Ухвала суду № 80688215, 25.03.2019, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/6668/18

провадження № 1-кп/208/300/19

УХВАЛА

25 березня 2019 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бондаренко Н.О.

при секретарі Трусовій А.І.

за участю прокурора Хижниченко Є.Л.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

при вирішенні питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого по кримінальному провадженню за обвинувальним актом, що надійшов до суду з Дніпродзержинської місцевої прокуратури по обвинуваченню ОСОБА_1, обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України. Під час судового розгляду до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

ВСТАНОВИВ:

Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, від Дніпродзержинської місцевої прокуратури отримано обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.2 ст.186 КК України.

Ухвалою Заводського районного суду від 04.02.2019 року дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1Е було продовжено до 03.04.2019 року.

У судовому засіданні прокурор висловив думку про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1, оскільки ризики, визначені ст.177 КПК України не зменшилися, підстав для застосування більш м’якого запобіжного заходу немає.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення вказаного клопотання заперечили, вважають, що ризики, передбачені ст.177 КПК України відпали, просять замінити запобіжний захід на заставу.

При вирішенні вказаного питання судом приймалось до уваги те, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, тяжкість можливих наслідків уникнення від слідства і серйозність пред’явленого обвинувачення, необхідність попередити тиск на свідків. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи.

Також, Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" закріпив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року вказано, що особлива якість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання на строк до 6 років позбавлення волі, а тому, не зважаючи на всі позитивні характеристики, наведені захистом, суд вважає наявними ризик, що ОСОБА_1Е перебуваючи на волі, зможе вчинити спроби переховуватись від суду, з огляду на покарання, яке йому загрожує у випадку встановлення судом його винності.

Суд заслухавши думку прокурора, обвинувачених та захисника, приймаючи до уваги, що обвинуваченому ОСОБА_1 пред’явлено обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, яке відповідно до ч.4 ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, приходить до висновку, що обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК України, що були підставою для застосування щодо ОСОБА_1 такого запобіжного заходу як взяття під варту, не зменшилися та не перестали існувати, підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м’якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не має.

Разом з цим відповідно до вимог ст.183 ч.3 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.. ст.177,178,183,197, 315,316 ,331 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 22.05.2019 року.

Визначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 розмір застави – п’ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 96 050,00 грн.

У разі внесення обвинуваченим ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 застави, покласти на нього такі обов’язки:

1) Прибувати по першому виклику до службової особи (слідчого, прокурора, судді) на визначений нею час.

2) Не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований і проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

3) Докласти зусиль для пошуку роботи.

Продовжити розгляд справи у відкритому судовому засіданні за участю учасників кримінального провадження.

Суддя Н.О. Бондаренко