Рішення № 8077214, 19.01.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.10                                                                                           Справа№ 32/242

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Здолбунівський завод нестандартного обладнання”, м.Здолбунів Рівненська область.

До відповідача: Державного територіального галузевого об’єднання „Львівська залізниця”, м.Львів.

Про стягнення 43923,75 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Довгалюк С.В. –голова правління (протокол загальних зборів акціонерів №13 від 15.07.2009р.).

Від відповідача: Кречетова Л.І. –юрисконсульт 1-ої категорії відокремленого підрозділу „Служба матеріально-технічного постачання” ДТГО „Львівська залізниця” (довіреність № НЮ-33 від 01.01.2010р.)

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Відкритим акціонерним товариством „Здолбунівський завод нестандартного обладнання”, м.Здолбунів Рівненська область до Державного територіального галузевого об’єднання „Львівська залізниця”, м.Львів про стягнення 43923,75 грн. з яких 40 242,10 грн. основний борг, 2454,43 грн. пеня та 1227,22 грн. відсотки за користування чужими грошовими коштами

Представник позивача в судовому засіданні 19.01.2010р. подав заяву про уточнення позовних вимог вх. №605 від 19.01.2010р., в якій просить стягнути з відповідача 40 242,10 грн. основного боргу, від стягнення пені в сумі 2454,43 грн. та відсотків за користування чужими коштами в сумі 1227,22 грн. відмовився. Позовні вимоги з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог підтримав повністю, просив позов задоволити.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву вих. №НХ-3834 від 14.12.2009р., в якому він заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити ВАТ «Здолбунівський ЗНО»в задоволенні позову, оскільки договір поставки від 04.07.2008р. №Л/НХТер-3-08067 був укладений на строк до 31.12.2008р. (п.12.1. договору поставки), згідно додаткової угоди №1 від 24.12.2008р. дію договору було продовжено до 31.03.2009р. (п.12.1. додаткової угоди №1 до договору поставки), а позивач поставив товар по накладних від 11.06.2009р. та від 26.06.2009р. вже після закінчення строку дії договору. Відповідач стверджує, що позивач помилково посилається на договір поставки від 04.07.2008р. №Л/НХТер-3-08067, а тому безпідставно нарахував відповідачу пеню в сумі 2454,43 грн. та відсотки за користування чужими коштами в сумі 1227,22 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення сторін, господарський суд встановив:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений 04.07.2008р. між ним та ДТГО «Львівська залізниця»договір поставки № Л/НХТер-3-08067.

Позивач поставив відповідачу товар (чавунні кільце, кришка (к-т) легкий, чавунні кільце, кришка (к-т) важкий, зливоприймач магістральний) згідно видаткових накладних: №113 від 11.06.2009р. на суму 29 517,10 грн. (з ПДВ) та №136 від 26.06.2009р. на суму 10 725,00 грн. (з ПДВ) всього на суму 40242,10 грн.

Відповідач отримав товар через представника Шевчука О.О., згідно довіреності серії ЯПА № 915425/46 від 11.06.2009р.

15.10.2009р. позивач звернувся до ДТГО „Львівська залізниця” з претензією вих. №296, на яку отримав відповідь від відповідача про те, що заборгованості в сумі 40242,10 грн. буде погашено за наявності фінансування.

Борг в сумі 40242,10 грн. станом на день подання позову відповідачем не сплачений.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

У відповідності із ст.509 ЦК України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

За умовами ст.205 ЦК України правочин може бути вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не передбачено законом. Правочин, щодо якого законом не встановлена обов»язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт поставки відповідачу товару (чавунні кільце, кришка (к-т) легкий, чавунні кільце, кришка (к-т) важкий, зливоприймач магістральний) підтверджується видатковими накладними: №113 від 11.06.2009р. на суму 29 517,10 грн. (з ПДВ); №136 від 26.06.2009р. на суму 10 725,00 грн. (з ПДВ) на загальну суму 40242,10 грн. (оригінали оглянуто в судовому засіданні). Відповідач отримав товар через представника Шевчука О.О., згідно довіреності серії ЯПА № 915425/46 від 11.06.2009р.

Як вбачається з матеріалів справи договір поставки № Л/НТТер-3-08067 від 04.07.2008р. був укладений між сторонами до 31.12.2008р. (п.12.1. договору поставки). Згідно додаткової угоди №1 від 24.12.2008р. дію договору було продовжено до 31.03.2009р. (п.12.1. додаткової угоди №1 до договору поставки), а позивач поставив товар по накладних від 11.06.2009р. та від 26.06.2009р., тобто вже після закінчення строку дії договору. Крім того, слід звернути увагу на той факт, що у вищезгаданих накладних відсутнє посилання на договір поставки № Л/НХТер-3-08067 від 04.07.2008р., підставою поставки вказано домовленість сторін.

Відтак, позивачем було здійснено позадоговірну поставку на суму 40242,10 грн.

У матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані докази, які б свідчили про погашення цього боргу, або ж спростовували сам факт поставки товару на суму 40242,10 грн.

За наведених обставин, позовні вимоги щодо стягнення 40242,10 грн. основного боргу підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 11, 205, 509, 526, 530, 611, 612 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов, згідно заяви про уточнення позовних вимог, задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного територіального галузевого об’єднання „Львівська залізниця” (79000, м.Львів, вул. Гоголя, 1; ЄДРПОУ 01059900) на користь Відкритого акціонерного товариства „Здолбунівський завод нестандартного обладнання” (35705; Рівненська область, м.Здолбунів, вул.Грушевського, 28; код ЄДРПОУ 05461415) основний борг в сумі 40 242,10 грн., держмито в сумі 402, 42 грн. та 216,22 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя