Ухвала суду № 80546155, 18.03.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/3240/19

1-кс/569/1675/19

УХВАЛА

18 березня 2019 року м. Рівне

Рівненський міський суд в особі слідчого судді Сидорука Є.І., при секретарі Григорчук В.М., з участю прокурора Пашкевича Д.М., захисника-адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого військової прокуратури Рівненського гарнізону старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2»янка Черкаської області, громадянина України, українця, не одруженого, проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_3, військовослужбовця служби за призовом під час мобілізації, на особливий період – водія – електрика 1 центру зв»язку з польового вузла зв»язку військової частини польова пошта В 3720, солдата, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий військової прокуратури Рівненського гарнізону старший лейтенант юстиції ОСОБА_2, звернувся в суд із клопотанням, яке погоджене з прокурором військової прокуратури Рівненського гарнізону ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3.

В обґрунтування клопотання зазначено, що громадянин ОСОБА_3 07 серпня 2014 року призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період Чигиринським районним військовим комісаріатом Черкаської області.

У відповідності до наказу командира військової частини польова пошта В3720 по стройовій частині № 192 від 09 серпня 2015 року ОСОБА_3 зарахований до списків особового складу військової частини, поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду водія-електрика польового вузла зв’язку у військовому званні «солдат».

Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» зобов’язують кожного захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України солдат ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. З, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», зобов’язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов’язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, дотримуватись правил забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, внутрішнього порядку, у службовий час постійно знаходитись у розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», ч. 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно ч.5 ст.4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначається Президентом України в рішенні про її проведення.

Згідно Указів Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року та №15/2015 від 14 січня 2015 року в Україні оголошена часткова мобілізація, заходи якої тривають на даний час.

Рішення про демобілізацію із внесенням його на затвердження Верховною Радою України приймає Президент України. На даний час відповідних рішень Президентом України не приймалося.

Таким чином, на даний час в Україні діє особливий період.

Разом із тим, солдат ОСОБА_3 у порушення вимог вищевказаного законодавства, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на посаді водія-електрика 1 центру зв’язку польового вузла зв’язку військової частини польова пошта В3720, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, із метою ухилитися від військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, 09 квітня 2015 року близько 08 год.00 хв. самовільно залишив розташування військової частини польова пошта В3720, яка знаходиться у м. Львів, вул. Стрийська, 88, та направився за місцем фактичного проживання та реєстрації у місто Чигирин Черкаської області, вул. Дорошенка, б. 46, кв. 23, де перебуває, не виконуючи обов’язки військової служби та проводячи час на власний розсуд до теперішнього часу.

12 лютого 2019 року солдату військової служби за мобілізацією ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України, у спосіб передбачений КПК України.

18 лютого 2019 року підозрюваного солдата військової служби за мобілізацією ОСОБА_3 оголошено у розшук.

14 березня 2019 року о 10 год. 00 хв. підозрюваного ОСОБА_3 затримано.

Вина солдата військової служби за служби за мобілізацією військової частини польова пошта В3720 солдата ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. З ст. 408 КК України підтверджується сукупністю зібраними доказами, а саме: допитами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, актом службового розслідування, проведеним військовою частиною за фактом самовільного залишення військової частини та іншими матеріалами справи.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчиняти нові умисні кримінальні правопорушення.

Підозрюваний ОСОБА_3 протягом тривалого часу (із квітня 2015 по лютий 2019 року) переховувався від слідства та суду, про своє місце перебування командирів (начальників), інші державні органи та місцевого самоврядування не повідомив, виїхав за кордон. Крім того ОСОБА_3 не має постійного місця роботи та проживання, схильний до відкритого ігнорування вимог законодавства щодо дотримання суспільно прийнятих норм поведінки та доброчесності.

Слідчий у своєму клопотанні також вказує на те, що є достатні підстави вважати, що ОСОБА_3 може знову переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчиняти інші злочини.

Застосування особистого зобов’язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не зможе забезпечити своєчасного проведення основних слідчих дій та контролю за місцем перебування підозрюваного.

В судовому засіданні прокурор та слідчий повністю підтримали клопотання щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили його задоволити з підстав викладених у ньому.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання просили обрати запобіжний захід ОСОБА_3 не пов»язаний з позбавленням волі, оскільки останній має на утримання хворих батьків, має намір працевлаштуватись, а обрана міра запобіжного заході тримання під вартою позбавить його такого права.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що військовою прокуратурою Рівненського гарнізону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019180490000033 від 12.02.2019, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України.

12.02.2019 ОСОБА_3 В.О. повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обовязку, встановленого законом.

Згідно п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м»яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.

Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а прокурор при його розгляді довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України.

Враховуючи, що ОСОБА_3 офіційно ніде не працевлаштований, схильний до відкритого ігнорування вимог законодавства щодо дотримання суспільно прийнятих норм поведінки та доброчесності, не має постійного джерела заробітку, тому може вчинити інші злочини, так як не має матеріальних засобів для існування, про що також свідчить відсутність у останнього міцних соціальних зв’язків, надалі зможе продовжувати займатись злочинною діяльністю, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування.

Крім того, підозрюваний з моменту вчинення вищевказаного злочину, переховувався від органів досудового розслідування за межами України, був об"явлений в розшук, затриманий працівниками правоохоронних органів і доставлений до суду для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою

Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_3 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

З урахуванням наведеного, є необхідним обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов»язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи викладені вище обставини, а також те, що ОСОБА_3 підозрюється у вчинення злочину, санкція за ступенем тяжкості класифікована як тяжкий злочин, суд вважає доцільним визначити розмір застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного наступні обов»язки: прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора; не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в»їзд в Україну.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув’язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання задоволити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2»янка Черкаської області, громадянина України, українця, не одруженого, проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_3, військовослужбовця служби за призовом під час мобілізації, на особливий період – водія – електрика 1 центру зв»язку з польового вузла зв»язку військової частини польова пошта В 3720, солдата, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 20 днів.

Строк тримання під вартою рахувати з 10 год. 00 хв. 14.03.2019.

Визначити строк дії ухвали до 10 год 00 хв 03.04.2019.

Одночасно визначити розмір застави у розмірі 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 38 420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ГУК у м. Києві/м. Київ/22030200, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отрмувача: Казначейство України (ЕАП) Код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: 31217205026001, код класифікації доходів бюджету: 22030200.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваногоГрабового І.В. в разі внесення застави виконання наступних обов»язків:

- прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в»їзд в Україну.

Термін дії обов’язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 03.04.2019.

Роз’яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Рівненського слідчого ізолятора Державного департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області.

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов’язаний виконувати покладені на нього обов’язки, пов’язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв»язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_3, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п»яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя : Є.І. Сидорук