Рішення № 80595579, 11.02.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 11.02.2019

Справа № 334/8427/18

Провадження № 2/334/1315/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

11 лютого 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Лиходід А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ї Миколаївни до ОСОБА_2, третя особа: Запорізька міська рада про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням, в обґрунтування якого зазначила, що на підставі розпорядження Міськвиконкому Запорізької міської ради №150/6 від 27.04.2000 року на ім’я позивачки 10.05.2000 року Виконавчим комітетом Запорізької міської ради було видано ордер №535 на право зайняття житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Згідно вказаного ордеру до членів сім’ї наймача входять ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є синами позивачки.

Відповідач, будучи зареєстрованим за вищевказаною адресою, протягом останніх десяти років за місцем реєстрації не мешкає, забрав з квартири свої особисті речі та виїхав на інше місце проживання, участі в утриманні квартири не приймає, не сплачує комунальні послуги. У зв’язку з тим, що ОСОБА_2 знятись з реєстрації в добровільному порядку не бажає, позивачка вимушена нести зайві витрати на утримання житла, оплачувати комунальні послуги, які нараховуються і на відповідача, а крім того ще й позбавлена можливості оформити житлову субсидію.

У зв’язку з вищевказаним, позивачка вимушена звернутись до суду з відповідним позовом, в якому просить суд визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування квартирою №26 по вул. Бородинська, 22 в м. Запоріжжі.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі. Не заперечували проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, заперечення та відзив на позов суду не надав, про день і час слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Суд, за згодою позивачки, ухвалив провести заочний розгляд справи, на підставі матеріалів справи, у відповідності зі ст. 280 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи та з’ясувавши обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Приписами статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Порядок користування житлом за договором найму (оренди) встановлений нормами глави 59 Цивільного кодексу України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

На підставі Ордеру на право зайняття житлового приміщення № 535 від 10.05.2000 року, який було видано 10.05.2000 року на підставі розпорядження Міськвиконкому Запорізької міської ради №150/6 від 27.04.2000 року ОСОБА_1 та члени її родини, а саме сини – ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєструвались та стали мешкати у квартирі АДРЕСА_2,

Місце реєстрації позивачки за вказаною адресою підтверджується долученими до позову копіями паспорта ОСОБА_1 та Довідки про реєстрацію місця проживання особи Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 12.11.2018 року.

Реєстрація відповідача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується Довідкою Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради № 01-71/12722 від 16.11.2018 року та поясненнями свідка ОСОБА_4, яка в судовому засіданні пояснила, що будучи сусідкою позивачки (мешкає за адресою: АДРЕСА_3) протягом останній десяти років свого сусіда ОСОБА_2 за адресою його реєстрації не бачила. У вказаній квартирі відсутні будь-які його особисті речі, предмети побуту, одяг та взуття.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Статтею 72 ЖК України встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном наймач такого житла має право вимагати визнання особи такою, що втратила право користування зазначеним майном, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Судом встановлено, що реєстрація відповідача перешкоджає ОСОБА_1 здійснювати своє право користування квартирою, а саме змушує нести додаткові витрати по утриманню житла. В даному випадку визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням відповідає вимогам ст. 71,72 ЖК України, оскільки відсутність члена сім’ї або особи сімейні відносини, з якою припинені, за адресою реєстрації місця проживання понад шість місяців без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати такою особою права користування житлом, яке їй не належить.

В судовому засіданні встановлено, що на теперішній час в зазначеній квартирі окрім позивачки зареєстровано місце мешкання відповідача, що підтверджується матеріалами справи, але останній не мешкає за адресою своєї реєстрації, що підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_4

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 втратив право користування цим приміщенням, а зняття його з реєстрації місця проживання за приписами статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», на теперішній час, можливо здійснити лише на підставі судового рішення, про позбавлення його права користування житловим приміщенням.

Неможливість відповідача виконати свій обов’язок щодо зняття з обліку за адресою реєстрації позивачки, тягне за собою створення перешкод щодо реалізації останньою відповідних житлових прав, а також безпідставного нарахування вартості комунальних послуг, у зв’язку з чим ОСОБА_1 змушена звернутись до суду з відповідним позовом, шляхом визнання відповідача такою, що втратив право користування житлом.

Таким чином, вивчивши надані суду письмові матеріали, проаналізувавши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 12, 27, 76-81, 258-259, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування квартирою № 26 в будинку № 22 по вул. Бородинська в м. Запоріжжі.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Турбіна Т. Ф.