Ухвала суду № 8058144, 08.02.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2010 року № 10029/09/ 9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

Обрізко І.М.,

Пліша М.А., Яворського І.О.,

Золотому Я.В.,

головуючого судді

суддів

при секретарі судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги прокуратури Івано-Франківської області та Калуської обєднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Даноша» до Калуської обєднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області, головного управління державного казначейства України в Івано-Франківській області про скасування податкового-повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ТзОВ «Даноша» 01.04.2008 року звернулось в суд з позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення №0000732304/0 від 21.03.2008, стягнення з Державного бюджету України 1564832.92грн. податку на додану вартість та судових витрат. В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що Калуською ОДПІ була проведена позапланова виїзна документальна перевірка достовірності нарахувань бюджетного відшкодування податку на додану вартість, напрям відшкодування - на рахунок платника у банку, з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу продажу до виробника за серпень - грудень 2005 року та січень-грудень 2006 року, за результатами якої прийнято оспорене податкове повідомлення - рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 615 060,92грн. В ході відслідкування постачальників ТзОВ «Даноша» по ланцюгу продажу до виробника зустрічних перевірок не підтверджено факти сплати постачальниками до бюджету податку на додану вартість. Однак, на момент здійснення господарських операцій, юридичні особи були включені до єдиного реєстру, а також перебували на обліку як платники податків. Крім цього, у відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість», подано відповідачу податкові декларації з податку на додану вартість. На підставі перевірки Калуська об'єднана державна податкова інспекція підтвердила правильність визначення ПДВ, що підлягало бюджетному відшкодуванню у розмірі 2566452.00 грн. Протягом 2005-2007 років податковим органом відшкодовано 1001619.08 грн. Таким чином підтверджено, але не відшкодованим залишилося ПДВ у розмірі 1564832.92 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року позов задоволено. Суд виходив з того, що законодавство не передбачає настання бюджетного відшкодування за умови, коли у отримувача товару виникло зобов'язання перед постачальниками, а визначає, що суми податку на додану вартість мають бути фактично сплачені у попередньому податковому періоді, а отже, статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, що в даному випадку було зроблено.

Не погодившись із зазначеними судовим рішенням прокуратура Івано-Франківської області та Калуська ОДПІ Івано-Франківської області подали апеляційні скарги з яких із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просять його скасувати та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Покликаються в основному на подібне викладеному в запереченнях на позовну заяву поданого Калуською ОДПІ Івано-Франківської області та головним управлінням державного казначейства України в Івано-Франківській області. Крім цього наголошують на неможливість відслідкування постачальників ТзОВ «Даноша» по ланцюгу продажу до виробника та не підтвердження фактів сплати постачальниками до бюджету податку на додану вартість.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає за необхідне їх відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі акта перевірки Калуської ОДПІ №324/23-04/32464900 від 19.03.2008 року «Про результати виїзної позапланової перевірки ТзОВ «Даноша» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу продажу до виробника за серпень - грудень 2005 року та січень-грудень 2006 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000732304/0 від 21.03.2008 року, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 615060.92 грн., оскільки, на думку податкового органу, позивачем порушено вимоги Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті завищено заявлене бюджетне відшкодування податку на додану вартість, коли в ході відслідкування постачальників ТзОВ «Даноша» по ланцюгу продажу до виробника не підтверджено факти сплати постачальниками до бюджету податку на додану вартість.

Пунктом 7.7 статті 7 вказаного Закону передбачений порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом.

Зокрема, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання, чи ні.

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Відповідно до пункту 1.8 статті першої цього ж Закону бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами.

Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду є податковим кредитом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Закон (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість») не дозволяє включати до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

За змістом п.п. 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу наведених правових норм та зважаючи на те, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо отримання відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, то місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку задовольняючи позовні вимоги позивача про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Викладене не суперечить практиці Вищого адміністративного суду та Верховного Суду України, зокрема, як вбачається з Довідки про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету від 20.10.2006 року, суд звертає увагу на те, що для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги прокуратури Івано-Франківської області та Калуської обєднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області залишити без задоволення, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року по справі №2-а-2781/08/0970, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

І.М. Обрізко

М.А. Пліш

І.О. Яворський.

Головуючий суддя

судді

Повний текст виготовлено 10.02.2010 року.