Рішення № 8077301, 15.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.10 Справа№ 29/13

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

м. Львів,

до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю «Галенергоресурс», м. Жовква,

про: стягнення 5941,26 грн.,

Суддя М. Синчук

За участю представників:

позивача:ОСОБА_1 директор,

відповідача:не зявився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Галенергоресурс» про стягнення 5941,26 грн. Ухвалою від 30.01.2010 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 15.02.2010 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов Договору доручення про надання транспортно-експедиційного обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні №б/н від 07.09.2009р. не здійснив оплати у повному обсязі за надані автотранспортні послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 5000,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 50,55 грн. 3% річних, 239,00 грн. інфляційних збитків, 172,71 грн. пені.

В судове засідання 15.02.2010 р. позивач подав уточнення до позовних вимог, в якому зазначив, що сума індексу інфляції становить 239,00 грн.

В судове засідання 15.02.2010 р. представник відповідача не зявився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №5192597 від 03.02.2010 р., причин неприбуття в судове засідання не повідомив, проти позову у встановленому порядку не заперечив. Суд, керуючись ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між сторонами у справі укладено договір доручення про надання транспортно-експедиційного обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні №б/н від 07.09.2009р. (надалі Договір). За умовами цього договору виконавець (позивач у справі) зобовязується від імені та за рахунок замовника (відповідач у справі) укласти договір з доставки вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні із третьою особою (надалі перевізник).

Відповідно до умов цього договору та замовлення на перевезення від 07.09.2009 р. позивач зобовязався організувати перевезення пиломатеріалів (паркетна заготовка) за дорученням перевізника за маршутом с. Добросин, Жовківський район, Львівська область до м. Ожехово (Польща), район м. Познані, на 08.09.2009 р., а замовник сплатити за надані послуги 5000,00 грн.

На виконання умов Договору позивачем доставлено вантаж до пункту призначення 11.09.2009 р. та одержувачем отримано, про що свідчить міжнародна товарно-транспортна накладна від 09.09.2009 р.

Між сторонами по справі складено та підписано акт прийняття виконаних робіт (послуг) №132/1 від 16.09.2009 р. на суму 5000,00 грн., відповідно до якого зауважень від відповідача не надходило.

Позивачем скеровувалася відповідачу претензія №08а/12 від 08.12.2009 р. про оплату заборгованості на суму 5000,00 грн., про що свідчить поштова квитанція про вручення від 10.12.2009 р.

На день розгляду справи відповідач заборгованість у сумі 5000,00 грн. не погасив, доказів зворотнього суду не представлено.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Крім того, відповідно до ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з приписами статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язується доставити ввірений йому відправником вантаж до пункту призначення, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як встановив суд, позивач виконав взяті за Договором зобовязання в частині перевезення вантажу, про що свідчить акт прийняття виконаних робіт (послуг) №132/1 від 16.09.2009 р. на суму 5000,00 грн. Проте відповідачем не представлено доказів виконання свого обовязку із оплати 5000,00 грн. за отриманні послуги. Таким чином, вимоги позивача про стягнення 5000,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення

Згідно з п. 5.3 Договору замовник несе відповідальність перед виконавцем за несвоєчасну оплату відповідно до п. 4.4 Договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого платежу. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 172,71 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 50,55 грн. 3% річних та 239,00 грн. інфляційних збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 193ГК України, ст. 625, 929, 931 ЦК України, ст. ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Галенергоресурс»(юридична адреса: вул. Б. Хмельницького, 35, м. Жовква, Львівська область, 80300; код ЄДРПОУ 31298914) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1, 80560; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 5000,00 грн. основного боргу, 50,55 грн. 3% річних, 239,00 грн. інфляційних збитків, 172,71 грн. пені, 102,00 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя