Рішення № 80628577, 22.03.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2019 р. Справа № 480/462/19

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, звернулася до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо припинення нарахування та виплати пенсії за період з 01.08.2018 по 30.09.2018;

- зобов’язати ОСОБА_1 об’єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області нарахувати та виплатити пенсію за період з 01.08.2018 по 30.09.2018.

Свої вимоги мотивувала тим, що перебуває на обліку в ОСОБА_1 об'єднаному УПФУ Сумської області і відповідно до Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” та Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” має право на нарахування та виплату призначеної їй пенсії. Однак, такі виплати з 01.08.2018 по 30.09.2018 їй не були здійснені. Такі дії відповідача вважає протиправними, оскільки чинним законодавством не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 21.02.2019 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

На виконання зазначеної ухвали представником відповідача подано до суду відзив, відповідно до якого представник ОСОБА_1 об’єднаного УПФУ Сумської області з посиланням на Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та на постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, виходячи з того, що на підставі листа Пенсійного фонду України в Сумській області від 07.08.2018 № 25993/04-21, в якому наявна інформація про тривалу відсутність позивача (понад 60 днів) за фактичним місцем проживання згідно даних інтегрованої міжвідомчої інформаційно - телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний контроль, виплату пенсії було призупинено з 01.08.2018 до отримання результатів додаткової перевірки.

Щодо виплати заборгованості за серпень-вересень 2018 року, представник у відзиві зазначив, що відповідно до п.15 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 встановлено, що орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення Комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальної виплати, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Тобто, пенсія позивачу пенсії за серпень-вересень 2018 року буде проведена управлінням на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи наведені обставини, ОСОБА_1 об’єднане УПФУ Сумської області вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 призначена пенсія за віком, вона знаходиться на обліку в ОСОБА_1 об’єднаному УПФУ Сумської області, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (а.с. 14).

Позивачка є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, у зв’язку з чим отримала довідку Департаменту соціального захисту населення ОСОБА_1 міської ради про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 14.11.2014 № НОМЕР_2 (а.с. 13).

Як встановлено судом, виплата пенсії позивачу ОСОБА_1 об’єднаним УПФУ Сумської області була призупинена з 01.08.2018, на підставі листа Пенсійного фонду України від 07.08.2018 № 25993/04-21, у зв’язку з тривалою відсутністю позивача (понад 60 днів) за фактичним місцем проживання згідно даних інтегрованої міжвідомчої інформаційно - телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний контроль.

Після не отримання пенсії, позивач звернулася до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії (а.с. 15).

Листом від 29.11.2018 №26462/11-23 відповідач повідомив позивача, що виплату пенсії їй припинено з 01.08.2018 відповідно до п.5 ст.12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 за інформацією, яка надійшла листом Пенсійного фонду України від 07.08.2018 №25993/04-21. Щодо пенсії за серпень - вересень 2018 року, то вона буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, який розробляється (а.с.16).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно із ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно із частиною 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (надалі Закон №1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсій та соціальних послуг.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (ст. 4 Закону №1058-ІV).

Згідно із частиною 1 статті 47 Закону №1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

З 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VII (далі – Закон №1706-VII), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2 ст. 4 Закону № 1706-VII).

Як згідно ст. 4 Закону №1706-VII так і згідно пункту 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 (далі – Порядок № 509) факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених, зокрема, статтею 12 цього Закону.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач, з посиланням на норми Закону №1706-VII, Порядку №509 та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 8 червня 2016 року №365 (далі – Порядок №365) вказує на правомірність припинення пенсії у зв’язку із встановленням факту перетину кордону позивачем та відсутністю її за місцем проживання понад 60 днів на основі отриманої інформації від Пенсійного фонду України.

Так, дійсно, встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування є одними з підстав, визначених у п.п.2,5 п.12 Порядку №365 для припинення соціальних виплат. Однак, будь-якої інформації, отриманої від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування відповідачем надано не було.

Окрім того, як зазначає відповідач у відзиві, 28.08.2018 ним було отримано лист від Департаменту соціального захисту населення ОСОБА_1 міської ради № 12.01-28/6223/07, відповідно до якого, позивачу підтверджено дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та поновлено виплату пенсії.

Разом з тим, суд зазначає, що ні вказаний Порядок №365, ні Закон №1706-VII, на які посилається відповідач, в обґрунтування своєї позиції, не визначають самого порядку чи підстав для припинення виплат пенсії чи інших соціальних виплат.

Законом, який регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є саме Закон №1058-1V. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування. (ст. 5 Закону №1058-1V). І саме цим Законом частиною 1 статті 49 визначено підстави припинення пенсії. Так, за приписами цієї норми, виплата пенсії, зокрема, за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється у таких випадках: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

У той же час, як вбачається з матеріалів справи та відзиву, виплата пенсії відповідачем була призупинена з 01.08.2018, у зв’язку із встановленням факту перетину кордону позивачем строком понад 60 днів за інформацією Пенсійного фонду України.

Однак, зазначене не є тією підставою, виключний перелік яких зазначено у ст.49 Закону №1058-IV для прийняття рішення про припинення пенсії. Окрім того, припинення пенсії було вчинено не у спосіб, визначений Законом №1058-IV, який передбачає припинення пенсійних виплат виключно на підставі відповідного рішення органу Пенсійного фонду, якого, як вбачається з матеріалів справи, прийнято не було.

Крім того, відповідно до ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.11.2003 №1382-ІV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Також, як встановлено судом, відповідачем було поновлено нарахування раніше призначеної позивачу пенсії, однак, за серпень - вересень 2018 року, нараховану пенсію виплачено не було. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач зазначає, що виплата нарахованої пенсії за вказаний період буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що станом на момент розгляду справи, відповідного порядку Кабінетом Міністрів України, на який посилається відповідач, не розроблено. При цьому відповідно до ч.4 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прав та основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

У даному випадку, суд звертає увагу на правову позицію Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави щодо виконання власних повноважень.

Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (п.70).

Європейський суд з прав людини в рішенні «Суханов та Ільченко проти України» від 26.09.2014 стосовно бездіяльності держави щодо прийняття нормативного акту, яких визначає механізму реалізації прав громадян, в п.п.55,56 зазначив, що відмова держави здійснити певні дії становила втручання в права заявників, передбачені статтею 1 Першого протоколу. Уряд не надав жодних пояснень цієї бездіяльності, яка тримала заявників у невизначеності. Таким чином, Суд не бачить жодних причин, чому органи влади не вжили заходів для визначення розміру надбавки до пенсії заявників і вважає це втручання невиправданим. Отже, було порушення права заявників, передбаченого статтею 1 Першого протоколу.

З урахуванням встановлених фактів та приймаючи до уваги, що припинення виплати пенсії у період з серпня 2018 року відповідачем здійснено не у спосіб, встановлений законом, відмова у виплаті нарахованої пенсії за період з 01.08.2018 по 30.09.2018 через відсутність розробленого Кабінетом Міністрів України відповідного порядку щодо виплати пенсії, виплату якої протиправно було зупинено, не відповідають критеріям правомірності, визначених ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд, з урахуванням вимог ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України для повного та ефективного захисту прав позивача, вважає необхідним позовні вимоги задовольнити та визнати протиправними дії відповідача щодо припинення з 01.08.2018 виплати та відмови у виплаті нарахованої за серпень - вересень 2018 року раніше призначеної пенсії, а також зобов’язати відповідача виплатити позивачу нараховану пенсію за період з 01.08.2018 по 30.09.2018.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо припинення з 01.08.2018 виплати ОСОБА_2 раніше призначеної пенсії та щодо відмови у виплаті нарахованої за серпень - вересень 2018 року раніше призначеної пенсії.

Зобов’язати ОСОБА_1 об’єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 40383837) виплатити ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 40000, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) нараховану пенсію за період з 01.08.2018 по 30.09.2018.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Глазько