Рішення № 8076293, 01.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.10 Справа № 26/227/09

Суддя

за позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельєнт»(вул. Металістів, 11, м. Вільнянськ, Запорізька область, 70002; а/с 344, м. Запоріжжя, 69035)

до відповідача – Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»(вул. Діагональна, 11, м. Запоріжжя, 69035)

про стягнення 427032,85 грн.

Суддя Юлдашев О.О.

Представники сторін:

від позивача: Петров В.В. –директор, представник на підставі протоколу №10 від 02.04.07. (25.01.10.; 01.02.10.)

від відповідача: Сиваш А.М., представник на підставі довіреності №18-152 від 28.12.09. (25.01.10.); Вініченко П.О., представник на підставі довіреності №18-130 від 10.12.09. (01.02.10.).

СУТЬ СПОРУ:

Заявлені позовні вимоги про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вельєнт»427032,85грн., з них: 135308,70грн. –основного боргу, 19078,53грн. –індекс інфляції, 272645,62грн. –штрафу, згідно з договором поставки коксової продукції №1252 від 24.12.2007.

Ухвалою суду від 04.12.2009. порушено провадження у справі №26/227/09, судове засідання призначено на 23.12.2009.

Ухвалою від 23.12.2009., у зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи було відкладено до 25.01.2010.

У судовому засіданні, 25.01.2010. оголошено перерву до 01.02.2010.

У судовому засіданні 01.02.2010. розгляд справи завершено, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення

За клопотанням представників сторін розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, обґрунтовує їх ст. 692 ЦК України, ст.ст. 1,7,44,49,216,222,230 ГПК України та положеннями договору поставки коксової продукції №1252 від 24.12.2007., пояснив суду, що 24.12.2007. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки коксової продукції, відповідно до якого позивач зобов’язався передавати відповідачу товар, тим самим відповідач прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Позивач стверджує, що він виконав свої зобов’язання за даним договором у повному обсязі, поставивши відповідачу товар, це підтверджується актом приймання-передачі товару від 15.10.2008. та розрахунком №1/2 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 15.10.2008. №2/10, що додані до матеріалів справи.

Відповідно до п. 3.3.. Договору оплата товару здійснюється відповідачем протягом 3-х банківських днів, з моменту отримання рахунку на оплату за фактично отриманий товар.

У зв’язку з тим, що відповідач не погасив суму основного боргу, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за розрахунками позивача склала 135308,70 грн.

Посилаючись на п. 5.6. Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача, окрім 135308,70 грн. основного боргу, також 19078,53грн. індекс інфляції, 272645,62грн. –штрафу.

Відповідач заперечує проти позову, вважає позовні вимоги неправомірними, необґрунтованими, у зв’язку з чим, просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Про це, викладено у наданому суду відзиві.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Господарські правовідносини сторін врегульовані договором поставки коксової продукції №1252 від 24.12.2007., укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю «Вельєнт»(постачальник, позивач у справі) та відкритим акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів»(покупець, відповідач у справі), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов’язаний поставити товар, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар на умовах визначених Договором.

Відповідно до п.п. 2.3., 3.5. Договору, позивач поставив відповідачу товар, а саме: кокс середньотемпературний кам’яновугільний фракції 0-100 мм у кількості 92,243 т., що підтверджується актом приймання-передачі товару від 15.10.2008. та розрахунком №1/2 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладеної від 15.10.2008. №2/10.

Відповідно до п. 3.3. Договору відповідач здійснює оплату товару згідно п.п.3.1., 3.2. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідач продукцію прийняв, факт чого підтверджується підписами та печатками в акті приймання-передачі від 15.10.2008. (копія в матеріалах справи).

22.07.2009. позивачем на адресу відповідача була направлена вимога №089/07П про перерахування грошових коштів на загальну суму 135308,70грн. на розрахунковий рахунок позивача. Вказана вимога отримана відповідачем 24.07.2009., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (копія в матеріалах справи).

Проте, як слідує з матеріалів справи, відповідач оплату не здійснив.

Згідно з п.п. 3.3., 5.6., Договору на адресу відповідача було надіслано претензію №191/07П від 09.09.2009. за несплату поставленого товару на суму 366279,54грн., з урахуванням індексу інфляції та штрафних санкцій.

У зв’язку з неоплатою відповідачем поставленої продукції, позивачем було повторно надіслано претензію №197/07П від 19.10.2009. на адресу відповідача, що підтверджується поштовим повідомленням від 21.10.2009. (копія в матеріалах справи).

Вартість поставленої продукції на суму 135308,70 грн., залишається неоплаченою з боку відповідача.

Статтею ст. 193 ГК України, зокрема п.п. 1, 7 встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Цивільний кодекс України, ст. 526 якого передбачає, що обов’язки повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк у відповідності із вказівкою закону або договору.

У відповідності до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що у порушення вищевикладених вимог відповідач не виконав своє грошове зобов’язання по оплаті поставленого позивачем товару за Договором. Таким чином, сума боргу відповідача перед позивачем за поставлений товар за Договором становить 135308,70 грн.

За таких обставин, сума основного боргу відповідача складає 135308,70 грн.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання договірних зобов’язань і погашення вищенаведеної суми заборгованості.

Тому, позовні вимоги про стягнення суми 135308,70 заборгованості за поставку товару, відповідають вимогам чинного законодавства України та підлягають задоволенню.

Як вбачається з п. 5.6. Договору при невиконанні передбачених даним Договором строків платежів відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 0,5% від не перерахованої у строк суми за кожний день прострочки.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до розрахунку позивача, штраф за період часу з 19.10.2008. по 25.11.2009. складає 272645,62 грн.

Розрахунок штрафу виконано вірно, а тому підлягає задоволенню судом.

Також позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції з 01.11.2008. по 25.11.2009. в сумі 19078,53 грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом наданий позивачем розрахунок перевірений та визнаний обґрунтованим.

Таким чином, заперечення відповідача необґрунтовані та безпідставні.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов’язань, вимоги про стягнення суми 19078,53 грн. втрат від інфляції є обґрунтованими і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»(вул. Діагональна, 11, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 00186542) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вельєнт»(вул. Металістів, 11, м. Вільнянськ, Запорізька область, 70002; код ЄДРПОУ 30831493) 135 308 (сто тридцять п’ять тисяч триста вісім) грн. 70 коп. –основного боргу; 19 078 (дев’ятнадцять тисяч сімдесят вісім) грн. 53 коп. –втрат від інфляції; 272 645 (двісті сімдесят дві тисячі шістсот сорок п’ять) грн. 62 коп. – штрафу; 4 270 (чотири тисячі двісті сімдесят) грн. 33коп. витрат на державне мито, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 05.02.2010.

Суддя О.О. Юлдашев