Рішення № 8076656, 09.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.10 Справа№ 25/06

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:Суб”єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (м.Львів, смт.Рудне)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Кондитерська фабрика “Львівські солодощі” (м.Пустомити)

про :стягнення заборгованості в сумі 5 104,89 грн.

Суддя : В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є. Башак Представники:

від позивача:Не з”явився

від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Суб”єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (м.Львів, смт.Рудне) до Товариства з обмеженою відповідальністю Кондитерська фабрика “Львівські солодощі” (м.Пустомити) про стягнення заборгованості в сумі 5 104,89 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.01.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 20.01.2010 року. Ухвалою від 20.01.2010 року розгляд справи відкладено до 27.01.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 27.01.2010 року розгляд справи відкладено до 03.02.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 03.02.2010 року розгляд справи відкладено до 09.02.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.01.2010 року, про відкладення від 20.01.2010 року, від 27.01.2010 року, від 03.02.2010 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №5076490 від 16.01.2010 року, №4988304 від 23.01.2010 року, №5226424 від 29.01.2010 року, №5200387 від 05.02.2010 року.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.01.2010 року, про відкладення від 20.01.2010 року, від 27.01.2010 року, від 03.02.2010 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив.

Відповідач проти позову у встановленному чинним законодавством України порядку не заперечив, відзив на позов не подав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Позов розглянуто за відсутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Рішення виготовлено, підписано та оголошено 09.02.2010 року.

Розглянувши документи і матеріали справи, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

24.04.2009 року між суб”єктом підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Кондитерська фабрика “Львівські солодощі” (надалі відповідач) укладено договір купівлі-продажу №72, на підставі якого відповідачем отримано продукцію на загальну суму 76 500,00 грн.

За твердження позивача, відповідач лише частково оплатив отриману продукцію в розмірі 9 624,96 грн.

12.08.2009 року позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення із відповідча заборгованості в розмірі 66 875,04 грн., яка останнім визнавалася, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2009 року.

07.09.2009 року винесено рішення Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача вищезазначеної суми та видано наказ про примусове виконання рішення від 28.09.2009 року по справі №20/154.

Згідно п.7.1 та п.7.4 договору, передбачено відповідальність за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару, а саме, пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості та штраф в розмірі 3% від вартості отриманого та неоплаченого у строк товару.

За підрахунком позивача, загальна сума штрафних санкцій становить 4 766,89 грн.

16.10.2009 року позивачем направлено відповідачу претензію №14/07, яку останній залишив без відповіді та на момент звернення з позовом за поставлений товар не розрахувався.

У порушеннях норм чинного законодавства та умов договору, відповідач зобовязання за вказаним договором належним чином не виконав, докази погашення боргу суду не представив.

При прийняті рішення суд керувався наступним:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки встановлені договором, зокрема сплата неусойки (пеня, штраф).

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, відзив на позов не представив, проти позовних вимог у встановленному чинним законодавством України порядку не заперечив, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив і не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Суб”єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (м.Львів, смт.Рудне) до Товариства з обмеженою відповідальністю Кондитерська фабрика “Львівські солодощі” (м.Пустомити) про стягнення заборгованості в сумі 5 104,89 грн. є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжні доручення №267 від 23.11.2009 року на суму 102,00 грн про сплату державного мита та №266 від 23.11.2009 року на суму 118,00 грн., №271 від 16.12.2009 року на суму 118,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Кондитерська фабрика “Львівські солодощі” (81100, м.Пустомити, вул.Глинська,56, р/р 2600301048381 в ПЛФ ВАТ “Кредобанк” м.Львів, МФО 325365, ЗКПО 32060170) на користь Суб”єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (79493, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) 4 766 (чотири тисячі сімсот шістдесят шість) грн. 89 коп. боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. сплаченого держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя