Рішення № 80793367, 25.03.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2019 року №320/7034/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа - Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльність,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа - Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльність, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугою років на підставі матеріалів, складених позивачем за заявою від 30.11.2018 та поданих Центральним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції матеріалів;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити пенсію ОСОБА_1 за вислугою років з 01.01.2018 та проводити її виплату в подальшому у розмірі, виходячи з вислуги років - 24 (двадцять чотири) роки 10 (десять) місяців 04 (чотири) дні.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що йому неправомірно відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, оскільки на день звільнення позивач мав вислугу у пільговому обчислені 24 (двадцять чотири) роки 10 (десять) місяців 04 (чотири) дні, що є необхідною умовою для призначення зазначеної пенсії, відповідно до пункту «а» ст. 12 ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.01.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі, розгляд якої здійснюється у порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2019 вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №320/7034/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа - Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльність.

Відповідач у письмовому відзиві зазначає, що для наявності у особи права на пільгову пенсію відповідно до ст. 12 ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» така особа повинна мати вислугу виключно в календарних роках (як прямо передбачено згаданою статтею), а не у пільговому обчисленні на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 №393.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно наказу начальника Державної установи «Березанська виправна колонія (№ 95)» від 15.12.2017 № 126/ОС-17 позивача було звільнено зі служби на підставі пункту 4 частини 1 статті 77 ОСОБА_2 України «Про Національну поліцію» з 31 грудня 2017 року. Згідно даного наказу вислуга років станом на 31.12.2017 у календарному обчислені становить — 19 років 04 місяці 16 днів, у пільговому обчислені - 24 роки 10 місяців 04 дні.

В жовтні 2018 року позивач звернувся з письмовою заявою до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції стосовно формування та подання матеріалів щодо призначення пенсії за вислугою років. Відповідні матеріали були підготовлені та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у відповідності до Прядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ОСОБА_2 України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджених постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1.

Листом від 04 грудня 2018 року Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повернуло Центральному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції матеріали про призначення позивачу пенсії за вислугою років з виказанням про відсутність підстав. Тобто позивачу було відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ОСОБА_2 України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Позивач вважаючи відмову незаконною, а своє право на отримання пенсії за вислугою років - порушеним, тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

У своїй діяльності Головне управління керується виключно чинними нормативно-правовими актами, а саме: ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІ (далі - Закон № 2262), постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992р. № 393» від 13 лютого 2008 року №45 (далі - Порядок №45), постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року N 393 (далі - Постанова № 393), ОСОБА_2 України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців», постанова правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документ для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ОСОБА_2 України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 30 січня 2007 № 3-1 (далі - Постанова № 3-1), рішеннями Конституційного суду України та іншими чинними нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 10 ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільненим з військової служби, та деяких інших осіб» призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 12 цього ОСОБА_2, здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Головне управління діє на підставі положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі від 22 грудня 2014 № 28-2 затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду Украйні та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 р. за № 40/26485.

Пункт 2 даного Положення визначається, що у своїй діяльності управління керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що позивач проходив службу у Центральному міжрегіональному управлінні з питав виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції. На день звільнення з військової служби, 15.12.2017р., згідно наказу державної установи Березанська виправна колонія від 15.12.2017 року № 126 о/с-17 позивач мав вислугу років у календарному обчисленні - 19 років 04 місяців і 16 днів.

Стаття 12 ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебувати на військовій службі та умови призначення пенсій за вислугу років.

У відповідності до вимог ст.12 ОСОБА_2 України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції закону від 07.01.2017р. в редакції чинній на момент звільнення позивача) він отримав би право на отримання пенсії за вислугу років при наявності 23 календарних років і більше.

Даною нормою законодавцем було визначено виключну підставу для призначення пенсії за ОСОБА_2 № 2262. Обов'язковою умовою для призначення пенсії за вислугу років за ОСОБА_2 № 2262 є достатня кількість років вислуги у календарному обчисленні.

ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебувати на військовій службі. Статтею 12 цього ОСОБА_2 визначаються умови призначення пенсії як вислугу років.

Статтею 12 ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (в редакції ОСОБА_2 від 08.07.2011р. №3668- VI, який вступив зі силу з 01.10.2011р.) визначається:

Пенсія за вислугу років призначається:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» ст.,1-2 цього ОСОБА_2 (крім осіб, зазначених у ч.3 ст.5 цього ОСОБА_2), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:

по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;

з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2012року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;

з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше:

з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Днем звільнення позивача зі служби є 31.12.2017 року, а відтак його календарна вислуга має становити 23 роки та 6 місяців і більше.

З огляду на викладене у позивача відсутнє право на отримання пенсії за вислугу років, оскільки вислуга років позивача станом на 31.12.2017 у календарному обчислені становить -19 років 04 місяці 16 днів.

Відповідно до Постанови № 3-1 орган, що призначає пенсії, має право вимагати від міністерств та інших органів, заявників дооформления поданих документів, а також подання додаткових документів та перевіряти в необхідних випадках обгрунтованість їх видачі. Також відповідно до даної Постанови саме орган що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії.

Суд звертає увагу, що для призначення пенсії за вислугу років позивачу ОСОБА_2 № 2262 визначає, як обов'язкову вимогу наявність саме календарної вислуги, а не її загальну тривалість у пільговому обрахуванні.

Узагальнюючи судову практику було встановлено, що законодавець розмежовує такі поняття як «вислуга років» та «календарна вислуга років». При цьому до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії (як правило впливає на розмір пенсії). Для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні не передбачено.

На цьому ж наголошував Верховний Суд в постанові від 27 березня 2018 року по справі №295/6301/17, постанові від 19 вересня 2018 року по справі №725/1959/17, а також постанові від 22 листопада 2018 рок по справі №161/4876/17, де зазначив, що статтею 12 ОСОБА_2 України № 2262 чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності відповідної вислуги років в календарному обчисленні (в даному випадку необхідно 23 року та 6 місяців і більше, а не 23 роки та 3 місяці), та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.

Календарна вислуга років не залежить від пільгового обчислення стажу і враховується окрім випадків отримання права на призначення пенсії для отримання права на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні (стаття 9).

Саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії. Позивач такої вислуги у мінімально - визначеному законодавством розмірі не має, а тому права на призначення пенсії за вислугу років не здобув.

Якщо розглядати право позивача на призначення пенсії відповідно до пункту «б» статті 12 ОСОБА_2 № 2262, необхідно зазначити, що даною нормою передбачено наступні умови та підстави призначення пенсії:

- особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 цього ОСОБА_2, в разі досягнення ними на день зв'їльнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього ОСОБА_2, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяціе і становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Так, позивачу на час звільнення зі служби було 38 років, а як було зазначено вище, - обов'язковою підставою для призначення пенсії за вислугу років за пунктом «б» статті 12 є| досягнення на час звільнення з військової служби 45 річного віку. На день звільнення позивача з військової служби (31.12.2017) його вік був 36 років.

З огляду на наведене, та на те, що позивач звільнений з військової служби не досягнувши 45-річного віку, а отже, підстави для призначення пенсії за пунктом «б» ст.12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених зі військової служби та деяких інших осіб» також відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд висновує, що Головне управління для призначення пенсії позивачу за вислугу років немає достатніх правових підстав, відповідно в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.