Рішення № 80708885, 06.03.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/11676/18 2/335/401/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Ходька В.М., за участі секретаря судового засідання Якимової О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за відсутності учасників справи, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за донарахованими відсотками за кредитним договором № 010/17-39/26 від 11.02.2008 року за період з 03.03.2014 року (дата винесення судового рішення) по 10.03.2016 року у розмірі 9 840,04 дол. США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на дату розрахунку становить 258 064,52 грн., та судові витрати за сплату судового збору у розмірі 3 870,97 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.02.2008 року між ВАТ «ОСОБА_1 Аваль» (правонаступник АТ «ОСОБА_1 Аваль») та відповідачем було укладено кредитний договір № 010/17-39/26, за яким банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом: 61 000,00 дол. США строком до 10.02.2015 року, позичальник зобов’язався належним чином використати та повернути банку суму кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом 13,00 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03.03.2014 року по справі №335/17/14-ц позовні вимоги банку було задоволено, стягнуто заборгованість за кредитом у розмірі 441 446,94 грн., звернуто стягнення не предмет іпотеки. Проте відповідач не виконав судове рішення, заборгованість за кредитом не сплатив, і станом на 20.04.2018 року має заборгованість перед позивачем по донарахованим відсоткам за кредитним договором в сумі 9 840,04 дол. США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на дату розрахунку становить 258 064,52 грн., що спонукало АТ «ОСОБА_1 Аваль» звернутися до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 19.10.2018 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.11.2018 року, ухвалою суду від 15.11.2018 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті, яке відкладалось через неявку учасників справи та неможливість розгляду справи на підставі наявних доказів.

Учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від відповідача відзиву на позов, заяв про розгляд справи за його відсутності не надходило, представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності. За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу без фіксування судового засідання технічними засобами у відсутності учасників справи на підставі доказів, які є в матеріалах справи що відповідає положенню ч.3 ст.211 та ч.2 ст.247 ЦПК України.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

11.02.2008 року АТ «ОСОБА_1 Аваль» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 010/17-39/26 (далі Договір), який складається із двох частин, відповідно до якого банк на положеннях та умовах цього Договору, надає позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 61 000,00 доларів США строком до 10.02.2015 року, а позичальник зобов'язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом за ставкою – 13 % річних, комісії згідно умов Договору та тарифів банку, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені Договором (а.с.7-12).

За змістом п.5 ч.1 Договору термін "Строк кредиту", що використовується у цьому Договорі означає наступне – "строк, протягом якого позичальник повинен виконати перед банком зобов'язання щодо повернення суми кредиту, плати за користування кредитом, сплати комісій, неустойок та інших платежів (якщо такі матимуть місце) у т.ч. відшкодувати витрати та збитки банку, пов'язані з неналежним виконанням позичальником умов цього договору".

Згідно з п.1.4.1.2., п.1.4.1.4. проценти за користування кредитом розраховуються на основі процентної ставки, з розрахунку річної бази нарахування процентів. Нараховані проценти сплачуються позичальником на рахунок процентів банку, вказаний у частині №1 цього договору в розмірі, визначеному п.п.1.4.1.2. – 1.4.1.7. цього договору. Якщо дата повернення нарахованих процентів припадає на не банківський день – платежі здійснюються позичальником у банківський день, наступний за таким не банківським днем, але не пізніше передостаннього дня поточного місяця.

Відповідно до п.п.1.5.1. Договору погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на позичковий рахунок.

Підпунктами 1.9.1., 1.9.3. Договору передбачено, що банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим Договором. У випадку невиконання позичальником боргових зобов'язань понад 38 календарних днів, банк має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір, шляхом направлення на поштову адресу позичальника відповідного листа. Цей Договір вважається розірваним з моменту відправлення на поштову адресу позичальника вищезазначеного листа.

Відповідно до п. 8.3. Договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами (дата Договору), включаючи всі додатки до нього (додатки складають невід'ємну частину цього Договору), і діє до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому Договору в повному обсязі.

Позивач зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав грошові кошти відповідачу, що підтверджується банківською випискою по рахунку № 220301383452 (а.с.13).

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03.03.2014 по справі № 335/17/14-ц позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції АТ "ОСОБА_1 Аваль" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставне майно – задоволено. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 010/17-39/26 від 11 лютого 2008 року у сумі 441 446,94 гривень, звернуто стягнення на предмет іпотеки – квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1) на праві приватної власності, на підставі дублікату договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_3, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області 14.12.2000 року за реєстром № 9641 - шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною визначеною незалежним експертом в ході проведення виконавчих дій та задовольнити за рахунок предмету іпотеки майнові вимоги Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_1 Аваль” (м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_1 Аваль”, в особі Запорізької обласної дирекції “ОСОБА_1 Аваль” (р/р № 37399565030021 в ЗОД „ОСОБА_1 Аваль”, МФО 300335, ЄДРПОУ 14305909) – судові витрати пов’язані зі сплатою судового збору у розмірі 3 441 (три тисячі чотириста сорок одна) грн. 00 коп. (а.с.17-19).

З мотивувальної частини вказаного рішення вбачається, що позивач направив ОСОБА_2 вимогу від 17.12.2010 року № 12-21/11-2458, за якою вимагав з останнього протягом 30 днів з моменту направлення даної вимоги погасити суму заборгованості за кредитним договором, попереджав, що у разі не задоволення даної вимоги будуть розпочаті претензійно-позовні роботи, звернуто стягнення на заставлене майно, а тому факт пред'явлення банком вимоги до позичальника про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, за змістом ч.4 ст. 82 ЦПК України не потребує доказування при розгляді цієї справи.

Крім того, в зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, позивачем була сформована та направлена останньому вимога про виконання грошових зобов'язань за кредитним договором вих. № 114/5-122478 від 19.06.2018, за якою банк вимагає від позичальника протягом не більше ніж 30 календарних днів з дати цієї вимоги здійснити погашення кредиту у повному обсязі (а.с.14-15).

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 20.04.2018 року у ОСОБА_2 наявна заборгованість в розмірі 97 947,32 дол. США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на дату розрахунку становить 2 568 762,79 грн., яка складається з сум: за кредитом – 39 420,74 дол. США (1 033 846,87 грн.), по відсоткам за користування кредитом – 37 873,54 дол. США (993 270,06 грн.); пеня – 20 653,04 дол. США (541 645,86 грн.) (а.с.5-6).

Надаючи правову оцінку зазначеному доказу, судом враховано вимоги викладені у статтях 12, 76-82, 89 ЦПК України, якими передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані можуть встановлюватися письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, він містить інформацію про наявність заборгованості за Договором за період з 21.02.2008 по 20.04.2018, тобто за період, що є ширшим ніж період зазначений у позові до стягнення з 03.03.2014 по 10.03.2016, який до того ж розрахований станом на 20.04.2018, тобто задовго до подачі позову і розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 10.01.2019 року розгляд справи було відкладено в зв'язку з необхідністю, щоб представник позивача, який подав заяву про розгляд справи за його відсутності, дав особисті пояснення, а також зобов'язано позивача надати обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, попереджено про наслідки передбачені ст.ст.84, 143, 257 ЦПК України.

Незважаючи на вказану вимогу суду, представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Також надав розрахунок заборгованості, аналогічний тому, що був поданий разом з позовом та його письмове обґрунтування (а.с.67-68), в якому вказав, що заборгованість по сплаті відсотків 03.03.2014 (дата винесення рішення суду) складала 11 941,16 дол. США, станом на дату розрахунку (20.04.2018) заборгованість за відсотками складає 37 873,54 дол. США, тобто прострочена заборгованість за відсотками з 03.03.2014 по 10.03.2016 складає: 37 873,54 дол. США – 11 941,16 дол. США = 9 840,04 дол. США, при цьому, яким чином визначена заборгованість по сплаті відсотків на 03.03.2014 у розмірі 11 941,16 дол. США пояснень не надано. В самому розрахунку зазначено про наявність заборгованості по сплаті відсотків на 28.02.2014 у розмірі 16 644,66 дол. США, а на 28.03.2014 у розмірі 17 051,82 дол. США.

В мотивувальній частині заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03.03.2014 по справі № 335/17/14-ц зазначено, що згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 010/17-39/26 від 11.02.2008 року, станом на 22.11.2013 року заборгованість по кредиту становить 222 828,69 грн. (27 877,98 доларів США), заборгованість по сплаті відсотків становить 120412,31 грн. (15 064,72 доларів США), пеня за невчасну сплату кредиту становить 3 736,55 грн., пеня за невчасну сплату відсотків становить 2 208,11 грн., тобто в рішенні суду відсутні відомості про розмір заборгованості за відсотками станом на 03.03.2014, відсутні такі відомості і в наданому позивачем розрахунку заборгованості. Крім того, у вказаному розрахунку відсутнє посилання на норму Договору, що визначає строки сплати зобов'язання по кредиту.

З урахуванням викладеного суд визнає розрахунок заборгованості станом на 20.04.2018 року неналежним, недостовірним та недостатнім доказом розміру заборгованості заявленої до стягнення, оскільки він не в повній мірі стосується предмету доказування, з нього неможливо встановити дійсні обставини справи, зокрема щодо розміру заборгованості за відсотками з 03.03.2014 по 10.03.2016, сам по собі, без надання обґрунтованих пояснень тощо, не дає змогу дійти однозначного висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, зокрема суд не може пересвідчитися у правильності визначення кількості прострочених днів за кожним платежем і вірності здійснених розрахунків, а тому не бере цей доказ до розгляду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вбачається з положень ст.ст.509, 525 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимог ст.ст.526, 530, 611, 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.1054, 1050 ЦК України відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Аналіз вказаних норм права свідчить, що для належного виконання зобов’язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов’язання є його порушенням. Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абз.2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий строком до 10.02.2015 року включно.

Відтак, у межах строку кредитування до 10.02.2015 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами кожного місяця. Починаючи з 10.02.2015 року, відповідач мав обов’язок незалежно від пред’явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, та достроково за заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03.03.2014 по справі № 335/17/14-ц, звернувши стягнення на предмет іпотеки з метою погашення всієї заборгованості, кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги.

Таким чином кредитний договір припинив свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту. Оскільки кредитний договір припинив свою дію, то у кредитора відсутні підстави для стягнення відсотків, пені і штрафів після дати направлення вимоги про дострокове припинення кредиту, оскільки, нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки поза строком дії кредитного договору не передбачено.

З моменту ухвалення рішення заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03.03.2014 по справі № 335/17/14-ц, яким вирішено спір сторін щодо боргових зобов'язань відповідача, правовідносини сторін перейшли в іншу площину-площину виконання судового рішення. Ці правовідносини врегульовані спеціальним законом – Законом України «Про виконавче провадження».

Крім того, згідно положень абзацу 2 пункту 17 Постанови Пленуму ВССУ № 5, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, і не надає права на нарахування і отримання відсотків за Кредитним договором (нарахування і отримання яких можливо лише у разі стягнення коштів за виконавчим написом нотаріуса, згідно положень абзацу 3 пункту 17 Постанови Пленуму ВССУ № 5).

В оцінці застосування наведених норм права Верховний Суд зробив висновок, викладений у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), згідно з яким, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного суду від 19 вересня 2018 року справа № 643/16336/16-ц, провадження № 61-12848св18 (ЄДРСРУ № 76596781), від 12 вересня 2018 року справа № 473/825/16-ц, провадження № 61-3240св18 (ЄДРСРУ № 76502922), 12 вересня 2018 року справа № 186/1974/14-ц, провадження № 61-24172св18 (ЄДРСРУ № 76502947) та ін.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд дійшов переконання, що, звернувшись до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставне майно, який задоволено у повному обсязі та звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 010/17-39/26 від 11.02.2008 року у сумі 441 446,94 грн. на користь банку, позивач реалізував своє право на пред'явлення вимоги в порядку частини другої статті 1050 ЦК України, чим змінив строк виконання в повному обсязі кредитного зобов'язання відповідача. З огляду на те, що АТ «ОСОБА_1 Аваль» звернувся до суду із позовною заявою про стягнення кредитної заборгованості, тобто пред'явив до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, у позивача припинилося право нараховувати проценти за кредитом, після чого позивач не вправі здійснювати нарахування таких процентів, пені і штрафів.

Зважаючи на викладене вище та приймаючи до уваги, що вимог про стягнення коштів на підставіст.625 ЦК України банк не заявляв, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом (ч.1 ст.13 ЦПК України), тому у задоволенні даного позову слід відмовити.

В зв'язку з відмовою в позові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-82, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В АЛ И В:

Позов Акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Акціонерне товариство «ОСОБА_1 Аваль», ЄДРПОУ 14305909, адреса: вул. Лєскова, буд. 9, м. Київ, 01011.

Відповідач – ОСОБА_2, останнє відоме місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, 69061, ІПН: НОМЕР_1.

Повний текст рішення складено 06.03.2019 року.

Суддя В.М. Ходько