Рішення № 8076294, 03.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.10 Справа № 25/8/10

за позовом –Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ, 04116, вул. Шолуденка, 1

до відповідача – Відкритого акціонерного товариства “Мелітопольгаз”, м. Мелітополь Запорізької області, 72318, вул. Чкалова, 47-А

Суддя Дьоміна А.В.

Представники:

Позивача –Вознюк Є.В. дов.№93/10 від 28.12.2009.

Відповідача –не з’явився

Розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного майна №190 від 16.05.2002. у сумі 52 547,25 грн., що складається з: 36 484,48 грн. –сума основного боргу, 4 061,96 грн. –пеня, 10 017,21 грн. –сума на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процентів, 1983,60 грн. –3% річних.

Ухвалою суду від 28.12.2009. порушено провадження у справі №25/8/10, судове засідання призначено на 03.02.2010.

Відповідно до ст.85 ГПК України за згодою представника позивача у судовому засіданні 03.02.2010. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові, в обґрунтування вимог вказує, що за умовами договору оренди індивідуально визначеного майна №190 від 16.05.2002. та додаткових угод до нього передав відповідачу у тимчасове користування майно згідно з актами приймання-передачі до даного договору. Відповідач за оренду майна протягом лютого 2007 –березня 2009 не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 52 547,25 грн., що складається з: 36 484,48 грн. –сума основного боргу, 4 061,96 грн. –пеня, 10 017,21 грн. –сума на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процентів, 1983,60 грн. –3% річних, яку позивач просить стягнути з ВАТ “Мелітопольгаз”.

Представник відповідача в судове засідання 03.02.2010. не з’явився, про причини неявки суд не сповістив, про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. 25.01.2010. від ВАТ “Мелітопольгаз” надійшов відзив на позовну заяву, згідно до якого, відповідач позовні вимоги визнає частково, а саме суму осоновного боргу у розмірі 36 484,48 грн. та зазначає наступне, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.08.2003. порушено провадження у справі №25/55 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства “Мелітопольгаз” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а згідно ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

16.05.2002. між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ та Відкритим акціонерним товариством “Мелітопольгаз”, м. Мелітополь Запорізької області укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить ДК “Газ України” № 190 та додаткові угоди до нього №1 від 17.05.2002., №2 від 10.06.2008. та №3 від 22.12.2008., за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно ДК “Газ України”, вартість якого визначена згідно з чинним законодавством і відображається в акті прийому-передачі майна.

Відповідно п.9.1 договору термін оренди встановлюється до 31.12.2002.

Згідно п. 9.6 у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Статтею 260 ЦК УРСР визначено, що в разі продовження користування майном після закінчення строку договору при відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк і кожна із сторін вправі в будь-який час відмовитись від договору, попередивши про це другу сторону за один місяць.

Одже, сторони продовжили дію договору оренди індивідуально визначеного майна №190 від 16.05.2002. на невизначений строк.

Згідно розділу 3 договору орендна плата визначається на підставі бухгалтерських даних щодо вартості майна і становить без ПДВ за перший місяць оренди суму зазначену у додатку №3 до цього договору. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується орендодавцю щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно розрілу 4 договору відповідач зокрема зобов’язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

На виконання договору Орендодавцем виконані в повному обсязі зобов’язання, що підтверджується актами здачі-прийому виконаних робіт, однак орендар порушив зобов’язання щодо своєчасного та в повному обсязі внесення Орендодавцю орендної плати, внаслідок чого у відповідача існує заборгованість перед позивачем у розмірі 36 484,48 грн. за період з лютого 2007. –березень 2009.

Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання чинності цим Кодексом.

Правовідносини сторін виникли у 2002. і продовжують існувати після 01.01.2004., тому суд застосовує норми Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не надав суду доказів погашення суми 36484,48 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди індивідуально визначеного майна №190 від 16.05.2002. за період з лютого 2007. –березень 2009. Таким чином, вимога Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Мелітопольгаз” суми 36484,48 грн. заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно відзиву на позовну заяву на думку відповідача вимоги щодо стягнення 10 017,21 грн. –суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процентів, 1983,60 грн. –3% річних, з врахуванням змісту статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” стягненню не підлягають.

Відповідно до статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Тобто, вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штраф і пеня.

Згідно зі статтею 1 вищезгаданого Закону, грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбаченим цивільним законодавством України.

Відповідно до цієї статті, грошове зобов'язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору на інших, крім договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством, зокрема, статтею 536 ЦК України, якою визначено, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У зв'язку з цим, грошовим зобов'язанням підприємства є грошова сума, визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що з контекстного аналізу статті 536 Цивільного кодексу України вбачається, що проценти у розумінні цієї статті є платою, яку отримує кредитор від боржника за користування своїми коштами. Також проценти можуть застосовуватись за іншими зобов'язаннями у разі прострочення платежу. Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Зазначений обов'язок випливає також і з частини 3 статті 692 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 10 017,21 грн. –суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процентів, 1983,60 грн. –3% річних.

Разом з тим, суд відмовляє позивачу в частині стягнення з відповідача пені в сумі 4061,96 грн., виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.08.2003. порушено провадження у справі №25/55 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства “Мелітопольгаз” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою суду від 16.02.2009. у вказаній справі продовжено процедуру розпорядження майном до 01.01.2011.

Відповідно приписам Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, м. Київ має статус поточного кредитора по відношенню до ВАТ “Мелітопольгаз”, м. Мелітополь.          

Абзацом 2 частини 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. Отже, вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка (штраф, пеня) і цей проміжок часу тільки відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

З наведеного слідує, що боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання пеня не нараховується.

Враховуючи, що пеня в період дії мораторію не нараховується, то вона і не підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином в частині стягнення пені в сумі 4061,96 грн. слід відмовити.

Судові витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Мелітопольгаз”, (м. Мелітополь Запорізької області, 72318, вул. Чкалова, 47-А, код ЄДРПОУ 05535349, рахунок № 2600905274 в АБ “Кліринговий дім”, МФО 300647) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, (м. Київ, 04116, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827, рахунок № 26008301970 в ВАТ “Державний Ощадбанк України”, МФО 300465) 36 484,48 грн. –суму основного боргу, 10 017,21 грн. –суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процентів, 1983,60 грн. –3% річних, 526,00 грн. - державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя А.В. Дьоміна