Ухвала суду № 8078035, 18.11.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

УХВАЛА

"18" листопада 2009 р.Справа № 15/116-09-3979 Господарський суд Одеської області у складі судді Петрова В.С.

При секретарі Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача - Андрєєв О.І.,

від відповідача - Цапенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Одеса” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гефест” про стягнення 2157019,70 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Одеса” звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гефест” про стягнення 2157643,39 грн. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

18.04.2008 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гефест” був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 05-01-16/173, на підставі якого позичальник отримав кредит у сумі 2000000,00 грн.

Також з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором Товариством з обмеженою відповідальністю „Гефест” був укладений договір застави обладнання № 05-01-16/174 предметом якого є будівельне обладнання в кількості 22 одиниць заставною вартістю 2709556,60 грн.

Як зазначає позивач, згідно п. 3.1. кредитного договору кредит надається банком позичальнику шляхом оплати в межах суми встановленої п. 2.1 кредитного договору (2000000,00 грн.) розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з позичкового рахунку № 20621301541192 на рахунки контрагентів позичальника відповідно до цільового призначення кредиту.

Так, як стверджує позивач, позичальником був отриманий кредит в сумі 2 000 000,00 грн., що вбачається з платіжних доручень від 23-24 квітня 2008 р., який був використаний за цільовим призначенням, що підтверджується актами перевірки цільового використання кредитних коштів від 15 травня 2008 р. та від 02 червня 2008 р. Також отримання кредиту позичальником підтверджується розпорядженням бухгалтерії Промінвестбанку від 18 квітня 2008 р.

Відповідно до п. 2.2 кредитного договору датою остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту є 30.03.2009 р. Однак, як зазначає позивач, станом на 01.04.2009 р. заборгованість в сумі 1 950 000,00 грн. не була погашена відповідачем.

Таким чином, позичальником не виконуються зобов’язання за кредитним договором, а саме у строк, передбачений кредитним договором, не погашена заборгованість за кредитом в сумі 1 950 000,00 грн., що підтверджується випискою по руху коштів по рахункам позичальника.

Крім того, листом № 05-02-10/246 від 10.04.2009 р. банк довів до відома боржника про необхідність своєчасного погашення кредиту та відсотків за користування кредитом. Однак, позичальником були погашені лише відсотки за кредитом, а заборгованість по кредиту в сумі 1950000,00 грн. сплачена не була.

Також позивачем зазначено, що відповідно до п. 5.2 кредитного договору позичальник у випадку прострочення ним виконання зобов’язань по поверненню банку сум кредиту та/або процентів за надання кредиту та /або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Відтак, на думку позивача, у зв’язку з неповерненням у встановлені кредитним договором строки суми кредиту сума боргу підлягає сплаті з урахуванням індексу інфляції за період з 31.03.2009 р. по 04.08.2009 р., що становить 49630,65 грн.

Згідно п. 5.3 кредитного договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та /або процентів за надання кредиту та/або процентів за надання кредиту та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

На підставі вищезазначеного банком за період порушення боржником зобов'язання за кредитним договором з 31.03.2009 р. по 04.08.2009 р. була нарахована пеня в розмірі 157389,05 грн. та індекс інфляції за несвоєчасну оплату суми кредиту, розрахунок якої викладений у відповідному додатку до цього позову.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 2157643,39 грн.

Разом з тим у зв’язку з тривалістю невиконання зобов’язань ТОВ „Гефест” позивач у позовній заяві просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.08.2009 р. порушено провадження у справі № 15/116-09-3979 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи позивач звернувся до суду з уточненнями до позовної заяви, згідно яких позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гефест” заборгованість за кредитним договором № 05-01-16/173 від 18.04.2008 р. в розмірі 2157019,70 грн., при цьому позивач зазначив, що у розрахунку суми позовних вимог допущено арифметичну помилку.

Також ухвалою господарського суду Одеської області від 01.10.2009 р. у справі № 15/116-09-3979 вжито заходи забезпечення позову, а саме: накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Гефест” в розмірі 2157019,70 грн.

В засіданні суду 18.11.2009 р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням про припинення провадження на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з укладенням між сторонами договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору про відкриття кредитної лінії та визначено кінцевий термін повернення кредиту 23.03.2010 р., тобто прострочена заборгованість, яка є предметом спору у даній справі, на теперішній час відсутня. При цьому представник позивача просив суд покласти понесені позивачем судові витрати по цій справі на відповідача, оскільки спір виник з вини відповідача та спір між сторонами з приводу стягнення простроченої заборгованості сторонами був врегульований в процесі розгляду справи.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2009 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гефест” був укладений договір про внесення змін та доповнень № 15-01-16/125 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 05-01-16/173 від 18.04.2008 р., яким було внесено зміни до п. 2.2 кредитного договору та зазначено, що датою остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту є 29.03.2010 р.

Відтак, приймаючи до уваги те, що сторонами за кредитним договором було продовжено термін остаточного повернення сум кредиту за договором № 05-01-16/173 від 18.04.2008 р., тому на теперішній час прострочена заборгованість по кредитному договору про відкриття кредитної лінії № 05-01-16/173 у відповідача відсутня. Відтак, суд доходить до висновку, що станом на теперішній час предмет спору у даній справі відсутній, що підтверджено сторонами.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на відсутність предмету спору у справі, провадження у справі підлягає припиненню.

Щодо судових витрат, понесених позивачем по даній справі, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 46 ГПК Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Між тим, у разі припинення провадження у справі, спір не вирішується по суті, тобто відсутній результат вирішення спору, а тому наведений припис ГПК застосований не може бути (п. 12 Інформаційного листа ВГСУ від 12.03.2009 р. № 01-08/163).

До того ж згідно п. 9 Роз’яснень Вищого Арбітражного суду України від 23.08.1994 р. № 02-5/612 „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) при вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що відповідно до пункту 3 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 "Про державне мито" останнє підлягає поверненню позивачеві тільки у випадках припинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК. В усіх інших випадках застосування статей 80 ГПК державне мито поверненню не підлягає.

Отже, виходячи з наведеного, суд доходить до висновку про відсутність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача понесених позивачем при подачі даного позову судових витрат.

Крім того, відповідно до ст. 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу.

Враховуючи те, що провадження у справі № 15/116-09-3979 за позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Одеса” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гефест” про стягнення 2157019,70 грн. підлягає припиненню, суд вважає, що необхідність вжитих заходів забезпечення позову відпала. За таких обставин, господарський суд вважає за потрібне скасувати арешт, накладений на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Гефест” в розмірі 2157019,70 грн.

Керуючись п. 1-1 ст. 80, ст.. 44-49, ст. 68, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1.          Припинити провадження у справі № 15/116-09-3979 за позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Одеса” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гефест” про стягнення 2157019,70 грн.

2.          Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 01.10.2009 р. у справі № 15/116-09-3979, а саме: скасувати арешт, накладений на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Гефест” (65000, м. Одеса, вул. Буніна, 33, кв. 15; код ЄДРПОУ 31681536) в розмірі 2157019/два мільйони сто п’ятдесят сім тисяч дев’ятнадцять/грн. 70 коп.

Ухвалу може бути оскаржено у 10-денний термін від дня її прийняття.

Суддя