Рішення № 80503669, 15.03.2019, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/4797/18

Номер рядка звіту 58

номер провадження 2/279/263/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2019 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі: судді Невмержицької О.А., при секретарі Хомутовській М.А., розглянувши в м.Коростені по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу "Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради" про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, який в подальшому уточнила, та просила зобов’язати відповідача внести зміни (відповідні записи) до трудової книжки, які підтверджують факт її роботи на посаді медичної сестри у період з 26.12.1992 року по 01.02.1998 року та зобов’язати подати до органів Пенсійного фонду України уточнену довідку про періоди її роботи на посаді медичної сестри.

В обґрунтування позову зазначила, що в даний час вона проходить військову службу в Збройних Силах України. В квітні 2018 року звернулась до органів Пенсійного фонду з метою отримання інформації про порядок виходу на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» за наявності спеціального медичного стажу. На її звернення вона отримала повідомлення, відповідно до якого дізналась, що до її трудового стажу не було зараховано стаж роботи у період з 16.08.1990 року по 01.02.1998 року, а тому право на пенсію за вислугу років вона не має права. У зв’язку з наведеним вона звернулась до відповідача та листом від 20.08.2018 року їй було відмовлено у поданні до органів Пенсійного фонду додаткових уточнених відомостей про стаж її роботи, також було відмовлено у перерахунку заробітної плати. Вважає такі дії відповідача неправомірними, оскільки відповідно до наказу №158-к від 13.08.1990 року вона з 16.08.1990 року була прийнята на роботу на посаду санітарки зубопротезної лабораторії ВЛ ст.Коростень ПЗЗ та в цей час навчалась в медичному училищі. 13.11.1991 року тимчасово була переведена на дикретну посаду медичної сестри дитячого відділення, про що було зроблено відповідний запис у трудову книжку, який не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок. Тобто вона була звільнена від виконання обов’язків за основоною посадою, що є тимчасовим замісництвом, та їй мала виплачуватись різниця між фактичним посадовим окладом і посадовим окладом працівника, якого він заміщує. Відповідачем внески на загальообов’язкове соціальне страхування сплачувались із займаної посади, а саме санітарки. Факт її роботи на посадах медичної сестри стверджується наказами про призначення їй посадового окладу, зміну прізвища, переведення до поліклінічного відділення, про тимчасове переведення до приймального відділення та тимчасове переведення до гінекологічного відділення. З вказаних наказів не вбачається, що в період з 1992 року по 1998 рік вона виконувала обов’язки. 26.12.1992 року вона закінчила медичне училище, однак запис у трудовій книжці про призначення її на посаду медичної сестри не було зроблено, лише допущено до виконання обов’язків медсестри, як кваліфікованого працівника.

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, з посиланням на не визнання позову. Позивачем подано відповідь на відзив із зазначеням, що відповідачем не наведено аргументів, які спростовують позовні вимоги.

Ухвалою від 26.11.2018 року судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи Коростенське об’єднане Управління пенсійного фонду України в Житомирській області, який не заперечив проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням ст.4 Закону №1058 передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Частинами 1-3 статті 24 Закону №1058 передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку-на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 4 ст.24 Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон №1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону №1788 пенсії за віком на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України...

Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків, за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Відповідно до ст.62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників,

для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

В уточнюючій довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Згідно п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

З наданих сторонами суду письмових доказів, зокрема трудової книжки, заяв та звернень позивача, наказів судом було встановлено наступне.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача БТ-ІІ №3042404 відповідно до наказу №158-к від 13.08.1990 року ОСОБА_1 (Грищенко) з 16.08.1990 року була прийнята на роботу на посаду санітарки зубопротезної лабораторії ВЛ ст.Коростень ПЗЗ.

У відповідності до наказу №267-к від 13.11.1991 року позивача тимчасово переведено на дикретну посаду сестри дитячого відділення із записом про переведення «и.о. обов’язків медичної сестри під контролем старшої медсестри», та фактично допущено до виконання обов’язків медичної сестри.

26.12.1992 року позивач закінчила медичне училище, що стверджується копією диплома.

З наданих копій наказів №12 від 11.01.1993 року про призначення позивачу посадового окладу (медсестрі), №39 від 17.03.1993 року про зміну прізвища позивача (медсестрі), №87 від 04.09.1996 року про переведення позивача до поліклінічного відділення (медсестри), №11 від 21.01.1997 року про тичасове переведення позивача до приймального відділення (медсестри), №23 від 12.03.1997 року про тимчасове переведення позивача до гінекологічного відділення (медсестри), №38-К від 28.01.2000 року про тимчасове переведення позивача до гінекологічного відділення (медсестри) вбачається, що ОСОБА_1 (Грищенко) з 26.12.1992 року по 01.01.1998 року працювала на посаді медичної сестри.

Відтак, з 1992 року по 1998 рік згідно вказаних наказів про тимчасове переведення, встановлення посадового окладу немає жодного запису про посаду, яку займав позивач «и.о. обов’язків медичної сестри під контролем старшої медсестри». У зв’язку із закінченням 26.12.1992 року медичного закладу та отримання позивачем кваліфікації «медичної сестри» відповідачем також не було зроблено й відповідного запису до трудової книжки, хоча фактично було допущено до виконання обов’язків медсестри, як кваліфікованого працівника.

У квітні 2018 року позивач звернулась до органів Пенсійного фонду України з метою отримання інформації про порядок виходу на пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення» за наявності спеціального медичного стажу, на що їй було повідомлено, що до спеціального стажу роботи не було зараховано стаж роботи у період до 01.02.1998 року та права на пенсію по вислузі років вона не має.

На письмове звернення у 2018 році ОСОБА_1 до відповідача щодо отримання інформації та внесення відповідних змін до трудової книжки позивач отримала відмову, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду для захисту порушених прав.

Таким чином, враховуючи вище наведене, заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не підтверджені належними, допустимими і достатніми доказами у розумінні статей 77-80 ЦПК України, які б спростували доводи позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність належних правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

До того ж, враховуючи що ОСОБА_1 являється учасником бойових дій, суд вважає за доцільне на підставі ч.2 ст.8 ЗУ "Про судовий збір" звільнити її від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ЗУ «Про судовий збір», суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Зобов’язати Комунальний заклад "Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради" внести зміни (відповідні записи) до трудової книжки ОСОБА_1, які підтверджують факт її роботи на посаді медичної сестри у період з 26.12.1992 року по 01.02.1998 року та подати до Коростенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області уточнену довідку про період роботи ОСОБА_1 на посаді медичної сестри.

Стягнути з Комунального закладу "Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради" судовий збір в розмірі 704 гривни 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони та учасники :

Позивач: ОСОБА_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Комунальний заклад "Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради", місце знаходження: Житомирська область, Коростенський район, с.Васьковичі, вул.Першотравнева, 7, ЄДРПОУ 40475812.

Суддя: Невмержицька О.А.