Ухвала суду № 80654661, 22.03.2019, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/1139/16-к

Провадження № 1-кп/175/48/16

У х в а л а

Іменем України

22 березня 2019 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Новік Л.М.,

при секретарі - Сапай О.Г.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Мікуліної Н.А.

потерпілої - ОСОБА_1,

захисника - Філіповського В.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12015040000001010 відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Клетино Касимовського району Рязанської області Російської Федерації, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження № 12015040000001010 відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

В судовому засіданні захисник - адвокат Філіповський В.В. заявив письмове клопотання про виключення експертизи з числа доказу по справі, а саме висновок експерта ОСОБА_4 від 28.01.2016 року №70-27-18, який на його думку є недопустимим доказом по справі, оскільки фактичні дані, які бралися експертом для проведення експертизи отримані у спосіб, який не передбачений КПК України. Висновок є таким, що не встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. В якості вихідних даних експерт посилається на фактичні дані, які відомі йому з постанови про призначення судової експертизи та відповідно до яких гальмування привелося дію в момент наїзду на пішохода автомобілем НОМЕР_1, але в матеріалах справи є протокол допиту підозрюваного ОСОБА_3 де останній повідомляв про те, що силует пішохода він помітив на приблизній відстані 10-15 метрів від передньої частини свого автомобіля та одразу на зазначеній відстані застосував екстрене гальмування, що також підтверджувалося свідка ОСОБА_5 Отже вихідні дані, відповідно до яких гальмування привелося в дію в момент наїзду на пішохода автомобілем Hyndai Tucson, якими експерт керувався під час проведення експертизи є хибними та такими, які не відповідають фактичним обставинам справи. Як вбачається з висновку експерта за №2164/435-Е від 27.10.2015 року наявні пошкодження на тілі, які не характерні пошкодженням, які могли бути отримані від зіткнення з легковим автомобілем.

Також заявив письмове клопотання про виключення протоколу слідчого експерименту з числа доказів, а саме слідчого експерименту зі схемою та таблицею до нього від 16.12.2015 року проведеного за участю свідка ОСОБА_5, оскільки з боку слідчого на свідка було здійснено тиск та погроз, а також поняті не дочекавшись поки слідчий складе протокол слідчого експерименту, на прохання слідчого Бондаренка А.С. підписали чистий бланк протоколу та поїхали по домівках. Дані порушення просліджуються під час прослуховування аудіо запису слідчого експерименту. Також вважає, що слідчий проводячи за участю ОСОБА_5 слідчий експеримент не забезпечив реальну можливість отримати правовому допомогу для захисту від можливого порушення права не давати показань, щодо родича чи члена сім»ї які в дійсності і були використані слідчим для доведення винуватості ОСОБА_3, тому вважає, що докази та вихідні дані, які зафіксовані в протоколі слідчого експерименту від 16.12.2015 року, здобувалися з порушенням вимог КПК України.

Обвинувачений підтримав позицію захисника.

Прокурор заперечувала щодо задоволення даних клопотань.

потерпіла заперечувала проти клопотання.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Частина 2 цієї статті передбачає, що недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

За приписом ч.1 ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате (ч.2 ст.89 КПК України).

Відповідно до положень ст. ст. 94, 375 КПК України суд в нарадчій кімнаті за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності.

Суд бере до уваги, що докази, які просить визнати недопустимими захисник, можуть бути визнані недопустимими під час ухвалення судом остаточного рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження, шляхом дослідження цих доказів у їх сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, що надані учасниками кримінального провадження. Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до повноважень суду. Очевидної недопустимості доказів на цій стадії судового провадження без дослідження їх із взаємозв'язку з іншими доказами, суд не вбачає і тому вважає передчасним вирішувати питання про їх недопустимість.

За таких обставин у суду, на даній стадії судового розгляду, відсутні дані щодо очевидності недопустимості доказів, на які вказує захисник, у зв'язку з чим його клопотання задоволенню не підлягають.

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника Філіповського В.В. про визнання недопустимими доказами протоколу проведення слідчого експерименту зі схемою та фото таблицею до нього за участю свідка ОСОБА_5 від 16.12.2015 року та висновку експерта від 28.01.2016 року за №70/27-18 - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.М. Новік