Рішення № 80490971, 06.03.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №522/18640/18

Провадження №2/521/1217/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Тополевої Ю.В.,

за участю секретаря Манюка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якому просив визнати за ним, ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1.

Позов обгрунтований такими обставинами. 27 листопада 2015 року рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області шлюб, укладений між сторонами, розірвано. В період шлюбу, 22 серпня 2014 року за договором купівлі-продажу, подружжям була придбана квартира АДРЕСА_1. На думку позивача, оскільки майно було придбане в період шлюбу, воно належить подружжю на праві спільної сумісної власності. Вказане майно позивач має намір поділити, шляхом визнання за ним права власності Ѕ частині ідеальної частки квартири, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач в судові засідання не з'являлась, відзив на позов у встановлений судом строк не подала. Представник відповідача в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог, подала до канцелярії суду заяву, в якій визнала позов в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін та, вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши докази в їх сукупності суд вважає, що позов належить задовольнити зважаючи на такі обставини.

Як встановлено судом, 17 лютого 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований Прилиманською сільрадою Овідіопольського району Одеської області.

В період шлюбу, 22 серпня 2014 року ОСОБА_2 придбала на підставі договору купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1. Вказаний договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пашичевою Г.Л., та зареєстровано в реєстрі за № 1550.

Із договору купівлі-продажу спірної квартири вбачається, що він вчинений за згодою чоловіка покупця, ОСОБА_1, справжність підпису якого засвідчено Пашичевою Г.Л. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за реєстрованим № 1549.

Як вбачається із копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно 22 серпня 2014 року за відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказану квартиру.

27 листопада 2015 року рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає, що вони виникли в зв'язку із здійсненням права на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому регулюються Главою 8 СК України.

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Враховуючи викладені обставини та визнання відповідачем позову, яке прийняте судом, суд задовольняє позовні вимоги позивача про поділ спільного майна подружжя.

Таким чином, суд вважає встановленим той факт, що квартира АДРЕСА_1, яка складається з двох житлових кімнат та підсобних приміщень, загальною площею 57,8 кв.м., в тому числі житловою площею 42,2 кв.м., є об'єктом права спільної сумісної власності, набуте за час шлюбу сторін, а тому підлягає поділу в рівних частках.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Матеріалами справи підтверджується, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4500,00 грн., відповідно до квитанції № 454551127 від 22.10.2018 року.

Крім того, позивачем сплачено судові витрати за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 352,40 грн., відповідно до квитанції № 956293645 від 22.10.2018 року, та за подання заяви про забезпечення доказів у розмірі 384,20 грн., відповідно до квитанції № 104 від 17.01.2019 року.

Враховуючи те, що представник відповідача повністю визнала позовні вимоги, суд вважає за необхідне повернути з державного бюджету на користь позивача 50% судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду, відповідно до положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 368, 369, 370, 372 ЦК України, ст.ст. 57, 60, 68, 69, 70 СК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 141, 142, 258-259, 267, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, Паспорт Серії НОМЕР_1 адреса реєстрації: АДРЕСА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, яка складається з двох житлових кімнат та підсобних приміщень, загальною площею 57,8 кв.м., в тому числі житловою площею 42,2 кв.м., в порядку поділу майна подружжя.

Стягнути з ОСОБА_2, адреса реєстрації: 65007, АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, Паспорт Серії НОМЕР_1 адреса реєстрації: АДРЕСА_4 судові витрати в розмірі 736 (сімсот тридцять шість) гривень 60 копійок, які було сплачено за подання заяви про забезпечення позову, у розмірі 352,40 грн., відповідно до квитанції № 956293645 від 22.10.2018 року, та заяви про забезпечення доказів, у розмірі 384,20 грн., відповідно до квитанції № 104 від 17.01.2019 року.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Черняховського 6, код ЄДРПОУ: 38016923, повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, Паспорт Серії НОМЕР_1 адреса реєстрації: АДРЕСА_4 з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі - 2250 (дві тисячі двісті п'ятдесят) гривень 00 копійок, який було сплачено на р/р 31219206015008, код отримувача: 38016923, МФО 899998, згідно квитанції № 454551127 від 22.10.2018 року.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 13 березня 2019 року.

Суддя: Ю.В. Тополева