Рішення № 8074644, 11.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.02.10 р.                     Справа № 29/105                               

за позовом Публічного акціонерного товариства „Альфа-банк”, ЄДРПОУ 23494714,

м.Київ

до відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий

Дім”, ЄДРПОУ 31730064, м.Львів

до відповідача 2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Об’єднання

„Шахтострой”, ЄДРПОУ 31933561, м.Дружківка

про стягнення 865660 грн. 34 коп.

                                                                      Головуючий суддя Левшина Г.В.

                                                                      Суддя Курило Г.Є.

                                                                      Суддя Лейба М.О.

Представники:

від позивача: Дмитренко О.А.-по дов.

від відповідача 1: не з’явився

від відповідача 2: Авилов Д.С.-по дов.

В засіданні суду брали участь

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство „Альфа-банк”, м.Київ, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача 1, Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий Дім”, м.Львів, до відповідача 2, Товариство з обмеженою відповідальністю „Об’єднання „Шахтострой”, м.Дружківка, про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості в сумі 865660,34 грн., у тому числі основний борг в сумі 854562,38 грн., пеня в сумі 10516,53 грн., плата за управління кредитом в сумі 303,46 грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 268,54 грн., пеня за несвоєчасне погашення плати за управління кредитом в сумі 09,43 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.04.2009р. задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Альфа-банк”, м.Київ та стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий Дім”, м.Львів та Товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднання Шахтострой”, м.Донецьк основний борг в сумі 854562,38 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 10516,53 грн., плату за управління кредитом в сумі 303,46 грн., пеню за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 268,54 грн., пеню за несвоєчасне погашення плати за управління кредитом в сумі 09,43 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. та витрати по сплаті державного мита в сумі 8656,60 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.06.2009р. рішення господарського суду Донецької області від 29.04.2009р. по справі №29/105 залишено без змін.

Згідно з постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2009р. рішення господарського суду Донецької області від 29.04.2009р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.06.2009р. по справі №29/105 скасовано, справу №29/105 передано на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи позивач згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України заявою від 20.01.2010р. №42-09 змінив предмет позову, заявивши вимоги про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості в сумі 701597,43 грн., у тому числі основний борг в сумі 516847,45 грн., проценти за користування кредитом в сумі 53548,96 грн., пеня в сумі 125981,84 грн., пеня за несвоєчасне повернення процентів в сумі 3489,25 грн., заборгованість за комісією в сумі 1565,52 грн. та пеня за несвоєчасне повернення комісії в сумі 164,41 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем 1 своїх зобов’язань за кредитним договором від 22.08.2007р. №272/07.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву від 23.12.2009р. позовні вимоги не визнав. В обгрунтування своїх заперечень проти позову відповідач 1 посилається на відсутність в нього обов’язку за сплати заборгованості за кредитом до 22.07.2012р.

Відповідач 2 надав письмові пояснення по суті спору від 06.01.2010р., в яких проти позовних вимог до нього заперечує, посилаючись на припинення дії поруки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

22.08.2007р. між позивачем та відповідачем 1 був укладений кредитний договір №272/07.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом, згідно умов договору від 22.08.2007р. №272/07 позивач надає відповідачу 1 кредит в сумі 1607327,36 грн. на цілі, зазначені у п.1.4 договору, а відповідач 1, в свою чергу, зобов'язується своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором.

Кредит, відповідно пункту 1.4 договору надається для купівлі самоскидів марки MAN, TGA 41.400 8x4 BB-WW, в кількості 2 одиниць, згідно договору купівлі-продажу №6072-07091 від 25.06.2007р., укладеному між ТОВ "Аутомотив ТСГ" та відповідачем 1, з метою подальшої їх передачі в фінансовий лізінг по договору фінансового лізінгу №321/0607 від 25.06.2007р., укладеному з відповідачем 2.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно меморіального ордеру №15303 від 23.08.2007р. позивачем було надано відповідачу 1 кредит на суму 1607327,00 грн.

Відповідно до п.1.19-1 ст.1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” меморіальним ордером є розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

З урахуванням викладеного, наданий позивачем до матеріалів справи меморіальний ордер, за висновками суду, є належними доказом виконання позивачем своїх зобов’язань перед відповідачем 1 щодо надання кредиту за договором від 22.08.2007р. №272/07.

В п.1.3 кредитного договору від 22.08.2007р. №272/07 сторонами узгоджено порядок погашення отриманого відповідачем 1 кредиту, а саме: 52238,14 грн. - "22" вересня 2007р.; 52238,14 грн. - "22" жовтня 2007р.; 72329,73 грн. - "22" листопада 2007р.; 72329,73 грн. - "22" грудня 2007р.; 72329,73 грн. - "22" січня 2008р.; 72329,73 грн. - "22" лютого 2008р.; 48219,82 грн. - "22" березня 2008р.; 48219,82 грн. - "22" квітня 2008р.; 48219,82 грн. - "22" травня 2008р.; 48219,82 грн. - "22" червня 2008р.; 48219,82 грн. - "22" липня 2008р.; 48219,82 грн. - "22" серпня 2008р.; 34825,43 грн. - "22" вересня 2008р.; 34825,43 грн. - "22" жовтня 2008р.; 34825,43 грн.-"22" листопада 2008р.; 34825,43 грн. - "22" грудня 2008р.; 34825, 43 грн. - "22" січня 2009р.; 34825,43 грн. - "22" лютого 2009р.; 32146,55 грн. - "22" березня 2009р.; 32146,55 грн. - "22" квітня 2009р.; 32146,55 грн. - "22" травня 2009р.; 32146,55 грн. - "22" червня 2009р.; 32146, 55 грн. - "22" липня 2009р.; 32146,55 грн. - "22" серпня 2009р.; 29467,67 грн.- "22" вересня 2009р.; 29467,67 грн. - "22" жовтня 2009р.; 29467, 67 грн.-"22" листопада 2009р.; 29467,67 грн. - "22" грудня 2009р.; 29467,67 грн. - "22" січня 2010р.; 29467,67 грн. - "22" лютого 2010р.; 24109,91 грн.- "22" березня 2010р.; 24109,91 грн. - "22" квітня 2010р.; 24109,91 грн.- "22" травня 2010р.; 24109,91 грн. - "22" червня 2010р.; 24109,91 грн. - "22" липня 2010р.; 24109,91 грн. - "22" серпня 2010р.; 53577,58 грн. - "22" вересня 2010р.; 13394, 40 грн. - "22" жовтня 2010р.; 13394,40 грн. - "22" листопада 2010р.; 13394,40 грн. - "22" грудня 2010р.; 13394,40 грн. - "22" січня 2010р.; 13394,40 грн. - "22" лютого 2011р.; 8036,64 грн. - "22" березня 2011р.; 8036,64 грн. - "22" квітня 2011р.; 8036,64 грн. - "22" травня 2011р.; 8036,64 грн.- "22" червня 2011р.; 8036,64 грн. - "22" липня 2011р.; 8036,64 грн. - "22" серпня 2011р.; 4018,32 грн. - "22" вересня 2011р.; 4018,32 грн. - "22" жовтня 2011р.; 4018,32 грн. - "22" листопада 2011р.; 4018,32 грн. - "22" грудня 2011р.; 4018,32 грн. - "22" січня 2012р.; 4018,32 грн. - "22" лютого 2012р.; 1607,22 грн. - "22" березня 2012р.; 1607,22 грн. - "22" квітня 2012р.; 1607,22 грн. - "22" травня 2012р.; 1607,22 грн. - "22" червня 2012р.; 1607,22 грн. - "22" липня 2012р.

За висновками суду, відповідачем l були порушені зобов’язання за кредитним договором від 22.08.2007р. №272/07, а саме: відповідач 1 зобов’язався погасити черговий платіж в сумі 34825,43 грн. до 22.11.2008р., внаслідок чого, відповідачем 1 було прострочено строк повернення частини кредиту, згідно графіку погашення та нарахована пеня.

Вказані обставини з боку відповідача 1 не спростовані.

Відповідно до п.7.2 кредитного договору від 22.08.2007р. №272/07 у випадках, передбачених цим договором або чинним законодавством України, відповідач 1 зобов’язаний на вимогу банку повернути кредит достроково.

Згідно п.9.6 договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним і виконання усіх інших зобов’язань відповідача 1 за цим договором у строк не пізніше 10 днів з дати пред’явлення відповідачу 1 відповідної вимоги, зокрема, у разі суттєвого порушення відповідачем 1 цього договору.

За приписом п.9.5 кредитного договору від 22.08.2007р. №272/07 суттєвим порушенням умов цього договору є, зокрема:

- повне або часткове прострочення сплати відсотків за користування кредитом хоча б за один місяць, якщо таке прострочення складає 20 і більше календарних днів;

- повне або часткове неповернення частини кредиту у відповідності з пунктом 1.3 договору.

Крім цього, частиною 2 ст.1050 Цивільного кодексу України також передбачено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

За таких обставин, внаслідок порушення відповідачем 1 строку повернення частини кредиту, позивач звернувся до відповідача l з вимогою №8415-38-80830 від 11.02.2009р. про дострокове повернення кредиту, сплату простроченої заборгованості та пені за прострочення її сплати.

Факт отримання цієї вимоги підтверджується наданим до матеріалів справи повідомленням про вручення поштового відправлення від 17.02.2009р.

Згідно з наданим позивачем до справи розрахунком станом на 06.01.2010р. заборгованість відповідача 1 перед позивачем за кредитом становить 516847,45 грн.

Таким чином, всупереч вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач 1 свої зобов’язання щодо дострокового повернення позивачу суми кредиту 516847,45 грн. не виконав.

Відповідно до п.1.2 кредитного договору від 22.08.2007р. №272/07 розмір процентів за користування кредитом складає 16,00% річних.

Проценти нараховуються щомісяця на суму кредиту, що фактично надана відповідачу 1 і не повернена банку, протягом всього строку наявності такої суми, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. При цьому день надання кредиту враховується, а день повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів (п.5.1 договору).

За приписом п.5.2 договору проценти, нараховані за місяць, відповідач 1 зобов’язаний сплачувати щомісяця у строк з 25 числа (включно) по останній робочий день (включно) місяця, за який вони нараховані. Проценти, нараховані за місяць, у якому відбувається повне повернення кредиту, повинні бути сплачені не пізніше дня повернення кредиту.

Розмір процентів за користування кредитом може бути змінено банком у односторонньому порядку (п.5.3 договору). У випадку прийняття банком рішення про зміну розміру процентів згідно з п.5.3 договору банк повинен надіслати відповідачу 1 повідомлення про такі зміни не пізніше ніж за 10 днів до дати набуття ними чинності (п.5.4 договору).

Додатковою угодою від 11.12.2007р. пункт 5.2 кредитного договору від 22.08.2007р. №272/07 сторонами було викладено у наступній редакції: „Проценти, нараховані за місяць, відповідач 1 зобов’язаний сплачувати щомісяця у строк з 1 (включно) по 5 число (включно) місяця, наступного за тим, за який вони нараховані. Якщо сума, направлена відповідачем 1 на погашення процентів перевищує розмір процентів, який підлягає сплаті, сума, яка складає різницю між розміром процентів, що підлягає сплаті та розміром направленої відповідачем 1 суми, вважається направленою на сплату процентів за користування кредитом у наступному місяці. Проценти, нараховані за місяць, у якому відбувається повне повернення кредиту, повинні бути сплачені не пізніше дня повернення кредиту...”.

Як встановлено судом, листом від 30.07.2008р. №307/05 позивачем було повідомлено відповідача 1 про збільшення відсоткової ставки до рівня 18,6% річних з 08.08.2008р. Вказаний лист був отриманий відповідачем 1 30.07.2008р., про що свідчить відмітка останнього.

На підставі викладеного, позивачем за період з 22.08.2007р. по 31.12.2009р. нараховано та пред’явлено до стягнення проценти за користування кредитом в сумі 53548,96 грн.

Пунктом 4.4 кредитного договору, який доповнено угодою про внесення змін від 01.10.2007р. до кредитного договору, встановлено, що за управління кредитом позичальник сплачує позивачу плату у розмірі:

-          362,47грн. у строк до 05.10.2007р.;

-          0,22% річних від фактичної заборгованості по кредиту, яка існувала на кінець кожного дня у період з 01.10.2007р. і до закінчення строку дії кредиту.

Плата за управління кредитом нараховується щомісячно, виходячи з фактичної кількості днів у місяці.

Плату за користування кредитом, нараховану за місяць, позичальник зобов’язаний сплачувати щомісяця, у строк з 1-го по 5-те числа місяця, наступного за тим, за яким вона нарахована.

Згідно п.4.4 договору від 22.08.2007р. №272/07 позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення комісію в сумі 1565,52 грн.

За приписом п.9.1 договору від 22.08.2007р. №272/07 за повне або часткове прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом відповідач 1 зобов’язаний сплатити банку пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня.

На підставі п.9.1 договору від 22.08.2007р. №272/07 позивачем також нараховано та пред’явлено до стягнення пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 125981,84 грн. за період з 25.11.2008р. по 15.12.2009р., пеню за прострочення повернення процентів в сумі 3489,25 грн. за період з 06.11.2008р. по 15.12.2009р.

За висновками суду, розрахунок суми процентів та пені є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Крім цього, позивачем також нараховано та пред’явлено до стягнення пеню за прострочення повернення комісії в сумі 164,41 грн. за період з 06.11.2008р. по 15.12.2009р.

В обгрунтування вказаних позовних вимог позивач посилається на норми Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки Господарський кодекс України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у Цивільному кодексі України.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язань.

За приписами п.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Крім того, відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Таким чином, неустойка за своєю правовою природою є забезпеченням виконання зобов’язань та, одночасно, штрафною санкцією.

Згідно ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, в тому числі і неустойка, вчинюється у письмовій формі, недодержання якої тягне за собою нікчемність зазначеного правочину.

Відповідно до п.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З урахуванням зазначеного, штрафні санкції (неустойка, пеня, штраф) можуть стягуватися тільки у випадку встановлення їх розміру в договорі чи в законі.

Як встановлено судом, в договорі від 22.08.2007р. №272/07 сторонами не передбачено можливості нарахування пені за повне або часткове прострочення повернення плати за управління кредитом.

Посилання позивача на норми Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” є безпідставними. Зокрема, статтею 1 цього закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Тобто, вказаним законом також передбачено необхідність узгодження сторонами розміру пені.

Відповідних доказів наявності узгодження сторонами розміру пені за прострочення повернення плати за управління кредитом позивачем до матеріалів справи не надано, внаслідок чого позов в цій частині вимог підлягає залишенню без задоволення.

Одночасно, враховуючи, що позов в решті вимог до відповідача 1 доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача 1 заборгованості в сумі 701433,02 грн., у тому числі основний борг в сумі 516847,45 грн., проценти за користування кредитом в сумі 53548,96 грн., пеня в сумі 125981,84 грн., пеня за несвоєчасне повернення процентів в сумі 3489,25 грн., заборгованість за комісією в сумі 1565,52 грн., підлягають задоволенню.

За приписом ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до п.2.1 кредитного договору від 22.08.2007р. №272/07 належне виконання відповідачем 1 зобов’язань за цим договором забезпечується, зокрема, порукою Товариства з обмеженою відповідальністю „Об’єднання Шахтострой” на всю суму зобов’язань та строком до повного їх виконання.

22.08.2007р. між позивачем та відповідачем 2 підписаний договір поруки №394-П/07, за умовами якого відповідач 2 поручається за виконання відповідачем 1 наступних обов’язків, що виникли на підставі кредитного договору №272/07 від 22.08.2007р. або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому: обов’язку повернути банку кредит у сумі 1607327,36 грн., обов’язку щомісяця сплачувати банку проценти за користування кредитом у розмірі 16% річних, обов’язку у випадках, передбачених основним договором або законодавством України, достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених вище), повернути банку кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов’язки, що виникають із основного договору, обов’язку сплатити банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні банку невиконанням або неналежним виконанням відповідачем 1 своїх зобов’язань за кредитним договором.

За приписом п.3.1 договору поруки від 22.08.2007р. №394-П/07 відповідач 1 та відповідач 2 відповідають перед банком за порушення зобов’язань як солідарні боржники. Відповідач 2 відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і відповідач 1.

Частиною 1 ст.543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі, як від всіх боржників разом, так і від будь-яких з них окремо. При цьому, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України вбачається, що дана норма застосовується в частині припинення поруки у зв'язку з зміною зобов'язання без згоди поручителя, в разі встановлення факту зміни зобов'язання, яке забезпечене порукою і відсутності згоди поручителя на таку зміну, незалежно від суми на яку збільшується відповідне зобов'язання, тобто норма не передбачає розмір, з якого буде вважатися зобов'язання збільшеним і як наслідок припиненим, а передбачає лише існування моменту припинення поруки за встановлення певних фактів.

Як встановлено судом, згідно угоди від 01.10.2007р. про внесення змін до кредитного договору від 22.08.2007р. №272/07 до пункту 4.4 кредитного договору були внесені зміни щодо встановлення додаткової плати за управління кредитом у розмірі 362,47 грн. та0,22% річних від фактичної заборгованості по кредиту, яка існувала на кінець кожного дня.

Ухвалами від 12.11.2009р., 10.12.2009р., 24.12.2009р. господарським судом Донецької області було зобов’язано позивача надати докази повідомлення відповідача 2 про внесення змін до п.4.4 кредитного договору від 22.08.2007р. №272/07.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем до матеріалів справи відповідних доказів, які б підтверджували наявність згоди відповідача 2 на внесення змін до кредитного договору від 22.08.2007р. №272/07, не надано.

За таких обставин, з урахуванням вимог ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України, за висновками суду, порука відповідача 2 за невиконання відповідачем 1 своїх зобов’язань перед позивачем за кредитним договором від 22.08.2007р. №272/07 припинилась, внаслідок зміни позивачем та відповідачем 1 зобов'язання без згоди відповідача 2.

На підставі викладеного, позов в частині вимог до відповідача 2 підлягає залишенню без задоволення.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем 1 пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий Дім”, м.Львів, викладене у відзиві на позов від 23.12.2009р., про розстрочку виконання рішення суду строком на 4 місяці судом залишено без задоволення.

Зокрема, згідно із ст.121 Господарського процесуального кодексу України суд може розстрочити виконання рішення при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, і у виняткових випадках, залежно від обставин справи.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оціює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як встановлено судом, обставини, якими відповідач 1 обгрунтовує клопотання про розстрочку виконання судового рішення, не є винятковими, такими, що дійсно ускладнюють виконання судового рішення.

Зокрема, відсутність у відповідача 1 необхідних грошових коштів не може бути підставою для розстрочення виконання судового рішення.

Одночасно, як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий Дім”, м.Львів займається підприємницькою діяльністю, яка відповідно до ст.42 Господарського кодексу України є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Посилання відповідача 1 на фінансову кризу в Україні не може бути підставою для надання розстрочки виконання судового рішення й прямо суперечить вимогам закону. При цьому, наявність фінансової кризи у країні стосується не лише виключно діяльності відповідача 1, а й інших осіб, у тому числі і банківських установ, якою є позивач.

Крім цього, вирішуючи питання про розстрочку виконання судового рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Як встановлено, сума, яка підлягає стягненню з відповідача 1 на користь позивача згідно судового рішення по справі №29/105, є досить значною, внаслідок чого, приймаючи до уваги наявність інфляційних процесів, надання розстрочки виконання судового рішення до квітня 2010р. призведе до порушення матеріальних інтересів позивача.

За таких обставин, приймаючи до уваги матеріальні інтереси позивача, враховуючи відсутність виняткових обставин, які роблять неможливим або утруднюють негайне виконання судового рішення по справі №29/105, клопотання, викладене у відзиві на позов, про розстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 04.02.2010р. по справі №29/105 підлягає залишенню без задоволення.

Усні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий Дім”, м.Львів, заявлені в судовому засіданні 04.02.2010р., про виклик в судове засідання для дачі пояснень посадових осіб відповідача 2 (у тому числі й тих, що були посадовими особами на момент підписання кредитного договору), про необхідність виклику в судове засідання бухгалтерів відповідача 1 та позивача для проведення звірки взаємних розрахунків судом залишені без задоволення як безпідставні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Альфа-банк”, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий Дім”, м.Львів задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий Дім”, м.Львів на користь Публічного акціонерного товариства „Альфа-банк”, м.Київ основний борг в сумі 516847 грн. 45 коп., проценти за користування кредитом в сумі 53548 грн. 96 коп., пеню в сумі 125981 грн. 84 коп., пеню за несвоєчасне повернення процентів в сумі 3489 грн. 25 коп., заборгованість за комісією в сумі 1565 грн. 52 коп., всього заборгованість в сумі 701433 грн. 02 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 7011 грн. 85 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 95 грн. 58 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Альфа-банк”, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий Дім”, м.Львів відмовити.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Альфа-банк”, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Об’єднання „Шахтострой”, м.Дружківка.

Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 11.02.2010р.

Головуючий суддя                               

Суддя Курило Г.Є.

Суддя Лейба М.О.