Рішення № 8078320, 18.11.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" листопада 2009 р.Справа № 10/113-09-2879 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Данило Галицький»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Борол ЛТД»

про стягнення 32189,28 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: не з’явився

від відповідача: Бешляга А.В. за довіреністю від 06.01.2009р.

Суть спору: ТОВ «Данила Галицький»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ «Борол ЛТД»32189,28 грн., з яких, 24920,64 грн. –основний борг за товар, що поставлений позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору від 16.07.2008р. №201; 466,80 грн. –борг відповідача за тару, в якій позивач поставив відповідачу товар; 3602,03 грн. –пеня, що нарахована відповідачу з 16.09.2008р. по 22.04.2009р. за порушення строків оплати поставленого позивачем товару; 3199,81 грн. –інфляційні, що нараховані відповідачу з вересня 2008 року по квітень 2009 року також за порушення строків оплати поставленого позивачем товару.

Відповідач надав до суду відзив на позов, який залучений судом до справи 05.08.2009р., та згідно з яким, відповідач не визнає позовні вимоги, з посиланням при цьому на те, що відповідно до умов п.3.2. дистриб’юторського договору №201 позивач повинний був організувати рекламу з метою стимулювання продажу продукції, чого зроблено не було у зв’язку з чим на продукцію позивача не було попиту, а тому відповідно до умов п.7.4. дистриб’юторського договору №201 відповідач звернувся до позивача з повідомленням про розірвання цього договору та на підставі умов п.8.6. дистриб’юторського договору №201 та просив позивача зібрати зі складу продукцію, але відповіді не одержав.

Під час розгляду справи позивач надав доповнення до позовної заяви, які залучені судом до справи 23.09.2009р., та згідно з якими, позивач просить суд стягнути з відповідача 18887,44 грн. - основного боргу, із врахуванням його часткового погашення відповідачем 18.09.2009р. в сумі 6500 грн., 3602 грн. –пені, що нарахована позивачу з 17.09.2008р. по 17.03.2009р. та 3199,81 грн. –інфляційних нарахувань.

При цьому позивач посилається на те, що укладений між сторонами дистриб’юторський договір №201 від 16.07.2008р. фактично є договором приєднання, оскільки при його укладанні позивач фактично приєднався до умов договору, запропонованих відповідачем і не мав можливості виключити пункти договору про односторонню відмову відповідача від виконання свого зобов’язання, а також про дострокове його припинення, а тому відповідно до вимог ч.2 ст.207 ГК України умови п.7.4. та п.8.6. договору є нікчемними і такими, що порушують права та законні інтереси позивача. Також позивач посилається на те, що перерахування відповідачем позивачу під час розгляду справи у суді грошових коштів в сумі 6500 грн. підтверджує факт реалізації відповідачем товару та факт фактичного визнання боргу відповідачем.

Окрім того позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог від 12.10.2009р. за вх.№26155, згідно з якою, позивач просить суд стягнути з відповідача 18420,64 грн. основного боргу, 2993,46 грн. –пені, що нарахована відповідачу з 17.09.2008р. по 17.03.2009р. та 3199,81 грн. –інфляційних нарахувань, а також просить суд зобов’язати відповідача повернути позивачу зворотною тару на суму 466,80 коп.

Під час розгляду справи строк вирішення спору у даній справі продовжувався господарським судом до 01.11.2009р. у зв’язку із задоволенням відповідного клопотання сторін, про що 26.08.2009р. винесено ухвалу, та до 01.12.2009р. у зв’язку із задоволенням відповідного клопотання сторін, про що 30.10.2009р. винесено відповідну ухвалу.

На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 30.10.2009р., до 18.11.2009р., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

16.11.2009р. за вх.№29562 господарський суд одержав клопотання позивача про розгляд справи без участі представника останнього у судовому засіданні.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

16.07.2008р. між ТОВ «Компанія «Данило Галицький»(продавець) і ТОВ «Борол ЛТД»(дистриб’ютор) укладений договір №201, згідно з яким, позивач призначає відповідача своїм офіціальним дистриб’ютором продукції торгової марки «Аквавіва»і надає відповідачу ексклюзивне право представляти інтереси позивача по продажам продукції на території згідно Додатку №1 і на умовах, визначених цим договором (п.1.1., п.1.2.).

Згідно з розділом 3 договору, в якому встановлені умови щодо зобов’язань позивача, позивач продає і надає відповідачу продукцію на підставі і в строки, вказані у прийнятих замовленнях від відповідача на умовах базису поставки Інкотремс-2000: склад відповідача (п.3.1.); позивач організовує рекламу і розповсюдження продукції на території з метою стимулювання інтересів споживачів для покупки ними продукції (п.3.2.); позивач несе відповідальність за якість продукції, що відпускається (п.3.3.).

Згідно з розділом 4 договору, в якому встановлені умови щодо зобов’язань відповідача, відповідач здійснює закупівлю, зберігання (складування), демонстрацію, розповсюдження і реалізацію продукції різним торговельним точкам і іншим покупцям (по узгодженню з позивачем) на території. З цією метою відповідач зобов’язується постійно активно сприяти реалізації продукції на всій території, на протязі строку дії даного договору.

У розділі 6 договору встановлені умови щодо ціни, доставки, передачі продукції і умов оплати, а саме встановлено, що позивач зобов’язується продавати, а відповідач зобов’язується покупати продукцію по цінам і номенклатурі, визначених у Додатку №2, яке є невід’ємною частиною цього договору (п.6.1.); що продукція вважається переданою позивачем і прийнятою відповідачем по кількості і якості з моменту підписання сторонами товаросупроводжувальних документів (п.6.4.); що оплата за продукцію здійснюється відповідачем на умовах відстрочення платежу 60 (шістдесят) календарних днів, з моменту поставки продукції відповідачу (п.6.6.); що відповідач зобов’язаний продавати продукцію у всі торгові канали (підприємства оптової торгівлі, роздрібні торгові точки, кафе, бари, ресторани), а також іншим покупцям на території по цінам, які вказані у Додатку №3 (п.7.6.).

Згідно з умовами п.7.1. договору, договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2008р., а відповідно до умов п.7.6. договору, по закінченню строку дії даного договору, відповідач зобов’язаний припинити торгівельні операції з продукцією, а також будь-які інші дії, пов’язані з торгівельними знаками торгових марок, обумовлених у п.1.1., як офіційний ексклюзивний дистриб’ютор продукції позивача і зобов’язаний припинити рекламування себе як такого. Позивач в свою чергу, зобов’язаний здійснити повернення залишку продукції власними силами і за свій рахунок.

Відповідно до умов п.7.2. договору, якщо жодна із сторін не заявить про бажання у письмовій формі розірвати даний договір, договір вважається продовженим ще на один рік.

Умовами п.7.3. договору встановлено, що позивач має право розірвати даний договір, якщо відповідач несвоєчасно здійснює платежі, не дотримується цінової і територіальної політики і не припинив або не виправив такі порушення на протязі 14 днів після одержання письмового повідомлення позивача. При достроковому розірванні даного договору, позивач зобов’язаний письмово повідомити відповідача за 30 (тридцять) днів до розірвання договору.

Умовами п.7.4. договору також передбачено, що відповідач має право достроково розірвати дію даного договору, повідомивши про це позивача у письмовій формі за 30 (тридцять) днів до дати розірвання договору.

У розділі 7 договору встановлені умови щодо відповідальності сторін, а саме у п.8.3. встановлено, що у випадку несвоєчасної або неповної оплати за продукцію, згідно п.6.6. даного договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу. У п.8.6. договору встановлено, що у випадку дострокового розірвання договору, позивач зобов’язаний здійснити повернення продукції своїми силами і свій рахунок.

Додатком №1 до цього договору являється перелік населених пунктів/торгівельних точок (магазинів) територій, де відповідач здійснює свою діяльність з продажу торгових марок, вказаних у п.1.1. даного договору. Додатком №2 до договору є ціни на продукцію та скидки від вартості товару, що надані відповідачу, а Додатком №3 до цього договору є ціни, за якими відповідач зобов’язується продавати (реалізовувати) продукцію.

Також судом встановлено, що 17.07.2008р. на виконання умов вищевказаного договору позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію - воду «Аквавіва»загальною вартістю 24920,64 грн., що підтверджується видатковою накладною №1810 від 17.07.2008р. та не заперечується самим відповідачем. При цьому вказана накладна свідчить та відповідач не заперечує, що продукція поставлена у тарі –піддони дерев’яні у кількості 20 штук на загальну суму 466,80 грн.

Також судом встановлено, що 13.10.2009р. відповідач надіслав позивачу повідомлення про дострокове розірвання дистриб’юторського договору №201 від 16.07.2008р. на підставі п.7.4. договору, з одночасною вимогою до позивача здійснити повернення продукції своїми силами і за свій рахунок на підставі п.8.6. договору. Вказані повідомлення позивач одержав 21.10.2008р. за вх.№236, що підтверджується відповідною відміткою позивача на повідомленні та не заперечується представником останнього у судовому засіданні.

Разом з тим судом встановлено, що 26.12.2008р. господарським судом Одеської області порушено провадження у справі №26/162-08-5530 за позовом ТОВ «Компанія «Данило Галицький»до ТОВ «Борол ЛТД»про стягнення боргу за товар, що поставлений позивачем відповідачу за накладною №1810 від 17.07.2008р., а ухвалою від 16.03.2009р. вказаний позов ТОВ «Компанія «Данило Галицький»залишений без розгляду господарським судом на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України. 01.07.2009р. позивач повторно звернувся до відповідача з даним позовом, за яким порушено провадження у даній справі.

Під час розгляду даної справи відповідач на вимогу суду здійснив облік продукції, яка одержана від позивача за видатковою накладною №1810 від 17.07.2008р. та встановив, що продукція на суму 6500 грн. реалізована відповідачем, а тому перерахував позивачу вказані грошові кошти, що підтверджується платіжним дорученням від 18.09.2009р. №1071.

          Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вище вставлено господарський судом між сторонами у справі укладений дистриб’юторський договір, який за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить елементи різних договорів, в т.ч. договору купівлі-продажу, договору поставки, договору зберігання, договору доручення, що відповідає вимогам ч.2 ст.628 ЦК України, згідно з якою, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Також судом встановлено, що за умовами цього договору позивач призначив відповідача своїм офіційним дистриб’ютором продукції торгівельної марки Аквавіва та зобов’язався організувати рекламу і розповсюдження продукції на території м. Одеси та Одеської області з метою стимулювання інтересів споживачів для покупки ними продукції, а відповідач зобов’язався здійснити закупку, зберігання, демонстрацію розповсюдження і реалізацію у роздріб торговим точкам і іншим покупцям та здійснити оплату поставленої позивачем продукції на умовах відстрочення платежу 60 календарних днів з моменту поставки продукції відповідачу.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач частково виконав умови укладеного між сторонами договору, а саме 17.07.2008р. поставив відповідачу продукцію на загальну суму 24920,64 грн. Доказів того, що на виконання умов договору позивач організував рекламу і розповсюдження продукції на відповідній території з метою стимулювання інтересів споживачів для придбання ними поставленої позивачем продукції, останній до суду не надав.

В свою чергу відповідач, до 15.09.2008р., тобто в строк, що встановлений у договорі, не здійснив оплату поставленої позивачем продукції, а навпаки, 13.10.2009р. надіслав позивачу повідомлення про дострокове розірвання договору з одночасною вимогою до позивача забрати нереалізований товар. При цьому таке розірвання договору відповідачем пов’язано з тим, що в порушення умов п.3.2. договору позивач не організував рекламу і розповсюдження продукції на відповідній території, а тому споживчий попит на продукцію відповідача відсутній у зв’язку з чим на складі відповідача скопилася велика кількість нереалізованої продукції. Вказане повідомлення позивач одержав 21.10.2008р. за вх.№236, що не заперечується самим представником позивача у справі.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між тим, виходячи з того, що умовами укладеного між сторонами договору відповідачу надане право розірвання договору в односторонньому порядку, за умови повідомлення позивача про таке розірвання за 30 днів до дати розірвання, а також з того, що відповідне повідомлення відповідача про розірвання договору одержане позивачем 21.10.2008р., то з 21.11.2008р. договір є розірваним.

Під час розгляду справи відповідач на вимогу суду здійснив перевірку обсягу поставленої позивачем продукції та встановив, що продукція на суму 6500 грн. реалізована відповідачем, а тому 18.09.2009р. перерахував позивачу грошові кошти за реалізовану продукцію, що підтверджується платіжним дорученням №1071 від 18.09.2009р. Залишок продукції на суму 18420,65 грн. не реалізований відповідачем.

Таким чином, виходячи з того, що в порушення вимог ст.33 ГПК України позивач не надав до суду доказів, які свідчать про виконання ним своїх зобов’язань щодо організації реклами і розповсюдження продукції на території м. Одеси та Одеської області з метою стимулювання інтересів споживачів для покупки ними продукції, та саме з цих підстав укладений між сторонами договір розірваний відповідачем, а також з того, що умовами договору встановлений обов’язок позивача здійснити повернення продукції власними силами і за свій рахунок у випадку дострокового розірвання договору, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 18420,64 грн. є необґрунтованими, та такими, що суперечать умовам укладеного між сторонами договору, а тому підстави для їх задоволення відсутні.

Також відсутні підстави і для задоволення позовних вимог в частині зобов’язання відповідача повернути позивачу зворотну тару на суму 466,80 грн., оскільки, по-перше, позивачем не наведено жодних правових підстав в обґрунтування таких позовних вимог. По-друге, в силу вимог ч.1 ст.685 ЦК України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов’язання. Водночас в укладеному між сторонами договорі взагалі не міститься умов щодо зворотності тари, а тим більш умов щодо зобов’язання відповідача повернути тару позивачу.

Щодо вимог позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та індексу інфляції, то такі вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

В силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Водночас відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки, зокрема, пені, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Сплата відповідачем неустойки (пені) у випадку несвоєчасної або неповної оплати за продукцію передбачена умовами п.8.3. укладеного між сторонами договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач порушив свої договірні зобов’язання та у встановлений договором строк не оплатив позивачу грошові кошти в сумі 6500 грн. за продукцію, яка була реалізована відповідачем. Така оплата здійснена відповідачем лише під час розгляду справи у суді, що підтверджується платіжним дорученням від 18.09.2009р. №1071, а тому нарахування пені відповідачу є обґрунтованим і правомірним за період прострочення з 17.09.2008р., тобто з дати прострочення оплати товару відповідачем і до 21.11.2008р., тобто до дати розірвання договору.

За таких обставин господарський суд відхилив розрахунок пені, який здійснений позивачем з період прострочення з 17.09.2008р. по 17.03.2009р. та самостійно здійснив розрахунок пені за період прострочення з 17.09.2008р. по 21.11.2008р. Розмір пені за розрахунком суду становить 1065,10 грн. /24920,64 грн. (сума боргу)х24% (подвійна облікова ставка НБУ):365 (кількість днів у році) х 65 (кількість днів прострочення) =1065,10 грн./ і саме в цій сумі позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню.

За таких же підстав господарський суд дійшов висновку, що нарахування індексу інфляції є обґрунтованим і правомірним за період з вересня по грудень 2008 року. Згідно з розрахунком суду індекс інфляції за вищевказаний період становить 1086,78 грн. /24920,64 грн. (сума боргу) х 101,1 (індекс інфляції у вересні 2008р.) х 101,7 (індекс інфляції у жовтні 2008 року) х 101,5 (індекс інфляції у листопаді 2008 року) =26007,42 грн. (сума боргу з індексом інфляції) –24920,64 грн. (сума боргу) =1086,78 грн./ і саме в цій сумі позовні вимоги в частині стягнення з відповідача індексу інфляції підлягають задоволенню.

Доводи позивача про те, що умови п.7.4. договору щодо одностороннього розірвання договору відповідачем та умови п.8.6. договору щодо зобов’язання позивача здійснити повернення продукції власними силами і за свій рахунок є нікчемними і такими, що порушують права та законні інтереси позивача господарський суд до уваги не приймає, з мотивів їх недоведеності та необґрунтованості.

Так, свої доводи позивач обґрунтовує посиланням на те, що укладений між сторонами договір фактично є договором приєднання, оскільки при його укладанні позивач фактично приєднався до умов договору, запропонованих відповідачем і не мав можливості виключити пункти договору про односторонню відмову відповідача від виконання свого зобов’язання, а також про дострокове його припинення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Між тим, жодних доказів (формуляр договору або стандартну форму договору, що запропоновані відповідачем), які підтверджують посилання позивача на те, що укладений між сторонами договір є договором приєднання, позивач до суду не надав, а відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Більш того, вимогами ч.1 ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Згідно з вимогами ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Водночас як свідчать умови укладеного між сторонами договору, право на одностороннє його розірвання надане не лише відповідачу, а й позивачу у справі.

          На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог, із врахуванням при цьому, що борг в сумі 6500 грн. сплачений відповідачем під час розгляду справи у суді, та позивачем надано відповідну заяву про уточнення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Данило Галицький» задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Борол ЛТД» (м. Одеса, вул. Розумовська, 29, код ЄДРПОУ 22477145, р/р 26003313503 в АБ «Південний», МФО 328209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Данило Галицький» (79495, м. Львів-Винники, вул. Шевченка 1Д, код ЄДРПОУ 32800960, р/р 26005220393900 в АКІБ «УкрСиббанк»м. Харків, МФО 351005) пеню в сумі 1065 (одна тисяча шістдесят п’ять) грн. 10 коп., індекс інфляції в сумі 1086 (одна тисяча вісімдесят шість) грн. 78 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 83 (вісімдесят три) грн. 69 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 81 (вісімдесят одна) грн. 25 коп.

3. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Рішення підписане 20 листопада 2009 року.

Суддя