Ухвала суду № 8060473, 20.01.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2010 р.                               м. Київ                                        К-12576/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Сергейчука О.А.

Суддів                                                            Ланченко Л.В.

                                                                      Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання                              Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: неявка;

відповідача: Ковальчук О.М.;

Генеральної прокуратури України: Зарудяна Н.О.;

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська

на постанову Господарського суду Луганської області від 05.02.2007р.

та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 07.05.2007 р.

у справі №9/880н-ад

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерно Плюс»

до          Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська

за участю          Прокурора Луганської області

про          визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерно плюс»(далі по тексту –позивач, ТОВ «Зерно плюс») звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Жовтневому районі) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Луганської області від 05.02.2007 р у справі №9/880н-ад (головуючий суддя Ворожцов А. Г.), яку залишено без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 07.05.2007 р. (головуючий суддя Іноземцева Л. В., судді Журавльова Л. І., Лазненко Л. Л.), позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0003312310/0 від 16.08.2006 р.

ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська, не погоджуючись з постановою Господарського суду Луганської області від 05.02.2007 р та ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 07.05.2007 р. у справі №9/880н-ад, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська прийнято податкове повідомлення-рішення №0003312310/0 від 16.08.2006 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 664 347 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту «Про результати невиїзної позапланової перевірки податкової декларації з податку на додану вартість»від 08.08.2006р. № 352/23-31595348 (далі по тексту –Акт перевірки)

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем в порушення вимог п.п. 7.4.1, п. 7.4, ст. 7, п. 1.8, ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість»віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, яку фактично не сплачено до бюджету контрагентами позивача по ланцюгу постачання.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що факт проведення позивачем господарських операцій з СПД Дубовик В.В. стосовно придбання насіння соняшника, їх реальних характер встановлено постановою Луганського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 року у справі №8/443 (10/67), що не заперечується і самим відповідачем.

Проте, на думку податкового органу, суми податку на додану вартість в розмірі 664 347 грн. фактично не сплачено до бюджету контрагентами позивача по другому ланцюгу постачання, що і призвело до завищення заявленої суми до відшкодування з бюджету.

Поряд з цим, Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

До того ж згідно з п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Порушень позивачем порядку відображення в деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобов’язань відповідачем не встановлено, а порушення контрагентами позивача податкового законодавства, на думку судової колегії, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського в підтвердження такого проведення, у тому числі податкових накладних.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що Закон України «Про податок на додану вартість»не ставив в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від’ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставило цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов’язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованістю висновків судів попередніх інстанцій відносно правомірного віднесення позивачем сум податку до податкового кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Підстав для скасування постанови Господарського суду Луганської області від 05.02.2007 р та ухвали Луганського апеляційного господарського суду від 07.05.2007 р. у справі №9/880н-ад а не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська на постанову Господарського суду Луганської області від 05.02.2007 р та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 07.05.2007 р. у справі №9/880н-ад залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Луганської області від 05.02.2007 р. та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 07.05.2007 р. у справі №9/880н-ад залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.