Рішення № 8076681, 02.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.10                                                                                           Справа№ 32/8

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Західно-Українська Торгова Компанія „Ріо-плюс”, м.Львів.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фабрика „Львівські солодощі”, м.Пустомити Львівська область.

Про стягнення 10 453,39 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Куліш В.О. –представник (довіреність б/н від 25.01.2010р.).

Від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Західно-Українська Торгова Компанія „Ріо-плюс”, м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фабрика „Львівські солодощі”, м.Пустомити Львівська область про стягнення 10 453,39 грн. з яких 8 131,66 грн. основного боргу, 2 195,54 грн. пені, 89,44 грн. втрат від інфляції, 36,75 грн. три відсотки річних.

Ухвалою суду від 13.01.2010р. порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду на 02.02.2010р. Рішення прийнято 02.02.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання, яким просить суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав вказаних в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору. Про порушення провадження у справі відповідачу було відомо, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 5076619 від 14.01.2010р. –вручено 18.01.2010р.

Станом на 02.02.2010р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

01.03.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Західно-Українська Торгова Компанія „Ріо-плюс” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фабрика „Львівські солодощі” (покупець) було укладено договір № 80/09 (далі по тексту –договір), відповідно до якого продавець зобов’язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього договору. Кількість, асортимент, ціна, якість та місце призначення постачання товару визначаються в усному або письмовому замовленні покупця. Загальна сума договору складається з сум, зазначених в накладних, виданих на підставі даного договору.

Згідно п.5.4., п.5.5. та п. 5.6. договору перехід права власності на товар здійснюється в момент підписання покупцем накладної. При розвантаженні товарно-матеріальних цінностей представник продавця зобов’язаний бути присутнім при здачі таких матеріальних цінностей. Продавець зобов’язаний надати супроводжувальні документи на товар, що поставляється, а саме: накладна, податкова накладна, у разі повернення товару –коригування до податкової накладної, сертифікати якості, гігієнічне свідоцтво та свідоцтво про якість виробника. Всі вищенаведені супроводжувальні документи повинні бути оформлені згідно чинного законодавства України. У випадку, якщо супроводжувальні документи оформлені з помилками, продавець на вимогу покупця зобов’язаний у триденний термін здійснити оформлення вищезазначених документів належним чином. До моменту надання продавцем супроводжувальних документів, оформлених належним чином, покупець має право не здійснювати оплату товару на умовах цього договору.

За умовами п.6.1. договору право власності на товар переходить до покупця в момент підписання накладної.

Згідно п.7.1. та п.7.2. договору ціна товару для кожної окремої поставки визначається згідно прайс-листів продавця та накладних. Зміна ціни на замовлений товар може бути здійснена продавцем лише за попередньою згодою покупця. Всі розрахунки за цим договором здійснюється виключно в національній валюті України.

Відповідно до п.7.3. та п.7.4. договору оплата товару здійснюється покупцем безготівковим шляхом згідно чинного законодавства України у термін: 14 (чотирнадцять) календарних днів з дня отримання товару, згідно накладних. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті за цим договором списується з розрахункового рахунку (з каси) покупця.

За умовами п.9.2. та п.9.3. договору у випадках порушення термінів оплати або поставки товарів, визначених цим договором, винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі 0,5 % від вартості товару або простроченої суми коштів за кожен день. Сплата пені не позбавляє відповідну сторону від виконання своїх зобов’язань за цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю.

Факт виконання позивачем зобов’язань по договору підтверджується видатковими накладними № Б-00000830 від 19.03.2009р на суму 2367,30 грн.; № Б-00000839 від 16.04.2009р. 3365,70 грн.; № Б-00000812 від 06.05.2009р. на суму 1248,00 грн.; № Б-00000828 від 22.05.2009р. на суму 2367,30 грн.; № Б-00000819 від 12.06.2009р. на суму 2991,30 грн.; № Б-00000806 від 08.07.2009р. на суму 2367,30 грн.; № Б-00000817 від 28.08.2009р. на суму 946,92 грн.; № Б-00000830 від 30.09.2009р. на суму 946,92 грн.; № Б-00000833 від 23.10.2009р. на суму 946,92 грн., всього на загальну суму 17 547,66 грн. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідач порушив свої зобов'язання, щодо оплати, сплативши неповну суму вартості поставленого товару, а саме 9 416,00 грн.

Позивачем надано суду підписаний з відповідачем акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого борг останнього станом на 28.01.2010р. складає 8131,66 грн.

Відтак, основний борг відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на 28.01.2010р. складає 8 131,66 грн.

Позивач керуючись ст.625 ЦК України. у зв’язку із порушення умов оплати, нарахував відповідачу інфляційні та 3% річних, що згідно поданого ним розрахунку становлять 89,44 грн. інфляційних втрат та 36,75 грн. три відсотки річних.

Крім того, позивач на підставі п.9.2. договору, за прострочення оплати нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 2 195,54 грн.

Отже, загальна сума заборгованості по розрахунках позивача становить 10 453,39 грн. з яких 8 131,66 грн. основний борг, 2 195,54 грн. пеня, 89,44 грн. інфляційні нарахування, 36,75 грн. три відсотки річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ГПК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт виконання позивачем зобов’язань по договору підтверджується видатковими накладними № Б-00000830 від 19.03.2009р на суму 2367,30 грн.; № Б-00000839 від 16.04.2009р. 3365,70 грн.; № Б-00000812 від 06.05.2009р. на суму 1248,00 грн.; № Б-00000828 від 22.05.2009р. на суму 2367,30 грн.; № Б-00000819 від 12.06.2009р. на суму 2991,30 грн.; № Б-00000806 від 08.07.2009р. на суму 2367,30 грн.; № Б-00000817 від 28.08.2009р. на суму 946,92 грн.; № Б-00000830 від 30.09.2009р. на суму 946,92 грн.; № Б-00000833 від 23.10.2009р. на суму 946,92 грн., всього на загальну суму 17 547,66 грн. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідач порушив свої зобов'язання, щодо оплати, сплативши неповну суму вартості поставленого товару, а саме 9 416,00 грн., що підтверджується банківськими виписками про поступлення коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Позивачем надано суду підписаний з відповідачем акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого борг останнього станом на 28.01.2010р. складає 8131,66 грн.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 8 131,66 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 89,44 грн. інфляційних нарахувань та 36,75 грн. три відсотки річних.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що у випадках порушення термінів оплати або поставки товарів, визначених цим договором, винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі 0,5 % від вартості товару або простроченої суми коштів за кожен день.

Проте слід зазначити, що Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” регулює саме договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань.

Стаття 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” вказує на те, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” обмежує розмір нарахування пені, яка вказується сторонами у договорі.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Відтак, суд провів перерахунок суми пені згідно вимог ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, яка становить 251,19 грн.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 8 131,66 грн. основного боргу, 251,19 грн. пені, 89,44 грн. інфляційних нарахувань, 36,75 грн. трьох відсотків річних.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 627,629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фабрика „Львівські солодощі” (81100, Львівська область, Пустомитівський район, м.Пустомити, вул.Глинська, 56; р/р 2600301048381 в ПЛФ ВАТ Кредобанк; МФО 325365; код ЄДРПОУ 32060170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Західно-Українська Торгова Компанія „Ріо-плюс” (79040, м.Львів, вул.Каховська, 39/8; р/р 26002216162900 в АКБ УкрСиббанк”; МФО 351005; код ЄДРПОУ 32326774) 8 131,66 грн. основного боргу, 89,44 грн. інфляційних нарахувань, 36,75 грн. три відсотки річних, 251,19 грн. пені, держмито в сумі 85,09 грн. та 192,11 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 1 944,35 грн. пені відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя