Рішення № 8076651, 10.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.10 Справа№ 25/21

Господарський суд Львівської області в особі судді Пазичева В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:Комунального підприємства “Ринок” (м.Стрий)

до відповідача:Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м.Стрий)

про :стягнення заборгованості в сумі 1 595,85 грн.

Суддя : В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є. Башак

Представники:

від позивача:Сепик В.М.-представник, довіреність від 03.02.2010 року

від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Комунального підприємства “Ринок” (м.Стрий) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м.Стрий) про стягнення заборгованості в сумі 1 595,85 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.01.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 03.02.2010 року. Ухвалою від 03.02.2010 року розгляд справи відкладено до 10.02.2010 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 26.01.2010 року, про відкладення від 03.02.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 10.02.2010 року позивач подав уточненя позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 1 507,50 грн. та судові витрати.

10.02.2010 року за вх.№2661 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, до якого додано доповідну від 09.02.2010 року та акт звірки взаєморозрахунків від 05.02.2010 року.

Представник позивача позов підтримав, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 26.01.2010 року, про відкладення від 03.02.2010 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №3214833 від 29.01.2010 року, а також довідки ЄДРПОУ, згідно якої зазначено адресу відповідача 82400, АДРЕСА_2, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

Позов розглянуто за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Рішення виготовлено, підписано та оголошено 10.02.2010 року.

Розглянувши документи і матеріали справи, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

16.04.2007р. між Комунальним підприємством „Ринок” (надалі КП “Ринок”, позивач) та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (надалі - підприємець) укладено договір про надання в користування торгового місця на території КП АДРЕСА_1 (далі по тексту договір), відповідно до якого КП „Ринок” передає, а підприємець бере в строкове платне користування торгове місце АДРЕСА_1 відповідно до схеми розташування торгових місць (далі за текстом - торгове місце). Торгове місце являє собою ділянку території КП „Ринок” площею 6 кв. м. (п.1.1. договору).

Згідно п.2.1 договору, метою даного договору є створення на торговому місці умов для торгівлі продуктами харчування та супутніми товарами, які б відповідали вимогам чинного законодавства України, а саме: спорудження секції тимчасової споруди торгівельного павільйону; спорудження арочного накриття проходів; улаштування твердого покриття проходів.

Згідно п.3.2.8. договору, КП „Ринок” зобовязується забезпечити виконання підрядниками робіт зі спорудження секції тимчасової споруди торгівельного павільйону та передачу їх підприємцеві у відповідності до графіку виконання робіт.

Згідно п.4.2.1. договору, підприємець зобовязаний замовити та профінансувати роботи по облаштуванню торгового місця, передбачені п.2.1 цього договору, шляхом укладання договору між підприємцем та виконавцем робіт у строки, визначені КП „Ринок”.

Згідно п.4.2.3. договору АДРЕСА_1, підприємець зобовязаний у встановлений строк оплачувати КП „Ринок” передбачені цим договором платежі.

Згідно п.5.1 договору АДРЕСА_1, за користування торговим місцем підприємець до 10 числа поточного місяця сплачує КП „Ринок” плату в розмірі 135,00 грн., шляхом внесення вказаної суми готівкою в касу підприємства або переказу її на розрахунковий рахунок КП „Ринок” в установі банку. Вказану плату підприємець починає сплачувати з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт, але не пізніше першого місяця, наступного за місяцем, в якому було завершено спорудження секції тимчасової споруди торгівельного павільйону на вказаному торговому місці.

Згідно п.6.1. договору АДРЕСА_1, даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та триває до закінчення десятирічного терміну від дня здачі в експлуатацію тимчасової споруди торгового павільйону, але не довше 01.01.2018 року.

Згідно п.7.2. договору АДРЕСА_1, у випадку порушення підприємцем п.5.1 цього договору, підприємець сплачує КП „Ринок” за кожний день прострочення платежу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діятиме в цей період, від суми простроченого платежу.

01.02.2008 року новозбудований торговий павільйон, в якому знаходилася секція-торгове місце ФОП ОСОБА_1, розпорядженням директора КП “Ринок” був введений в експлуатацію, а ФОП ОСОБА_1 було надано право користуватися торговим місцем. За твердженням позивача, умови договору останнім виконано надано ФОП ОСОБА_1 в користування торгове місце. Відповідач відмовився від сплати за користування торговим місцем, у зв”язку з чим позивач звернувся із позовною заявою до Господарського суду Львівської області про стягнення із ФОП ОСОБА_1 заборгованості за користування торговим місцем за період з 01.02.2008 року по 23.02.2009 року.

24.02.2009 року Господарським судом Львівської області винесено рішення про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 1 755,00 грн. та пені 56,29 грн.

З 24.02.2009 року по 11.01.2010 року ФОП ОСОБА_1 продовжувала користуватися торговим місцем №135а, однак, на думку позивача, виконувати умови договору, а саме, сплачувати за користування торговим місцем, відмовилася.

Таким чином, позивачем нарахована заборгованість, яку необхідно сплатити відповідачу, в розмірі 1 507,50 грн., а також пеня в розмірі 88,35 грн.

В судовому засіданні 10.02.2010 року позивач подав уточненя позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1 507,50 грн. та судові витрати.

У порушення норм чинного законодавства та умов договору, відповідач зобовязання за вказаним договором належним чином не виконав, докази погашення боргу суду не представив.

При прийняті рішення суд керувався наступним:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони вільні в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного законодавства.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.35 ГПК України, факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

В рішенні Господарського суду Львівської області від 24.02.2009 року по справі №32/249 зазначено, що в судовому засіданні 24.02.2009 року ФОП ОСОБА_1 підтвердила, що користується торговим місцем АДРЕСА_1 з січня 2008 року.

Оскільки відповідач відмовився підписати акт прийому-передачі виконаних робіт, але фактично корситувався торговим місцем, позивач правомірно почав нарахування плати за користування торговим місцем з 10.01.2008 року, згідно п.5.1 договору.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, відзив на позов не представив, проти позовних вимог у встановленному чинним законодавством України порядку не заперечив, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог з урахуванням уточнення позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив і не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Комунального підприємства “Ринок” (м.Стрий) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м.Стрий) в частині стягнення заборгованості в сумі 1 507,50 грн. є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжні доручення №24 від 15.01.2010 року на суму 102,00 грн. про сплату державного мита та №25 від 15.01.2010 року на суму 118,00грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути із Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (82400, АДРЕСА_2; ідентифікаційний № НОМЕР_1, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Комунального підприємства “Ринок” (м.Стрий, вул.Кравецька,2-4; код ЄДРПОУ 03337786; р/р 26004301400915 в ПІБ м.Стрий, МФО 0325503) 1 507 (одну тисячу п”ятсот сім) грн. 50 коп. боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. сплаченого держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Стягнути із Комунального підприємства “Ринок” (м.Стрий, вул.Кравецька,2-4; код ЄДРПОУ 03337786; р/р 26004301400915 в ПІБ м.Стрий, МФО 0325503) на користь Державного бюджету України (№ рахунку 31119095700006, МФО 825014, код ЄДПОУ одержувача 22389406, банк одержувача ГУДКУ у Львівській області, одержувач УДК у Личаківському районі м.Львова) суму недоплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

4.Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя