Рішення № 80462349, 12.03.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/7668/18

Провадження № 2/487/711/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

12.03.2019 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Біцюка А.В., за участю секретаря Демиденко Н.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 (м. Миколаїв, вул. Бутоми, 13-А, кім. 68-А) до Публічного акціонерного товариства "Перший Український ОСОБА_2" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4) про захист прав споживача банківських послуг,

В С Т А Н О В И В:

19.11.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Перший Український ОСОБА_2", посилаючись на несправедливість договору карткового рахунку, просить суд:

1. Визнати недійсним договір карткового рахунку, укладений між позивачем та публічним акціонерним товариством "Банк Ренесанс" від 26.10.2014 року, про відкриття карткового рахунку № 26250029122070.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 25.10.2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк Ренесанс", правонаступником якого є ПАТ "Перший український ОСОБА_2", був укладений кредитний договір № 85039122070 на споживчі цілі, а саме для придбання обігрівача на суму 1 752, 13 грн. Строк кредитного договору 12 місяців під 0, 01 % річних. Зобов`язання за кредитним договором позивачем були виконані у повному обсязі, сума кредиту виплачена повністю. Як пізніше з`ясував позивач, при укладенні договору, одночасно було підписано два договори, а саме- кредитний договір та договір карткового рахунку. За умовами останнього ОСОБА_1 повинен сплачувати 46% річних. Такі умови є несправедливими та ставлять позивача у нерівне становище з позикодавцем.

Ухвалою суду від 13 грудня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 про відкриття провадження по справі повідомлений належним чином.

Відповідач ПАТ "Перший Український ОСОБА_2" про відкриття провадження провідомлений, заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та відзив до суду не надав.

За такого суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

25.10.2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ "ОСОБА_3 Капітал", правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ПАТ "Перший Український ОСОБА_2", що підтверджується повідомленням про заборгованість (а.с. 27), укладено кредитний договір № 85039122070 на споживчі цілі, строк кредитного договору 12 місяців під 0, 01 % річних, договір карткового рахунку та договір страхування № 26250029122070, за яким банк зобов`язувався відкрити картковий рахунок на ім`я позивача, випустити платіжну картку міжнародної платіжної системи "Master Card" з овердрафтом у межах максимально погодженої суми, яка не перевищує 50 000, 00 грн.

Позичальник ОСОБА_1 був ознайомлений із умовами зазначених договорів, а також із порядком та строками здійснення погашення отриманого кредиту і сплати відсотків за його користування, що підтверджується його особистим підписом (а.с. 5-6).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивач просить на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» визнати договір № 26250029122070, укладений між сторонами недійсним. Згідно преамбули вказаного Закону, він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент виникнення договірних правовідносин) договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 копію оспорюваного кредитного договору отримав під підпис.

При укладенні договору ОСОБА_1 був належним чином ознайомлений з умовами кредитування, з розрахунком орієнтовної сукупної вартості кредиту. Також, при укладенні кредитного договору сторонами були погоджені усі їхні умови у встановленому законом порядку, позичальник проти таких умов не заперечував.

Судом не приймаються до уваги посилання позивача на хворобу очей та дрібний шрифт, внаслідок чого ОСОБА_1 не зміг ознайомитися з текстом договору, оскільки він добровільно поставив підписи у оспорюваному договорі, крім того ним було знято із вказаного карткового рахунку 2 500, 00 грн., що підтверджується самим позивачем.

У відповідності до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

З огляду на викладені обставини, суд не вбачає підстав для визнання недійсним договору карткового рахунку № 26250029122070 від 25.10.2014 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 258, 279- 282, 289, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Заводський районний суд міста Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційної скарги, якщо їх не буде подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення суду складено12.03.2019 року.

Суддя А.В. Біцюк