Ухвала суду № 8058278, 04.02.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2010 року №5934/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Носа С.П., Шавеля Р.М.,

при секретарі судового засідання: Когутич Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ТОВ «Хрещатик-2», ТОВ «ЮФ-МС», Громадської організації «Закарпатська обласна організація захисту прав споживачів» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2008 року по адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції в м.Ужгороді (далі ДПІ в м.Ужгороді) до ТОВ «Хрещатик-2» про стягнення заборгованості на користь бюджету,-

В С Т А Н О В И Л А:

24.06.2008 року ДПІ в м.Ужгороді звернулась в окружний суд з адміністративним позовом до ТОВ «Хрещатик-2» про стягнення заборгованості на користь бюджету у розмірі 2104,90 грн. (в т.ч. податковий борг -740,04 грн. та заборгованість по штрафним санкціям-1364,86 грн.).

Посилались на те, що внаслідок перевірок ДПІ в м.Ужгороді виявлено податковий борг відповідача, а саме збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства-298,28 грн., пеня - 9.47 грн., ПДВ - 422,36 грн., пеня - 11,93 грн., а також суми штрафних санкцій в розмірі 1364,86 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2008 року позовні вимоги ДПІ в м.Ужгороді задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Хрещатик-2» на користь бюджету заборгованості 2104,90 грн.

ТОВ «Хрещатик-2», ТОВ «ЮФ-МС», Громадська організація «Закарпатська обласна організація захисту прав споживачів» постанову суду першої інстанції оскаржили, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подали апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обгрунтування апеляційної скарги вказують на те, що пунктом 9 статті 11-1 закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду, позивач в судове засідання не надав рішення суду на право проведення позапланової виїзної перевірки, хоча відповідач та суд і вимагали надати такий доказ. Апелянт ТОВ «Хрещатик-2» вказує на те, що заперечував проти проведення перевірки без посвідчень, направлення на перевірку, однак посадовими особами ДПІ в присутності представника ТОВ «Хрещатик-2» внесли до незаповнених бланків направлень (а.с.65, 66, 67, 68) запис «ТОВ «Хрещатик-2 32145479» доказом можуть слугувати оригінали направлень на яких видно різницю в почерках та кольорі запису, відсутня дата закінчення перевірки в посвідченнях, відсутній підпис також і на додатку (а.с.70). Судом не враховано те, що апелянт надавав доказ сплати платежів та не зазначено у постанові чому вони не враховані.

Представник ДПІ в м.Ужгороді Бурю О.О. у ході апеляційного розгляду надав пояснення, вимоги апеляційної скарги не визнав та просить відмовити в її задоволенні.

Інші о соби які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не зявилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Оскільки відповідачем вказані суми не оскаржувались в адміністративному та судовому порядку, вони являються узгодженими.

Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон №2181-ІІІ) узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідач не сплатив вказані суми податкових зобовязань своєчасно та в повному обсязі, у звязку з чим у нього виник податковий борг по збору та розвитку виноградарства, садівництва, хмелярства.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ТзОВ «Хрещатик-2» на підставі звітів про суму нарахованого боргу на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства зобовязувався сплатити наступні суми вказаного податку: звіт за грудень 2007 року-54.00 грн., звіт за січень 2008 року-54.00 грн., звіт за лютий 2008 року-50.00 грн., звіт за березень 2008 року-51.00 грн., звіт за квітень 2008 року-52.00 грн..

На підставі проведеної 05.02.2008 року перевірки відповідачем - ДПІ в м.Ужгороді, дотримання відповідачем вимог податкового законодавства, про що було складено акт №174/15-2 від 05.02.2008 року.

На основі вказаного акту та внесення змін до нього прийнято наступні податкові повідомлення-рішення №0000991640/0 від 14.03.2008 року, яким визначено до сплати суму штрафу по збору за розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства у розмірі 8.08 грн. ( 20% податкового боргу, сплаченого із затримкою від 31 до 90 календарних днів), та №00001001640/0 від 14.03.2008 року, яким визначено до сплати суму штрафу по збору за розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства у розмірі 30.64 грн. ( 50% податкового боргу, сплаченого із затримкою понад 90 календарних днів).

В ідповідач ТОВ «Хрещатик-2», на підставі поданих декларацій по податку на додану вартість зобовязувався сплатити наступні суми вказаного податку: декларація за січень 2008 року-161 грн., декларація за лютий 2008 року-124 грн., декларація за березень 2008 року-138 грн., декларація за квітень 2008 року-44 грн.

ДПІ в м.Ужгороді 05.02.2008 року проведено перевірку щодо дотримання відповідачем вимог податкового законодавства, після чого було складено акт перевірки №174/15-2 від 05.02.2008 року та акт про неявку №24/15-2 від 05.02.2008 року про неможливість вручення актів про результати проведення перевірки дотримання податкового законодавства №122/15-2.

На основі акту перевірки №174/15-2 від 05.02.2008 року, було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення №0000971640/0 від 14.03.2008 року, яким визначено обовязковим до сплати суму штрафу по податку на додану вартість в розмірі 28.39 грн. ( 50% податкового боргу, сплаченого із затримкою понад 90 календарних днів), та №0000981640/0 від 14.03.2008 року, яким визначено обовязковим до сплати суму штрафу по податку на додану вартість в розмірі 28.39 грн. ( 20% податкового боргу, сплаченого із затримкою від 31 до 90 календарних днів).

ДПІ в м.Ужгороді направило на адресу відповідача податкові вимоги №1/1172 від 04.10.2008 року та №2/1302 від 08.11.2008 року, рекомендованим листом, які ним також не були виконані.

Як зазначено у преамбулі Закону № 2181-III, він є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Цим Законом запроваджено нові механізми процедури адміністрування податків, зокрема передбачено право платників податків самостійно визначати суму податкових зобов'язань та узгоджувати таку суму податкових зобов'язань шляхом подання податкової декларації (пункт 5.1 статті 5). Запровадивши поняття "самостійне узгодження податкового зобов'язання", Закон N 2181-III встановив, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює: календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю, - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, - до 1 квітня року, наступного за звітним (абзац перший підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4).

Відповідно до абзацу другого підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-III під терміном "базовий податковий період" слід розуміти податковий період, визначений відповідним законом з питань оподаткування. Згідно з пунктом 7.9 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю або кварталу залежно від обсягу оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік.

Абзацом першим підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Пунктом 16.1 статті 16 та підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181-III відповідальність платника податків у вигляді пені і штрафу встановлено для тих випадків, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

За цих обставин у ДПІ були законні підстави для прийняття рішення про застосування та стягнення з відповідача штрафу за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у визначені Законом строки, визнається сумою податкового боргу платника податків, а тому підлягають стягненню.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ТОВ «Хрещатик-2», ТОВ «ЮФ-МС», громадської організації «Закарпатська обласна організація захисту прав споживачів» залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2008 року по адміністративній справі №2-а-694/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлений 09.02.2010 року.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді С.П.Нос

Р.М.Шавель