Рішення № 8058027, 18.02.2010, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-384/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2010 року Соломянський районний суд м.Києва

у складі: головуючого судді - Оксюти Т.Г.

при секретарі - Уваровій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі Філії Подільського відділення №5393 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів та просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь суму боргу та нараховані по ньому проценти 892092,04 грн. за договором відновлювальної кредитної лінії, суму сплаченого судового збору 1700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120,00 грн.

Посилається на те, що 17.07.2008 року між ВАТ «Державний Ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено договір відновлювадльної кредитної ліні № 69, згідно умов якого відповідачу був наданий споживчий кредит в сумі 100000,00 доларів США, на умовах сплати процентів за користування кредитом в розмірі 16%. Кредит було надано строком на 10 років з терміном остаточного погашення не пізніше 17.07.2017 року.

Банк виконав свої зобовязання за договором відновлювальної кредитної лінії в повному обсязі та здійснив видачу кредитних коштів в сумі 100000,00 доларів США.

В свою чергу, позичальник ОСОБА_2 з 26.02.2009 року зобовязання за кредитним договором належним чином не виконує, систематично порушує виконання умов кредитного договору.

Станом на 28.09.2009 року загальна сума заборгованості ОСОБА_2 перед банком складає 892092,04 грн., з яких : 86405,07 грн. заборгованість по відсотках; 4686,97 грн. - пеня по відсотках, 801000,00 грн залишок по кредиту.

В забезпечення умов виконання зобовязання за вищевказаним договором між ВАТ «Державний Ощадний банк України» та ОСОБА_3 17.07.2008 року був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Глушко Л.В., відповідно до умов якого ОСОБА_3 передала в іпотеку ВАТ «Державний Ощадний банк України» нерухоме майно, а саме : двокімнатну квартира №АДРЕСА_1.

Позивачем неодноразово направлялися листи на адресу ОСОБА_2 з вимогою усунення порушень зобовязання, однак вони були залишені без уваги.

П. 3.2.2 договору відновлювальної кредитної лінії №69 від 17.07.2008 року передбачено, що банк при виникненні простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами, чи комісійної винагороди (у разі їх стягнення згідно з умовами цього договору), а також в інших випадках, передбачених цим договором, має право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим договором, та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку, в тому числі, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

П. 6.1 іпотечного договору від 17.07.2008 року передбачено, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобовязання не буде виконано, а також у будь який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання іпотекодавцем будь якого з своїх обовязків, передбачених кредитним договором.

На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні уточнив позовні вимоги та просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача кредит та суму нарахованих процентів в розмірі 893273,38 грн.

Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково та пояснила, що дійсно 17.07.2008 року між ВАТ «Державний Ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено договір відновлювальної кредитної ліні №69, згідно умов якого ОСОБА_2 був наданий споживчий кредит в розмірі 100000,00 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 16%.

В забезпечення умов виконання зобовязання за вищевказаним договором між ВАТ «Державний Ощадний банк України» та ОСОБА_3 17.07.2008 року був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передала в іпотеку ВАТ «Державний Ощадний банк України» нерухоме майно, а саме : двокімнатну квартира №АДРЕСА_1.

Зазначила, що кредит оформлявся на ОСОБА_2, однак кошти були призначені іншим особам, а саме : ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які попросили відповідача оформити на себе вищевказаний кредит, для власних потреб.

На даний час їх місцезнаходження невідоме.

На підставі вищевикладеного, вважає, що кредитні кошти підлягають стягненню з ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобовязання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобовязаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 17.07.2008 року між ВАТ «Державний Ощадний банк України» та ОСОБА_2 укладено договір відновлювальної кредитної лінії №69, згідно умов якого банк зобовязався надавати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 100000 доларів США, а позичальник зобовязалась прийняти, належним чином використати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 16% річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.

Згідно п. 1.6 вищевказаного договору загальний термін користування кредитом складає 10 років, при цьому дата остаточного погашення кредиту не пізніше 17.07.2018 року.

Згідно п. 1.7 цього ж договору позичальник зобовязався щомісячно до 25 числа місяця, наступного за звітним, здійснювати платежі в валюті наданого кредиту готівкою до каси банку на рахунок філії банку, що вказана в реквізитах цього договору.

Банк виконав свої зобовязання за договором відновлювальної кредитної лінії в повному обсязі та здійснив видачу кредитних коштів в сумі 100000,00 доларів США.

В свою чергу, позичальник ОСОБА_2 скористалась кредитними ресурсами та свої зобовязання за договором відновлювальної кредитної лінії №69 від 17.07.2008 року належним чином не виконала, та з 26.02.2009 року систематично порушує виконання умов даного договору.

Банком неодноразово направлялися листи з вимогою усунути порушення зобовязань, що підтверджується листом повідомленням №992 від 18.04.2009 року, листом застереженням №1176 від 06.05.2009 року, листом вимогою №1715 від 06.08.2009 року, листом нагадуванням №1861 від 19.08.2009 року, листом застереженням №1863 від 19.08.2009 року.

Вищевказані листи були залишені відповідачем ОСОБА_2 без уваги.

Станом на 16.10.2009 року загальна сума заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем складає 111939,02 доларів США, що еквівалентно 893273,38 грн.(згідно офіційного курсу НБУ гривні до долара США, станом на 16.10.2009 року : 100 доларів США = 798,00 грн.) і включає в себе :

- 11269,34 доларів США, що еквівалентно 89929,33 грн. заборгованість по відсотках;

- 669,68 доларів США, що еквівалентно 5344,05 грн. пеня по відсотках;

- 100000,00 доларів США, що еквівалентно 798000,00 грн. залишок по кредиту.

В забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_2 по договору відновлювальної кредитної лінії між банком та ОСОБА_3 17.07.2008 року був укладений іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Відповідно умов вищевказаного іпотечного договору ОСОБА_2, яка є іпотекодавцем, передала в іпотеку ВАТ «Державний Ощадний банк України» нерухоме майно, а саме : двокімнатну квартиру №АДРЕСА_1

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біляєвим В.О. 06.12.2006 року.

Згідно ст. 3 Закону України “Про іпотеку” у разі порушення боржником основного зобовязання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовільнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Також, ст. 33 Закону України «Про іпотеку» закріплює за іпотекодержателем право на задоволення своїх вимог за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити свою вимогу за основним зобовязанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобовязання.

П. 3.2.2 договору відновлювальної кредитної лінії №69 від 17.07.2008 року передбачено, що банк при виникненні простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами, чи комісійної винагороди (у разі їх стягнення згідно з умовами цього договору), а також в інших випадках, передбачених цим договором, має право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим договором, та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку, в тому числі, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

П. 6.1 іпотечного договору від 17.07.2008 року передбачено, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобовязання не буде виконано, а також у будь який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання іпотекодавцем будь якого з своїх обовязків, передбачених кредитним договором.

Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивач довів ті обставини на які посилався як на підставу своїх позовних вимог.

Що стосується посилань представника відповідачів відносно того, що договір відновлювальної кредитної лінії №69 від 17.07.2008 року укладався для власних потреб інших осіб, а саме : ОСОБА_6 та ОСОБА_5, місцезнаходження яких на даний час невідоме та що підтверджується договором позики №6 від 20.05.2008 року та розпискою від 16.06.2008 року, суд не приймає їх до уваги, виходячи з наступного.

Згідно до ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенні законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи те, що 17.07.2008 року між ВАТ «Державний Ощадний банк України» та ОСОБА_8 був укладений договір відновлювальної кредитної лінії №69 та з ОСОБА_2 іпотечний договір, суд приходить до висновку, що вони дійшли згоди щодо істотних умов договору та взяли на себе зобовязання щодо виконання даного договору.

Жодних доказів в обґрунтування заперечень суду надано не було.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Таким чином, виходячи із вищенаведеного, суд вважає, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню солідарно заборгованість в сумі 111939,02 доларів США, що станом на 16.10.2009 року, згідно офіційного курсу НБУ становить 893273,38 грн

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача суми сплаченого судового збору у розмірі 1700,00 грн. та 30,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись статтями 509, 525, 526, 530, 554, 625, 651, 1054, 1055 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223, 226 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі Філії Подільського відділення №5393 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, яка проживає за адресою : АДРЕСА_1 та ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_2, яка проживає за адресою : АДРЕСА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» в особі Філії Подільського відділення №5393, код ЄДРПОУ 02760577, місцезнаходження якого за адресою : м. Київ, вул. Хорива, 27 заборгованість за кредитним договором в сумі 892092,04 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, яка проживає за адресою : АДРЕСА_1 та ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_2, яка проживає за адресою : АДРЕСА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» в особі Філії Подільського відділення №5393, код ЄДРПОУ 02760577, місцезнаходження якого за адресою : м. Київ, вул. Хорива, 27 витрати по оплаті судового збору в сумі 1700,00 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 120,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Соломянський районний суд м. Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя