитування» кредитного договору № 500496331 від 25.06.2014 року позичальник зобов’язується у разі повного або часткового прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів за користування ним та/або комісій та/або інших платежів за договором, сплата яких передбачена договором, сплатити банку штраф у розмірі 50,00 грн за кожне допущене позичальником прострочення платежу, що триває від одного до чотирьох календарних днів з моменту виникнення прострочення платежу. При цьому, у випадку, якщо прострочення платежу триває 5 і більше календарних днів, додатково до штрафу, визначеному попереднім абзацом цього пункту, позичальник зобовязаний сплатити кредитору штраф у розмірі 150 грн. за кожний випадок допущеного прострочення платежу. Таким чином, умовами кредитного договору № 500496331 від 25.06.2014 року встановлено два окремих штрафи - 50,00 грн та 150,00 грн. за прострочення повернення платежів у різні терміни. Під час укладання спірного договору банк надав ОСОБА_1 інформацію про всі штрафи, пов'язані з невиконанням умов кредитного договору, про що зазначено в п.5 кредитного договору № 500496331 від 25.06.2014 року, який позивач підписав, чим надав письмове підтвердження про ознайомлення зі всіма умовами в повному обсязі, а саме: щодо кредитних умов, мети, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, відсоткову ставку, а також відповідальність сторін за невиконання або порушення умов договору, та підтвердив згоду на укладання договору своїм підписом в ньому. Також, жодних заперечень у договорі під час його укладання ОСОБА_1 не зазначено та стороною позивача інших доказів, які підтверджують невизнання зазначеної умови спірного кредитного договору, суду не надано, тому відсутні підстави, передбачені ч.1 ст.61 Конституції України для визнання недійсним кредитного договору № 500496331 від 25.06.2014 року в цілому. За таких обставин просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання недійсним кредитного договору, - відмовити в повному обсязі. Крім того, вважають, що відмовити в задоволенні позову необхідно ще й з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав і просив суд його задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги свого довірителя також підтримав та просила суд їх задовольнити. Додатково суду пояснив, що, на їх думку, банк незаконно стягнув з ОСОБА_5 комісію. Позивач лише згодом зрозумів, що його введено в оману. До цього він повністю довірився представникам банку, які запевнили його в своїй порядності.

Представник відповідача ОСОБА_3 пред’явлені позовні вимоги не визнав, послався на поданий ним письмовий відгук. Додатково суду пояснив, що вони роз’яснювали ОСОБА_5 стосовно комісії і ніхто в оману його не вводив.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов”язків цивільного характеру.

Як встановлено в судовому засіданні, 25.06.2014 року між позивачем по справі ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір №500496331 (а.с.5). Відповідно до п.2.4 кредитного договору, банк надав кредит позичальнику для власних потреб шляхом безготівкового перерахування на рахунок позичальника № 29244300382030, що відкритий позичальнику в ПАТ «КБ «Надра», МФО 380764 суми грошових коштів в розмірі 40 000 грн. 00 коп., з терміном погашення по 26.06.2018 року. Відповідно до п.2.2, процентна ставка за користування кредитом складає 0,01 % річних. Тип процентної ставки-фіксований. У п.2.6 кредитного договору зазначено, що позичальник зобов’язується здійснювати платежі з повернення кредиту, сплати процентів за його користування, сум комісійної винагороди та інших платежів за цим договором щомісячно, рівними частинами у сумах та в терміни, в порядку та на умовах, визначених цим договором та відповідно до графіку платежів, який є додатком № 1 до цього договору (а.с.6) і який є його невід’ємною частиною. Відповідно до п.2.8 договору, комісійна винагорода банку, з урахуванням п.2.8.1, складає за управління кредитом за період з 1-го місяця користування кредитом по 60-й місяць користування кредитом - 3,60 % від суми кредиту і оплачується щомісячно за кожний місяць користування кредитом, відповідно до графіку платежів, який є Додатком № 1 до цього договору.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

За змістом ч.1, 2 ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Суд не може прийняти до уваги посилання позивача та його представника на ту обставину, що ОСОБА_1 було введено в оману представниками банку і не роз’яснено умови кредитного договору, оскільки підпис позивача в договору підтверджує, що позичальник в письмовій формі ознайомлений із загальними умовами кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», затвердженими розпорядженням ПАТ «Альфа-Банк» № 1577 від 10.06.2014 року, які оприлюднені на інтернет-сторінці банку за електронною адресою та які йому були роз’ясненні, зрозумілі і з якими він цілком погодився.

Вимогами ч.3 ст.203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Отже, спірні умови кредитного договору були узгоджені сторонами (досягнуто згоди з усіх істотних умов договору), кредитний договір підписаний сторонами, останні мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірних договорів та в подальшому виконував їх умови, що підтверджується виписками по особовим рахункам.

Крім того, суд не знайшов підтвердження тому факту, що умовами кредитного договору № 500496331 від 25.06.2014 року встановлено подвійний штраф, оскільки, в п.4 розд.1 «Базові умови кредитування» кредитного договору № 500496331 від 25.06.2014 року зазначено, що позичальник зобов’язується у разі повного або часткового прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів за користування ним та/або комісій та/або інших платежів за договором, сплата яких передбачена договором, сплатити банку штраф у розмірі 50,00 грн за кожне допущене позичальником прострочення платежу, що триває від одного до чотирьох календарних днів з моменту виникнення прострочення платежу (при цьому, у випадку, якщо прострочення платежу триває 5 і більше календарних днів, додатково до штрафу, визначеному попереднім абзацом цього пункту, позичальник зобовязаний сплатити кредитору штраф у розмірі 150 грн. за кожний випадок допущеного прострочення платежу). Таким чином, умовами кредитного договору № 500496331 від 25.06.2014 року встановлено два окремих штрафи - 50,00 грн та 150,00 грн. за прострочення повернення платежів у різні терміни. Під час укладання спірного договору банк надав позивачу по справі інформацію про всі штрафи, пов'язані з невиконанням умов кредитного договору, про що зазначено в п.5 кредитного договору № 500496331 від 25.06.2014 року, який позивач підписав, чим письмово підтвердив, що ознайомився з усіма умовами в повному обсязі.

За таких обставин суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1

Крім того, відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки позивач звернувся до суду із пропуском позовної давності, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову і з цих підстав також.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання недійсними пунктів кредитного договору та визнання недійсним кредитного договору - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_6