Рішення № 80715155, 15.03.2019, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3610/18

2/703/521/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2019 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Пасацької Л.А.

за участю секретарі судового засідання Покотиленко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань приміщення суду в м. Сміла Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №703/3610/18, 2/703/521/19 за позовом ОСОБА_1 до міського голови Смілянської міської ради Черкаської області – ОСОБА_2 та комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго», третя особа: Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області, про скасування розпорядження №148-к від 13 вересня 2018 року, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся 05.10.2018 р. до суду, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що відповідно до контракту №б/н від 26.11.2015 його призначено на посаду директора КП «Смілакомунтеплоенерго» на термін з 26 листопада 2015 р. по 26 листопада 2018 р..

Розпорядженням міського голови м. Сміла ОСОБА_2 №148-к від 13.09.2018 р. його було звільнено із займаної посади за невиконання умов Контракту, на підставі п.8 ст.36 КЗпП України.

Відповідно до п.5.2, 5.3 Контракту від 26 листопада 2015 року, цей контракт припиняється: а) після закінчення терміну дії контракту; б) за згодою сторін; в) до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктом 5.3 та 5.4. цього Контракту; г) з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.

Директор може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи власника, до закінчення терміну його дії: а) у разі систематичного невиконання директором без поважних причин обов’язків, покладених на нього цим контрактом; б) у разі одноразового грубого порушення директором законодавства чи обов’язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки (понесено збитки, виплачено штрафи, тощо); в) у разі невиконання підприємством зобов’язань перед бюджетом та ПФУ щодо сплати податків, зборів та обов’язкових платежів, страхових внесків, а також невиконання графіка погашення заборгованості із заробітної плати; г) у разі неподання на затвердження власнику річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства; д) у разі несплати реструктуризованої податкової заборгованості протягом трьох місяців при наявності вини керівника; е) за поданням службових осіб органів державного нагляду за охороною праці у разі систематичних порушень вимог чинного законодавства з питань охорони праці; є) у разі допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості; ж) у разі коли у трьох звітних кварталах протягом календарного року спостерігається зростання обсягів дебіторської заборгованості підприємства, яке за загальним підсумком зазначених кварталів не супроводжується відповідним зростанням обсягів реалізації продукції підприємства; з) у разі несвоєчасного подання власнику квартальної та річної фінансової звітності, а також квартального та річного звіту про виконання фінансового плану підприємства разом з пояснювальною запискою щодо результатів діяльності; и) у разі незабезпечення економічних показників діяльності підприємства – доведення підприємства до банкрутства; і) з інших підстав передбачених законодавством.

З розпорядження №148-к від 13 вересня 2018 року вбачається, що позивача було звільнено з роботи згідно з п.п. «в», «є», «и» п.5.3 Контракту – невиконання підприємством зобов’язань перед бюджетом та ПФУ щодо сплати податків, зборів та обов’язкових платежів, страхових внесків, а також невиконання графіка погашення заборгованості із заробітної плати, допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості, незабезпечення економічних показників діяльності підприємства – доведення підприємства до банкрутства.

Очолюване позивачем з 26.11.2015 р. комунальне підприємство розпочало свою господарську діяльність у сфері теплопостачання визначеному Статутом, лише після присвоєння оператором газорозподільних мереж персонального ЕІС – коду, тобто з лютого 2018 року. До даного часу теплопостачання в м. Сміла займалося ТОВ «Сміла Енергоінвест». З лютого 2018 року очолюване позивачем підприємство приклало максимум зусиль для досягнення економічної, фінансової стабільності і отримання прибутку. Так, було укомплектовано штат працівників, велася договірна та претензійна робота з постачальниками та споживачами теплової енергії різних категорій, проводиться підготовка до опалювального сезону 2018-2019 років та його стабільного проходження, надавалися послуги не пов’язані з основним видом господарської діяльності, розроблена програма перспективного розвитку системи теплопостачання КП «Смілакомунтеплоенерго» на 2018-2023 роки.

Дійсно, підприємство мало певні проблеми. Так, в зв’язку з недобросовісним виконанням своїх обов’язків керівництвом попереднього надавача послуг в сфері теплопостачання – ТОВ «Сміла Енергоінвест», та їх поганої репутацією, постачальники природного газу відмовлялися від співпраці із іншим споживачем газу з м. Сміла, в зв’язку з чим лише наприкінці лютого 2018 року було досягнуто згоди з постачальником газу та укладено договір про постачання природного газу. Проте, за короткий час ведення основної діяльності підприємства (надання послуг теплопостачання) та зважаючи на відсутність фінансування на початку здійснення діяльності у КП «Смілакомунтеплоенерго» виник небаланс природного газу в лютому 2018 року.

З метою забезпечення подачі споживачам теплової енергії в період опалювального сезону, позивач неодноразово звертався до власника з проханням надання рекомендацій, фінансової підтримки та здійснення попередньої оплати за теплову енергію іншими комунальними підприємствами та бюджетними установами міста або ж надати дозвіл на отримання кредиту для закупівлі обсягів газу, оскільки на вересень місяць можна закупити газ по значно дешевшим цінам, ніж ті, які будуть в період опалювального сезону, однак звернення позивача залишилися без відповіді.

В даному випадку, підприємство хоч і має тимчасові фінансові труднощі, проте воно не визнано банкрутом. В той же час, вирішення питання щодо покращення фінансової ситуації на підприємстві безпосередньо вирішується з його власником (за його згодою), а не тільки позивачем одноособово – затверджується фінансовий план, надається фінансова допомога, надається згода на отримання кредиту чи допомоги.

По суті менш ніж за рік було створено очолюване позивачем підприємство, набрано штат 210 чоловік – спеціалістів, отримані необхідні для діяльності підприємства дозвільні документи, проведено значні ремонтні роботи по покращенню матеріальної бази підприємства, ведеться претензійна робота. Кошти отримані за два місці діяльності використані за бюджетними призначеннями, виключно на визначені потреби.

Позивач виконував свої функціональні обов’язки керівника комунального підприємства виключно у відповідності до закону. Проте, небажання власника вживати заходів для покращення фінансових показників підприємства, а також втручання в господарську діяльність підприємства, не можу бути підставою для висновку про незабезпечення позивачем економічних показників діяльності підприємства, а персональні вподобання щодо кандидатури директора чи наявність розбіжності в поглядах на фінансово-господарську діяльність підприємства, не можуть бути правомірною підставою для звільнення позивача.

Така підстава звільнення позивача як порушення умов контракту в частині невиконання підприємством зобов’язань перед бюджетом та ПФУ щодо сплати податків, зборів та обов’язкових платежів, страхових внесків є надуманою та не відповідає дійсності, оскільки очолюване позивачем підприємство не має жодної заборгованості по податкам чи іншим обов’язком платежам. Підприємство також не має заборгованості із заробітної плати, за серпень 2018 року зарплата працівникам виплачена в повному обсязі, крім того виплачено аванс за вересень 2018 року.

Жодного зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості позивачем не допускалося, оскільки дозволів на отримання кредиту власник підприємству не надавав, при цьому зобов’язання по договору реструктуризації між ДК «ОСОБА_3 Україна» та КП «Смілакомунтеплоенерго» виконувалися вчасно.

Дана обставина підтверджується довідкою №1199 від 27.09.2018 р. КП «Смілакомунтеплоенерго».

Таким чином, відповідач не мав жодної законної підстави для звільнення позивача, передбачених контрактом.

Крім того, розпорядження про звільнення позивача від 13 вересня 2018 року було направлено на підприємство 19 вересня 2018 року, тоді ж і внесено відповідний запис до його трудової книжки, в той час як він з 14 вересня 2018 року по 29 вересня 2018 року перебував на лікарняному.

З оскаржуваним розпорядженням ознайомився лише 01 жовтня 2018 року, після виходу з лікарняного.

Таким чином, позивача було незаконно звільнено з займаної посади, в зв’язку з чим, на його думку, вказане розпорядження про його звільнення має бути скасоване, його поновлено на відповідній посаді та виплачено середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, в зв’язку з чим звернувся до суду з вказаною позовною заявою.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10 жовтня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження у вищевказаній цивільній справі та призначено судовий розгляд.

13 лютого 2019 року ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області до участі у справі залучено співвідповідача – комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго».

У судове засідання сторони не з’явились, позивач подав клопотання про завершення розгляду справи за його відсутності, заявлені вимоги з урахуванням заяви про їх зменшення, підтримав з наведених підстав, просив задовольнити.

Відповідач, Смілянської міська рада в особі секретаря міської ради ОСОБА_4 (постановою Шостого Апеляційного адміністративного суду від 27.11.2018 було скасовано рішення Кам’янського районного суду Черкаської області від 23.06.2016 та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову міського голови, ОСОБА_2, внаслідок якого його повноваження, як міського голови припинені) будучи повідомленими належним чином про дату та час судового розгляду, судове засідання не з’явився, надав до суду письмове клопотання про визнання позовних вимог про скасування розпорядження №148-к від 13 вересня 2018 року, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати та завершення розгляду справи за їхньої відсутності.

Представник відповідача, КП «Смілакомунтеплоенерго», на підставі довіреності, ОСОБА_5, будучи повідомленою належним чином про дату та час судового розгляду, у судове засідання не з’явилась, подала письмове клопотання про визнання позовних вимог про скасування розпорядження №148-к від 13.09.2018 р., поновлення на роботі та стягнення заробітної плати та завершення розгляду справи за їхньої відсутності.

Представник третьої особи – Управління житлово – комунального господарства виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області, будучи повідомленою належним чином про дату та час судового розгляду, у судове засідання не з’явилась, подала письмове клопотання про завершення розгляду справи за їхньої відсутності.

Згідно положень ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій… У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд, вивчивши матеріали справи, з урахуванням вимог ст.ст. 206, 223 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачів, від яких надійшли відповідні письмові заяви та прийняти визнання ними позову, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до вимог ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд, з урахуванням положень ст.ст. 76-82 ЦПК України, встановив наступні фактичні обставини з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню із наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до стаття 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Як вбачається з витягу з протоколу №1 від 12 листопада 2015 року І сесії Смілянської міської ради VІІ скликання, розглянувши протоколи підрахунку голосів дільничних виборчих комісій, Смілянська міська виборча комісія склала протокол про результати виборів Смілянського міського голови в єдиному одномандатному виборчому окрузі, в якому відмічає, що найбільшу кількість голосів «за» - 7182, набрав ОСОБА_2. Відповідно до п.5 статті 85 Закону України «Про місцеві вибори» ОСОБА_2 вважається обраним на посаду міського голови міста Сміла (а.с.66).

Згідно п.10 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міський голова призначає на посади та звільняє з посад, зокрема, керівників підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

26 листопада 2015 року міський голова ОСОБА_2, що діяв на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з одного боку, надалі «Власник», та громадянин ОСОБА_1, іменований далі «Директор», з другого боку, уклали контракт про те, що ОСОБА_1 призначається на посаду директора комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» на термін з 26 листопада 2015 року по 26 листопада 2018 року зі строком випробування два місяці (далі – Контракт) (а.с.9-10).

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ч.3 ст.21 КЗпП України, особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до ч.4 ст.65 ГК України, у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Згідно п.7.3 Статуту комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго», управління поточною діяльністю підприємства здійснює директор, який призначається міським головою шляхом укладення з ним контракту. В контракті визначаються права, строки найняття, обов’язки, відповідальність керівника перед Власником та трудовим колективом, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом та законодавством України. Директор підприємства без доручення діє від імені Підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади та місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства, вирішує всі питання діяльності Підприємства, несе повну відповідальність за фінансовий стан Підприємства, користується всіма правами та не обов’язки, які передбачені цим Статутом та укладеним контрактом (а.с.58-63).

Відповідно до п.1.1 Контракту, за цим контрактом «Директор» зобов’язується безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством комунального майна, а «Власник» зобов’язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці «Директора».

Згідно 1.5 Контракту, «Директор» підзвітний «Власнику» у межах, встановлених чинним законодавством, Статутом підприємства та цим контрактом.

Відповідно до п.2.1 Контракту, «Директор» виконує рішення «Власника» щодо організації та забезпечення діяльності підприємства, а також здійснює оперативне управління підприємством, організує його виробничо – господарську діяльність, забезпечує виконання завдань підприємства, передбачених Статутом підприємства та цим контрактом.

Відповідно до п.2.4 Контракту, «Директор» підприємства зобов’язується: а) виконувати рішення, розпорядження «Власника», сесії Смілянської міської ради та її виконавчого органу; б) забезпечувати ефективну і стабільну роботу підприємства та зміцнення його фінансового стану, отримання та зростання прибутку, динамічний соціально-економічний розвиток; в) зберігати та своєчасно здійснювати ремонт основних фондів, створювати безпечні та сприятливі умови для працівників підприємства; г) налагоджувати матеріально-технічне, юридичне, економічне, бухгалтерське та інформаційне забезпечення діяльності підприємства; д) своєчасно і повному обсязі вносити до бюджетів всіх рівнів та не допускати заборгованості із заробітної плати; е) забезпечити проведення поточних розрахунків за енергоносії у повному обсязі; є) зберігати майно та інші матеріальні цінності, що належать підприємству на правах повного господарського відання; ж) впроваджувати у виробництво нову техніку та прогресивні технології; з) проводити відчуження майна і здачу його в оренду тільки за погодженням з «Власником» майна; и) забезпечувати виконання фінансових планів підприємства; і) забезпечувати дотримання правил техніки безпеки, санітарії, гігієни, норм та вимог щодо захисту здоров’я працівників підприємства; ї) забезпечувати виконання показників виробничої діяльності, затверджених Власником; й) забезпечити оперативне та ефективне вирішення питань (аварії, скарги тощо); к) забезпечувати своєчасне надання бухгалтерської, статистичної звітності та іншої інформації, що стосується діяльності підприємства; л) погоджувати штатний розклад з заступником міського голови за напрямком діяльності та начальником управління житлово – комунального господарства; м) в 4-х місячний термін отримати ліцензійні умови для ведення виробничої діяльності.

Згідно п.2.8 Контракту, «Власник», зокрема, звільняє «Директора» у разі закінчення контракту, достроково за вимогою «Директора», а також у випадках порушень законодавства та умов контракту.

Відповідно до п.5.2 Контракту, цей контракт припиняється, зокрема, до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктами 5.3 та 5.4 цього контракту.

Згідно п.5.3 Контракту, «Директор» може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи «Власника», до закінчення терміну його дії: а) у разі систематичного невиконання директором без поважних причин обов’язків, покладених на нього цим контрактом; б) у разі одноразового грубого порушення директором законодавства чи обов’язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки (понесено збитки, виплачено штрафи, тощо); в) у разі невиконання підприємством зобов’язань перед бюджетом та ПФУ щодо сплати податків, зборів та обов’язкових платежів, страхових внесків, а також невиконання графіка погашення заборгованості із заробітної плати; г) у разі неподання на затвердження власнику річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства; д) у разі несплати реструктуризованої податкової заборгованості протягом трьох місяців при наявності вини керівника; е) за поданням службових осіб органів державного нагляду за охороною праці у разі систематичних порушень вимог чинного законодавства з питань охорони праці; є) у разі допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості; ж) у разі коли у трьох звітних кварталах протягом календарного року спостерігається зростання обсягів дебіторської заборгованості підприємства, яке за загальним підсумком зазначених кварталів не супроводжується відповідним зростанням обсягів реалізації продукції підприємства; з) у разі несвоєчасного подання власнику квартальної та річної фінансової звітності, а також квартального та річного звіту про виконання фінансового плану підприємства разом з пояснювальною запискою щодо результатів діяльності; и) у разі незабезпечення економічних показників діяльності підприємства – доведення підприємства до банкрутства; і) з інших підстав передбачених законодавством.

Під час судового розгляду встановлено, що 13 вересня 2018 року розпорядженням №148-к «Про звільнення з посади директора КП «Смілакомунтеплоенерго» виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області, за підписом міського голови ОСОБА_2, відповідно до п.10, 20 ч.4 ст.42 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», п.8 ст.36 КЗпП України від 10 грудня 1971 року №322-VІІІ, п.п. «в», «є», «и» п. 5.3 розділу 5 Контракту від 26 листопада 2015 року, на підставі пояснювальної записки директора КП «Смілакомунтеплоенерго» ОСОБА_1 до звіту про виконання фінансового плану за І півріччя 2018 року та балансу (звіту про фінансовий стан) на 30 червня 2018 року, вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади директора комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» з 13 вересня 2018 року, в зв’язку з невиконанням умов контракту, п.8 ст.36 КЗпП України (а.с.12).

Таким чином, директора КП «Смілакомунтеплоенерго» ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади, в зв’язку з: невиконанням підприємством зобов’язань перед бюджетом та ПФУ щодо сплати податків, зборів та обов’язкових платежів, страхових внесків, а також невиконання підприємством зобов’язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати; допущенням зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості; незабезпеченням економічних показників діяльності підприємства (доведення підприємства до банкрутства) (п.п. «в», «є», «и» п. 5.3 розділу 5 Контракту від 26 листопада 2015 року).

Враховуючи відомості зазначені у вищевказаному розпорядженні, суд приходить до висновку, що підставами для звільнення директора КП «Смілакомунтеплоенерго» ОСОБА_1 були виключно його пояснювальна записка до звіту про виконання фінансового плану за І півріччя 2018 року та баланс (звіт про фінансовий стан) на 30 червня 2018 року.

При цьому, як вбачається з розпорядження №148-к від 13 вересня 2018 року, сам звіт про виконання фінансового плану за І півріччя 2018 року та будь-які інші документи при прийнятті вказаного у розпорядженні рішення міським головою до уваги не приймалися та не були підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади директора комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго».

Відповідно до пояснювальної записки до звіту про виконання фінансового плану за І півріччя 2018 року, директором комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» ОСОБА_1 зазначено, що основний вид діяльності комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» - це постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. Також підприємство отримує дохід від здавання в оренду об’єктів комунальної власності, що знаходиться на балансі КП «Смілакомунтеплоенерго».

Доходи підприємства: всього доходів по підприємству за перше півріччя 2018 року 38595 тис. грн. без ПДВ (проти плану 739 тис. грн.), у тому числі: населення безпосередньо – 11348,7 тис. грн., пільги – 1064,5 тис. грн., субсидії – 12931,6 тис. грн., бюджетні установи – 11341,8 тис. грн., інші установи – 1193,0 тис. грн., оренда нерухомого майна – 485,8 тис. грн., інші доходи – 229,6 тис. грн.

Витрати підприємства: в цілому витрати по підприємству за І півріччя 2018 року становлять 64379 тис. грн. без ПДВ (проти плану 873,0 тис. грн.). Підприємство увійшло в опалювальний період з 01 лютого 2018 року з залишком коштів на рахунку 43,4 тис. грн., відсутності офісної та орг. техніки, програмного забезпечення, матеріалів. Підприємство звернулося до власника з проханням виділити кошти на закупівлю природного газу в розмірі 17,7 млн. грн., але коштів не отримало. Внаслідок чого не було отримано номінацій на газ. Тому газорозподільна компанія (ПАТ «Черкасигаз») виставила рахунок за відшкодування витрат послуг балансування природного газу на суму 38329,5 тис. грн. (без ПДВ). Витрати (без ПДВ) складаються з: газ – 15085,3 тис. грн., транспортування газу – 1533,3 тис. грн., розподіл природного газу – 1166,0 тис. грн., електроенергія – 2184,0 тис. грн., відшкодування витрат послуг балансування природного газу за лютий 2018 року – 38329,5 тис. грн., водопостачання та водовідведення – 114,8 тис. грн., амортизація – 217 тис. грн., оплата праці – 3867,3 тис. грн., відрахування на зар.плату – 822,1 тис. грн., матеріальні витрати (паливо канцтовари, зап.частини) 134,3 тис. грн., послуги (послуги зв’язку, інтернет, експертна оцінка котлів, заправка картриджів, ремонт комп’ютерів, оренда автомобіля, юридичні послуги, програмне забезпечення, послуги банків, послуги з охорони, розробка тех. документації на отримання дозволів, страхування автотранспортної техніки, технічне обслуговування обладнання, техогляд, авто послуги, добові, навчання) – 565,6 тис. грн., покупне тепло – 359, 8 тис. грн.

Збиток за І півріччя складає 25874,0 тис. грн., дебіторська заборгованість становить 9353,9 тис. грн., кредиторська заборгованість становить 50993,0 тис. грн.

Оплачено (з ПДВ) за спожиту теплову енергію: населення – 18140,6 тис. грн., державні бюджетні установи – 1100,0 тис. грн., місцеві бюджетні установи – 11243,8 тис. грн., інші споживачі – 1349,5 тис. грн., отримано позики – 1965,0 тис. грн.

Підприємством оплачено за даний період основним кредиторам: ДК «ОСОБА_3 Україна» - 880 тис. грн., ТОВ «Укргазімпекс» - 14981,0 тис. грн., ПАТ «Черкасигаз» (розбаланс) – 5907,0 тис. грн., ПАТ «Черкасигаз» (розподіл) 1420,7 тис. грн., ТОВ «Нафтогазальянс» - 521,3 тис. грн., ПАТ «Укртрансгаз» - 1840 тис. грн., ПАТ «Черкасиобленерго» - 2657,4 тис. грн., КП «ВодГео» - 89,1 тис. грн., повернуто позики до бюджету – 620,0 тис. грн., оплачено заробітної плати – 2853,1 тис. грн.

Внесено до бюджету: ЕСВ – 783,9 тис. грн., ПДВ – 978,3 тис. грн., на землю, військовий збір – 107,4 тис. грн., 50% від оренди до місцевого бюджету – 50,0 тис. грн., податок на доходи фізичних осіб – 642,3 тис. грн. (а.с.34).

Як вбачається з балансу (звіту про фінансовий стан) на 30 червня 2018 року комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго», непокритий збиток підприємства – 32064 тис. грн., кредиторська заборгованість підприємства – 50993,0 тис. грн., заборгованість з оплати праці – 97 тис. грн. (а.с.33).

Таким чином, судом встановлено, що станом на 30 червня 2018 року у комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» наявні збитки у вигляді: непокритий збиток підприємства – 32064 тис. грн., кредиторська заборгованість підприємства – 50993,0 тис. грн., а також наявна заборгованість з оплати праці – 97 тис. грн.

Разом з тим, відповідно до п.1 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року № 419 (далі – Порядок), дія цього Порядку поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми господарювання і форми власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Згідно п.2 Порядку, фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також згідно із законодавством - іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики.

Відповідно до п.3 Порядку, датою подання фінансової звітності для підприємства вважається день фактичної її передачі за належністю, а у разі надсилання її поштою - дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата.

На пояснювальній записці до звіту про виконання фінансового плану за І півріччя 2018 року за підписом директора КП «Смілакомунтеплоенерго» ОСОБА_1, балансі (звіті про фінансовий стан) на 30 червня 2018 року комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» та звіті про фінансові результати (звіті про сукупний дохід) за І півріччя 2018 року комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго», дати їх отримання власником, яким відповідно до умов контракту від 26 листопада 2015 року, являється Смілянська міська рада Черкаської області, не зазначено.

Згідно п.5 Порядку, проміжна фінансова звітність (I квартал, перше півріччя, дев’ять місяців), крім консолідованої, подається підприємствами органам, зазначеним у пункті 2 (крім органів Казначейства), не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 28 лютого наступного за звітним року.

Як вбачається з балансу (звіту про фінансовий стан) на 30 червня 2018 року комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» та звіту про фінансові результати (звіті про сукупний дохід) за І півріччя 2018 року комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго», такі складені 01 липня 2018 року (а.с.32, 33).

Згідно п.2.3 Контракту, «Директор» подає в установленому порядку «Власнику» з яким укладено цей контракт, місячну, квартальну та річну фінансову звітність підприємства, а також квартальний та річний звіти про виконання фінансового плану підприємства з пояснювальною запискою щодо результатів діяльності.

Доказів невчасності подання фінансової звітності, а саме: балансу (звіту про фінансовий стан) на 30 червня 2018 року комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» та звіту про фінансові результати (звіті про сукупний дохід) за І півріччя 2018 року комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго», а також пояснювальної записки до звіту про виконання фінансового плану за І півріччя 2018 року за підписом директора КП «Смілакомунтеплоенерго» ОСОБА_1, власнику – Смілянській міській раді Черкаської області, матеріали цивільної справи не містять, в зв’язку з чим суд приходить до висновку, що вказані документи подані власнику та отримані ним до 25 липня 2018 року.

Таким чином, власнику КП «Смілакомунтеплоенерго» - Смілянській міській раді, в особі міського голови ОСОБА_2, станом на 25 липня 2018 року було відомо про наявність у комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» збитків у вигляді: непокритий збиток підприємства – 32064 тис. грн., кредиторська заборгованість підприємства – 50993,0 тис. грн., а також заборгованості з оплати праці – 97 тис. грн.

Відповідно до акту про відмову ОСОБА_1 надати пояснення від 12 вересня 2018 року, складеного начальником управління ЖКГ ОСОБА_6, радником міського голови ОСОБА_7, секретарем керівника ОСОБА_3, затвердженого міським головою ОСОБА_2 12 вересня 2018 року, ОСОБА_1, директор КП «Смілакомунтеплоенерго» відмовився надати пояснення про невиконання умов контракту від 26 листопада 2015 року та пояснення щодо виявлених порушень, викладених у доповідній записці від 11 вересня 2018 року №305 (а.с.64).

У доповідній записці №305 від 11 вересня 2018 року начальника управління ЖКГ ОСОБА_6, адресованої міському голові ОСОБА_2, зазначено, що згідно балансу (звіту про фінансовий стан) на 30 червня 2018 року (за І півріччя 2018 року) непокритий збиток становить 32064 тис. грн., відповідно до пояснюючої записки до звіту про виконання фінансового плану за І півріччя 2018 року кредиторська заборгованість становить 50993,0 тис. грн., зобов’язання перед місцевим бюджетом не були виконані згідно графіка – несплачена поворотна фінансова допомога до 15 серпня 2018 року в сумі 250000 грн., також на даний час не надійшов платіж за вересень місяць (а.с.35).

Зазначена доповідна записка судом не приймається до уваги, оскільки не була підставою для прийняття рішення, викладеного в розпорядженні №148-к від 13 вересня 2018 року, при цьому, як встановлено судом, відомості зазначені в ній щодо непокритого збитку та кредиторської заборгованості були відомі міському голові ОСОБА_2 ще 25 липня 2018 року.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів цивільної справи, власником КП «Смілакомунтеплоенерго» будь-яких дій в межах його повноважень вчинено не було в період з 25 липня 2018 року (день коли власнику достовірно стали відомі відомості викладені у фінансовій звітності КП «Смілакомунтеплоенерго» за І квартал 2018 року та пояснювальній записці до звіту про виконання фінансового плану за І півріччя 2018 року за підписом директора КП «Смілакомунтеплоенерго» ОСОБА_1М.) по 12 вересня 2018 року (день видачі розпорядження №148-к), направлених на звільнення директора КП «Смілакомунтеплоенерго» ОСОБА_1 на підставі п.п. «в», «є», «и» п. 5.3 розділу 5 Контракту від 26 листопада 2015 року.

При цьому, матеріали цивільної справи не містять жодного доказу, який свідчить про проведення у вказаний період часу власником КП «Смілакомунтеплоенерго» будь-яких дій направлений на встановлення причин не покриття підприємством збитків, не оплату кредиторської заборгованості, не виплату заробітної плати, можливості здійснення відповідних виплат у звітний період та чи залежали такі дії саме від директора КП «Смілакомунтеплоенерго».

Так, відповідно до п.3.1 Статут, підприємство створюється з метою отримання прибутку, повного задоволення потреб з надання житлово-комунальних послуг у сфері теплопостачання для населення та юридичних осіб; створення та покращення економічних і соціальних умов трудового колективу Підприємства (а.с.59).

Отже, основною діяльністю КП «Смілакомунтеплоенерго» являється надання житлово-комунальних послуг у сфері теплопостачання для населення та юридичних осіб.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання», діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб’єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Таким чином, на думку суду, прибуток КП «Смілакомунтеплоенерго», яке здійснює послуги у сфері теплопостачання, а отже і погашення збитків та заборгованості підприємства, залежить від здійснення оплати споживачем за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ч.3 ст.82 ЦПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Так, заборгованість споживачів теплової енергії як фізичних осіб, так і юридичних осіб, перед підприємствами, які надають послуги з теплопостачання, серед яких і КП «Смілакомунтеплоенерго», з кожним роком збільшується, що є загальновідомим фактом, в зв’язку з чим не підлягає доказуванню.

Отже, власник КП «Смілакомунтеплоенерго», при прийнятті рішення про звільнення директора КП «Смілакомунтеплоенерго» ОСОБА_1 з займаної посади, повинен був врахувати наявність у споживачів теплової енергії, яку постачає вказане підприємство, заборгованості за її споживання та вчасність оплати даної послуги, що є безумовною підставою для отримання підприємством прибутку та погашення заборгованостей і збитків.

При цьому, своєчасність та обсяг оплати послуг, наданих КП «Смілакомунтеплоенерго», споживачами залежить від добросовісного виконання ними взятих на себе обов’язків та не залежить від директора даного підприємства.

Крім того, очолюване позивачем з 26 листопада 2015 року комунальне підприємство розпочало свою господарську діяльність у сфері теплопостачання визначеному Статутом, лише після присвоєння оператором газорозподільних мереж персонального ЕІС – коду, тобто з лютого 2018 року. До даного часу теплопостачання в м. Сміла займалося ТОВ «Сміла Енергоінвест». З метою забезпечення подачі споживачам теплової енергії в період опалювального сезону, позивач неодноразово звертався до власника з проханням надання рекомендацій, фінансової підтримки та здійснення попередньої оплати за теплову енергію іншими комунальними підприємствами та бюджетними установами міста або ж надати дозвіл на отримання кредиту для закупівлі обсягів газу, однак звернення позивача залишилися без відповіді. Крім того, в зв’язку з недобросовісним виконанням своїх обов’язків керівництвом попереднього надавача послуг в сфері теплопостачання – ТОВ «Сміла Енергоінвест», постачальники природного газу відмовлялися від співпраці із іншим споживачем газу з м. Сміла, в зв’язку з чим лише наприкінці лютого 2018 року було досягнуто згоди з постачальником газу та укладено договір про постачання природного газу. Проте, за короткий час ведення основної діяльності підприємства (надання послуг теплопостачання) та зважаючи на відсутність фінансування на початку здійснення діяльності у КП «Смілакомунтеплоенерго» виник небаланс природного газу в лютому 2018 року.

Вищевказані доводи позивача та його представників відповідачами та третьою особою не заперечуються, в зв’язку з чим суд вважає, що такі відповідають дійсності.

Відповідно до договору №1802-1601/ПГ-УГ постачання природного газу від 16 лютого 2018 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРГАЗІМПЕКС», в особі директора ОСОБА_8, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Комунальним підприємством «Смілакомунтеплоенерго», в особі директора ОСОБА_1, який діє на підставі Статуту та розпорядження виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області №238к від 24 листопада 2015 року, з другої сторони , уклали цей договір постачання природного газу (а.с.47-53).

Згідно п.п.1.1, 1.3 вказаного договору, постачальник зобов’язується поставити споживачу природний газ у погоджених сторонами об’ємах (обсягах) на визначений сторонами період, а споживач зобов’язується своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені договором. Обсяги газу, які постачальник зобов’язаний поставити, а споживач прийняти й оплатити, погоджуються сторонами у додатку №1 до даного договору.

Відповідно до додатку №1 вищевказаного договору, сторони погодилися що постачальник протягом періоду з 16 лютого 2018 року по 15 квітня 2018 року зобов’язується поставити, а споживач прийняти та оплатити природний газ у об’ємах (обсягах) до 4400 тис.м.куб., у лютому, березні та квітні (а.с.54).

Згідно додатку №2 до вищевказаного договору, сторони погодили вартість за поставлений газ у розмірі 17700000 гривень (а.с.54- зворот).

Доказів оскарження вказаного договору з додатками, непогодження з ним або його умовами, власником КП «Смілакомунтеплоенерго» матеріали цивільної справи не містять, в зв’язку з чим суд приходить до висновку, що власник вказаного підприємствами погодився, що укладення вказаного договору є необхідним для забезпечення діяльності підприємства.

Відповідно до п.2.10 Контракту, «Директор» має право, зокрема, укладати господарські та інші угоди.

Таким чином, директор КП «Смілакомунтеплоенерго» ОСОБА_1 укладаючи договір №1802-1601/ПГ-УГ постачання природного газу від 16 лютого 2018 року, діяв у межах наданих йому повноважень.

З вищевказаних доводів та дій позивача можливо зробити висновок, що останнім були прийняті всі можливі заходи щодо забезпечення ефективної і стабільної роботи КП «Смілакомунтеплоенерго», належного постачання населенню і юридичним особам м. Сміла Черкаської області теплової енергії в опалювальний період, що забезпечує основний прибуток підприємства.

Відповідно до п.6.2.1 Статуту, підприємство: своєчасно здійснює розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії на житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання і подає їх на затвердження уповноваженому органу відповідно до порядку, установленому законодавством України; забезпечує своєчасну сплату податків та інших відрахувань, згідно з чинним законодавством; здійснює капітальний ремонт основних фондів; здійснює оперативну діяльність по матеріально-технічному забезпеченню виробничих процесів.

Доказів, які вказуються на нецільове використання коштів КП «Смілакомунтеплоенерго», його директором ОСОБА_1, та здійснення витрат, зазначених у пояснювальній записці до звіту про виконання фінансового плану за І півріччя 2018 року за підписом директора КП «Смілакомунтеплоенерго» ОСОБА_1, не у відповідності до Статуту, матеріали цивільної справи не містять.

Відповідно до ст.139 КЗпП України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до обґрунтованого висновку, що директор КП «Смілакомунтеплоенерго» ОСОБА_1 вжив всіх необхідних заходів для забезпечення ефективної і стабільної роботи підприємства, зміцнення його фінансового стану, отримання та зростання прибутку, динамічного соціально-економічного розвитку, при цьому, непокритий збиток підприємства у сумі 32064 тис. грн., кредиторська заборгованість підприємства у сумі 50993,0 тис. грн., а також заборгованість з оплати праці у сумі 97 тис. грн., утворилися у короткий проміжок часу, з лютого 2018 року по 30 червня 2018 року, з незалежних від ОСОБА_1 обставин, в зв’язку з чим не можуть бути підставами для прийняття рішення про його звільнення, і не свідчать про невиконання ним умов укладеного контракту від 26 листопада 2015 року.

Крім того, враховуючи, що підстави припинення контракту від 26 листопада 2015 року та звільнення директора КП «Смілакомунтеплоенерго» ОСОБА_1 викладені в п.п. «в», «є», «и» п.5.3 можуть носити тимчасовий характер, суд вважає, що зазначені підстави повинні існувати на дату прийняття відповідного рішення про звільнення особи.

Разом з тим, доказів невиконання КП «Смілакомунтеплоенерго» зобов’язань перед бюджетом та ПФУ щодо сплати податків, зборів та обов’язкових платежів, страхових внесків, а також невиконання підприємством зобов’язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати; допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості; незабезпечення економічних показників діяльності підприємства (доведення підприємства до банкрутства), станом на 13 вересня 2018 року – дата видання розпорядження №148-к, матеріали цивільної справи не містять.

При цьому, відповідно до довідки №1199 від 27 вересня 2018 року, виданої комунальним підприємством «Смілакомунтеплоенерго» за підписом в.о. директора ОСОБА_9 та головного бухгалтера ОСОБА_10, станом на 27 вересня 2018 року у підприємства КП «Смілакомунтеплоенерго» відсутня заборгованість із заробітної плати. Заробітна плата за серпень 2018 року виплачена в повному обсязі, крім того виплачено аванс за вересень 2018 року. Зобов’язання перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов’язкових платежів, страхових внесків на підприємстві виконуються вчасно та у повному обсязі. Зобов’язання по договору реструктуризації між ДК «ОСОБА_3 України» та КП «Смілакомунтеплоенерго» виконуються вчасно, що зменшує кредиторську заборгованість (а.с.13).

Існування зазначених у вищевказаній довідці обставин станом на 13 вересня 2018 року - дата видання розпорядження №148-к про звільнення з посади директора КП «Смілакомунтеплоенерго» ОСОБА_1 відповідачами не спростована, а тому є належним доказом згідно ст. 77 ЦПК України.

Відповідно до п.п. «и» п.5.3 Контракту, «Директор» може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи «Власника», до закінчення терміну його дії у разі незабезпечення економічного показників діяльності підприємства (доведення підприємства до банкрутства).

Вищевказаний підпункт Контракту не містить розподілу на окремі частини, які є окремими одна від одної підставами для звільнення директора, а також поєднання словосполучення «у разі незабезпечення економічного показників діяльності підприємства» з словосполученням «доведення підприємства до банкрутства» сполучниками «або», «чи», які б надавали альтернативу вибору відповідної підстави.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у п.п. «и» п.5.3 Контракту, словосполучення «доведення підприємства до банкрутства» є умовою застосування підстави для звільнення директора підприємства - «у разі незабезпечення економічного показників діяльності підприємства» та являється нерозривною її частиною, яка виступає фактично наслідком невиконання зазначених дій.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.209 ГК України, у разі нездатності суб'єкта підприємництва після настання встановленого строку виконати свої грошові зобов'язання перед іншими особами, територіальною громадою або державою інакше як через відновлення його платоспроможності цей суб'єкт (боржник) відповідно до частини четвертої статті 205 цього Кодексу визнається неспроможним. Нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури вважається банкрутством.

Згідно ч.4 ст.205 ГК України, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами.

Крім того, статтею 219 КК України передбачена кримінальна відповідальність за доведення до банкрутства, тобто умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в Інтересах третіх осіб вчинення власником або службовою особою суб'єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної школи державі чи кредитору.

Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Доказів визнання КП «Смілакомунтеплоенерго» банкрутом на підставі рішення суду, притягнення директора вказаного підприємства ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за доведення підприємства до банкрутства та встановлення його вини обвинувальним вироком, станом на день видачі розпорядження №148-к – 13 вересня 2018 року, матеріали цивільної справи не містять, в зв’язку з чим підстави для звільнення останнього з займаної посади на підставі п.п. «и» п.5.3 Контракту від 26 листопада 2015 року у міського голови ОСОБА_2 були відсутні.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.3 ст.81 ЦПК України, у справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв’язку з повідомленням ним або членом його сім’ї про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов’язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у зв’язку з визнанням позову відповідачами, оскільки доказів невиконання директором КП «Смілакомунтеплоенерго» ОСОБА_1 станом на день видачі розпорядження №148-к – 13 вересня 2018 року, зобов’язань перед бюджетом та ПФУ щодо сплати податків, зборів та обов’язкових платежів, страхових внесків, а також невиконання підприємством зобов’язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати; допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості; незабезпечення економічних показників діяльності підприємства (доведення підприємства до банкрутства), тобто порушення п.п. «в», «є», «и» п. 5.3 розділу 5 Контракту від 26 листопада 2015 року.

Відповідно до положень ст. 4 Конвенції Міжнародної Організації Праці № 158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року», ратифікованої Україною 04 лютого 1994 року, трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов'язаних із здібностями чи поведінкою працівника або викликаних виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

Враховуючи, що припинення дії трудового договору є однією з форм втручання в приватне життя особи (ст. 8 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод), з’ясовуючи обставини наявності чи відсутності порушень позивачем умов контракту, які стали підставою для його дострокового припинення, суд також приходить до висновку про непропорційність застосованого заходу у вигляді дострокового припинення дії контракту, в зв’язку з чим був порушений баланс прав і інтересів сторін.

Таким чином, суд вважає, що вимога ОСОБА_1 про скасувати розпорядження №148-к від 13 вересня 2018 року «Про звільнення з посади директора КП «Смілакомунтеплоенерго» ОСОБА_1» підлягає задоволенню.

При цьому, суд повинен зазначити, що у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (частина 3 статті 40 КЗпП України), які стосуються як передбачених статтями 40, 41 КЗпП України випадків, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Разом з тим, зміст поняття «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» розкрито законодавцем у пункті 4 статті 36 КЗпП України, до якого віднесено лише звільнення з підстав, передбачених статтями 40, 41 КЗпП України. Це виключає охоплення змістом терміну «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» будь-якого іншого звільнення, підстава якого не зазначена у статтях 40, 41 КЗпП України або яке законодавець спеціально не визначив як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Таким чином, виходячи, з нормативного тлумачення п.4, 8 ст.36, ч.3 ст.40, ч.3 ст.41, ст. ст. 40, 41 КЗпП України, та враховуючи, що спір між сторонами виник із приводу припинення трудового договору з працівником з підстав, передбачених контрактом - п.8 ч.1 ст. 36 КЗпП України, а не у зв'язку із звільненням працівника з ініціативи власника, або уповноваженого ним органу, норми ч.3 ст.40 КЗпП України на ці правовідносини не поширюються.

Отже, перебування позивача під час його звільнення з посади директора КП «Смілакомунтеплоенерго» на лікарняному не являється підставою для визнання такого звільнення незаконним.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Як встановлено під час судового розгляду, контракт від 26 листопада 2015 року між міським головою ОСОБА_2 та громадянином ОСОБА_1, про призначається останнього на посаду директора комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» був укладений на термін з 26 листопада 2015 року по 26 листопада 2018 року (а.с.9-10).

Таким чином, дія контракту від 26 листопада 2015 року закінчилася 26 листопада 2018 року.

Згідно п.5.5 Контракту, за місяць до закінчення строку дії контракту він може бути за угодою сторін продовжений або укладений на новий чи інший термін.

Доказів продовження строку дії контракту від 26 листопада 2015 року або укладення контракту з ОСОБА_1, відповідно до якого він займає посаду директора КП «Смілакомунтеплоенерго», на новий чи інший термін, матеріали цивільної справи не містять.

Отже, на час прийняття рішення у даній цивільній справі – 15 березня 2019 року, строк дії контракту від 26 листопада 2015 року, яким ОСОБА_1 призначено на посаду директора комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» на термін з 26 листопада 2015 року по 26 листопада 2018 року, закінчився, що унеможливлює поновлення позивача на раніше займаній посаді.

Аналогічного висновку дійшов Верховий Суд у своїй постанові від 19 вересня 2018 року, прийнятій за результатами розгляду цивільної справи №727/3300/14-ц.

Враховуючи, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, при цьому учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, що визначає диспозитивність цивільного судочинства згідно ст.13 ЦПК України, отже з метою захисту трудових прав позивача та недопущення порушення законних прав, свобод чи інтересів інших осіб, поновлення позивача має відбутись одночасно з його звільненням на підставі п.3 ст.36 КЗпП України внаслідок закінчення строку дії контракту, що не входить до компетенції суду.

З урахуванням цих підстав, які не суперечать правовому висновку Верховного Суду та чинному законодавству суд приходить до переконання про необхідність поновлення ОСОБА_1 на посаді директора КП «Смілакомунтеплоенерго» з урахуванням викладених в рішенні підстав його поновлення.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи, що судом встановлені підстави для поновлення позивача на раніше займаній посаді, а тому одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу …, але не більш як за один рік..

Як вбачається з трудової книжки серії БТ-І №4199259, виданої на ім’я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, останній був звільнений з посади директора КП «Смілакомунтеплоенерго» 19 вересня 2018 року (а.с.5-6).

У постанові від 9 грудня 2015 року по справі № 6-2123цс15 Верховним Судом України дано визначення, згідно з яким, під вимушеним прогулом слід розуміти час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Згідно розпорядженням №148-к від 13 вересня 2018 р., ОСОБА_1 було звільнено з 13.09.3019 р., хоча запис у трудовій книжці було здійснено 19.09.2018, проте саме з 13.09.2019 позивач був позбавлений права на отримання заробітної плати внаслідок незаконного звільнення, що не спростовано сторонами, у зв’язку з чим йому повинен бути виплачений середній заробіток з цієї дати до дня ухвалення рішення судом, і цей період не перевищує один рік.

Згідно п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06 листопада 1992 року, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.8 розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок), нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Верховний Суд України у своїй постанові від 14 вересня 2016 року за результатами розгляду справи № 6-419цс16 сформував правову позицію щодо розрахунку середньої зарплати за час вимушеного прогулу.

З урахуванням норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку № 100, середньомісячна зарплата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2-х місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку № 100).

Згідно з абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Як вбачається з довідки №1183, виданої КП «Смілакомунтеплоенерго» 20 вересня 2018 року, заробітна плата директора комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, у липні 2018 року – 17279,04 гривень, у серпні - 17114,00 гривень, всього 34393,04 гривень. Така сума заробітної плати була виплачена ОСОБА_1 після вирахування податків та зборів (а.с.14).

Отже, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становить (34393 гривень 04 копійок розділити на 2) 17196 гривень 52 копійки.

Кількість робочих днів у липні 2018 року - 22; у серпні 2018 року – 22, а тому середньоденна заробітна плата, розрахована відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, складає 781 гривень 66 копійок (34393 гривень 04 копійок розділити на (22 дня + 22дня )).

Загальна кількість робочих днів з дня звільнення ОСОБА_1 – 13 вересня 2018 року до дня ухвалення рішення в справі включно, становить 127 робочих днів.

Сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню, становить: 781 гривень 66 копійок помножити на 127 днів, що дорівнює 99270 гривень 82 копійок.

Згідно п.3.1 Контракту, за виконання обов’язків, передбачених цим контрактом, «Директору» нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством в результаті його господарської діяльності.

Враховуючи, що заробітна плата ОСОБА_1 як директору КП «Смілакомунтеплоенерго» виплачувалася вказаним підприємством, суд вважає за доцільне стягнути на користь ОСОБА_1 суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, яка становить 99270 гривень 82 копійок, саме з КП «Смілакомунтеплоенерго».

Відповідно п.2 п.4 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Суд вважає необхідним допустити негайне виконання в частині поновлення позивача на роботі на посаді директора КП «Смілакомунтеплоенерго» та щодо стягнення з відповідача КП «Смілакомунтеплоенерго» на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць в розмірі 17279 гривень 04 копійки.

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом України «Про судовий збір».

Згідно п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач у трудовій справі звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях.

Суд, з урахуванням визнання позову відповідачами до початку розгляду справи по суті, звільнення позивача від сплати судового збору при зверненні до суду та вимог ч.6 ст. 141, 142 ЦПК України присуджує з відповідачів у дохід держави 50 відсотків судового збору, належного до сплати при поданні позову, у сумі 768 грн. 40 коп., по 384 грн. 20 коп. з кожного.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.43. 62 Конституції України, ст. ст. 2, 4, 13, 15, 16, 76-82, 95, 133, 141, 258-259, 206, 263, 430 ЦПК України, ст.ст. 5-1, 36, 135, 235 КЗпП України, ст.ст.65, 205, 209 ГК України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про оплату праці», Законом України «Про судовий збір», Конвенцією Міжнародної Організації Праці № 158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року», ратифікованої Україною 04 лютого 1994 року, Європейською Конвенцією з прав людини та основоположних свобод, постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, Порядком подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року № 419,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розпорядження №148-к від 13 вересня 2018 року «Про звільнення з посади директора КП «Смілакомунтеплоенерго» ОСОБА_1», видане головою Смілянської міської ради Черкаської області, ОСОБА_2,– скасувати.

Стягнути з Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго», на користь ОСОБА_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення – 13 вересня 2018 року і до дня ухвалення рішення в справі за 127 (сто двадцять сім) робочих днів у загальній сумі 49635 (сорок дев’ять тисяч шістсот тридцять п’ять) гривень 41 (сорок одна) копійок за вирахуванням суми обов’язкових платежів та зборів.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць в сумі 17196 (сімнадцять тисяч сто дев’яносто шість) гривень 52 (п’ятдесят дві) копійки за вирахуванням суми обов’язкових платежів та зборів.

Стягнути з Смілянської міської ради Черкаської області у дохід держави судові витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 (копійок).

Стягнути з Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» у дохід держави судові витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 (копійок).

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та проголошено 25.03.2019 о 16.50 год.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: 20700, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1;

Відповідач: Смілянської міської ради Черкаської області, юридична адреса: 20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Незалежності, 37, код ЄДРПОУ 04061553;

Відповідач: Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго», юридична адреса: 20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. В. Чорновола, 72-а, код ЄДРПОУ 33648312,

Третя особа: Управління Житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області: 20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Севастопольська, 58, Незалежності, 37.ВИРІШИВ:Позов задовольнити.Розпорядження №148-к від 13 вересня 2018 року «Про звільнення з посади директора КП «Смілакомунтеплоенерго» ОСОБА_1», видане головою Смілянської міської ради Черкаської області, ОСОБА_2,– скасувати.Стягнути з Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго», на користь ОСОБА_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення – 13 вересня 2018 року і до дня ухвалення рішення в справі за 127 (сто двадцять сім) робочих днів у загальній сумі 49635 (сорок дев’ять тисяч шістсот тридцять п’ять) гривень 41 (сорок одна) копійок за вирахуванням суми обов’язкових платежів та зборів.Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць в сумі 17196 (сімнадцять тисяч сто дев’яносто шість) гривень 52 (п’ятдесят дві) копійки за вирахуванням суми обов’язкових платежів та зборів.Стягнути з Смілянської міської ради Черкаської області у дохід держави судові витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 (копійок). Стягнути з Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» у дохід держави судові витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 (копійок). Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.Повний текст рішення складено та проголошено 25.03.2019 о 16.50 год.Сторони: Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: 20700, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – 2243302153;Відповідач: Смілянської міської ради Черкаської області, юридична адреса: 20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Незалежності, 37, код ЄДРПОУ 04061553;Відповідач: Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго», юридична адреса: 20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. В. Чорновола, 72-а, код ЄДРПОУ 33648312,Третя особа: Управління Житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області: 20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Севастопольська, 58, Незалежності, 37.

Головуючий: Л. А. Пасацька