Ухвала суду № 80517832, 14.03.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4732/16-ц

Провадження 4-с/711/32/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.

при секретарі Слабко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси заяву ОСОБА_1 про забезпечення скарги,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси зі скаргою на дії приватного виконавця ОСОБА_2. Зацікавлена особа по скарзі: ОСОБА_3.

В обґрунтування скарги вказує, що їй стало відомо що постановою приватного виконавця ОСОБА_2 призначено суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні Товарну біржу «Універсальна», в особі ОСОБА_4, з метою визначення вартості квартири АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності.

Також їй стало відомо, що оцінювачем ОСОБА_4 25.02.2019 року проведена оцінка належної їй квартири, з якою вона не погоджується та вважає її незаконною, оскільки під час оцінки об’єкт оцінки оцінювачем не оглядався та не оцінювався, що унеможливлює визначення її вартості. Крім того, в постанові приватного виконавця не зазначено, що необхідно визначити саме ринкову вартість квартири.

В подальшому квартира АДРЕСА_1 була виставлена на торги, які призначені на 01.04.2019 року, і це може призвести до незаконної реалізації вказаної квартири з порушенням інтересів третіх осіб, зокрема – іпотекодержателя та майбутнього покупця.

Таким чином вважає, що дії приватного виконавця щодо передачі її квартири за адресою: АДРЕСА_2 мають бути визнані протиправними, у зв’язку з чим має бути зобов’язано приватного виконавця ОСОБА_2 зняти з реалізації предмет іпотеки щодо якого недотримано умов його продажу.

А тому, просить: визнати неправомірними дії приватного виконавця ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 58206287 з примусового виконання виконавчого листа №711/4732/16-ц, що виданий 14.01.2019 року Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з неї – ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_5 коштів в розмірі 280570 грн. щодо винесення постанови від 25.02.2019 року про призначення суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні Товарної біржі «Універсальна» в особі ОСОБА_4 та в частині передачі квартири АДРЕСА_3 на реалізацію; скасувати постанову приватного виконавця ОСОБА_2 від 25.02.2019 року про призначення суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні Товарної біржі «Універсальна», в особі ОСОБА_4, та заявку приватного виконавця ОСОБА_2 про передачу квартири АДРЕСА_3 на реалізацію; визнати протиправною оцінку квартири АДРЕСА_3, що здійснена Товарною біржею «Універсальна», в особі ОСОБА_4, та відображена у витягу з незалежної оцінки квартири від 25.02.2019 року в сумі 552410 грн.; зобов’язати приватного виконавця ОСОБА_2 зняти з реалізації належну мені квартиру АДРЕСА_1.

Одночасно зі скаргою ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення скарги, в якій вона вказує, що невжиття заходів забезпечення скарги може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду, оскільки за час розгляду справи можуть відбутися торги відносно її квартири, які призначені на 01.04.2019 року. А тому, просить вжити заходів забезпечення скарги на рішення та дії приватного виконавця ОСОБА_2 шляхом:

- заборони приватному виконавцю ОСОБА_2 та Державному підприємству «СЕТАМ» здійснювати дії щодо реалізації квартири АДРЕСА_1 у виконавчому провадженні № 58206287,

- зупинити реалізацію арештованого майна, а саме – лоту № 335374 квартири АДРЕСА_1 у виконавчому провадженні № 58206287.

Суд, дослідивши письмові матеріали скарги, приходить до наступного висновку.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов’язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Як роз’яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Частиною 9 ст. 10 ЦПК України передбачено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Враховуючи, що Законом не передбачений порядок забезпечення скарги, однак суд керуючись ч. 9 ст. 10 ЦПК України застосовує правила ст. ст. 149-153 ЦПК України під час розгляду вказаної скарги.

Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд, за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.п. 2, 5, 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України засобами забезпечення позову є: заборона вчиняти певні дії; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №6 від 07.20.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду. Разом із тим до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа (пункт 4 частини першої статті 37 Закону про виконавче провадження).

Відповідно до пп. 2, 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа; зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення.

Тобто з викладеного слідує, що суд може зупинити реалізацію арештованого майна лише у випадку якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту а також може зупинити стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, однак в даному випадку такий позов до суду не подавався і сам виконавчий документ не оскаржується.

З матеріалів справи №4-с/711/32/19 вбачається, що предметом оскарження є дії приватного державного виконавця Бурмаги Є.А., які полягають у винесенні постанови від 25.02.2019 року про призначення суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні Товарної біржі «Універсальна», в особі ОСОБА_4, та дії по проведенню оцінки майна – квартири № 5, що знаходиться по вул. Благовісній, 210 в м. Черкаси та передачі її на реалізацію через ДП «СЕТАМ», оскарження самої оцінки майна, а також вимога про зняття з реалізації вказаної квартири.

В абзаці 2 ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що оскарження у судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

А в ч. 5 ст. 57 вказаного Закону визначено застереження до загального правила щодо того, що оскарження у судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію. Разом з тим, дана норма не містить вказівки на те, що у разі оскарження результатів оцінки суд має зупинити передачу майна на реалізацію.

Статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано питання зупинення вчинення виконавчих дій, і це питання відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Таким чином, розглядаючи скаргу на дії державного виконавця у порядку ст. 447 ЦПК України, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів «забезпечення скарги» шляхом зупинення реалізації майна, адже за приписами вищевказаних норм матеріального та процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Крім того, в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено про недопустимість забезпечення позову шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

В даному випадку той вид забезпечення позову, який просить вжити скаржник, а саме – зупинення реалізації арештованого майна – лоту № 335374 – квартири АДРЕСА_1, зумовить зупинення виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси, яке вступило в законну силу та на виконання якого 14.01.2019 року був виданий виконавчий лист.

Також суд враховує і те, що в своїй постанові від 13.03.2018 року у справі № 914/881/17 ОСОБА_6 Верховного Суду України зробила висновок про застосування норм права стосовно звітів про оцінку майна та вказала, що за змістом статтей 12, 33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб’єктом оціночної діяльності – суб’єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним. Аналогічні висновки місяться і в постановах Верховного суду від 04.07.2018 року та від 06.12.2018 року.

А тому враховуючи вищевикладене, урахуванням викладених в заяві про забезпечення скарги обгрунтувань для її забезпечення, а також виходячи із принципів співрозмірності та доцільності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення скарги шляхом зупинення реалізації арештованого майна.

Разом з тим, суд приходить до висновку і про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення скарги шляхом заборони приватному виконавцю ОСОБА_2 та ДП «Сетам» здійснювати дії щодо реалізації квартири АДРЕСА_1 у виконавчому провадженні № 58206287, оскільки майно вже передане на реалізацію і підстав забороняти приватному виконавцю вчиняти дії щодо реалізації майна підстав немає.

На підставі викладеного та керуючись cm. ст. 149, 150, 151, 153 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження, суд ,-

у х в а л и в:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення скарги – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкас протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складений 14.03.2019 року.

Головуючий: В.М. Скляренко