Рішення № 80545693, 18.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 березня 2019 року № 826/6545/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач/ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Міністерство оборони України (далі-відповідач/МОУ) в якій позовних вимог просить суд:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок поранення пов'язаного з обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»;

- зобов'язати Міністерство оборони України розглянути подані документи та прийняти відповідне рішення щодо виплатити одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок поранення пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2018 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він як інвалід ІІ групи з причин захворюванням, яке пов'язане з проходженням військової служби має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Вказує, що всупереч вимогам Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ та «Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» йому не було призначено та виплачено одноразову грошовому допомогу у зв'язку із встановленням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що позивачем при звернені за призначенням допомоги не було надано повного пакету документів, зокрема документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Також зазначає про правомірність вчинених дій та прийнятого рішення про повернення документів позивачу, з огляду на не подання останнім документу, що свідчить про причину та обставини поранення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ОСОБА_1 з 08 листопада 1984 року по 28 жовтня 1986 року проходив військову службу у Збройних Силах, в тому числі з 27 квітня 1985 по 28 жовтня 1986 року приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан.

Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 16 березня 2015 року серії АВ 0214078 ОСОБА_1 визнано інвалідом третьої групи, причина інвалідності - поранення, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Однак, відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 20 січня 2016 року серії АВ 0517419 ОСОБА_1 визнано інвалідом другої групи, причина інвалідності - поранення, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

З наявної в матеріалах справи копії витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 09.01.2015 року № №33 вбачається, що поранення голови, лівої ноги (контузія 1985 р.) старшини у відставці ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, підтверджені висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи №2299/ж від 30.12.2014 р., так пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Матеріали справи підтверджують, що ОСОБА_1 звернувся через Київський обласний військовий комісаріат із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю другої групи, що настала внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.

За результатами розгляду заяви Київським обласним військовим комісаріатом листом від 2 березня 2018 року №2/5/416 було направлено позивачу копію витягу з Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20.05.2016 року №36.

Згідно вказаного витягу з Протоколу позивача було повідомлено, що у поданому комплекті документів відсутні документи, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; у зв'язку з викладеним, документи було повернуто обласному військовому комісаріату.

Позивач, вважаючи такі дії щодо повернення документів протиправними, а своє право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності порушеним, звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - Порядок № 975).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до ч.1, п. 4 ч. 2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з п. "б" ч. 1 ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Частиною 6 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

У відповідності до ч. 9 ст. 16-3 вищезазначеного Закону, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. (далі - Порядок № 975).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Згідно п. 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права, та, відповідно, не призводить до ситуації, за якої особа, якій встановлена інвалідність, у подальшому внаслідок внесення змін до законодавства не втратить таке право взагалі або їй буде зменшено розмір відповідної допомоги.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною, зокрема, в постановах від 26.06.2018р. у справі 750/5074/17 адміністративне провадження №К/9901/44751/18, від 29.10.2018р. у справі № 820/2504/18 адміністративне провадження №К/9901/58413/18, від 29.10.2018р. у справі № 750/11327/17 адміністративне провадження №К/9901/51389/18; від 09.11.2018р. у справі № 759/5707/16-а адміністративне провадження №К/9901/18171/18.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу 16.03.2015р. встановлено ІІІ групу інвалідності, проте, як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивачу не призначалась та не виплачувалась одноразова грошова допомога.

20.01.2016р. під час повторного огляду, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, з огляду на що позивач ще на початку 2016 року звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Враховуючи, що позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги станом на дату встановлення інвалідності третьої групи, однак така допомога не була призначена, то вказана допомога повинна бути йому призначена та виплачена в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, зокрема, станом на дату встановлення ІІ групи інвалідності, відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Доводи відповідача з приводу відсутності підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу безпосередньо Міністерством оборони України, оскільки виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби, суд вважає помилковими, оскільки судом надається правова оцінка оскаржуваному рішенню. З рішення відповідача оформленого протоколом вбачається, що підставою для повернення документів позивача на доопрацювання стала відсутність довідки, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Таким чином, оскільки вищезазначені доводи відповідача не були покладені в основу оскаржуваного рішення, як вбачається з його змісту, то суд вважає такі доводи помилковими.

Більше того, з копії довідки Білоцерківського об'єднаного міського військового комісаріату від 08.01.2015 року № 4/04 та копії військового квитка позивача вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України. З огляду на що та відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Порядку № 975, суд приходить до висновку про те, що обов'язок для призначення позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому інвалідності, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною в постанові від 21.06.2018р. у справі № 591/2794/16-а адміністративне провадження № К/9901/34444/18 та від 11.12.2018р. у справі № №740/1538/17 адміністративне провадження №К/9901/50613/18.

Пунктом 11 Порядку встановлено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно пункту 13 Порядку керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Суд звертає увагу, що у відповідності до підпункту "г" пункту 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, постанови військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Зазначена постанова приймається також, коли наявне захворювання за зазначений період служби досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях, за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з країни, де велись бойові дії, або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести початок захворювання на період участі в бойових діях.

Як встановлено судом вище, на засіданні Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця встановлено, що поранення отримані ОСОБА_1 визнані такими, що так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що причинно-наслідковий зв'язок між отриманими позивачем пораненнями та наслідками що настали, підтверджують відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії), а Витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 09 січня 2015 року №33 є належним документом, що свідчить про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

У свою чергу, саме відповідач, як уповноважений суб'єкт владних повноважень, зокрема, використовуючи архівні матеріали, зобов'язаний доводити протилежне, а саме, те, що позивач отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинив собі тілесні ушкодження.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 листопада 2018 року у справі №825/1558/18, касаційне провадження №К/9901/58423/18.

З огляду на вищевикладене, суд не приймає до уваги доводи відповідача в частині не подання до Київського обласного військового комісаріату копії документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), оскільки такі твердження не відповідають дійсним обставинами справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 як військовослужбовець отримав поранення під час проходження військової служби, а тому має право на отримання одноразової грошової допомоги передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Отже, враховуючи, що матеріали справи свідчать про звернення позивача до Міністерства оборони України, проте, обставини справи вказують, що останні не вирішили заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, в порядку передбаченому чинним законодавством та нормативно-правовими актами, суд доходить до висновку що дії Міністерства оборони України щодо повернення документів позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок поранення пов'язаного з обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» є протиправними.

Відповідно до пункту 70 рішення у справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

З огляду на вказане, з метою запобігання порушенню прав позивача на отримання одноразової грошової допомоги, на переконання суду, ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 є зобов'язання Міністерства оборони України розглянути подані документи та прийняти відповідне рішення щодо виплатити одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок поранення пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" з урахуванням висновків суду, наведених в мотивувальній частині даного рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 139, 243-245, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо повернення документів позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок поранення пов'язаного з обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

3. Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок поранення пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" з урахуванням висновків суду, наведених в мотивувальній частині даного рішення.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко