Ухвала суду № 8060581, 20.01.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              м. Київ                                        К-12380/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Сергейчука О.А.

Суддів                                                            Ланченко Л.В.

                                                                      Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 11.01.2007р.

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2007р.

у справі №15/516/06

за позовом          Відкритого акціонерного товариства «ЮГцемент»

до          Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області

про          скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «ЮГцемент»(далі по тексту –позивач, ВАТ «ЮГцемент») звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Миколаївському районі) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 11.01.2007р. у справі №15/516/06 (суддя Ткаченко О.В.), яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2007 р. (головуючий суддя Жукова А.М., судді Величко Т.А., Бойко Л.І.), позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.04.2006 р. №0000202301/0/3480, від 08.06.2006 р. №0000202301/1, від 17.08.2006 р. №0000202301/2 та від 03.11.2006 р. №0000202301/3. В іншій частині позовних вимог –відмовлено.

ДПІ у Миколаївському районі, не погоджуючись з постановою Господарського суду Миколаївської області від 11.01.2007р. та ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2007 р. у справі №15/516/06, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Миколаївському районі підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.04.2006 р. ДПІ у Миколаївському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000202301/0/3480, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 2737,50 грн., в тому числі: 1 825 грн. основного платежу та 912,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами неодноразового адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення до ДПІ у Миколаївському районі, ДПА у Миколаївській області та ДПА України, скарги позивача залишені без задоволення та прийняті податкові повідомлення –рішення від 08.06.2006 р. №0000202301/1, від 17.08.2006 р. №0000202301/2 та від 03.11.2006 р. №0000202301/3, які за змістом, обґрунтуванням та сумою податкових зобов’язань не відрізняються від оскарженого позивачем рішення.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту «Про результати документальної виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ «ЮГцемент»за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р.»від 17.04.2006р. №9/23-00293031 (далі по тексту –Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем в порушення вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»безпідставно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 1 230 грн. по податковим накладним, оформленим з порушенням встановленого законом порядку та суму податку на додану вартість у розмірі 595 грн. з господарських операцій по придбанню та встановленню автомагнітоли, які не пов’язані з виробничою діяльністю позивача.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Згідно із п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не дозволяється включати до складу податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено достовірність підтвердження фактичності здійснення позивачем господарських операцій, а отже суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованими висновками місцевого та апеляційного господарських судів стосовно правомірного віднесення позивачем сум податку у розмірі 1 230 грн. до податкового кредиту за спірними накладними.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не роблять ці накладні недійсними, не свідчить про їх неналежність та недопустимість як доказів. Ці накладні є підставою для висновку суду, зробленого в результаті оцінки всіх доказів у відповідності з вимогами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, про можливість ідентифікації контрагентів позивача, про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Також судами попередніх інстанцій правомірно встановлено безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 595 грн. з господарських операцій по придбанню та встановленню автомагнітоли та акустики, оскільки вказані товари не є товарами виробничого призначення для використання у господарській діяльності позивача.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Миколаївської області від 11.01.2007р. та ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2007 р. у справі №15/516/06 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області на Господарського суду Миколаївської області від 11.01.2007р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2007 р. у справі №15/516/06 відхилити.

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 11.01.2007р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2007 р. у справі №15/516/06 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Сергейчук