Постанова № 80708878, 04.03.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/13275/18 2-а/335/25/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Проценко А.М., за участю секретаря судового засідання Войтович Г.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Запорізькій області капрала поліціїОСОБА_2, третя особа - головне управління національної поліції в Запорізькій області Департамент патрульної поліції Українипро скасування постанови серії ЕАВ №712329 від 04.11.2018 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 09.11.2018 звернувся до суду з позовом до інспектора роти № 1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Запорізькій області капрала поліції ОСОБА_2, третя особа - головне управління національної поліції в Запорізькій області Департамент патрульної поліції України про скасування постанови серії ЕАВ №712329 від 04.11.2018 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

В обґрунтування поданого позову, позивач посилається на те, що оскаржувана постанова є неправомірною, при винесені постанови порушено норми матеріального та процесуального права, постанова складена в супереч вимогам ст. 283 КУпАП, та не відповідає формі, яка встановлена Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС України від 22.02.2001 № 185, зокрема постанова не містить інформації про докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення. Окрім цього, відповідач ігнорував заперечення щодо постанови, а справа розглядалася з порушенням вимог ст. 268 КУпАП: без прийняття до уваги пояснень позивача, якого також було позбавлено можливості надати докази та заявляти відповідні клопотання.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.11.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ відповідно до ст. 268, 272, 286 КАС України, відповідачу надано строк для подання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 04.02.2019 до участі у адміністративній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, залучено ГУНП в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції України, якому запропоновано надати пояснення щодо позовних вимог, а також письмові пояснення на відзив на позов, у разі його отримання.

У судове засідання 04.03.2019 відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги, не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи належним чином повідомлялися, у встановленому законом порядку, про що свідчать поштові повідомлення, про причини неявки суду не повідомили, відзив на позовну заяву, пояснення на відзив та щодо позову до суду не надходили.

З урахуванням викладеного та приписів ч. 6 ст. 162, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 268 КАС України, суд вирішив розглядати справу за відсутності сторін за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши аргументи позивача та відповідні положення ОСОБА_3 дорожнього руху України, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст. 288 КУпАП постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вказані критерії одночасно є вимогами для суб'єктів владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльність.

Судом встановлено, що інспектором інспектором роти № 1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Запорізькій області капрала поліції ОСОБА_2 винесено постанову серії ЕАВ №712329 від 04.11.2018 про накладання адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно з якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме: 04.11.2018 о 10:49:47 годині, м. Запоріжжя, шосе Коширське, 79, водій ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом, проїхав перехрестя шосе Коширське та вулиці Інститутської на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3. “е” ОСОБА_3 дорожнього руху України — порушення проїзду на заборонений червоний сигнал світлофора, або миготливий, або два червоних миготливих сигналу забороняють рух, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Указаною постановою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень.

До винесеної постанови про накладення адміністративного стягнення докази, які підтверджують факт порушення позивачем ОСОБА_3 дорожнього руху та наявність у його діях склад адміністративного правопорушення, не долучено, відповідачем суду не надано.

Окрім цього, з матеріалів справи не вбачається, що при винесенні оскаржуваної постанови інспектором взято до уваги пояснення позивача з приводу причини його зупинки, у яких останній посилається на наявність свідка, який може підтвердити його невинуватість. Також, у постанові, як й у матеріалах справи, відсутня інформація про технічні прилади та засоби, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, можливе їх застосування, які б могли свідчити про порушення ПДР України позивачем.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” від 23.12.2005, з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283, 284 КУпАП, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З постанови про накладання адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ №712329 від 04.11.2018 не вбачається доказів, які б підтверджували, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 8.7.3. “е” ОСОБА_3 дорожнього руху України, що передбачає склад адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності повинен бути наявним склад адміністративного правопорушення, тобто дія особи повинна бути протиправною, винною і відповідальність за правопорушення повинна бути передбачена КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, суд виходить з того, що адміністративна відповідальність в Україні і процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах, зокрема на принципі презумпції невинуватості, закріпленого у ст. 62 Конституції України.

Так, відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У зв'язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідно до ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки, крім постанови у справі про адміністративне правопорушення, додаткових доказів, свідчень або інших відомостей до постанови, необхідних для вирішення справи про наявність обставин порушення ОСОБА_3 дорожнього руху України ОСОБА_1 відповідачем суду не надано, постанова таких доказів не містить, суд вважає недоведеним з боку відповідача факту наявності в діях позивача будь-якого адміністративного правопорушення.

Суд не бере до уваги аргумент позивача щодо невідповідності оскаржуваної постанови формі, затвердженої Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС України від 22.02.2001 № 185, оскільки вказаний наказ втратив чинність на підставі Наказу МВС України від 04.10.2013 № 950.

Проте, з урахуванням наявності аргументів позивача щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам законодавства, суд вважає за необхідне надати оцінку відповідності винесеної постанови вимогам чинного законодавства України, яким керуються органи патрульної поліції при оформленні матеріалів про адміністративні правопорушення.

Так, наразі органи патрульної поліції при винесені постанов про притягнення осіб до адміністративної відповідальності керуються Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 №1395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853.

Відповідно до вимог п. 5 Розділу ІV зазначеної Інструкції постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Судом встановлено, що постанова серії ЕАВ №712329 від 04.11.2018 про накладання адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, не містить як того вимагає п. 5 Розділу ІV Інструкції та Додатку 5 до цієї Інструкції, усіх необхідних даних, зокрема: постанова не містить інформації про роз'яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, прав за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП; не вказано статті КУпАП, якими керувався інспектор при розгляді справи (“Керуючись положеннями статей 33 та 284 КУпАП”); сума штрафу указана лише цифрами без зазначення її словами.

Окрім цього, у постанові не вказано про матеріали, що до неї додаються. Як передбачає Додаток 5 до інструкції, особа наділена правом давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання тощо.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 виявляв бажання надати пояснення та залучити свідка, проте інспектором ці обставини взагалі не були предметом розгляду при винесені постанови, оскільки про них навіть не зазначено у самій постанові. До матеріалів про адміністративне правопорушення також не долучались ані пояснення позивача, ані свідка.

Указаними діями інспектор порушив права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП.

За таких обставин, оскільки під час розгляду справи судом не було встановлено в діях позивача порушень ПДР України, підтверджених належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про те, що рішення інспектора роти № 1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Запорізькій області капрала поліції ОСОБА_2 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП прийнято з порушенням вимог ст. 19 Конституції України, ст. 7, 245, 252, 268, 280, 283 КУпАП, у зв'язку з чим не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України і є незаконним.

Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Ураховуючи, що позивача на підставі ст. 288 КУпАП звільнено від сплати судового збору, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

Позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 3 150 гривень. Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_4 18.10.2018 укладено договір про надання правової допомоги № 919/18, на виконання якого складено акт приймання-передачі наданих послуг від 18.12.2018. Згідно з цим актом розмір судових витрат складає 3 150 грн, зокрема: формування правової позиції — 500 грн, складання позовної заяви — 750 грн, складання клопотань по справі — 400 грн, участь у судових засіданнях— 1500 грн.

Проаналізувавши надані позивачем докази, суд дійшов висновку про дотримання відповідачем вимог ч. 5 ст. 134 КАС України та обґрунтованість заявленої вимоги щодо розміру витрат на правничу допомогу.

Окрім цього, відповідно до ч. 6, 7 ст. 134 КАС України суд, у разі недотримання вимог частини п’ятої цієї, може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов’язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У свою чергу, ані відповідачем, ані третьою стороною, яка не заявляє самостійних вимог, клопотання про невідповідність витрат на правничу допомогу законодавству України та їх зменшення суду не надано.

Задовольняючи вимогу позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд виходить з положень ст. 139 КАС України, якими передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідач ОСОБА_2 обіймає посаду інспектора роти № 1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Відповідно до п. 3, 4 Розділу І цього Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України №73 від 06.11.2015 (в редакції наказу Національної поліції України №1114 від 31.10.2016), Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції. Департамент патрульної поліції організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу, та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріальне-технічне та фінансове забезпечення.

Окрім цього, відповідно до п. 2 Розділу ІV Положення Департамент патрульної поліції та його підрозділи становлять єдину систему. Підрозділи Департаменту патрульної поліції підзвітні та підконтрольні Департаменту патрульної поліції

Згідно з п. 9, 10 Розділу V Положення, Департамент патрульної поліції є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, має печатку із зображенням Державного Герба України, інші печатки, штампи, бланки зі своєю повною та скороченою назвою, необхідні для здійснення його поточної діяльності. Департамент патрульної поліції є органом, що фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законом, згідно із щорічним кошторисом видатків, передбачених для Національної поліції України.

Отже, Управління патрульної поліції в Запорізькій області, як й інші територіальні (відокремлені) підрозділи Департаменту патрульної поліції, не є окремими юридичними особами, а входять до його складу, з яким складають єдиний орган.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що судові витрати на правничу допомогу слід покласти на Департамент патрульної поліції Національної поліції України.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-78, 134, 139, 238, 241-246, 255, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації та проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) до інспектора роти № 1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Запорізькій області капрала поліції ОСОБА_2 (адреса за місцем роботи: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 96), третя особа - головне управління національної поліції в Запорізькій області Департамент патрульної поліції України (адреса: м.Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 96) про скасування постанови серії ЕАВ №712329 від 04.11.2018 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати постанову ЕАВ №712329 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену 04 листопада 2018 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 122 КУпАП —закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації та проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнуваньДепартаменту патрульної поліції Національної поліції України (адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646)судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3150 (три тисячі сто п'ятдесят) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього адміністративного апеляційного суду.

Суддя: А.М. Проценко