Ухвала суду № 8059796, 26.01.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              м. Київ                                        К-15552/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Голубєвої Г.К., Брайка А.І., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2008 року

у справі № 2-а-330/08(2-а-3534/07)

за позовом Маріупольського міського управління внутрішніх справ України в Донецькій області (надалі –Маріупольське МУ ГУМВС України)

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя (надалі –Жовтнева МДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У серпні 2007р. позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного з позовом, у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, поставлено питання про визнання незаконними та скасування податкові повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ: від 27.06.2007р. №0000461741/0 (за формою Ш); від 17.05.2007р. №0000391741/0 (за формою Ш); від 17.05.2007р. №0000391741/0 (за формою Р); від 08.08.2007р. №0000921742/0 (за формою Ш); від 01.06.2005р. №0017017421/0 (за формою Ш); від 01.06.2005р. №0001691742/0 (за формою Ш); від 31.05.2005р. №0001651742/0 (за формою Ш); від 31.05.2005р. №0001661742/0 (за формою Ш).

Позовні вимоги мотивовано тим, що Маріупольське МУ ГУМВС України є бюджетною організацією та є платником податку з власників транспортних засобів. Згідно з наказом ДПА України №373 від 17.09.2001р. позивач щороку подає до Жовтневої МДПІ розрахунки суми зазначеного податку. Сплата цього податку проводиться позивачем тільки після надходження коштів по КЕКВ 1135 з державного бюджету. Згідно затверджених кошторисів 2005-2007р.р. для позивача не в повному обсязі було передбачене фінансування по КЕКВ 1135 „Оплата транспортних послуг, утримання транспорту“, що стало підставою несвоєчасної сплати даного податкового зобов’язання.

Згідно з Наказом ДКУ від 04.11.2004 року № 194 „Щодо економічної класифікації видатків бюджету“ оплата платежів по перерахуванню пені та всіх штрафних санкцій, нарахованих контролюючими органами, що стягуються відповідно до чинного законодавства, здійснюється за КЕКВ 1139, а податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів - по КЕКВ 1135, i тому не може зараховуватися як сплата штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання. Позивач сплатив податок з власників транспортних засобів по КЕКВ 1135, що підтверджується відповідним платіжним дорученням, однак відповідач зазначену суму розподілив i зарахував у якості сплати штрафних санкцій.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2008р., залишеною без ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2008р., позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів справи дійшли висновку, що податковим органом не було враховано, що позивач є бюджетною установою, що фінансується за кошти Державного бюджету України, а отже, відповідач повинен керуватися окрім вимог податкового законодавства також нормами бюджетного законодавства.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій Жовтнева МДПІ звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Згідно результатів невиїзної документальної перевірки Маріупольського МУ ГУМВС України з питання своєчасності погашення узгоджених податкових зобов’язань по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів за період –ІІ, ІІІ квартали 2005р., про що свідчить акт від 07.05.2007р. №888-9/17-2/08671449, встановлено несвоєчасне перерахування коштів узгодженого податкового зобов’язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів: за ІІ квартал 2003р. на суму 1080,61грн.; за ІІІ квартал 2005р. на 1452,41грн. (а.с.56).

В подальшому, контролюючим органом було проведено невиїзну документальну перевірку Маріупольського МУ ГУМВС України з питання своєчасності погашення узгоджених податкових зобов’язань по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів за період –ІІІ квартал 2005р., ІV квартал 2006р. та І квартал 2007р., за результатами якої був складений акт №1420/17-2/08671449 від 25.06.2007р. (а.с.65).

Висновками зазначених актів перевірки встановлено порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань - податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, передбачених ст. 5 Закону України „Про податків з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів“ а також порушення строку надання розрахунків податку з власників транспортних засобів за придбані у 2005р. транспортні засоби (4 автомобілі ВАЗ 2110).

За наслідками зазначених висновків були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №0001651742/0 від 31.05.2005 року про застосування штрафу у розмірі 74,36 грн.; № 0001661742/0 від 31.05.2005 року про застосування штрафу у розмірі 0,65 грн.; № 0001691742/0 від 01.06.2005 року про застосування штрафу у розмірі 17449,62 грн.: № 001701742/0 від 01.06.2005 року про застосування штрафу у розмірі 3639.09 грн.; № 0000923 742/0 від 08.08.2006 року про застосування штрафу у розмірі 23882,76 грн.; № 0000391741/0 про застосування штрафу у розмірі 1266,52 грн.; № 0000401741/0 В1Д 17.05.2007 року про застосування штрафу у розмірі 170,00 грн.; № 0000461741/0 від 27.06.2007 року про застосування штрафу у розмірі 3696,70 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сплачені позивачем в 2005-2007р.р. поточні податкові зобов’язання по податку з власників транспортних засобів були без згоди платника податків (позивача) самостійно зараховані податковим органом в рахунок сплати податкового боргу.

Як на підставу здійснення відповідачем самостійного перерозподілу (зарахування) сплачених позивачем сум у погашення податкового боргу за інші податкові періоди ніж ті, що визначив платник у платіжних документах, податковий орган, посилається на п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зазначена норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. У будь-якому випадку ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно у відповідності до вищенаведених вимог Законів України спрямував власні кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»., або іншими законами з питань оподаткування.

Натомість до визначеної законом компетенції податкового органу відноситься здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу платника податків шляхом вчинення безпосередньо податковим органом як органом стягнення дій, які передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, п. 10.1 ст. 10, пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З огляду на зазначене, суди правомірно зазначили, що у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях, що є підтвердженням виконання ним свого конституційного обов'язку по сплаті сум податкових зобов'язань.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя –залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2008 року –залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Суддя Н.Є. Маринчак