Рішення № 80739171, 19.03.2019, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3693/18

2/703/537/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року м.Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Кирилюк Н.А.

з участю секретаря Римського Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 703/3693/18

за участю

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4

представника третьої особи ОСОБА_5,

про звільнення від сплати заборгованості по аліментах

встановив:

ОСОБА_6 звернувся з вказаним позовом, в якому вказав, що з відповідачкою ОСОБА_3 перебував у шлюбних відносинах, у них є син, Станіслав, ІНФОРМАЦІЯ_1 Відповідно до рішення Смілянського суду Черкаської області від 26.02.2001 року ухвалено стягувати з нього аліменти до повноліття дитини у 1/4 частини всіх його дохідів. З огляду на те, що виконавче провадження було закрито у 2008 році, а лише у 2018 році на підставі подання державного виконавця видано дублікат виконавчого листа та відкрито виконавче провадження лише 30.05.2018 року, вважав, що аліменти за період з 01.01.2005 по 04.10.2016 року він не зобов'язаний сплачувати, так як відповідачкою не зазначено поважність непред'явлення виконавчого документа до виконання.

В письмовому відзиві відповідачка та письмових поясненнях щодо позову представник ВДВС вказували на необгрунтованість позовних вимог, просили у їх задоволенні відмовити.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги просили їх задовольнити у повному обсязі. У своїх усних поясненнях пояснили, що до квітня 2005 року позивач працював, з його заробітної плати відраховувалися аліменти. Після того, як він звільнився та до 2016 року він аліменти не сплачував. Це пояснював тим, що нотаріально відмовився від прав на дитину, а відповідачка в свою чергу відмовилася від майнових претензій щодо сплати на дитину аліментів. Також вказав, що за всі ці роки будь-яких викликів до органу державної виконавчої служби не було, лише у 2018 році йому повідомили про те, що він має дуже великий борг зі сплати аліментів, однак вважав його сплату незаконною.

Представник позивача у судовому засіданні вказала, що ще у 2008 році виконавче провадження про стягнення аліментів з позивача було закінчено, а виконавчий лист повернутий відповідно до п.5 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження", що не відповідає вимогам норми вказаного Закону, що діяла на момент прийняття виконавцем постанови. Крім того, вказала, що ані державний виконавчець ані стягувачка не розшукували позивача з метою забезпечення виконання судового рішення всі ці роки, тому вважала, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідачка та її представник просили відмовити у задоволенні позовних вимог за необгрунтованістю. Позивачка вказувала, що відповідно до рішення суду спочатку отримувала аліменти з відповідача, потім пізніше, коли відповідач перестав працювати та не сплачував аліменти, вона отримувала довідки від державного виконавця про те, що він не сплачує аліменти та з огляду на це отримувала допомогу від держави. Також вказала, що дійсно між нею та позивачем була домовленість про те, що він відмовляється від прав на дитину, так як в певний час вона мала намір залишиту країну, однак ніколи мід ними не було домовленостей, що він не мав би сплачувати аліменти. Вказала, що дійсно у 2016 році під час чергового відвідування виконавчої служби, їй повідомили, що необхідно отримати дублікат виконавчого листа, так як його не можуть знайти. Державний виконавець написав подання, а вона сплатила судовий збір. Відповідно до судового рішення, було отримано дублікат виконавчого листа та відкрито виконавче провадження, однак вона не розуміла, чому воно було відкрито, вказувала на це виконавцю, однак він не пояснив мотиви своїх дій.

Державний виконавець Решетняк Д.М. вказав, що у нього на виконанні перебуває виконавчий лист про стягнення з позивача аліментів на утримання сина. Підтвердив, що відповідно до інформації з автоматизованої системи виконавчого провадження було отримано інформацію про те, що вказане виконавче провадження було закрито ще у 2008 році, однак з підстав Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, що почала діяти пізніше. Також вказав, що відповідно до виданого дублікату виконавчого листа, було помилково відкрито виконавче провадження. Під час перевірки виконавчого провадження і постанова про закриття і постанова про відкриття виконавчого провадження були скасовані як незаконні, було відновлено виконавче провадження, так того вимагає закон та в даний час здійснюються дії щодо його виконання. Підтвердив, що на даний час боржник має заборгованість у розмірі 78373 грн.74 коп.

Свідок ОСОБА_7 підтвердила, що будь-яких дій зі сторони відповідачки ОСОБА_3 та державного виконавця щодо стягнення з її сина аліментів не здійснювалося, хоча він постійно знаходився за місцем свого проживання та ніколи не переховувався.

Вислухавши учасників судового розгляду та дослідивши докази, що надані сторонами, суд виходить з огляду на наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних відносин:

Так, на час звернення з позовом до суду між сторонами існують відносини, що регулюються Сімейним кодексом України та стосуються обов’язку батьків утримувати неповнолітніх дітей.

Як встановлено під час судового розгляду та не заперечується сторонами, згідно з постановою Смілянського міського суду Черкаської області від 26.02.2001 року з позивача на користь відповідачки вирішено стягувати аліменти на утримання сина ОСОБА_8 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 1/2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян на дитину щомісячно, починаючи з 26 лютого 2001 року і до повноліття сина. Починаючи з 20.08.2006 року по 16.01.2016 року ОСОБА_3 отримувала від Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області довідки про неотримання аліментів (а.с.68-84) та відповідно до довідок, наданих начальником управління праці та соціального захисту населення з 01.04.2006 по 30.06.2016 року перебувала на обліку як отримувачка тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів (а.с. 112-118).

Як вбачається з постанови про перевірку виконавчого провадження від 21.11.2018 року начальником Смілянського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Черкаській області ОСОБА_9 було скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП № 56488891 від 30.05.2018 року та постанову про завершення виконавчого провадження № 189463 від 12.12.2008 року. У постанові вказується, що згідно інформації автоматизованої системи виконавчих проваджень оригінал виконавчого листа № 2-690/2001 від 26.02.2001 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 аліментів на утримання сина ОСОБА_8 перебував на виконанні з 20.02.2002, виконавче провадження завершено 12.12.2008 на підставі пунку 5 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з неможливістю встановлення особи боржника або з'ясування його місця перебування. Дана норма внесена до Закону України "Про виконавче провадження" лише в 2011 році та не могла бути підставою для завершення виконавчого провадження. Також встановлено, що вказана постанова не реєструвалася та не відправлялася ОСОБА_10 Постановою державного виконавця Решетняком Д.М. 23.11.2018 року відновлено виконавче провадження з виконавчого листа № 3-690, виданого 26.02.2001 року (а.с.57-63).

Мотиви суду при прийнятті рішення

Оцінивши кожний аргумент, наведений учасниками справи, щодо наявності та відсутності підстав для задоволення позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Позивач посилається на частину 3 статті 197 Сімейного кодексу України у редакції Кодексу, що діяла до 05 жовтня 2016 року, як на підставу своїх вимог, яка передбачала, що "суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти." Тому на його думку, ОСОБА_3 зобов'язана була довести поважність непред'явлення виконавчого листа до виконання, а з огляду на те, що відповідачка не пред'явила виконавчий лист без поважної причини, позивач вважав, що його можно звільнити від сплати аліментів за період з 01.01.2005 по 04.10.2016 року.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на те, що позивачем не доведено, що відповідачка не пред'явила виконавчий лист у передбачаний законом термін до виконавчої служби, а відповідачкою в свою чергу ці твердження спростовані, що також підтверджено органом ДВС, позовні вимоги не підлягають задоволенню за необгрунтованістю.

З огляду на те, що відмовлено у задоволенні позовних вимог, з позивача на користь відповідачки слід стягнути витрати на правову допомогу, яка їй надавалася під час розгляду цивільної справи у повному обсязі з огляду на правила статей 137,141 ЦПК України.

Керуючись ст.2-13, 263, 265, 352, 354-355 Цивільно-процесуального кодексу України,

ухвалив:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Смілянський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про звільнення від сплати заборгованості по аліментам за період з 01.01.2005 по 04.10.2016 року за виконавчим листом відповідно до рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26.02.2001 року у справі № 2-690/2001.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) витрати на професійну правову допомогу у сумі 2000 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складене 26 березня 2019 року.

Головуючий