Рішення № 8076409, 09.02.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2010 р. Справа № 3/11

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М.М.

При секретарі судового засідання: Ковалюк С.Я.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "555-ІФ", вул. Вовчинецька, 225"а", м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: Приватного підприємства "Арсо-Буд", вул. С. Снігуровича, 11/3, м. Івано-Франківськ, 76014

про стягнення 1 227 грн. 09 коп. заборгованості

За участю представників сторін:

Від позивача: Паньків С.С. - юрист "555-ІФ", (довіреність № 017/10 від 25.01.10р.)

Від позивача: Лаб"як С.Я. - начальник відділу з орендних відносин "555-ІФ, (довіреність № 018/10 від 25.01.10р.)

Від відповідача представники не з'явилися.

в с т а н о в и в:

          Товариство з обмеженою відповідальністю "555-ІФ" заявило вимогу до Приватного підприємства "Арсо-Буд" про стягнення 1 227 грн. 09 коп. заборгованості, в тому числі: 1 117 грн. 82 коп. основного боргу, 69 грн. 55 коп. пені, 29 грн. 54 коп. інфляційних збитків та 10 грн. 18 коп. 3% річних.

          Представники позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві та просять суд їх задоволити в повному обсязі. Разом з тим, подав клопотання про видачу довідки на повернення з державного бюджету надмірно сплаченого державного мита в розмірі 602 грн., сплаченого до бюджету помилково платіжним дорученням № 9345 від 28.12.09р.

          Відповідно до ст. 47 ГПК України, державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

          Згідно п. "а" ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення 1 227 грн. 09 коп. заборгованості (тобто, сплатити потрібно було 102 грн.), а позивачем мито сплачено в розмірі 704 грн.

          Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" передбачено, що внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством є підставою для його повернення повністю або частково.

          Враховуючи вищевикладене, вбачається факт сплати позивачем мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, а тому заява позивача підлягає задоволенню.

          Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи ухвалами суду від 31.12.09р. та 26.01.10р. з повідомленням про вручення поштового відправлення.

          Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз"яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

          При цьому, відзиву на позов та письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні від останнього суду не надходило.

          Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

          За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача в обгрунтування своїх доводів, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

          01.06.09р. між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено основний договір оренди № 10-09 та додатки до нього, які є невід"ємною його частиною, відповідно до яких орендодавець передав орендарю по Акту прийому-передачі від 02.06.09р. у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, а саме: частину будівлі ОП ТЦ на третьому поверсі, загальною площею 86,40 кв. м, оф. № 5, 30,6 кв. м оф. № 6, разом 117 кв.м, по вул. Вовчинецькій, 225 "а".

          Відповідно до п. 3.2 основного договору, строк оренди триває до 31.08.09р. з дати підписання Акту № 1.

          Пунктом 5.4 розділу 5, який визначає порядок розрахунків орендної плати встановлено, що орендна плата сплачується орендарем (відповідачем) щомісяця, авансом, не пізніше 20-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю.

          Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Аналогічне положення викладено у ст. 193 Господарського кодексу України. Стаття 525 Цивільного кодексу України виключає можливість односторонньої відмови від зобов"язання.

          Так, по закінченню строку договору оренди № 10-09 від 01.06.09р.(31.08.09р.), згідно Акту № 2 від 02.09.09р. прийому-передачі нежитлового приміщення в оренду згідно договору оренди № 10-09 від 01.06.09р. - орендар (відповідач) повернув орендодавцю (позивачу) об"єкт оренди, згідно основного договору оренди.

          Проте, як свідчать обставини справи, розрахунок за вищевказаним договором оренди по оплаті орендних платежів відповідач здійснив не в повному обсязі, станом на 02.09.09р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 1 317 грн. 82 коп. В зв"язку з цим, позивач звернувся до відповідача претензією № 223/09 від 13.10.09р. з вимогою погасити існуючу заборгованість. У відповідь на претензію, відповідач направив лист № 12 від 10.11.09р., згідно якого зобов"язувався протягом 20 днів провести розрахунок заборгованої суми.

          Однак, як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, останній свої договірні зобов"язання виконав частково, сплативши 18.11.09р. тільки 200 грн., у зв"язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на час звернення з позовом до суду становить 1 117 грн. 82 коп. та підтверджується поданим розрахунком.

          У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання (ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України).

          За таких обставин, враховуючи наведене, неподання відповідачем належних доказів, які б спростовували доводи позивача та доказів про оплату заборгованої суми у встановлені договором строки, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення 1 117 грн. основного боргу.

          Пунктом 10.2 основного договору передбачено відповідальність орендаря (відповідача) у випадку насвоєчасної або не в повному обсязі орендної плати у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожний день прострочки. Відповідачу нараховано 69 грн. 55 коп. пені (розрахунок додається).

          Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання не спростовано відповідачем і доводиться матеріалами справи, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача у частині стягнення пені в сумі 69 грн. 55 коп.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно поданого розрахунку відповідачу нараховано 29 грн. 54 коп. інфляційних збитків та 10 грн. 18 коп. 3 % річних.

          Зважаючи на те, що порушення строків виконання грошового зобов”язання мало місце, що підтверджується матеріалами справи і відповідачем не подано доказів у спростування вимог позивача, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 29 грн. 54 коп. інфляційних збитків та 10 грн. 18 коп. 3 % річних.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          За наведених обставин, вимоги позивача є обгрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

          Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

          Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 549, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

          Стягнути з Приватного підприємства "Арсо-Буд", вул. С. Снігуровича, 11/3, м. Івано-Франківськ, 76014 (р/р 26002301060025 в ПІВФ ЗРФ КБ "Трансбанк", МФО 385435, ЄДРПОУ 35517787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "555-ІФ", вул. Вовчинецька, 225"а", м. Івано-Франківськ, 76000 (р/р 260019454 в ІФ ОД "Райффайзен Банк Аваль" МФО 336462, ЄДРПОУ 32076620) - 1 117 грн. 82 коп. основного боргу, 69 грн. 55 коп. пені, 29 грн. 54 коп. інфляційних збитків та 10 грн. 18 коп. 3% річних, 102 грн. втрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "555-ІФ", вул. Вовчинецька, 225"а", м. Івано-Франківськ, 76000 (р/р 260019454 в ІФ ОД "Райффайзен Банк Аваль" МФО 336462, ЄДРПОУ 32076620) з державного бюджету м. Івано-Франківська надмірно сплачене державне мито в розмірі 602 грн. згідно платіжного доручення № 9345 від 28.12.09р., про що видати довідку.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Фрич М.М.

                                                            рішення підписане 11.02.10

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ 11.02.10