Рішення № 8074801, 10.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.02.10 р.                     Справа № 28/336                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при помічнику судді Сергєєвій М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „ВАН”, м.Маріуполь

до відповідача: Приватного акціонерного товариства „Донецький електрометалургійний

завод”, м.Донецьк

про стягнення 87185 грн. 54 коп.

Представники:

Від позивача: Миронова О.В.

Від відповідача: Андрєєв П.С.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма „ВАН”, м.Маріуполь, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Закритого акціонерного товариства „Донецький електрометалургійний завод”, м.Донецьк, про стягнення 87185 грн. 54 коп., в т.ч. сума основного боргу в розмірі 84007грн.08коп., інфляційні витрати в розмірі 2184грн.18коп., 3% річних в розмірі 994грн.28коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №4400001990 від 26.07.2007р., додаткову угоду №14 від 01.06.2009р. до договору, видаткову накладну №РН-0000001 від 16.07.2009р., довіреність на отримання ТМЦ №00486 від 15.07.2009р., податкову накладну.

В позовній заяві позивач також просить суд накласти арешт на грошові кошти та майно відповідача, розташоване за адресою вул. Івана Ткаченко, 122, м.Донецьк, 83062.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 24.12.2009р. порушив провадження у справі № 28/336 та призначив її розгляд на 11.01.2010р.

Позивач в судових засіданнях підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

До канцелярії господарського суду Донецької області 27.01.2010р. від відповідача надійшов відзив №32/57в від 26.01.2010р., відповідно до якого останній просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених в даному відзиві.

Відповідач надав клопотання про зміну найменування відповідача. В обґрунтування свого клопотання відповідачем надані: копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №432731; копія довідки АБ №206918 з ЄДРПОУ, відповідно до яких Закрите акціонерне товариство „Донецький електрометалургійний завод”, м.Донецьк перейменоване в Приватне акціонерне товариство „Донецький електрометалургійний завод”, м.Донецьк.

Клопотання судом розглянуте та задоволено ухвалою від 27.01.2010р.

Сторони надали пояснення по суті спору.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20 та 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

26.07.2007р., між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма „ВАН”, м.Маріуполь, (постачальник) та Закритим акціонерним товариством „Мініметалургійний завод „Істіл” (Україна), м. Донецьк (покупець) укладено договір №4400001990 (договір), який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до додаткової угоди від 02.12.2008 р. до договору, в зв’язку зі зміною назви покупця, сторони змінили в договорі найменування покупця з ЗАТ „Мініметалургійний завод „Істіл” (Україна) на ЗАТ „Донецький електрометалургійний завод”.

Згідно з п.1 додаткової угоди №14 від 01.06.2009р. до договору постачальник зобов'язується поставити в 2009 р., а покупець прийняти й оплатити наступну продукцію: металорукав РНГ-ПГ/08Х-01-25-54-1,0-Ф1/Ф1, металорукав РНГ-ПГ/08Х-01-32-46-1,0-Ф1/Ф1, металорукав РНГ-ПГ/08Х-01-50-40-1,0-Ф1/Ф1 на загальну суму 84007грн.08коп.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди №14 від 01.06.2009р. пункт 7 читати в наступній редакції: "Сума даного договору складає орієнтовно (з урахуванням ПДВ) - 806921,76гривень".

Термін дії договору - з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і скріплення печатками обох сторін до 31.12.2007р. (п.12 договору).

Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 22.12.2009р. п.12 договору викладений в наступній редакції: „строк дії договору з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і скріплення печатками обох сторін до 31.12.2010р.”.

Суду надані відповідні додаткові угоди до договору, в яких сторони домовились щодо найменування, асортименту, кількості, цін, вартості та щодо суттєвих умов поставки продукції.

Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору згідно до додаткової угоди №14 від 01.06.2009р. до договору позивач у відповідності до видаткової накладної №РН-0000001 від 16.07.2009р. поставив відповідачеві продукцію на суму 84007грн.08коп. Останнім її прийнято, що підтверджується підписом представника відповідача, що діяв на підставі довіреності на отримання ТМЦ №00486 від 15.07.2009р. Внаслідок цього обов’язок передачі продавцем товару вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України. В даній видатковій накладній та довіреності на отримання ТМЦ, наявних матеріалах справи, є посилання на договір №4400001990 від 26.07.2007р.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві продукції на суму 84007грн.08коп.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець здійснює оплату на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 банківських днів по факту постачання продукції і надання документів згідно п.6 даного договору. Моментом оплати вважається дата списання коштів з розрахункового рахунка покупця (п.8 договору).

Пункт 6 договору, передбачає, що постачальник разом з продукцією зобов’язаний надати покупцеві наступні документи: паспорт якості чи технічний паспорт; рахунок-фактуру на оплату; товарно-транспортні документи; податкову накладну. У випадку затримки в наданні або ненаданні вказаних документів постачальник відшкодовує покупцю всі понесені в зв’язку з цим витрати і штрафи. Приймання продукції по кількості здійснюється відповідно з вимогами Інструкції П-6 і по якості здійснюється відповідно з вимогами Інструкції П-7.

Заперечення відповідача щодо ненадання позивачем визначеного п. 6 договору пакету документів та як наслідок ненастання у останнього права вимоги оплати за поставлену продукцію судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

Згідно п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 № П-7 приймання продукції по якості і комплектності виробляється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними й Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність постачаємої продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якості, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється по транспортним і супровідним документам (рахункові-фактурі, специфікації, описові, пакувальним ярликам і ін.) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідних актів суду сторонами не надано. При отриманні товару покупцем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов’язань.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов’язань щодо надання відповідачу документів, не надано доказів відмови від цієї продукції, суд дійшов висновку, що свої зобов’язання позивач виконав у відповідності з умовами договору №4400001990 від 26.07.2007р. та надав разом з товаром документи, зазначені в п.6 договору.

Проаналізувавши надані докази та пояснення сторін суд не приймає до уваги заперечення відповідача, тому що вони не відповідають вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач доказів оплати заборгованості не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.

Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача перед позивачем на суму 84007грн.08коп. залишилось не виконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу в розмірі 84007грн.08коп. підтверджена матеріалами справи, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі положень наведеної вище норми позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 994грн.28коп. та інфляційні витрат в розмірі 2184грн.18коп. за період з 31.07.2009р. по 21.12.2009 р.

Здійснивши перерахунок 3% річних, приймаючи до уваги факт прострочення виконання відповідачем грошового обов’язку вимоги позивача в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 994грн.28коп. за період з 31.07.2009р. по 21.12.2009р.

Здійснивши розрахунок інфляційних витрат, суд встановив, що сума інфляційних витрат в розмірі 2184грн.18коп. за період з 31.07.2009р. по 21.12.2009 р. підлягає задоволенню в повному обсязі.

В позовній заяві позивач також просить суд накласти арешт на грошові кошти та майно відповідача, розташоване за адресою вул. Івана Ткаченко, 122, м.Донецьк, 83062.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Позивач не довів належними доказами наявність у відповідача коштів на рахунках в банках та наявність у відповідача майна, крім того вказана заява заснована лише на припущеннях позивача стосовно того, що відповідач має можливість прийняти міри, унаслідок чого, грошові кошти та майно, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом.

Що стосується накладення арешту на майно відповідача, суд зазначає, що позовні вимоги по цій справі пов’язані зі стягненням коштів, на підставі чого, суд не бачить підстав для накладення арешту на майно відповідача.

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову судові витрати відносяться на відповідача.

Одночасно, при розгляді справи судом встановлено, що позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача 87185грн.54коп.

Виходячи зі змісту ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993р. “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, позивачем повинно бути сплачено державне мито в сумі 871грн.86коп.

Як встановлено судом, при подачі позовної заяви позивачем згідно з квитанцією №99 від 23.12.2009р. було сплачено державне мито в розмірі 871грн.85коп.

За висновками суду, у відповідності до ст.47 Господарського процесуального кодексу України позивач при подачі позовної заяви недоплатив державне мито в розмірі 00 грн. 01 коп.

За таких обставин, з позивача на користь Державного бюджету м.Донецька у Ворошиловському районі підлягає стягнення державне мито в сумі 00 грн. 01 коп.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 66, 67, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „ВАН”, м.Маріуполь, до відповідача, Публічного акціонерного товариства „Донецький електрометалургійний завод”, м.Донецьк, задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Донецький електрометалургійний завод” (83062, м.Донецьк, вул. Івана Ткаченко, 122, ЄДРПОУ 30479040, п/р №26003198005502 в ДФ ВАТ „Кредитпромбанк”, МФО 335593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „ВАН” (87534, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Купріна, 5/82, ЄДРПОУ 22029837, п/р №2600813152 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль, МФО335076) заборгованість в сумі 84007грн.08коп., інфляційні витрати в розмірі 2184грн.18коп., 3% річних в розмірі 994грн.28коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 871 грн. 86 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „ВАН” (87534, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Купріна, 5/82, ЄДРПОУ 22029837, п/р №2600813152 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль, МФО335076) на користь Державного бюджету м.Донецька у Ворошиловському районі державне мито в сумі 00 грн. 01 коп.

Видати накази після набуття рішенням законної сили.

В судовому засіданні 10.02.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішенні. Повний текст рішення підписано 10.02.2010р.

Суддя