Ухвала суду № 80688233, 26.03.2019, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/6044/16-к

№ провадження 1-кп/208/68/19

УХВАЛА

Іменем України

26 березня 2019 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська, у складі:

головуючого судді: Івченко Т.П.,

секретаря судового засідання: Корнієнко К.Є.,

за участю прокурора: Монатко Д.С., Бражник О.М.,

потерпілого ОСОБА_1,

захисника: ОСОБА_2

обвинуваченого: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам’янське Дніпропетровської області об’єднане кримінальне провадження відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.15, ч.3 ст.185, ч.2 ст.190, ч.2 ст.186 КК України, -

встановив:

В провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області перебувають об'єднані кримінальні провадження № 12016040800001928 від 13.07.2016 року, 12018040160000035 від 04.01.2018 року, 12017040160002448 від 21.11.2017 року, 12017040160001128 від 24.05.2017 року, 12017040160001383 від 23.06.2017 року, 12017040160001497 від 07.07.2017 року відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185, ч. З ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. З ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 186 КК України.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23.02.2019 року продовжено строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3, у вигляді тримання під вартою, строком до 10.04.2019 року.

В судовому засіданні судом, з урахуванням положень Кримінального процесуального закону щодо судового контролю за дотриманням прав обвинуваченого до спливу вказаного строку, в порядку ст.. 331 КПК України, прокурором Монатко Д.С. та Бражник О.М. заявлене клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_3, по даному кримінальному провадженню, під вартою строком на 60 днів, оскільки підстави для застосування цього запобіжного заходу не відпали, крім того обвинувачений не допитаний, не має постійного місця роботи, може вчинити інше кримінальне правопорушення, а отже наявні визначені ст. 177 КПК України ризики, які дають достатні підстави для продовження обраного запобіжного заходу для забезпечення його процесуальної поведінки.

Захисник ОСОБА_2 заявив про зміну ОСОБА_3 запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт, так як обвинувачений має стійкі соціальні зв’язки, тривалий час знаходиться під вартою, і не ухилявся від слідства та суду.

Обвинувачений просив вирішити питання на розсуд суду, хоча і не заперечував щодо зміни запобіжного заходу.

Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст.ст.183, 331 КПК України, приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою продовжити, змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Враховуючи всі доводи сторони обвинувачення, матеріали кримінального провадження, суд дійшов до висновку про наявність передбачених ч.1 ст.177 КПК України ризиків того, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.15, ч.185, ч.2 ст.190, ч.2 ст.186 КК України, які за тяжкістю віднесені та злочинів середньої тяжкості та тяжкий злочин, що обвинувачений є особою який раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, не має постійного місця роботи та доходу, а тому заявлені ризики стороною обвинувачення є обґрунтованими.

Суд, не погоджується з доводами захисту про необхідність заміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_3, з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з огляду на наступне.

Так відповідно до КПК України, обвинувачений та його захисник має право звернутися з клопотанням про заміну запобіжного заходу.

В той же час, суд не відхиляє доводів на користь підозрюваного, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.

Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи. (справа ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ»).

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.

Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W. v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його "вразливій" стадії.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Окрім того жоден із запобіжних заходів, не пов’язаних з примусовим позбавленням волі обвинуваченого ОСОБА_3, в тому числі й домашній арешт, не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього обов’язків, а тому, враховуючі характеризуючи данні на особу, підстав для застосування більш м’якого виду запобіжного заходу, не вбачається.

Проаналізувавши доводи, наведені стороною обвинувачення та стороною захисту, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, конкретних обставин кримінального правопорушення, які інкриміновані ОСОБА_3, а саме вчинення умисних корисливих злочинів, в тому числі і поєднаного із застосуванням до потерпілої насильства, що не є небезпечного для здоров'я потерпілої, за який передбачено покарання до шести років позбавлення волі, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3, а саме те, що він раніше судима, не працює, суспільно-корисною працею не займається, не одружений, на утриманні неповнолітніх осіб та осіб похилого віку не має, що у своїй сукупності свідчить про те, що продовжують існувати ризики, які були враховані при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу, та які підтримані прокурором у судовому засіданні, а саме: що обвинувачений перебуваючи на волі зможе переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 331, 372 КПК України, суд, -

постановив:

Клопотання прокурорів – задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, як обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.15, ч.3 ст. 185, ч.2 ст.190, ч.2 ст.186 КК України, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 22.05.2019 року, включно.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя Івченко Т. П.