Ухвала суду № 8062584, 02.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              м. Київ                                        К-12979/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача          Рибченка А.О.

суддів:                                                  Брайка А.І.

                                                            Карася О.В.

                                                            Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2008 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2008 року

у справі № 2-а-1809/08

за позовом Закритого акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

за участю третьої особи: Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області

про бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод»звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом (з урахуванням подальшого уточнення позовних вимог) до ДПІ у м. Краматорську Донецької області про стягнення з Державного бюджету України заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2007 року у розмірі 447479 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2008 року, позов задоволено.

Вказані судові рішення вмотивовані тим, що податковий орган не подав у встановлений законом строк до органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що обґрунтовано заявлена позивачем до відшкодування з бюджету.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, ДПІ у м. Краматорську Донецької області звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права просить визнати ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2008 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2008 року такими, що втратили чинність і закрити провадження у справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що за даними податкової декларації за серпень 2007 року, яка була надана до податкового органу 20 вересня 2007 року, ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод»заявило до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 9785037 грн. Від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду складає 7351759 грн.

Згідно довідки ДПІ у м. Краматорську від 12 листопада 2007 року № 1893/23-3-05763599 про результати виїзної позапланової перевірки ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2007 року сума податку на додану вартість, заявлена до відшкодування у серпні 2007 року у розмірі 9785037 грн. згідно пункту 1.8 статті 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі –Закон № 168/97-ВР) підприємству буде відшкодована у разі встановлення надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету. При цьому, за даними довідки від 12 листопада 2007 року № 1893/23-3-05763599 податковим органом не встановлено відхилень показників декларації та даних перевірки, в тому числі і по сумі податку на додану вартість, заявленій до відшкодування.

У зв’язку з добровільним перерахуванням позивачу частини податку на додану вартість, позивач просив стягнути на його користь залишок невідшкодованої суми 447479 грн.

На думку колегії суддів суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову у зв’язку з наступним.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Абзацом третім підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з абзацом «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Суди попередніх інстанцій встановили наявність від'ємного значення суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, що означає наявність підстав для відшкодування сум податку на додану вартість, які фактично сплачені постачальникам у попередньому податковому періоді.

При цьому, колегія суддів зазначає, що зазначені вище норми не ставлять у залежність право на відшкодування податку на додану вартість від його фактичної сплати до бюджету постачальниками.

Пункт 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР, на який посилався податковий орган, визначає, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Як вбачається зі змісту наведеної норми, вона містить визначення бюджетного відшкодування. Дана норма не є імперативною. Крім того, ця норма є відсилочною і кореспондується з пунктом 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, який регулює порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню).

Відповідно до підпункту 7.7.5 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Встановивши, що за наслідками виїзної позапланової перевірки податковим органом не встановлено відхилень показників декларації та даних перевірки у сумі податку на додану вартість, заявленій до відшкодування, суди обґрунтовано дійшли висновку про неправомірну бездіяльність податкового органу, яка полягає у ненаданні органу державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підпунктом 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

У зв’язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з Державного бюджету України заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2007 року у розмірі 447479 грн.

Крім того, колегія суддів не вбачає підстав для визнання оскаржених судових рішень такими, що втратили законну чинність, про що просив у касаційній скарзі податковий орган.

Відповідно до частини 2 статті 228 КАС України суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Підстави для закриття провадження у справі передбачені статтею 157 КАС України. Зокрема, пункт 1 частини 1 статті 157 КАС України, на який посилався скаржник, передбачає, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Пункт 1 частини 1 статті 17 КАС України передбачає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, спір про бюджетне відшкодування з податку на додану вартість підлягає розгляду адміністративним судом.

Позивач не довів виникнення підстав закриття провадження після ухвалення судових рішень, як того вимагає частина 2 статті 228 КАС України.

Також, необхідною умовою визнання законних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу є встановлений факт, що оскаржені судові рішення не виконані, що також не підтверджено.

          За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2008 року у справі № 2-а-1809/08 такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

Судді                                                                                Брайко А.І.

                                        Карась О.В.

                                        Маринчак Н.Є.

                                        Федоров М.О.

Суддя А.О. Рибченко