Ухвала суду № 8054086, 26.02.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

головуючий суддя І інстанції Смагар С.В.

суддя доповідач Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

« 26 » лютого 2010 року справа № 2а-19842/09/0570

м. Донецьк, бул.Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.

при секретарі судового засідання Літвіновій Л.О.

за участю представників сторін :

від позивача не зявились

від відповідачів - Фролова Є.В. довір. від 08.02.2010 року № 25/10, Руденко Є.О. довір. від 14.01.2010 року № 5/10, Наєнко Л.В. довір. від 29.12.2009 року № 2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги:

1. Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

2. Головного Управління Державного казначейства України у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 30.11.2009 року

у справі № 2а-19842/09/0570

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Машінвест”

до відповідачів:

1. Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

2. Головного Управління Державного казначейства України в Донецькій області

про стягнення суми бюджетної заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Машінвест” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька, Головного Управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення суми бюджетної заборгованості по податку на додану вартість за липень, серпень, вересень, жовтень 2009 року в сумі 44858207 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.11.2009 року у справі № 2а-19842/09/0570 (суддя Смагар С.В.) позовна заява задоволена.

Приймаючи постанову окружний адміністративний суд виходив з того, що позивач правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства, а саме ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, включив суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.

Доводи апеляційної скарги податковий орган обґрунтовує невірним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що за вимогами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетному відшкодуванню підлягає частина відємного значення ПДВ, яка фактично сплачена отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.

Вважає, що в порушення зазначеної норми Закону суд першої інстанції не зясував, чи мав місце факт сплати постачальникам товарів суми ПДВ, яка заявлена позивачем до відшкодування.

Крім того, вказує на те, що на виконання вимог Закону України “Про податок на додану вартість” направлені запити про проведення зустрічних перевірок постачальників позивача, але відповіді до теперішнього часу не отримані.

З викладеного відповідачем зроблений висновок про неможливість підтвердження суми ПДВ, заявленої позивачем до відшкодування, та, у звязку з наведеним відсутні підстави для надання відповідного висновку про відшкодування сум ПДВ з державного бюджету до органу Державного казначейства.

ГУ ДКУ в Донецькій області, також, подана апеляційна скарга, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти рішення про відмову в задоволенні позовної заяви.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що відшкодування ПДВ з Державного бюджету здійснюється органами державного казначейства України за висновками податкових органів, та, оскільки відповідного висновку до ГУ ДКУ не надходило, то, як вважає заявник скарги, немає підстав для задоволення позовної заяви щодо вимог до органу державного казначейства.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила.

За результатами фінансово господарської діяльності за липень, серпень, вересень, жовтень 2009 року ТОВ “Машінвест” отримало відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного податкового періоду в сумі 44858207 грн.

За результатами перевірок з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість складені наступні акти:

- від 23.10.2009 року № 5027/23-313/33200818, в якому товариству інкримінувалось порушення підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6, підпункту 7.3.8, 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки завищені у липні 2009 року об'єми операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою, по рядку 2.1. декларації з ПДВ, на суму 345355 грн., у серпні 2009 року об'єми операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою, по рядку 2.1. декларації з ПДВ на суму 231972 грн., що не впливає на формування податкового зобов'язання з ПДВ та формування від'ємного значення з ПДВ, та зазначено, що правомірність заявленого до відшкодування ПДВ по декларації за липень 2009 року в сумі 177010 грн. та серпень 2009 року в сумі 508375 грн. буде підтверджено після отримання матеріалів зустрічних перевірок;

- від 16.11.2009 року № 5543/23-313/33200818, в якому товариству інкримінувалось порушення підпункту 5.13.1 Закону України “Про податок на додану вартість” в частині заниження у вересні 2009 року обсягів операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою на суму 113382 грн. 96 коп., що не вплинуло на формування від'ємного значення та на заявлену суму до бюджетного відшкодування, та зазначено, що правомірність заявленого до відшкодування ПДВ по декларації за вересень 2009 року в сумі 490137 грн., за жовтень 2009 року в сумі 43682685 грн. буде підтверджено після отримання матеріалів зустрічних перевірок.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм матеріального права.

Податкова інспекція та ГУ ДКУ в Донецькій області вважають що суд першої інстанції не зясував, чи мав місце факт сплати постачальникам товарів суми ПДВ в зазначеному розмірі, та крім того, зазначає, що, оскільки не проведені зустрічні перевірки по ланцюгу постачальників товарів позивача, та, відповідно, не підтверджений факт надмірної сплати ПДВ до бюджету, відсутні підстави для надання висновку до відділу Державного казначейства про відшкодування таких сум з державного бюджету та відшкодування останнім таких сум.

Колегія суддів вважає такі доводи необгрунтованними, а апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні”, ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Таким чином, відповідач у справі орган владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені обов”язки щодо контролю достовірності нарахування сум податків, в тому числі достовірність включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Порядок обчислення і сплати податку врегульовано ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Згідно п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 цього закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права на податковий кредит відповідно до п.7.5.1 ст.7 вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За вимогами п. п. 7.4.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Відповідно до пп.7.7.1, 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі, коли за результатами звітного періоду сума різниці між загальною сумою податкових зобовязань, які виникли у звязку з продажем товарів і сумою податкового кредиту звітного періоду має відємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податків з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Відповідно до п.п.7.7.4 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Аналіз перелічених норм Закону “Про податок на додану вартість” дає підстави зробити висновок, що право платника податку на податковий кредит звітного періоду законом повязане з наявністю факту придбання товарів (робіт, послуг) , вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та настанням події, яка є визначальною для виникнення права на податковий кредит

Податкова інспекція не заперечує проти того, що податковий кредит звітного періоду визначений з дотриманням правил податкового обліку встановленого законом.

Закон не ставить право платника податку на податковий кредит у залежність від того чи здійснена зустрічна перевірка контрагентів платника податку податковим органом та можливості здійснення такої перевірки.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначене поняття "бюджетного відшкодування" як суми, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом.

Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачений обовязок покупця товару - платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі вартості товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обовязку платника податку-покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету з конкретної господарської операції, та, що до закінчення зустрічних перевірок контрагентів позивача по всьому ланцюгу постачальників товарів у ДПІ відсутні підстави для надання висновку про відшкодування ПДВ, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 цього Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З наведених підстав колегія суддів вважає, що податкова інспекція в порушення зазначених норм Закону позбавляє права позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вищевказані періоди.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність висновків про порушення позивачем та його контрагентами податкового законодавства при декларуванні результатів господарських операцій відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись с. 7 Зкону України “Про податок на додану вартітсь”, ст. 2, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька та Головного Управління державного казначейства України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суд від 30.11.2009 року у справі № 2а-19482/09/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суд від 30.11.2009 року у справі № 2а-19842/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Машінвест” до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька, Головного Управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення суми бюджетної заборгованості по податку на додану вартість - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 26.02.2010 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 01.03.2010 року.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

С.А.Малашкевич