Ухвала суду № 80577579, 12.03.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/323/19 Справа № 712/6626/17 Категорія: ст.49 КК України Головуючий по 1 інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

Головуючого - судді суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5за участю прокурораОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

потерпілого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_8 на ухвалу Соснівського районного суду м.Черкаси від 11 січня 2019 року, якою

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючий, неодружений,

маючий на утриманні малолітню дитину, інвалідом, ліквідатором на

Чорнобильській АЕС та депутатом не являється, зареєстрований та

проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимий,

звільнений від кримінальної відповідальності за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, в зв'язку із закінченням строків давності, а провадження по справі закрите.

Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 6765 грн. 04 коп. та 100 000 грн. моральної шкоди - залишений без розгляду та рекомендовано звернутись в порядку цивільного судочинства.

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_7, 10.01.2015 року приблизно о 09 год. 10 хв., знаходячись на території автомобільного ринку, що розташований по вул. Ярославській, 7, в м.Черкаси, вчинив дії, що грубо порушують громадський порядок та виражають явну неповагу до суспільства, які за своїм змістом відзначились особливою зухвалістю, і виразились в тому, що він, перебуваючи у вказаний час та місці під час скупчення людей, почав виражатись нецензурною лайкою, та умисно наніс невідомому йому чоловіку, яким виявився ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, удар кулаком правої руки в нижню ліву частину обличчя, внаслідок чого потерпілий втратив рівновагу та впав. Після цього ОСОБА_7 нахилився до ОСОБА_8 та умисно наніс йому ще два удари в область обличчя, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: травми голови зі струсом головного мозку, забитих ран нижньої губи, забоїв з набряками, крововиливів та саден м'яких тканин голови, які згідно висновку судово-медичної експертизи №1177 від 24.06.2015 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Не погоджуючись з даною ухвалою потерпілий ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій, апелянт висловлює свою думку про те, що ухвалу Соснівського районного суду м.Черкаси від 11.01.2019 року необхідно скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та такою, що обмежує його права та інтереси, як потерпілого.

Так, 15.05.2018 та 09.07.2018 обвинувачений ОСОБА_7 разом зі своїм захисником ОСОБА_9 подавали до Соснівського районного суду м.Черкаси клопотання про закриття кримінального провадження №12015250040000119, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.01.2015 року відносно ОСОБА_7Г у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України у зв'язку з закінченням строків давності. При цьому приховали від суду той факт, що під час розслідування даного кримінального провадження ОСОБА_7 скоїв 26.11.2015 новий злочин за яким вироком Соснівського районного суду м.Черкаси від 05.12.2017 був засуджений за ч.2 ст.286 КК України, при цьому на запитання судді, чи останній притягувався до кримінальної відповідальності, останній відповів, що не пам'ятає, що з ним таке траплялось.

Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, тобто у вчиненні злочину невеликої тяжкості. Таким чином, підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст.49 КК визнається благополучне закінчення певних строків давності з дня вчинення злочину і до набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа засуджена за вчинений нею злочин певної тяжкості. Благополучним визнається таке закінчення зазначених строків давності, протягом яких особа, що вчинила злочин, виконала дві умови: не ухилялася від слідства або суду; не вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Статтею 288 КПК України передбачено, що суд зобов'язаний з'ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.284 КПК України не допускається, якщо обвинувачений або потерпілий проти цього заперечує (ч.8 ст.284 КПК України). В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом. Апелянт вказує на те, що він в судовому засіданні, як потерпілий заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого про закриття кримінального провадження за закінченням строків давності. Апелянт вважає, що судом першої інстанції не були дотримані вимоги, передбачені ст.368 КПК України

Крім того, суд має перевірити, чи дійсно строки давності спливли, чи особа не ухилялася від слідства та суду, чи не зупинявся перебіг строку давності, чи не переривався через вчинення нового злочину, чи правильно обчислені строки давності, чи дійсно настали передбачені ст.49 КК підстави.

На думку апелянта, станом на 11.01.2019 слідчими органами та органами прокуратури не були надані, а судом не були витребувані відомості з приводу не знятої чи не погашеної судимості, чи не перебуває в розшуку, чи не скоював інших злочинів під час розслідування даного кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_7. Тобто, в матеріалах справи, на переконання апелянта, відсутні будь-які докази того, що особа, відносно якої вирішується питання щодо звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності, не вчинила протягом цих строків нового злочину певної тяжкості, передбаченого ч.3 ст.49 КК України.

Апелянт вважає, що в разі вчинення нового кримінального правопорушення, ОСОБА_7 сам би не повідомив суд про скоєне. В судовому засіданні ОСОБА_7 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України не визнав.

У відповідності до вимог п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» передбачено, зокрема, такі випадки звільнення особи від кримінальної відповідальності: 1) у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45); 2) у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (ст.46); 3) з передачею особи на поруки (ст.47); 4) у зв'язку зі зміною обстановки (ст.48); 5) у зв'язку із закінченням строків давності (ст.49) 6) неповнолітньої особи із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ч.1 ст.97); 7)неповнолітньої особи у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 106); 8) на підставі закону України про амністію (ст.86); 9) на підставі акта помилування (ст.87).

В усіх перелічених випадках особу можна звільнити від кримінальної відповідальності лише за наявності визначених у КК умов і підстав.

Умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті.

Підставою такого звільнення може бути або певна поведінка особи після вчинення злочину, яку держава заохочує (дійове каяття, примирення винного з потерпілим, припинення злочинної діяльності та добровільне повідомлення про вчинене тощо), або настання певної події (наприклад, зміна обстановки, закінчення строків давності).

При вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів - з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.

Також потерпілий ОСОБА_8 вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано залишено без розгляду його цивільний позов. Вважає, що закриття кримінального провадження позбавляє можливості отримати відшкодування завданих злочином збитків. Наголошує, що суд усупереч вимогам закону не встановив, чи дійсно мало місце діяння, яке поставлено обвинуваченому ОСОБА_7 в провину і чи він винний в його вчиненні, оскільки обвинувачений не визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, і ці обставини залишилися поза увагою суду. На думку потерпілого, суд передчасно звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності та закрив кримінальне провадження, а тому така ухвала суду підлягає скасуванню у зв'язку з неповнотою судового розгляду.

На думку автора апеляційної скарги, обвинувачений ОСОБА_7, ухиляючись від розгляду справи разом зі своїм захисником ОСОБА_9, свідомо затягували розгляд даного кримінального провадження з метою уникнути притягнення обвинуваченого ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності. На підтвердження цих доводів посилається на журнал звукозапису та друковані тексти журналу судових засідань, з яких вбачається, що в судові засідання або не з’являвся обвинувачений, або його захисник, а також просили перенести судові засідання. Потерпілий вважає, що обвинувачений ОСОБА_7 разом з захисником ОСОБА_9 зловживали своїми процесуальними правами та не з’являлись в судові засідання.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора щодо необхідності скасування рішення місцевого суду в зв’язку з порушенням закону, при його постановленні, думку обвинуваченого ОСОБА_7, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_8, натомість, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, думку потерпілого ОСОБА_8 щодо необхідності задоволення його апеляційної скарги із зазначених у ній підстав, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_8 підлягає до задоволення, а ухвала Соснівського районного суду м.Черкаси від 11 січня 2019 року щодо ОСОБА_7 до скасування з призначенням на новий розгляд з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Відповідно до вимог п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» передбачено звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. (ст.49 КК України.)

В цьому випадку особу можна звільнити від кримінальної відповідальності лише за наявності визначених у КК умов і підстав.

Умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті.

Підставою такого звільнення може бути або певна поведінка особи після вчинення злочину, яку держава заохочує (дійове каяття, примирення винного з потерпілим, припинення злочинної діяльності та добровільне повідомлення про вчинене тощо), або настання певної події (наприклад, зміна обстановки, закінчення строків давності).

При вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів - з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.

На думку колегії суддів апеляційного суду Черкаської області оскаржуване судове рішення не відповідає встановленим нормам закону.

Так при постановленні судового рішення залишились не з’ясованими питання про те чи діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, залишились не з’ясованим питання про те, що воно містить склад злочину чи не містить і особа винна в його вчиненні, оскільки обвинувачений не визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, а також, що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК України.

Відповідно до ч.3 ст.49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій статті ст.49 КК України строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

Крім того, взагалі не досліджувалось питання, зазначене потерпілим ОСОБА_8 в апеляційній скарзі з приводу того, що обвинувачений ОСОБА_7 приховав від суду той факт, що під час розслідування даного кримінального провадження, ОСОБА_7 скоїв 26.11.2015 новий злочин, за яким вироком Соснівського районного суду м.Черкаси від 05.12.2017 був засуджений за ч.2 ст.286 КК України, тобто залишилось не з’ясованим питання про те чи перебіг давності переривався чи ні.

Судове рішення містить лише формулювання обвинувачення, зазначення того, що обвинувачений заявив клопотання про закриття кримінального правопорушення на підставі ст.49 КК України і те, що місцевий суд вважав, що заявлене клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 підлягає до задоволення, оскільки закінчились строки давності.

На думку колегії суддів апеляційного суду вказане судове рішення не відповідає ні за своєю формою ні за своїм змістом вимогам чинного законодавства, а відтак не може залишатись в законній силі і підлягає до скасування.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_8 про те, що судом першої інстанції при розгляді даного провадження допущено неповноту судового розгляду під час якого залишилися недослідженими обставини, з’ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом першої інстанції, є істотними, оскільки ставлять під сумнів законність та обґрунтованість ухваленого судового рішення.

З огляду на викладене, судове рішення щодо ОСОБА_7 підлягає скасуванню із призначенням нового судового розгляду.

Під час нового розгляду в суді першої інстанції необхідно дотриматися вимог розділу ІV КПК України, вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», якщо суд дійде висновку, що є підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності в зв’язку із закінченням строків давності та ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 410, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_8 – задовольнити повністю.

Ухвалу Соснівського районного суду м.Черкаси від 11 січня 2019 року, якою ОСОБА_7, звільнений від кримінальної відповідальності за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, в зв'язку із закінченням строків давності, а провадження по справі закрите – скасувати, а дане кримінальне провадження призначити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :