Ухвала суду № 80431023, 12.03.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/5893/18

У Х В А Л А

про розгляд заяви про відвід

12.03.2019 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Бенца К.К.,

при секретарі - Вереш А.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача виконавчого комітету Ужгородської міської ради - Федьо Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа на боці відповідача - ОСОБА_4, про визнання протиправним і скасування рішення суб'єкта владних повноважень,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа на боці відповідача - ОСОБА_4, про визнання протиправним і скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Дана справа перебувала у провадженні судді Дергачова Н.В.

Ухвалою судді Бенца К.К. від 06.02.2019 року прийнято матеріали справи до свого провадження.

Представник позивача подав на адресу суду заяву про відвід судді з підстав п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заяву про відвід судді , мотивуючи тим, що наявні сумніви щодо об'єктивності судді Бенца К.К. при розгляді даної справи. Вказав на те, що суддя Бенца К.К. розглядала справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та постановила рішення від 02.04.2018 року про стягнення з останнього моральної шкоди. Одним з доказів, які досліджувалися по вищевказаній справі є постанова адмінкомісії Ужгородської міської ради від 17.01.2016 року №12/17, яка в подальшому скасована оспорюваним рішенням виконкому №129 від 08.05.2018 року. Оскільки суддя Бенца К.К. висловила свою позицію по вказаній справі, в тому числі щодо доказу - постанови адмінкомісії, яка є предметом розгляду даної справи вважає, що суддя підлягає відведенню від розгляду справи так як наявні обставин, які викликають сумнів у об'єктивності судді. Наголосив на тому, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Представник відповідача виконавчого комітету Ужгородської міської ради Федьо Т.М. в судовому засіданні утрималася від надання пояснень, щодо заявленого відводу.

Інші сторони в судове засідання не з'явились.

Суд вважає, що заяву про відвід слід задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 36 КАС України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Порядок вирішення заяви про відвід визначений ст. 40 КАС України.

Неупередженість, об'єктивність є основоположним принципом і необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов'язків та виявляється як у змісті судового рішення, так і в усіх процесуальних діях, що передують його прийняттю.

У контексті ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У національному законодавстві відсутні будь-які розяснення щодо визначення критеріїв чи обставин, які би могли враховуватися судом при надані оцінки фактам щодо неупередженості, об'єктивності, а саме які складові елементи повинні містити обставини, щоб можна було прийти до висновку в неупередженості або об'єктивності суду.

У розумінні ст.3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обовязковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (ратифікована Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

З огляду на основні засади і практику Європейського суду з прав людини, неупередженість (безсторонність) суду, відповідно до п.1 ст.6 вказаної вище Конвенції, повинна визначатися за критеріями субєктивними, при яких беруться до уваги особисті переконання і поведінка судді та обєктивними, які визначаються, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Щодо обєктивної неупередженості, Європейський суд з прав людини у справі «Фей проти Австрії» вказав, що така полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на обєктивну неупередженість слід визначити , чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

Згідно п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень відносно сторін у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме: вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає - або може сприйматися як таке, що впливає - на здатність судді приймати незалежні рішення. В цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони в будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін по конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Згідно пункту 2.5 Бангалорських принципів діяльності судді, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко і Мартенко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий -у з'ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

Так ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ по справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.

Таким чином, Європейський суд з прав людини визнає, що підставою відводу судді може бути не тільки реальне існування обставин, які свідчать про упередженість суду, а й суб'єктивне переконання сторони у їх наявності, наслідком чого може бути відвід складу суду від розгляду справи.

Судом при розгляді заяви про відвід враховані приписи ч. 4 ст. 36 КАС України.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Разом з тим враховуючи, що виникнення у сторони у справі обєктивних сумнівів щодо можливості збереження повної неупередженості та об`єктивності суддею під час розгляду справи, є виключними на момент заявлення відводу та за таких обставин неможливо зберегти повну довіру до процесу розгляду справи та рішення суду, яким би воно не було, та на чию б користь воно не було ухвалено, тобто існують факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть змусити сумніватися у його неупередженості та об'єктивності, що відноситься до інших обставин, що викликають сумнів в неупередженості та обєктивності судді, що передбачено п.4 ч.1 ст. 36 КАС України як підставу для відводу судді.

При цьому, враховуючи специфіку обставин, що можуть зумовити виникнення сумнівів у об`єктивності та неупередженості судді Бенца К.К., суд приходить до висновку про неможливість в даному випадку збереження ознаки безсторонності та неупередженості суду, а відтак з метою забезпечення виключення будь-яких можливих сумнівів щодо об'єктивності розгляду справи та ухвалення кінцевого рішення, як у сторони у справі, так і будь-якої іншої сторонньої особи,з метою дотримання судом принципів законності, неупередженості та об'єктивності, а також для усунення сумнівів у сторін та у суспільства в цілому щодо обєктивності та неупередженості в розгляді справи, а також відновлення довіри, яка в демократичному суспільстві повинна бути у громадськості до суду, вважаю за доцільне задовольнити заяву про відвід судді.

Незадоволення заяви про відвід в даній справі може бути сприйняте заявником як порушення його права на справедливий суд.

Відповідно до ч. 12 ст. 40 КАС України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36 ч. 1 п. 4, 39, 40, 41, 241-243 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Заяву представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Бенца К.К. у справі за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа на боці відповідача - ОСОБА_4, про визнання протиправним і скасування рішення суб'єкта владних повноважень - задовольнити.

Відвести суддю Бенца К.К. від розгляду справи за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа на боці відповідача - ОСОБА_4, про визнання протиправним і скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Передати матеріали адміністративної справи №308/5893/18 до канцелярії Ужгородського міськрайонного суду для виконання вимог, передбачених ст.31 КАС України.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца