Рішення № 80727461, 26.03.2019, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7359/18

Пров. 2/202/777/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 березня 2019 року Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська

в складі: головучого судді-Бєльченко Л.А

при секретарі- Розсоха І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу « Житлово- будівельний кооператив № 394» про визнання права власності за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом про визнання права власності за набувальною давністю на квартиру № 126 у будинку № 6, копр.2 по провулку Вільному в місті Дніпрі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які є її дідом і бабою, були членами житлово-будівельного кооперативу № 394 та їм була надана спірна квартира, що підтверджується рішенням загальних зборів членів кооперативу від 14.03.1987 року. Цією квартирою також користувався її, позивача, батько ОСОБА_4. Вона проживала і користувалася спірною квартирою з 2006 року. 15.01.2010 року помер дід ОСОБА_2, 23.11.2011 року померла баба, ОСОБА_3, 25.12.2015 року помер її батько ОСОБА_4

У 2017 році вона зверталась до суду з позовними вимогами про визнання права власності в порядку спадкування за законом, але рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.11.2017 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що не знайшов підтвердження факт належності ОСОБА_2 цієї квартири, Дана квартира була кооперативною, але пайовий внесок за неї повністю виплачений і тому відповідно до частини 3 статті 384 ЦК України вона стала власністю ОСОБА_2 Довідкою ОК « Житлово- будівельний кооператив № 394» підтверджено, що заборгованості по сплаті за послуги по спірній квартирі немає.

Враховуючи, що на даний час вона, позивач, відкрито, добросовісно, безперервно користується спірною квартирою більше десяти років, вона просила суд визнати за нею право власності на зазначену квартиру.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує. (а.с. 58).

Суд, вислухавши представника позивача, свідків, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі ордеру № 222, виданого члену ЖБК № 394 ОСОБА_2, останній та його дружина ОСОБА_3 були користувачами квартири № 126 у будинку № 6, копр.2 по провулку Вільному в місті Дніпрі ( а. с 24).

Встановлено, що даною квартирою також користувався їх син ОСОБА_4, а з 2006 року цією квартирою стала користуватися позивач у справі. Зазначене підтверджується допитаними в якості свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7Г, які пояснили, що ОСОБА_1 проживала в спірній квартирі разом із дідом, бабусею та батьком; ходила з цієї квартири до школи, потім до вищого навчального закладу, на даний час продовжує проживати в ній.

Зазначене підтверджується наданими позивачем документами, підтверджуючими отриману нею освіту в навчальних закладах міста Дніпра.

Судом встановлено, що 15.01.2010 року помер дід позивача, ОСОБА_2, 23.11.2011 року померла баба позивача , ОСОБА_3, 25.12.2015 року помер батько позивача, ОСОБА_4А.( а.с.10-15).

Відповідно до довідки ОК « Житлово- будівельний кооператив № 394» № 13 від 21.03.2019 року боргу за послуги управління багатоквартирним будинком немає.

Згідно з частиною 3 статті 384 ЦК України у разі викупу квартири член житлово-будівельного ( житлового) кооперативу стає її власником.

Представником відповідача не надано суду відповідних даних про те, що ОСОБА_2 не сплачено пайовий внесок за спірну квартиру; відповідач у наданому на адресу суду листі проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п*яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Як роз*яснено у пункті 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року “Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав” при вирішенні спорів, пов*язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Дотримуючись принципу оцінки доказів, суд вважає, що в судовому засіданні доведено те, що позивач відкрито та безперервно користувалася та володіла квартирою № 126 у будинку № 6, копр.2 по провулку Вільному в місті Дніпрі протягом більш ніж десять років, жодних претензій та позовів з боку третіх особі з цього приводу заявлено не було, тому суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на зазначену квартиру.

Керуючись ст.ст.4,5, 13,89, 259,263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру № 126 у будинку № 6, копр.2 по провулку Вільному в місті Дніпрі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції.

Суддя-- ОСОБА_8