Ухвала суду № 80595588, 08.02.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 08.02.2019

Справа № 334/142/15-а

Провадження № 6-а/334/2/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого – судді Турбіної Т.В., при секретарі Лиходід А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05.03.2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області звернулась до суду з заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11.11.2015 року по справі №334/142/15-а про зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району здійснити нарахування та виплату різниці у одноразових компенсаціях у відповідності до ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_2 в розмірі 15-ти мінімальних заробітних плат з урахуванням виплачених сум у розмірі 94,90грн.

В обґрунтування заяви вказує, що на виконанні у відділі перебуває виконавчий лист по справі №334/142/15-а виданий 03.09.2015 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про: «Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району здійснити нарахування та виплату різниці у одноразових компенсаціях у відповідності до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_2 розмірі 15-ти мінімальних заробітних плат з урахуванням виплаченої суми у розмірі 94,90 грн.».

Постановою державного виконавця відділу №57249528 від 19.09.2018 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документу.

Листом від 01.10.2018 року за вих. № 01-24/6842 боржник повідомив про неможливість виконання рішення суду в частині виплати коштів у зв’язку з відсутністю відповідних асигнувань, а рішення суду винесено відносно виплати компенсації, яка безпосередньо фінансується тільки за рахунок коштів державного бюджету. Всі рахунки боржника є цільовими, на виконання окремих програм. Фінансування витрат по виплаті бюджетних коштів особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, ці видатки передбачаються законом про Державний бюджет на відповідний рік, але на 2015-2018 роки видатки бюджету на здійснення виплат згідно з рішеннями суду цим Законом не передбачені.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів. А оскільки Управління є бюджетною установою та утримується за рахунок коштів державного бюджету, тому виходячи із вищевикладеного. примусове списання коштів з його рахунків для подальшого повного виконання рішення суду, може бути здійснено виключно органами Казначейства.

Підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання судового рішення неможливим. Таким чином, зміни у правовому регулюванні порядку виконання судових рішень, боржником за якими є державний орган, яким не передбачено виконання рішень зобов’язального характеру, унеможливлюють виконання. Така обставина є підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

У зв’язку із тим, що резолютивна частина вищевказаного виконавчого листа містить необхідність виконати дії зобов’язального характеру, без зазначення конкретної суми до стягнення з боржника на користь стягувача, а органами Казначейства виконуються рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, стягувач не має можливості для подальшого повного виконання рішення суду пред’явити його на виконання до органів Казначейства.

У зв’язку з вищенаведеним головний державний виконавець Управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області просить змінити спосіб і порядок подальшого виконання судового рішення №334/142/15-а Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05.03.2015 року з «Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району здійснити нарахування та виплату різниці у одноразових компенсаціях у відповідності до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_2 розмірі 15-ти мінімальних заробітних плат з урахуванням виплаченої суми у розмірі 94,90 грн. на «Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району на користь ОСОБА_2 виплату різниці в одноразових компенсаціях у відповідності до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 15-ти мінімальних заробітних плат з урахуванням виплаченої суми у розмірі 94,90 грн.».

В судове засідання заявник не з’явилась, суду подала заяву про слухання справи без її участі. Просить вимоги заяви задовольнити у повному обсязі.

Представник УПСЗН ЗМР по Дніпровському району та ОСОБА_2 до суду не з’явились. Про дату та місце слухання справи були повідомлені належним чином, згідно вимог ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи. З запереченнями на заяву та клопотаннями про слухання справи без їх участі до суду не звертались.

Суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

ОСОБА_3 ч.3 ст.378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.

Тобто зі змісту вказаної норми випливає, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту, при цьому, відстрочити або розстрочити, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення суд може лише у виняткових випадках, але зі змісту заяви вбачається, що фактично заявник просить змінити судове рішення, яке набрало чинності.

Тобто, підставою для застосування правил вказаної статті Кодексу є обставини, що перешкоджають належними чином виконати судове рішення в адміністративній справі ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Судом встановлено, що постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05.03.2015 року (справа №334/142/15-а, провадження №2-а/334/48/15) було задоволено позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району, дії якого щодо відмови у нарахуванні позивачу як інваліду 1 групи різниці у одноразових компенсаціях у відповідності до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнано незаконними та зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради здійснити нарахування та виплату різниці у одноразових компе6нсаціях у відповідності до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_2 у розмірі 15-ти мінімальних заробітних плат з урахуванням виплаченої суми у розмірі 94,90 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 року апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району повернуто заявнику на підставі п.1 ч.3 ст.108 КАС України, в редакції, яка діяла на час апеляційного розгляду справи.

Ленінським районним судом м. Запоріжжя 03.09.2015 року по вказаній справі було видано виконавчий лист. ОСОБА_2 звернувся до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області з заявою про прийняття вищевказаного виконавчого листа та відкриття провадження по ньому, на підставі чого постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_4 19.10.2015 року було відкрито виконавче провадження № 49017206.

ОСОБА_3 УПСЗН по Ленінському району Запорізької міської ради № 01-31/8962 від 26.10.2015 року, адресованого Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Запорізькій області, управлінням був здійснений розрахунок компенсації у відповідності до вищевказаної постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05.03.2015 року та сума компенсації склала 18175,10 грн.

09.11.2015 року до Ленінського районного суду м. Запоріжжя звернувся головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області з поданням про зміну способу і порядку виконання виконавчого листа по справі №334/142/15-а виданого 03.09.2015 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району здійснити нарахування та виплату різниці у одноразових компенсаціях у відповідності до ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_2 в розмірі 15-ти мінімальних заробітних плат з урахуванням виплачених сум у розмірі 94,90грн.

Ухвалою суду від 11.11.2015 року вказане подання було залишено без розгляду, у зв’язку з тим, що з матеріалів справи вбачалось, що Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області в клопотанні про зміну способу і порядку виконання судового рішення, не враховуючи відмінності між позовною вимогою як обраним судом видом захисту порушених прав позивача від способу виконання судового рішення як одного з його заходів, просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови але в адміністративному судочинстві адміністративні суди першої інстанції повноважень щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог не мають.

05.07.2018 року ОСОБА_2 звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з заявою про поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання та зміни назви боржника.

Ухвалою суду від 19.07.2018 року (справа №334/142/15-а, провадження №6-а/334/44/18) вищевказана заява була задоволена та замість Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району боржника було змінено на правонаступника Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району. Крім того, вказаною ухвалою суду було поновлено строк для пред’явлення виконавчого документа до виконання.

ОСОБА_2 повторно звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області з заявою про відкриття виконавчого провадження.

Постановою головного державного виконавця відділу 19.09.2018 року було відкрито виконавче провадження ВП № 57249528 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 03.09.2015 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя на підставі постанови від 05.03.2015 року по справі 334/142/15 (провадження №2-а/334/48/2015).

Листом № 01-24/6842 від 01.10.2018 року боржник повідомив заявника про неможливість виконання рішення суду в частині виплати коштів у зв’язку з відсутністю відповідних асигнувань. В листі боржником повідомлено, що рішення суду винесено відносно виплати компенсації, яка безпосередньо фінансується тільки за рахунок коштів державного бюджету (ст.87 Бюджетного кодексу України). Всі рахунки боржника є цільовими, на виконання окремих програм. Фінансування витрат по виплаті бюджетних коштів особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Ці видатки передбачаються законом про Державний бюджет на відповідний рік. На 2015-2018 роки видатки бюджету на здійснення виплат згідно з рішеннями суду цим Законом не передбачені. Відповідно до ч.2ст.95 Конституції України будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно законами України про державний бюджет на відповідний рік.

Боржник зазначає, що постійно інформує Департамент соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації про стан позовної роботи в судах та щодо наявності рішень суду, які винесені на користь громадян (щодо зобов’язання управління здійснити виплату додаткових бюджетних коштів). Крім того, майно, яке належить йому на праві власності - відсутнє. Все майно, що знаходиться в користуванні боржника є комунальною власністю.

Кошторисом на 2018 рік відповідних асигнувань не передбачено, тому, за КЕКВ 2710 відсутні грошові кошти щодо виплати відповідної допомоги за рішенням суду.

УПСЗН ЗМР по Дніпровському району повідомляє про відсутність видатків за програмою 2501200 за рішеннями суду. Управління є бюджетною установою і вправі здійснювати бюджетні платежі тільки за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом України «Про державний бюджет України». Невід'ємною складовою здійснення правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов’язок виконання соціальної політики держави у цій сфері. Одним з таких органів і є Кабінет Міністрів України, який згідно з пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» забезпечує проведення державної соціальної політики, соціальний захист громадян та вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення. Відповідно до положень закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначення порядку та розмірів соціальних виплат віднесено до відання Кабінету Міністрів України. Виключно законом України «Про державний бюджет України» визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Управління не являється розпорядником коштів, а фінансове забезпечення державних соціальних гарантів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України

Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно законами України про державний бюджет на відповідний рік. Управління праці та соціального захисту населення є бюджетною установою і вправі здійснювати бюджетні платежі тільки за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом України про державний бюджет України.

Відповідно до ч.1,2 ст.7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, також у разі якщо рішення суду, зазначене в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов’язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

ОСОБА_3 з ч.2 ст.378 КАСУ заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до ч.3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», що набрав чинності 01.01.2013 року, мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

У відповідності до норм вищезазначеного Закону, виконання рішень суду про стягнення коштів здійснюється Державною казначейською службою України, з урахуванням особливостей, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 30.01.2013 року.

Відповідно до частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.

Тобто, зі змісту вказаної норми випливає, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту, при цьому, відстрочити або розстрочити, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення суд може лише у виняткових випадках, але зі змісту подання вбачається, що фактично заявник просить змінити судове рішення, яке набрало чинності.

Крім того, підставою для застосування правил вказаної статті Кодексу є обставини, що перешкоджають належними чином виконати судове рішення в адміністративній справі ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

На думку суду, викладені заявником вимоги стосуються в цілому вчинення відповідних дій, які у випадку їх задоволення, істотно змінять зміст резолютивної частини судового рішення, що у відповідності з діючим законодавством є недопустимим.

Тому суд, здійснюючи зміну порядку чи способу виконання рішення, не повинен змінювати зміст резолютивної частини та не повинен змінювати спосіб захисту порушеного права, обраний судом при вирішенні справи.

Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_1 звертаючись з заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення, винесеного Ленінський районним судом м. Запоріжжя по справі №334/142/15-а шляхом заміни «зобов’язання вчинити певні дії» на «стягнення певної суми» фактично просить змінити не спосіб і порядок виконання постанови суду, а саме судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження судом під час прийняття цієї постанови.

Аналогічну позицію висловив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 12.02.2014 року у справі № К/800/598/14, згідно якої в ухвалі колегія суддів наголошує, що «Захист порушеного права у судовому рішенні» і «спосіб виконання судового рішення» не є тотожними поняттями (процесуальними інститутами), і звертає увагу судів першої інстанції на те, що змінюючи спосіб виконання постанови суду у аналогічних справах, вони фактично змінюють її суть, що належить до повноважень суду апеляційної або касаційної інстанції і є неприпустимим.

Таким чином, заява головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_1 щодо зміни способу та порядку виконання постанови не підлягає задоволенню, оскільки в разі задоволення її вимог, фактично буде змінено спосіб захисту порушеного права, обраний судом при вирішенні справи, та зміст резолютивної частини постанови суду, що в свою чергу є порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення від 05.03.2015 року, винесеного Ленінським районним судом м. Запоріжжя по справі №334/142/15а, в якому просить змінити спосіб і порядок виконання судового рішення вказаної постанови з «Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району здійснити нарахування та виплату різниці у одноразових компенсаціях у відповідності до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_2 розмірі 15-ти мінімальних заробітних плат з урахуванням виплаченої суми у розмірі 94,90 грн. на «Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району на користь ОСОБА_2 виплату різниці в одноразових компенсаціях у відповідності до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 15-ти мінімальних заробітних плат з урахуванням виплаченої суми у розмірі 94,90 грн.».

Керуючись ст. ст. 294-295, 378 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05.03.2015 року по справі № 334/142/15-а провадження №2-а/334/48/15 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити нарахування та виплату грошових сум - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Турбіна Т. Ф.