Ухвала суду № 80705008, 19.03.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/17077/18

Провадження №: 1-кс/755/1907/19

"19" березня 2019 р.

м. Київ

слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., секретар судових засідань Ярмак І.В., за участю сторін провадження: заявника ОСОБА_2, представника заявника Ковригіної В.Є., прокурора Войтовича О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017100000001203 від 26.09.2017, встановив :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

ОСОБА_2 зверувся до слідчого судді цього місцевого суду, у порядку ст. 174 КПК України, з даним клопотанням про скасування арешту з майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017100000001203.

Клопотання умотивоване тим, що ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 09.11.2018 у справі № 755/17077/18 надано дозвіл на проведення обшуку в автомобілі: FIAT DOBLO, державний номерний знак НОМЕР_1, яким володіє та користується посадові особи ТОВ «ЕН-АЙ-ЕС» та ТОВ «ЕН-АЙ-ЕС УКРАЇНА».

Ухвалою слідчого судді цього місцевого суду у справі № 755/17077/18 від 09.11.2018 надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1.

Надалі у період з 27.11.2018 року по 29.11.2018 року за адресою: АДРЕСА_1 було проведено обшук у ході, якого зокрема виявлено та вилучено, зокерме, але не тільки, купюри схожі на долари США , а саме: купюри номіналом по 100 (сто) доларів США в кількості 232 шт. на суму 23 (двадцять три) тис. 200 доларів США; купюри номіналом по 50 (п'ятдесят) доларів США в кількості 4 (чотирьох) шт. на суму 200 доларів США; купюри номіналом по 20 (двадцять) доларів США в кількості 16 (шістнадцять) шт. на суму 320 (триста двадцять) доларів США; купюри номіналом по 10 (десять) доларів США в кількості 15 (п'ятнадцять) шт. на суму 150 (сто п'ятдесят) доларів США; купюри номіналом по 5 (п'ять) доларів США в кількості 4 (чотирьох) на суму 20 (двадцять) доларів США; купюри номіналом по одному долару США в кількості 6 (шість) шт. на суму 6 (шість) доларів США, а всього на суму 23 ( двадцять три) тис. 896 ( вісімсот дев'яносто шість) доларів США; купюри схожі на гривни, а саме: купюри номіналом по 500 (п'ятсот) гривен в кількості 300 (триста) шт. на суму 150 (сто п'ятдесят) тис. гривен; купюри номіналом по 200 (двісті) гривен в кількості 112 (сто дванадцять) шт. на суму 22 (двадцять дві) тис. 400 ( чотириста) гривен; купюри номіналом по 100 (сто) гривен в кількості 116 (сто шістнадцять) шт. на суму 11 (одинадцять) тис. 600 (шістсот) гривень, а всього на суму 184 (сто вісімдесят чотири) тисячі гривен.

Ухвалою слідчого судді від 03.12.2018 у справі № 755/17077/18 на указані купюри накладено арешт з метою регламентованою п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

У клопотанні його автор відмічає, що це майно не було та не є майном ТОВ «Ен-Ай-Ес УКРАЇНА», де власне було проведено обшук.

На момент обшуку ОСОБА_2 працював в ТОВ «Ен-Ай-Ес УКРАЇНА» на посаді виконавчого директора з функціональними обов'язками по організації перевезення вантажів та господарсько-побутових питань і одночасно був зареєстрований як фізична особа підприємець (ФОП) та здійснюював діяльність пов'язану з перевезенням вантажів.

Послуги по перевезеню вантажів надавав для ТОВ «Ен-Ай-Ес УКРАЇНА» згідно укладеного договору.

У момент проведення обшуку, за адресою: АДРЕСА_1, заявник при собі мав грошові кошти: 23 896 (двадцять три тисячі вісімсот дев'яносто шість) доларів США та 184 000, 00 ( сто вісімдесят чотири тисячі) гривен.

Вказані кошти були позичені ними у його сина, ОСОБА_4, який з 2011 року постійно працює в компанії Google IRE LTD у Ірландії в м.Дублін, що підтверджується розпискою/

Кошти необхідні були для ремонту та оновлення (придбання нових) транспортних засобів використовуваних у його господарській діяльності як фізичної особи підприємця.

Оскільки дома у нього не встановлено систему охорони, тримання такої суми грошей вважав небезпечним і вимушений був тримати їх у сейфі на робочому місці за адресою: АДРЕСА_1, де встановлена система охорони.

Таким чином, вилучене під час обшуку у ТОВ «Ен-Ай-Ес УКРАЇНА» майно вищезазначеній юридичній особі не належать, знаходяться у особистій власності заявника, не містить жодної інформації про кримінальне правопорушення, а відтак підлягає поверненню його власнику, шляхом скасування арешту з нього.

Право власності товариства на майно ніким не оспорюється, саме майно на законних підставах використовуються для здійснення господарської діяльності.

Які-небудь процесуальні дії в рамках кримінального провадження з вказаним майном з відома власника не проводилися, в ухвалі на обшук воно указано не було узагалі.

У світлі наведених обставин, в їх сукупності, заявник просить скасувати наведений арешт накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03.12.2018 у справі № 755/17077/18.

Позиція сторін

У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник Ковригіна В.Є. клопотання підтримали, просили задовольнити з передумов указаних у клопотанні.

Прокурор групи прокурорів - прокурор четвертого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва Войтович О.О. указав, що арешт на указане майно дійсно було накладено з метою регламентованою п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України у рамках кримінального провадження, яке розслідується за фактом того, що в період з 2017 року по теперішній час посадовими особами ТОВ «ЕН-АЙ-ЕС» (код 32531992) таТОВ «ЕН-АЙ-ЕС УКРАЇНА» (код 39454930), а саме ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, за сприянням службових осіб Київської митниці ДФС та Київської міської митниці ДФС, які отримують неправомірну вигоду, здійснюється незаконний імпорт контрафактних товарів, а саме продукції корпорації «ХІАОМІ»: смартфонів, планшетів та іншої електричної техніки, а також аксесуарів, що містить знаки для товарів та послуг «МІ», «XIAOMI», «Redmi».

Щодо порушенного заявником у цьому зврененні питання прокурор при його вирішенні по суті поклався на розсуд суду.

Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі фактичних обстаивн установлених з даного питання

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Згідно ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У даному випадку, в судовому засіданні встановлено, що арешт було накладено з метою регламентованою п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Разом з тим, ураховучи пояснення прокурора у рамках даного судового розгляду слідчий суддя уважає, що такий арешт накладено необгрунтовано.

Об»єктивних даних, які б указували на те, що наведене майно отримано заявником від дій пов»язаних з незаконним імпортом контрафактних товарів, а саме продукції корпорації «ХІАОМІ»: смартфонів, планшетів та іншої електричної техніки, а також аксесуарів, що містить знаки для товарів та послуг «МІ», «XIAOMI», «Redmi», не надано.

Тим самим така версія, є припущенням за своєю суттю. Слідчий суддя, відмічає, що у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена, у цьому випадку слідством, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що висунуте ним.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які обумовлюють доречність застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати доцільність арешту майна доведеною поза розумним сумнівом, версія заявника має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до питання, яке є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії заявника. Наявність таких обставин, яким версія заявника не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії є підставою для розумного сумніву в доведеності доцільності застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія заявника була лише більш вірогідною за версію протилежну їй. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія, яка дає підстави для констатації факту доцільності застосування того, чи іншого заходу.

ЄСПЛ у справі «Ушаков та Ушакова проти України» 18 червня 2015 року указує на те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід нагадати, що під час провадження на підставі Конвенції неухильно застосовується принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження).

У цій ситуації, сукупність обставин справи, встановлена, у цьому випадку в суді, не виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що висунуте слідством.

Даних, які б указували на те, що аретоване майно «поза розумним сумнівом» відповідає критеріям ст. 98 КПК України утсанволено не було. Прокурор з цього питання жодним матеріалів не надав.

Доводи заявника викладені у даному зверненні щодо джерела походження вказаного майна залишилися не спростованими, відповідно відсутні правові підстави сприймати їх не як дійсні.

Тим самим, при таких обставинах справи, станом на сьогодні, не можливо говорити про справедливий баланс між обов'язками інтересу суспільства та вимогами захисту права заявників на повагу до їх власності.

Адже, зокрема, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності.

Згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Таким чином, клопотання заявника підлягає задоволенню, адже лише у даний спосіб буде забезпечено ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, а арешт скасуванню, оскільки, на цей час, власник даного майна фактично позбавлений права користування приватною власністю, що є не припустимим.

А тому, у відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, як-то того, що вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року), адже будь-яке втручання у те чи інше право особи право повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, зокрема необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу, бо необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52), тобто іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98), оскільки у справі "Бакланов проти Росії" (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним, а у справі "Ізмайлов проти Росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має не становити "особистий і надмірний тягар для особи".

Таким чином, оскільки, у даному випадку, втручання у права володільця порушує, у цей час, "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, тобто становить "особистий і надмірний тягар для особи", та виходячи з того, що, на цей час, захист його прав можливий тільки шляхом скасування арешту, бо тільки в такий спосіб є можливим усунути усі наслідки дії та відновити стан, який найімовірніше існував би, якби не було вчинено цю дію, а саме шляхом застосування єдино можливого шляху виправлення наслідків у такий спосіб, щоб відновити, наскільки це можливо, ситуацію, яка існувала до проведення такої дії, враховуючи, що ЄСПЛ у справі «П'єрсак проти Бельгії» (Piersack v. Belgium) (Article 50), Series A № 85, C. 16, зазначив, що він «виходитиме з того принципу, що заявник має бути, по можливості, повернений у становище, в якому він перебував, адже таким чином підкреслюється верховенство обов'язку відновлення status quo ante, а в рішенні від 31 жовтня 1995 року у справі «Папамічалопулос та інші проти Греції» (Papamichalopoulos and Others v. Greece) (стаття 50), Series A № 330-B, суд застосував принцип restitutio in integrum та вказав, що виправлення здійсненого повинне, по можливості, усунути усі наслідки дії та відновити стан, який найімовірніше існував би, якби не було вчинено цю дію та застосувати в цих цілях всі можливі шляхи такого виправлення наслідків у такий спосіб, щоб відновити, наскільки це можливо, ситуацію, яка існувала до порушення (див. рішення у справах «Маестрі проти Італії» [ВП] (Maestri v. Italy [ВП]), заява № 39748/98, п. 47, ECHR 2004-І; «Ассанідзе проти Грузії» [ВПl] (Assanidze v. Georgia [ВП]), заява № 71503/01, п. 198, ECHR 2004-ІІ; «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» [ВП] (<…>), заява № 48787/99, п. 487, ECHR 2004-VII).

Керуючись ст. ст. 170, 174, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя постановив :

клопотання - задовольнити.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва Курила А.В. від 03.12.2018 у справі № 755/17077/18 на майно, вилучене, згідно ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 09.11.2018 під час обшуку проведеного з 27.11.2018 по 29.11.2018, за адресою: АДРЕСА_1, а саме:1) купюри схожі на долари США, а саме: купюри номіналом по 100 (сто) доларів США в кількості 232 шт. на суму 23 (двадцять три) тис. 200 доларів США; купюри номіналом по 50 (п'ятдесят) доларів США в кількості 4 (чотирьох) шт. на суму 200 доларів США; купюри номіналом по 20 (двадцять) доларів США в кількості 16 (шістнадцять) шт. на суму 320 (триста двадцять) доларів США; купюри номіналом по 10 (десять) доларів США в кількості 15 (п'ятнадцять) шт. на суму 150 (сто п'ятдесят) доларів США; купюри номіналом по 5 (п'ять) доларів США в кількості 4 (чотирьох) на суму 20 (двадцять) доларів США; купюри номіналом по одному долару США в кількості 6 (шість) шт. на суму 6 (шість) доларів США, а всього на суму 23 ( двадцять три) тис. 896 ( вісімсот дев'яносто шість) доларів США;2) купюри схожі на гривни, а саме: купюри номіналом по 500 (п'ятсот) гривен в кількості 300 (триста) шт. на суму 150 (сто п'ятдесят) тис. гривен; купюри номіналом по 200 (двісті) гривен в кількості 112 (сто дванадцять) шт. на суму 22 (двадцять дві) тис. 400 ( чотириста) гривен; купюри номіналом по 100 (сто) гривен в кількості 116 (сто шістнадцять) шт. на суму 11 (одинадцять) тис. 600 (шістсот) гривень, а всього на суму 184 (сто вісімдесят чотири) тисячі гривен, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном, - скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає та є обов'язковою для безумовного виконання на всій території України.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17:45 год. 21.03.2019.

Слідчий суддя: О.В. Бірса