Рішення № 8078306, 18.11.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" листопада 2009 р.Справа № 20/193-09-4979 За позовом: Дочірнього підприємства “ГПК Україна” компанії “ГПК Гамбург Порт Консалтінг Гмбх”

довідповідача: Державного підприємства “Одеський морський торговельний порт”

простягнення 300230,64 грн.

СуддяЩавинська Ю.М.

Представники сторін:

Від позивача: Ногіна І.І.діюча за довіреністю від 11.09.2009р.

Від відповідача: Задоя В.І., діюча за довіреністю № 020/7-330 від 12.05.2009 року.

У судовому засіданні оголошувалася перерва відповідно до ст.77 ГПК України для підготовки вступної та резолютивної частини рішення.

Суть спору: Дочірнє підприємство “ГПК Україна” компанії “ГПК Гамбург порт консалтінг Гмбх” звернулося до господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Державного підприємства “Одеський морський торговельний порт” заборгованості за надані послуги по зберіганню контейнеру UACU 3196002 з 12 квітня 2004 року до 17 червня 2009 року в сумі 300230,64 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається не те, що на підставі укладених між Дочірним підприємством “ГПК Україна” компанії “ГПК Гамбург порт консалтінг Гмбх” і Державним підприємством “Одеський морський торговельний порт” договорів: договору № КД-397 про спільну діяльність від 15 червня 2001 року, договору № КД-6421 управління нерухомим майном від 18 листопада 2004 року, позивач здійснює управління контейнерним терміналом Одеського морського торговельного порту і надає послуги з перевалки вантажів та зберігання контейнерів на терміналі.

          01 січня 2002 року позивач і відповідач уклали агентську угоду, відповідно до пунктів 1.2., 2.1. якої відповідач зобов’язувався за дорученням позивача вчиняти правочини з замовниками від свого імені і за рахунок позивача, а позивач зобов’язувався надавити замовникам, які уклали договори з відповідачем, комплекс стивідорних послуг, в тому числі послуг зі зберігання.

12 квітня 2004 року позивачем було прийнято на зберігання на термінал контейнер UACU 3196002, який прибув по лінії United Arab Shipping Company. В подальшому контейнер продовжував знаходитись на території терміналу, залишаючись незапитаним.

6 березня 2008 року Обласною комісією з питань вилучення та реалізації вантажів, що зберігаються понад установлені терміни у морських торговельних портах, Іллічівському рибному порту і припортових залізничних станціях, було складено Акт про вилучення та передачу Одеському морському торговельному порту вантажів, в тому числі, контейнера UACU 3196002 із сільськогосподарським обладнанням. Разом з тим, фактично, контейнер продовжував перебувати на зберіганні у позивача з 12 квітня 2004 року до 17 червня 2009 року, і лише станом на 17 червня 2009 року був вилучений з терміналу.

Вважаючи, що Одеський морський торговельний порт повинен відшкодувати витрати на зберігання, позивач виставив відповідачеві рахунок № 6577 на суму 300230,64 гривень з урахуванням ПДВ. Враховуючи несплату вказаного рахунку № 6577 від 17 червня 2009 року відповідачем, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Відповідач надав суду відзив, в якому проти позову заперечував, посилаючись на недоведення позивачем факту надання послуг по зберіганню саме вказаного контейнеру, необґрунтування суми заборгованості, а також пропущення позивачем строку позовної давності.

У запереченнях на відзив позивач зазначив, що здійснював розрахунок плати за зберігання спірного контейнера виходячи з наступного:

- за період з 12.04.2004 року по 01.11.2004 року –відповідно до Збірнику тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 31 жовтня 1995 року N 392, - за тарифом 0,12 доларів США за 60 діб; 0,6 доларів США за кожну наступну добу.

- за період з 01.11.2004 по 01.11.2007 року –відповідно до наказів позивача № 707 від 31.12.2004 року, № 122 від 01.11.2005 року, № 81/2 від 30.11.2006 року - за тарифом 15,00 доларів США за добу.

- за період з 01.11.2007 року по 01.07.2008 року - відповідно до наказу позивача № 42 від 27.08.2007 року –за тарифом 20,00 доларів США за добу.

- за період з 01.07.2008 року по 17.06.2009 року –відповідно до наказу позивача № 43 від 15.05.2008 року –за тарифом у 25,00 доларів США за добу.

У судовому засіданні 16.11.2009р. відповідач надав контррозрахунок вартості зберігання контейнеру із врахуванням п. 1 наказу № 43/2 від 29.03.2005р. “Про порядок застосування ставок за зберігання експортно-імпортних, транзитних контейнерів з вантажами, які визнані незапитаними, на складських територіях контейнерного термінала ДП “ОМТП”, які знаходяться в управлінні ДП “ГПК Україна”, відповідно до якого з 01.04.2005 року плата за зберігання незапитаних контейнерів на складських територіях, які знаходяться в управлінні позивача, здійснюється без застосування ставок прогресивного зберігання, але зазначив, що рахунок з такою сумою позивачем ніколи не виставлявся, тому твердження про порушення портом прав позивача є необґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як свідчать матеріали справи, між Дочірним підприємством “ГПК Україна” компанії “ГПК Гамбург порт консалтінг Гмбх” і Державним підприємством “Одеський морський торговельний порт” було укладено договір № КД-397 про спільну діяльність від 15 червня 2001 року, а також договір № КД-6421 управління нерухомим майном від 18 листопада 2004 року, відповідно до яких позивач здійснює управління контейнерним терміналом Одеського морського торговельного порту і надає послуги з перевалки вантажів та зберігання контейнерів на терміналі.

01 січня 2002 року між сторонами було укладено агентську угоду, відповідно до пунктів 1.2., 2.1. якої відповідач зобов’язувався за дорученням позивача вчиняти правочини з замовниками від свого імені і за рахунок позивача, а позивач зобов’язувався надавити замовникам, які уклали договори з відповідачем, комплекс стивідорних послуг, в тому числі послуг зі зберігання.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, 12 квітня 2004 року позивачем було прийнято на зберігання на термінал контейнер UACU 3196002, який прибув по лінії United Arab Shipping Company. В подальшому контейнер продовжував знаходитись на території терміналу, залишаючись незапитаним.

6 березня 2008 року Обласною комісією з питань вилучення та реалізації вантажів, що зберігаються понад установлені терміни у морських торговельних портах, Іллічівському рибному порту і припортових залізничних станціях, було складено Акт про вилучення та передачу Одеському морському торговельному порту вантажів, в тому числі, контейнера UACU 3196002 із сільськогосподарським обладнанням. Разом з тим, фактично, контейнер продовжував перебувати на зберіганні у позивача з 12 квітня 2004 року до 17 червня 2009 року, і лише станом на 17 червня 2009 року був вилучений з терміналу.

Згідно з ч. 5 ст. 167 Кодексу торговельного мореплавства України вантажі, що зберігаються у портах понад встановлені терміни, підлягають продажу в порядку, встановленому чинним законодавством України, з компенсацією портам витрат на зберігання відповідно до правил статті 169 цього Кодексу. Отже, реалізація Контейнеру передбачає компенсацію витрат на його зберігання.

Оскільки послуги зі зберігання Контейнеру надавались не Відповідачем, а Позивачем (з урахуванням положень договорів № КД-397 про спільну діяльність від 15 червня 2001 року та договору № КД-6421 управління нерухомим майном від 18 листопада 2004 року ), саме позивачу має бути компенсована вартість цих послуг.

Враховуючи, що пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 1996 року № 536 „Про реалізацію вантажів, що знаходяться у морських торговельних портах і на припортових залізничних станціях понад установлені терміни” встановлено, що реалізація вилучених вантажів здійснюється портами та залізничними станціями, на яких вони знаходяться, на підставі рішень Комісії, і 6 березня 2008 року Обласною комісією з питань вилучення та реалізації вантажів, що зберігаються понад установлені терміни у морських торговельних портах, Іллічівському рибному порту і припортових залізничних станціях, було складено Акт про вилучення та передачу Одеському морському торговельному порту вантажів, в тому числі, контейнера UACU 3196002 із сільськогосподарським обладнанням, суд доходить висновку про обґрунтованість факту заявлення вимог про компенсацію витрат на зберігання саме до Одеського морського торговельного порту.

Приймаючи до уваги, що, фактично, контейнер продовжував перебувати на зберіганні у позивача з 12 квітня 2004 року до 17 червня 2009 року, і лише станом на 17 червня 2009 року був вилучений з терміналу, суд також вважає обґрунтованим стягнення коштів на зберігання до 17.06.2009р.

Разом з тим, оцінюючи розрахунок позивача, суд вважає його необґрунтованим у зв'язку із використанням позивачем при його проведенні ставок прогресивного зберігання без врахування п. 1 наказу № 43/2 від 29.03.2005р. “Про порядок застосування ставок за зберігання експортно-імпортних, транзитних контейнерів з вантажами, які визнані незапитаними, на складських територіях контейнерного термінала ДП “ОМТП”, які знаходяться в управлінні ДП “ГПК Україна”, відповідно до якого з 01.04.2005 року плата за зберігання незапитаних контейнерів на складських територіях, які знаходяться в управлінні позивача, здійснюється без застосування ставок прогресивного зберігання.

Між тим, при проведенні контр розрахунку портом зроблено помилку у при підрахунку кількості діб з 12.04. по 31.10 2004 року, тобто вказано 200 діб замість 203 діб, у зв’язку з чим судом зроблено розрахунок заборгованості, що підлягає стягненню без застосування ставок прогресивного зберігання:

- за 203 (двісті три) доби періоду з 12.04.2004 року включно по 31.10.2004 року –за тарифом 0,12 доларів США відповідно до Збірнику тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 31 жовтня 1995 року N 392.

- за 1095 (тисяча дев’яносто п’ять) діб періоду з 01.11.2004 включно по 31.10.2007 року –за тарифом 0,12 доларів США відповідно до наказів позивача № 583 від 29.09.2004 року, № 707 від 31.12.2004 року, № 122 від 01.11.2005 року, № 81/2 від 30.11.2006 року.

- за 243 (двісті сорок три) доби періоду з 01.11.2007 року включно по 30.06.2008 року - за тарифом 1,00 долар США за добу відповідно до наказу позивача № 42 від 27.08.2007 року.

- за 352 (триста п’ятдесят дві) доби періоду з 01.07.2008 року включно по 17.06.2009 –за тарифом у 1,60 доларів США за добу відповідно до наказу позивача № 43 від 15 травня 2008 року.

Таким чином, сума за зберігання спірного контейнера без застосування ставок прогресивного зберігання становить 961,96 доларів США. Курс долару США відносно гривні станом на день виставлення рахунку, а саме станом на 17 червня 2009 року, становив 761,1400. Таким чином, еквівалент 961,96 доларів США у гривні станом на 17 червня 2009 року становить 7321,86 гривень.

Посилання відповідача на сплив строку позовної давності судом до уваги не приймається, оскільки зобов’язання по сплаті у відповідача виникло з моменту передачі йому вантажу на реалізацію, тобто після складення 06 березня 2008 року Акту про вилучення та передачу відповідачу вантажів, що зберігаються понад установлені терміни, що а не з дати надходження контейнеру на термінал.

З урахуванням викладеного, позов підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з чим, відповідно до ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства “Одеський морський торговельний порт” (м. Одеса, Митна площа 1, код ЄДРПОУ 01125666) на користь Дочірнього підприємства “ГПК Україна” компанії “ГПК Гамбург порт консалтінг Гмбх” (м. Одеса, Митна площа 1, код ЄДРПОУ 31506059, п/р 26002215021 в АКБ “Морський транспортний банк” м. Іллічівська, МФО 328168) 7321 /сім тисяч триста двадцять одну/ грн. 86 коп. плати за зберігання контейнеру, 73 /сімдесят три/ грн. 21 коп. державного мита, 5 /п’ять/ грн. 75 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.          У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

рішення підписано 20.11.2009 року.