Рішення № 80787777, 12.03.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/6223/15-ц

Провадження №2/487/707/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2019 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Павлової Ж.П., за участі секретаря Ігнатьєва А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс–Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

07.08.2015 року ПАТ КБ «Правекс-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В заяві позивач посилався на те, що 31.07.2007 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №4149-003/07Р, за яким останньому було надано кредит в сумі 10 954,00 доларів США на строк до 31.07.2012 року з процентною ставкою за користування кредитом 11,99% річних.

Крім цього, з метою забезпечення виконання зобов’язань відповідача ОСОБА_2 по спірному кредитному договору, між банком та відповідачем ОСОБА_1 31.07.2007 року було укладено договір поруки.

Однак, відповідач ОСОБА_2 свої зобов’язання належним чином не виконував, у зв’язку з чим станом на 02.06.2015 року заборгованість відповідача ОСОБА_2 по кредитному договору становить 9 637,31 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 202 479,88 грн. з яких:

- кредит – 6 669,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 140 115,69 грн.;

- проценти – 2 968,31 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 62 364,19 грн.

Крім того, сума заборгованості по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредит становить 269 688,03 грн., з яких:

- пеня за несвоєчасну сплату кредиту – 188 722,07 грн.;

- пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту – 80 965,96 грн.

Оскільки відповідачі не виконують належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором та договором поруки, позивач просив стягнути з них зазначену заборгованість.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва Павлової Ж.П. від 12.08.2015 року відкрито провадження в даній справі.

03.11.2015 року заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва вищевказаний позов задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 25.05.2018 року заяву ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження в даній справі задоволено та замінено ПАТ КБ «Правекс-Банк» його правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.08.2018 року заяву ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження в даній справі залишено без задоволення.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.11.2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення від 03.11.2015 року у справі за позовом ПАТ КБ «Правекс–Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості – скасовано, а справу призначено до судового розгляду.

19.02.2019 року ОСОБА_1 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову мотивуючи тим, що ОСОБА_2 помер 06.12.2012 року, а договір поруки припинив свою дію. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що банк пропустив трирічний строк позовної давності.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 12.03.2019 року провадження в частині позовних вимог ПАТ КБ «Правекс–Банк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості - закрито.

В судове засідання представник позивача не з’явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з’явився, його представник надав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги не визнав в повному обсязі.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що 31.07.2007 року між АКБ «Правекс-Банк» правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №4149-003/07Р, за яким останньому було надано кредит в сумі 10 954,00 дол. США на строк до 31.07.2012 року з процентною ставкою за користування кредитом 11,99% річних.

Крім цього, з метою забезпечення виконання зобов’язань відповідача ОСОБА_2 по спірному кредитному договору, між банком та відповідачем ОСОБА_1 31.07.2007 року було укладено договір поруки.

Відповідач ОСОБА_2 свої зобов’язання належним чином не виконував, у зв’язку з чим в нього виникла заборгованість по сплаті кредиту.

Так, станом на 02.06.2015 року заборгованість відповідача ОСОБА_2 по кредитному договору становила 9 637,31 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 202 479,88 грн. з яких:

- кредит – 6 669,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 140 115,69 грн.;

- проценти – 2 968,31 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 62364,19 грн.

Крім того, сума заборгованості по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредит становила 269 688,03 грн., з яких:

- пеня за несвоєчасну сплату кредиту – 188 722,07 грн.;

- пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту – 80 965,96 грн.

Також судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії І-ФП №177225 від 26.02.2013 року, виданого Міським відділом ДРАЦС ММУЮ, актовий запис №868 від 26.02.2013 року відповідач ОСОБА_2 помер 06.12.2012 року.

За Конституцією України, ст. 49 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

При цьому, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, для чого роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і допомагає здійсненню їхніх прав.

Судовий розгляд, яким цивільна справа вирішується по суті, закінчується ухваленням рішення суду.

В силу статей 12, 78, 81, 263 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі рішення суду у цивільні справі, як найважливіший акт правосуддя, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і наповнити реальністю принцип верховенства права, повинен ухвалюватися за неухильного додержання вимог чинного процесуального законодавства про його законність і обґрунтованість.

Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд бере до уваги, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при рівності прав щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду цивільних справ, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77-78, ч. ч. 3-4 ст. 82, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

При цьому, згідно із статтею 81 ЦПК України, обов’язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.

За ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтями 553, 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання ним свого обов’язку. У разі порушення такого зобов’язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що боржник за спірним кредитним договором ОСОБА_2 помер.

Згідно ч. 4 ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до ст. 608 ЦК України, зобов’язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Згідно ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Проте, в матеріалах справи відсутні відомості про наявність спадкоємців та прийняття ними спадщини після смерті ОСОБА_2

Крім того, згідно ч. 3 ст. 559 ЦК України, порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

Відповідно до ст. 523 ЦК України, порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов’язання новим боржником. Тобто, порука за спадкоємця може бути тільки добровільною, в противному випадку після заміни боржника у зобов’язанні раніше існуюча порука припиняється.

Так, згідно абз. 5 п. 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року на поручителів може бути покладено відповідальність за порушення боржником обов'язку щодо виконання зобов'язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за будь-якого нового боржника, зафіксоване в тому числі у договорі поруки.

А за такого, можна зробити висновок про те, що порука припиняється після смерті боржника, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов’язання новим боржником.

Стосовно строків позовної давності, суд приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно з пунктом 9.2 кредитного договору №4149-003/07Р від 31.07.2007 року сторони дійшли згоди про те, що у випадку виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та/або за сплатою відсотків за користування кредитом строк користування кредитом, зазначений у п.1.2. даного Договору (до 31 липня 2012 року), припиняється достроково на 10-й день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення. Про припинення строку користування кредитом Банк письмово повідомляє Позичальника.

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такої зміни.

Згідно розрахунку заборгованості останній платіж за кредитом ОСОБА_2 здійснив 01.12.2009 року, а тому відповідно до пункту 9.2 цього договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив, на 10-й день місяця наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення боржником останнього платежу.

Однак ПАТ КБ «Правекс-Банк» звернулося до суду із зазначеним позовом лише 29.07.2015 року пропустивши трирічний строк позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, суд залишає позовні вимоги банку до ОСОБА_1 без задоволення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс–Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості – відмовити.

Рішення набирає законної сили через 30 днів, якщо не буде подана апеляційна скарга.

Рішення суду може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 28.03.2019 року.

Суддя: Ж.П. Павлова