Рішення № 8078538, 13.11.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" листопада 2009 р.Справа № 16/149-09-4042 Господарський суд Одеської області у складі: Судді –Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань –Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Прокопова В.О. за довіреністю № 01-13/14963 від 26.12.08р.

Від відповідача: Пономаренко ЮП. за довіреністю від 12.05.2008р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю „ВОСТОК” про розірвання договорів оренди та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю „ВОСТОК” (далі по тексту ТОВ “ВОСТОК”) про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 81/4, укладеного між сторонами по справі 08.07.1998р., виселення відповідача з нежитлових приміщень першого, третього поверху та підвалу, загальною площею 1202,2 кв. м., що розташовані за адресою м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 25-а, розірвання договору оренди № 80 від 26.03.2003р., укладеного між сторонами по справі, а також виселення відповідача з нежитлових приміщень другого поверху та підвалу загальною площею, загальною площею 675,1 кв.м., що розташовані за адресою м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 25а. Свої вимоги Представництво обґрунтовує порушенням з боку ТОВ “ВОСТОК” умов договору №81/4 від 08.07.1998р. в частині зміни цільового призначення об’єкту оренди без згоди Орендодавця та використання приміщення першого поверху як більярдної, а також стверджує про відмову Орендаря від оплати комунальних послуг та підключення системи опалення в орендованих приміщеннях, самостійне відключення цих приміщень від мережі водопостачання.

Під час розгляду даної справи, у судовому засіданні 13.11.2009р. позивачем було надано суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради були конкретизовані площі спірних приміщень. Таким чином, згідно з остаточною редакцією позовних вимог Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради просить суд розірвати договір оренди № 81/4 від 08.07.1998р., укладений між сторонами по справі, та виселити відповідача з нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 476,9 кв. м., третього поверху загальною площею 481, 9 кв.м. та підвалу загальною площею 243,4 кв. м., що розташовані за адресою м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 25а; розірвати договір оренди № 80 від 26.03.2003р., та виселити відповідача з нежитлових приміщень другого поверху загальною площею 482,7 кв.м. та підвалу загальною площею 192,4 кв. м., що розташовані за адресою м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 25а.

Відповідач позовних вимог не визнає та просить суд в їх задоволенні Представництву відмовити повністю, стверджуючи про належне виконання ним прийнятих на себе зобов’язань по договорам № 81/4 від 08.07.1998р. та № 80 від 26.03.2003р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та ТОВ “ВОСТОК” (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №81/4 від 08.07.1998р. відповідно до умов розділу 1 якого позивач передав, а відповідач –прийняв у строкове (до 08.07.2008р.) платне користування з метою розміщення магазину нежитлове приміщення першого та третього поверху загальною площею 857,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 25а. Відповідно до п. 3.1 договору № 81/4 сторонами було передбачено розмір орендної плати у сумі 2944,65 грн. на місяць. Додатковим погодженням, укладеним у травні 2000р. до цього договору, сторонами було змінено розмір орендної плати, який був визначений у сумі 659,78 грн на місяць. В подальшому, у січні 2001р. між сторонами було укладено додаткову угоду, якою розмір орендної плати був збільшений до 1174,76 грн. на місяць.

Після проведення інвентаризації та виготовлення технічного паспорту на орендовані відповідачем приміщення, 02.10.2003р. між сторонами по справі було укладено додаткову угоду № 3 до договору оренди нежитлового приміщення №81/4 від 08.07.1998р., якою було відкориговано площу об’єкту оренди та визначено її у розмірі 958,8 кв.м., у зв’язку з чим, було переглянуто розмір орендних платежів, які були встановлені у сумі 5636,12грн. на місяць.

07.06.2004р. ТОВ “ВОСТОК” звернулося до позивача з проханням передати у користування відповідача на умовах оренди додатково підвальне приміщення під розміщення складу продуктів харчування. З огляду на вказане звернення, між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ТОВ “ВОСТОК” 09.11.2004р. було укладено додаткове погодження № 4 до договору оренди нежитлового приміщення №81/4 від 08.07.1998р., згідно з яким відповідачу було передано у користування приміщення підвалу, площею 243,4 кв.м., та оренду плату було визначено у розмірі 7468,21 грн. на місяць.

В подальшому, за результатами розгляду справи № 3/171 –08 –3494 за позовом ТОВ “ВОСТОК” до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про визнання договору оренди продовженим, а також за зустрічним позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради до ТОВ “ВОСТОК” про виселення, господарським судом Одеської області було постановлено рішення, залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.12.2008р., яким позов ТОВ “ВОСТОК” було задоволено та договір оренди нежитлового приміщення №81/4 від 08.07.1998р. було продовжено на строк до 07.07.2018 року на тих самих умовах, а у задоволенні зустрічного позову було відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2009р. вищевказані судові рішення були залишені без змін.

Крім того, 26.03.2003р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та ТОВ “ВОСТОК” (Орендар) було укладено у новій редакції договір оренди нежитлового приміщення №80, відповідно до умов розділу 1 якого позивач передав, а відповідач –прийняв у строкове (до 26.03.2013р.) платне користування з метою розміщення пункту громадського харчування та виробництва хлібобулочних та кондитерських виробів нежитлове приміщення другого поверху та підвалу загальною площею 675,1 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 25а.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що на час розгляду даної справи як договір оренди нежитлового приміщення №81/4 від 08.07.1998р., так і договір оренди нежитлового приміщення №80 від 26.03.2003р. є діючими.

Як було зазначено по тексту рішення вище, відповідно до умов статей 1 та 4 договору оренди нежитлового приміщення №81/4 від 08.07.1998р. відповідачем було прийнято на себе зобов’язання використовувати орендовані приміщення у відповідності з їх цільовим призначенням та умовами вказаного договору в якості магазину та складу (підвальне приміщення) та своєчасно узгоджувати з Орендодавцем будь-які зміни профілю використання об’єкту оренди.

Відповідно до умов п. 4.2 договору оренди нежитлового приміщення №80 від 26.03.2003р. Орендар зобов’язався забезпечувати збереження орендованого приміщення, своєчасно проводити капітальний та поточний ремонт, запобігати його пошкодженню та псуванню, утримувати орендоване приміщення у чистоті і технічно справному стані, забезпечувати санітарний, екологічно чистий стан.

В обґрунтування вимог позивач стверджує про те, що у порушення умов договору №81/4 від 08.07.1998р. відповідачем самовільно було змінено цільове призначення об’єкту оренди за вказаною угодою, у зв’язку з чим, приміщення першого поверху, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 25а використовується ТОВ “ВОСТОК” як більярдна, що, в свою чергу, призводить до неправильного розрахунку розміру орендної плати. Крім того, позивач стверджує про відмову Орендаря від оплати комунальних послуг та підключення системи опалення в орендованих приміщеннях, самостійне відключення цих приміщень від мережі водопостачання, що суттєво погіршує стан об’єктів оренди.

Все вищенаведене, за думкою позивача, є порушенням з боку ТОВ “ВОСТОК” умов укладених між сторонами угод та тягне за собою необхідність розірвання договірних відносин у судовому порядку та виселення ТОВ “ВОСТОК” з орендованих ним приміщень.

Проаналізувавши доводи позивача, суд звертає увагу останнього на наступне.

Згідно із ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 р. N 2269-XII договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача. Зазначений у ст.. 783 ЦК України перелік підстав для розірвання договору найму є вичерпним.

Як вбачається з акту обстеження нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 25а, складеного Орендодавцем 20.01.2009р. та власне не спростовується відповідачем, у частині приміщення першого поверху вказаної будівлі, яке належить відповідачу на умовах оренди на підставі договору №81/4 від 08.07.1998р. ТОВ “ВОСТОК” були розташовані вісім більярдних столів. Крім того в іншій частині цього приміщення розташований магазин з торгівлі кондитерськими виробами. Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про зміну цільового призначення об’єкту та його використання в якості ігорного закладу.

Дійсно, відповідно до ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 р. N 2269-XII за договором оренди орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону.

Частиною першою статті 43 Господарського кодексу України визначено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

На думку суду, в даному випадку відповідачем орендовані приміщення використовуються відповідно до їх цільового призначення, адже більярдні столи були влаштовані ТОВ “ВОСТОК” на першому поверсі з одночасним збереженням у ньому магазину, що жодним чином не свідчить про те, що відповідачем орендоване приміщення використовується як гральний заклад.

Правова позиція суду з цього приводу підтверджується наступним.

Відповідно до Порядку проведення внутрішнього фінансового моніторингу суб'єктами господарювання, що провадять господарську діяльність з організації та утримання казино, інших гральних закладів, і ломбардами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 р. N 1800, гральний заклад - окреме приміщення або будівля з гральним залом (залами) для відвідувачів, у якому (яких) проводяться азартні ігри. В свою чергу, визначено , що азартна гра –це гра, участь у якій дає змогу набувати гроші, інше майно або майнові права, результат якої визначається діями, цілком або частково залежними від випадку, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки (в тому числі ігри в букмекерських конторах, на іподромах та інших видах тоталізатора).

Відповідно до ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 18 квітня 2006 р. N 40/374, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 30 травня 2006 р. за N 622/12496азартними іграми не вважаються: гра в більярд, гра в кеглі (боулінг) та інші ігри, які проводяться без одержання гравцем призу (виграшу).

Аналогічні положення містить і Закон України „Про заборону грального бізнесу в Україні” від 15 травня 2009 року N 1334-VI, у статті 1 якого визначається, що азартна гра - будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає змогу отримати виграш (приз), і результат якої повністю або частково залежить від випадковості. До азартних ігор не відносяться, зокрема, гра в більярд, гра в кеглі (боулінг) та інші ігри, які проводяться без одержання гравцем призу (виграшу).

Як вбачається з пояснень відповідача та не спростовується позивачем, ТОВ “ВОСТОК” більярдні столи у орендованих приміщеннях надає у користування на певний час за плату, при цьому, жодних виграшів відвідувачам відповідач не виплачує. З огляду на викладене, суд доходить висновку про неможливість кваліфікації орендованого відповідачем приміщення - як грального закладу.

З урахуванням викладеного, слід звернути увагу позивача на те, що отримання відповідачем на кожний із більярдних столів торгового патенту на право здійснення підприємницької діяльності у сфері грального бізнесу, жодним чином не суперечить наведеним висновкам суду, адже відповідно до вимог Закону України від 23.03.96 р. N 98/96-ВР „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, суб'єкти підприємницької діяльності, які надають послуги з користування більярдним столом (крім столів для більярду, що використовуються для спортивних аматорських змагань) та збирають плату погодинно або шляхом продажу жетонів, монет тощо, незалежно від того, передбачається після закінчення гри виграш чи ні, повинні придбавати торговий патент на здійснення операцій у сфері грального бізнесу на кожний окремий стіл для більярду, однак така діяльність не потребує отримання ліцензії на організацію та утримання тоталізаторів, гральних закладів, випуск та проведення лотерей. Відповідна позиція викладена у листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 29.01.2007 р. N 607 „Щодо надання послуг з гри в більярд”.

Таким чином, розташування в орендованих приміщеннях більярдних столів, які надаються відвідувачам у користування на певний час, жодним чином не свідчить про організацію відповідачем ігорного закладу.

Враховуючи викладене, позивач всупереч приписам статей 32, 33 ГПК України не довів факту використання ТОВ “ВОСТОК” орендованого приміщення всупереч його призначенню, визначеного умовами договору оренди нежитлового приміщення №81/4 від 08.07.1998р., а наявні в матеріалах справи документи, надані позивачем на підтвердження порушення відповідачем умов вказаної угоди не можуть вважатись належними та допустимими доказами цих фактів.

Крім того, в обґрунтування своїх вимог позивач стверджує про відмову Орендаря від оплати комунальних послуг та підключення системи опалення в орендованих на підставі вищевказаних угод приміщеннях, самостійне відключення цих приміщень від мережі водопостачання, що суттєво погіршує стан об’єктів оренди.

На підтвердження зазначених доводів позивачем було надано суду акт філії „Інфоксводоканал” № 2744 від 11.07.2008р. та наряд комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” № 13/3-53 від 29.10.2007р., листи філії „Інфоксводоканал”, зі змісту яких вбачається, що відповідачем було здійснено відімкнення водопостачання приміщень третього поверху орендованої ним будівлі та відімкнення приміщень від систем централізованого опалення.

Однак, як вбачається з матеріалів справи ще у березні 2007року відповідач звернувся до комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” з прохання припинити теплопостачання орендованих ним приміщень. При цьому, у 2007р. Орендарем було встановлено автономне опалення зазначених приміщень, про що свідчать наявний у матеріалах справи робочий проект газифікації кафе „Зірочка” по вул.. Генерала Петрова, 25а, який був узгоджений з ВАТ „Одесагаз”. Крім того, як вбачається з пояснень представника відповідача та наявних у матеріалах справи документів, влітку 2008 році відповідачем було проведено профілактичні роботи з ремонту водопровідних мереж в орендованих ним приміщеннях, у зв’язку з чим приміщення і були тимчасово відімкнені від водопостачання. З огляду на викладене, доводи Представництва про відмову Орендаря від підключення системи опалення в орендованих приміщеннях та самостійне відключення цих приміщень від мережі водопостачання, не може бути оцінено судом як порушення відповідачем прийнятих на себе за договором оренди нежитлового приміщення №81/4 від 08.07.1998р. та договором оренди нежитлового приміщення №80 від 26.03.2003р. зобов’язань та створення загрози пошкодження орендованого майна. Навпаки, вищевказані обставини свідчать про те, що Орендар, піклуючись про належні йому на умовах оренди приміщення, вживав певні профілактичні заходи необхідні для підтримання цього майна у нормальному стані, придатному для використання відповідно до його цільового призначення.

Крім того, доводи позивача щодо наявності у Орендаря заборгованості з сплати спожитої води та теплопостачання взагалі спростовуються листом філії „Інфіксводоканал” ТОВ „Інфокс” за вих.№ 2467-4 від 27.08.2009р., відповідно до якого за ТОВ “ВОСТОК” рахується поточна заборгованість за серпень 2009р, яка була погашення останнім згідно з платіжним дорученням № 232 від 04.09.2009р., та актом звірки взаємних розрахунків з комунальним підприємством „Теплопостачання міста Одеси” № 3209 складеним станом на 01.09.2009р., відповідно до якого за відповідачем взагалі відсутня будь-яка заборгованість перед зазначеним комунальним підприємством.

Наведене свідчить про відсутність з боку відповідача порушень умов договорів оренди та, як наслідок, безпідставність заявлених до нього вимог.

Відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Доводи, на які посилається позивач в якості підстав заявлених вимог мають декларативний характер та не можуть бути визнані судом як належні докази в обґрунтування позову про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №81/4 від 08.07.1998р. та договору оренди нежитлового приміщення №80 від 26.03.2003р. та виселення ТОВ “ВОСТОК” з орендованих ним приміщень.

Підсумовуючи наведене, суд оцінює позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, у зв’язку з чим, в позові Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради до ТОВ “ВОСТОК” про розірвання договору оренди № 81/4 від 08.07.1998р., розірвання договору оренди № 80 від 26.03.2003р. та виселення відповідача з нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 476,9 кв. м., другого поверху загальною площею 482,7 кв.м., третього поверху загальною площею 481, 9 кв.м. та підвальних приміщень площею 243,4 кв. м. та площею 192,4 кв. м., що розташовані за адресою м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 25а слід відмовити повністю.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу віднести на рахунок позивача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. 629, 783 ЦК України, ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 р. N 2269-XII, ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          В задоволенні позову відмовити повністю.

2.          Видати Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради /65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, п/р 37326027001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 26302595 /довідку на повернення надмірно сплачених витрат на ІТЗ судового процесу у сумі 194 грн. 50 коп. /сто дев’яносто чотири грн.. 50 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення підписано 23.11.2009р.

Суддя